Сьогодні, 10 листопада, до Києва з Чернігівщини буде принесено десницю автора «Житія святих» – митрополита Димитрія Ростовського. В Києво-Печерській Лаврі святиню зустрічатиме керуючий справами УПЦ єпископ Білоцерківський Митрофан, намісник Києво-Печерської Лаври архиєпископ Вишгородський Павел і братія монастиря. Святиня буде доступна для поклоніння протягом трьох днів в Хрестовоздвиженському храмі Лаври. Інформує РІСУ

Предстоятель УПЦ Митрополит Володимир вручить перший орден Димитрія Ростовського, заснований Українською Православною Церквою в 2009 р., Вірі Фльоровій – представниці династії Фльорових, якій довелося протягом 1924-1997 рр. зберігати святу десницю в звичайній чернігівській квартирі. Рятуючи реліквію від більшовиків в 1924 році, священики віддали її на зберігання сім'ї Фльорових, глава якої заснував Чернігівський педуніверситет.

Нині основне місце перебування правиці св. Димитрія, митрополита Ростовського — село Полонки на Чернігівщині, де реліквія покоїться в старовинному храмі ХVII століття. Окрім цього, в храмі Полонків знаходиться ще одна чудотворна святиня — ікона Святителя Димитрія, яка мироточить.

Традиційно вважається, що святитель Димитрій Ростовський опікується учнями, студентами, письменниками, журналістами та всіма, чиє життя так чи інакше пов’язане із літературною працею та навчанням.

Біографічна довідка: — ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ (світське ім'я — Данило Савич Туптало, Тупталенко; — 11.12.1651 — 28.10 (8.11).1709) український церковний діяч 17 ст., письменник-енциклопедист, проповідник. Народився у містечку Макарові на Київщині в козацькій родині. Початкову освіту отримав удома. З 1662 навчався у Києво-Могилянській колегії. Учень відомого богослова Іоаникія Галятовського. У зв'язку із захопленням Києва у 1665 поляками Т. змушений залишити навчання і повернутися додому. 9.7.1668 прийняв чернечий постриг у Києво-Кирилівському монастирі. 25.3,1669 Київський митрополит Й.Тукальський-Нелюбович висвятив його у сан єродиякона. У Кирилівському монастирі перебував до 1675. Під час перебування у Густинсько-Успенському монастирі архієпископа Лазаря Барановича 23.5.1675 висвячений у сан ієромонаха. Проповідував у Віленському Святодухівському та Слуцькому монастирях. На запрошення гетьмана І. Самойловича у лютому 1679 повернувся в Україну. У 1684 за сприянням архімандрита Києво-Печерської лаври Варлаама Ясинського розпочав роботу над фундаментальною працею про Житія святих «Четьї-Мінеї». Був ігуменом Максаківського Преображенського (1681-82), Миколаївського Батуринського (з 1682-83, 1686-92), Києво-Кирилівського (1697), Чернігівського Єлецького Успенського (1797-99), Спаського Новгород-Сіверського монастирів. На поч. 1701 Петро I запросив Т. до Москви, де 23.3.1701 був висвячений на митрополита Сибірського і Тобольського. 4.1.1702 призначений Ростовським митрополитом. Входив у групу українських ієрархів Російської православної церкви, очолювану митрополитом С. Яворським, котра боролася проти старовірів та ін. сект, що відкололися від церкви після реформ царя Олексія, однак не сприймала радикальніших реформ, пропонованих Петром I, особливо нову систему управління церквою (узаконювала царя над церковною організацією). Дбав про поліпшення духовного життя вірних своєї єпархії, видав два листи до священиків, закликаючи їх поліпшити стан справ у парохіях. Заснував школу на 200 учнів у Ростові. Похований у Ростовському Свято-Яковлівському монастирі. 22.4.1757 канонізований. Т. — автор численних богословських праць, проповідей, літературних творів. Перша друкована праця — «Руно орошенное» (1680). Найвідоміший твір — велика збірка з чотирьох книг «Четьї-Мінеї» (1689-1705, багато разів перевидавалась). Серед ін. праць: «Вопросы и ответы краткие о вере», «Розиск о раскольніческой бринской вере», (1709), «Зерцало православного исповедения» (1805), «Поклонение Пресвятой Богородице», «О причащении Святых Тайн», «Алфавит духовный», «Диарий» (щоденник за 1689-1703), «Каталог киевских митрополитов» та ін.