Коло рушило з повернення

У вівторок на сцені Українського дому в рамках проекту Jazz-Коло виступив квартет саксофоніста Віталія Іванова. Колишній киянин, а нині мешканець Кракова видмухнув на очах колег усі переваги еміґрації.

Другий сезон український проект Jazz-Коло розпочав виступом квартету Віталія Іванова. Загалом серію концертів задумували спеціально під вітчизняних виконавців, а в квартеті Іванова усі, крім самого лідера,— поляки. А втім, засновник та керівник Jazz-Кола Ігор Закус анітрохи не вагався із запрошенням, почувши свого часу записи івановського колективу. А для тих, хто насамперед дбає про чистоту формату, залізний аргумент завжди напоготові: польський джазмен Віталій Іванов — це наш, київський саксофоніст, котрий просто виїхав у тривале відрядження до сусідів. До слова, сам Віталій своє рішення кількарічної давнини щодо переїзду до Кракова пояснює так: мовляв, культурний клімат у Польщі більше пасує особисто йому, та й потужна джазова традиція і жорстка конкуренція дають шанс зовсім інакше оцінити власні музичні можливості.

Сьогодні Віталій Іванов співпрацює з різними колективами плюс очолює засновану ним особисто групу. А ще бере участь у різноманітних фестивалях і конкурсах (остання перемога — лауреатський титул міжнародного конкурсу Zmagania Jazzowe у Щецині 2007 року). Не так давно українського музиканта удостоєно стипендії міністра культури Польщі в рамках програми Gaude Polonia — саме вона і допомогла виконавцеві записати перший сольний альбом Returning (“Повернення”).

Нічого дивного в тому, що без композицій з Returning повернення на сцену рідного Києва не обійшлося. Крім творів самого Віталія та інших учасників квартету, прозвучали п’єса відомого українського піаніста Павла Шепети, а також джазові стандарти. Попри знайомі до болю вітчизняні проблеми з обладнанням музикантам вдалося створити в залі затишну, майже романтичну атмосферу. Особливо не пощастило піаністові Домінікові Вані, якому довелося змагатися зі стареньким деренчливим роялем Українського дому. Та все ж таки молодий виконавець (до слова, цей хлопець уже сьогодні співпрацює з найкращими представниками польської джазової сцени) бездоганно упорався з невдячним інструментом, заслуживши гарячу симпатію залу.

Деякі моменти виступу навіть дали змогу слухачам від душі повеселитися. Так сталося, приміром, коли виконавці просто забули про заявлену вже п’єсу Дізі Ґілеспі й ось-ось мали були перейти до наступного номера програми. І обов’язково зробили б це, якби не нагадування турботливої публіки. Також потішив ударник Бартек Старомєйськи, витягнувши посеред гри з якихось глибин установки фотоапарат, щоб закарбувати Іванова з незвичного ракурсу. Отже, старт удався: після українського саксофона з дуже відчутним польським акцентом залишається тільки чекати плідного jazz-колівского року. Протягом якого ми, певно, ще не раз почуємо українське прізвище в сусідстві з англійським, іспанським, німецьким чи там-таки польським.