Столична казна щомісяця недоотримує мільйони гривень, оскільки у нашому місті процвітають корупційні схеми, котрі діють при розподілі маршрутів між перевізниками. Скільки насправді коштує проїзд у маршрутних таксі столичного регіону і чому кияни повиннi переплачувати?

Цінові питання ретельно вивчали представники міськради, облради та громадської організації «Українська Антикорупційна Асоціація». Як повідомили «Вечірці», на двадцяти маршрутах із початку нового року підняли вартість проїзду на 1-2 гривні. Ще 53 маршрути подорожчали із 30 січня. Аргументація стандартна: мовляв, піднялись ціни на паливно-мастильні матеріали і підросла мінімальна зарплата (хоча, до чого тут «мінімалка» — невідомо). Проте, як показує аналіз, подорожчання зумовлене не фінансовими збитками з боку підприємств-перевізників, а корупційними виплатами так званим «кураторам».

— Ми провели дослідження ринку маршрутних перевезень, — розповів лідер ГО «Українська антикорупційна асоціація» Олександр Аронець. — Як свідчать його результати, підвищення цін на проїзд зумовлене не катастрофічним економічним становищем підприємств-перевізників, а корупційними схемами, за якими нині функціонує ринок перевезень. Підвищуючи на одну-дві гривні вартість проїзду, перевізники віддають ці кошти як хабар чиновникам та державним службовцям, від яких отримали право здійснювати перевезення.

Суть «чорних схем» доволі проста: «потрібні» компанії-перевізники здобувають перемоги у конкурсах, а на знак «вдячності» виплачують щомісячні «преміальні», згідно з домовленостями з членами конкурсних комітетів. Річна сума таких «відкатів» лише з одного столичного маршруту подекуди доходить до 900 тис. грн (в області — до 1,5 млн грн).

Таким чином фінансові обсяги «сірого» ринку перевезень у маршрутках коливаються в межах 600-800 млн грн. За неофіційними даними, третина виручки з кожного рейсу передається «кураторам». Як наслідок, подорожчання вартості проїзду — це і є та корупційна «рента», котрою перевізники змушені віддячувати за можливість працювати на високодохідних маршрутах.

Свою лепту вносять і представники комунального транспорту: волею чи неволею вони віддають свої депо під різні забудови, зменшують кількість трамвайно-тролейбусних маршрутів, сприяючи підвищенню обороту (а відповідно — і прибутків) для перевізників. За спостереженнями киян, лише на тролейбусному маршруті № 26 кількість
«рогатих» скоротилася з 20 до 8. Натомість пасажирів возять 20 нових незручних маршруток. Це також сприяє збільшенню прибутків для приватних перевізників і погіршує умови проїзду для простих людей. Бо негабаритні автомашини не можуть справитися з проблемами пасажиропотоку у години пік.

Крайніми, звісно, є пасажири, які не лише переплачують, а й душаться у салонах. Який вихід? На переконання експертів, щоб вирішити проблему захисту інтересів киян, треба відмовитися від паперових грошей для розрахунів. У такому разі одразу припиниться потік «чорного кешу» до кишень корупціонерів. Звісно, для цього необхідно запровадити безготівкову форму оплати. І тоді вартість проїзду може зменшитись, як мінімум, на третину. Адже перевізники будуть самі зацікавлені в обліку кожного, хто входить до автосалону.

Щодо справжніх прибутків «хазяїв» маршруток, то їх можна буде визначити лише у разі введення карткової системи оплати проїзду. Але валідатори, які вже давно купили за бюджетні кошти, лежать й досі на складі. Чому ця проблема не вирішується, наразі невідомо.