images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Представники 6 країн зібралися у Києві на "Kavaleridze.RE:VISION"
images images images
16:45 |  У столиці влаштують вуличний фестиваль «РАЙОН #1 Block Party»
images images images
14:00 |  У Супрун хочуть зменшити кількість водіїв
images images images
11:00 |  У Києві працює 34 аварійні бригади для ліквідації пошкоджень на теплових мережах
images images images
08:00 |  У районах Києва триватимуть сезонні ярмарки
images images images
18:00 |  Картини від людей з синдромом Дауна покажуть у Києві
images images images
17:00 |  Культурна спадщина у ХХІ-му столітті: українська парадигма
images images images
16:00 |  За 9 місяців 2018 року київські аудитори забезпечили відшкодування втрат на 43,3 млн грн
images images images
14:00 |  Містян запрошують долучатися до осінніх толок
images images images
11:00 |  День народження парку, що на Троєщині: як святкували жителі масиву
images images images
08:00 |  Підключення столиці до централізованого опалення вже розпочалося
images images images
16:00 |  Урочиста клятва ліцеїстів
images images images
19:00 |  У неділю в середмісті перекриють рух низкою вулиць та площ
images images images
16:00 |  На Покрову Укрзалізниця призначила 14 додаткових поїздів
images images images
12:15 |  До Дня захисника України на Михайлівській площі вшанують пам’ять загиблих героїв
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 14 липня 2006 року, п'ятниця  №100 (2895) images
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
14/07/2006



images
Зірка Сходу Заслужена артистка України Інеш повернулася з таджицько-афганського кордону, де брала участь у благодійному концертному турі місцями колишніх бойових дій
images

Кліп Інеш “Будем жить”, знятий на вірші полковника у відставці, учасника афганської війни Івана Марусевича режисером Володимиром Якименком (музика Олександра Мирошниченка), люблять воїни-афганці. Ця болюча тема зачепила багатьох. Вона й досі хвилює наших співвітчизників. Отож, коли голова Української спілки воїнів Афганістану Сергій Червонописький запропонував артистці взяти участь у благодійному концертному турі місцями колишніх бойових дій на таджицько-афганському кордоні, одразу погодилася. Її давно вабив Схід, адже за національністю — казашка. Тож цього разу долала відстані на бетеерах і військових вертольотах, її з хлібом-сіллю зустрічали на аеродромі, де Бондарчук знімав знамениту “Дев’яту роту”, і на полігоні бази “Куляб і Ворзов”, де залишилися сліди боїв... Земляки називали її Зіркою Сходу. І не дивно, адже ім’я співачки з тюркської перекладається “світло вранішньої зірки”. За участь у благодійних концертах московська Дума вручила українській виконавиці Почесну грамоту “За зміцнення дружби між народами”.

— Саме на цій землі я відчула себе донькою Сходу,— зізналася Інеш Кдирова.— Я рідко слухала мелодії своєї країни, адже виховувалася на українській класиці. Народилася і виросла в Україні, в Краматорську, навчалась і нині працюю в Києві. І хоча музику пишу давно, після останньої подорожі почала складати її саме за традиціями і гармонією Сходу. Нині задумала цікавий східний проект, налагоджую стосунки з казахською громадою в нашій країні. Адже наступний 2007 рік оголошено Роком Республіки Казахстан в Україні.

— Після вашої пісні “Троянда” почали говорити, що ви синтезуєте традиції української і східної культур...

— Цей твір — улюблений в Душанбе. “Троянду” часто крутять по телебаченню і добре сприймають. Там слова української поетеси Тамари Заброди, а музика моя — зі східною мелодикою. У новому “Східному альбомі” я буду також співати українською.

— Часто буваєте в Середній Азії?

— Була лише п’ять разів. Вперше на фестивалі “Голос Азії” в Казахстані. Потім в Узбекистані і тричі в Таджикистані. Нещодавно повернулася з таджицько-афганського кордону. Відвідала Душанбе, Куляб. Наші концерти слухали місцеві мешканці, а також військові. Мене запросили до складу культурної делегації Московської міської Думи. Нашу групу очолив депутат Думи і голова Комісії у справах ветеранів та з військових конфліктів колишній афганець Олександр Ковальов. У Москві на цей проект виділяються значні кошти. Ми привезли літак гуманітарної допомоги: кілька сотень комп’ютерів, телевізорів, відеомагнітофонів... Концертна програма добиралася з побажаннями прикордонників.

— Українців зібралося багато?

— Мало, адже виконавців запрошували з усіх республік колишнього Радянського Союзу. Коли я співала на сцені “Будем жить”, на великому екрані синхронно показували мій кліп. До слова, у цієї пісні мій приспів. Після виступів, які транслювали по телебаченню Росії, мене помітили. Почали запрошувати в усі куточки країни, а також до Білорусі й Молдови. Адже в Білокам’яній не бояться починати роботу з невідомими для себе співаками, не те що у нас в Україні. Взяти хоча б зірку, що сходить, Тіну Кароль. Про неї заговорили вдома лише після того, як її відзначила Пугачова. Москва дала дорогу в життя Ларисі Доліній, Кларі Новиковій, Лоліті Мілявській...

— У нас ви більше відомі як лірична співачка...

— Так. Але вважаю, що кожна людина має дбати про країну, в якій живе, дбати про її майбутнє. Тож повинна висловлювати і свою громадянську позицію.

— Як зустрічали в Азії?

— Всюди почувалася як вдома. Певне, генетично мені близький Схід. Хоча до певного моменту я не думала про це. Лише побувавши в Середній Азії, відчула глибину і багату палітру фарб свого генетичного древа. Коли вперше прилетіла в Казахстан і піднялася на Алатау, враження було таке, ніби я там прожила усе своє життя. Було відчуття, що я пов’язана з усім цим багатим краєм. Цілісність з природою і гармонія в душі, напевне, найважливіші для митця. Захоплення Сходом я намагаюся зберегти.

— Європейці кажуть: Схід — річ тонка... Якісь тонкощі відчули?

— Тамтешня культура закрита, загадкова і делікатна у ставленні до людей. Там інші звичаї, не схожі на наші. Коли тебе зустрічає господар дому, він дає скуштувати шмат хліба і напій, скажімо, кумис. Якщо гість дуже поважний, то хліб і чаша залишаються на столі на знак того, що про гостя пам’ятатимуть, а на нього завжди чекатимуть тут їжа і питво. У Киргизії аксакалу обов’язково подають смаженого барана. І він має висмоктати око або мозок з голови. Усе робиться публічно. Відмовитися від такої почесної місії не можна — це образить господаря. Після застілля дорогому гостеві підносять подарунки. Мені в Таджикистані вручили старовинні срібні прикраси. Дівчатам зазвичай дарують прикраси або сувеніри з гірського кришталю, скажімо, статуетки звірів, а чоловікам — зброю (кинджали, шаблі, інкрустовані дорогоцінними каменями).

— Кажуть, на Сході місцеві мешканці ніколи не вимовлять слова “ні”. Це правда?

— На Сході не ставлять запитань. Там цікавість завуальована. Той, хто хоче про щось дізнатися, може отримати відповідь на рівні підсвідомості. І тоді “ні” сказати неможливо. У Середній Азії заведено посміхатися гостеві. Це знак того, що тебе раді бачити, що зла на душі не мають.

— Афганська війна залишила слід на цій землі?

— Ще й який. І досі в Таджикистані на вулиці не можна робити ніяких знаків руками. Небезпечно. Адже рухи можуть сприйняти як погрози чи образи. До того ж будь який помах можуть трактувати як те, що людина вихопила зброю. Раніше взагалі через жестикуляцію можна було отримати кулю в серце. А нині в цій країні щасливі вже з того, що увечері, з настанням сутінок, просто можна вийти з дому. Працюють музичні фонтани, загоряється ілюмінація, квітнуть великі яскраві духмяні троянди, які почали культивувати знову. Раніше Душанбе називали містом троянд. Повідкривали невеличкі кафе обабіч дороги. Людині для щастя потрібно зовсім небагато — спокій і розуміння рідних, шматок хліба і впевненість у завтрашнім дні. Нині нормалізується побут, зводяться будинки. Щоправда, часто можна зустріти на вулицях покинуті бетеери. На іншому березі річки — Афганістан. Там мазанки і землі дуже бідні, неплодючі.

— Що вразило найбільше?

— Дороги і повне нехтування правилами дорожнього руху. Я автомобіліст з невеликим стажем. Але вдома за кермом уважна і обережна. Коли ж потрапила в Душанбе і мені дали порулити, зрозуміла, що там я не зможу проїхати й двохсот метрів. Бо правила писані невідомо для кого. Світлофори в центрі міста — позабуте або й зовсім незнайоме його мешканцям поняття. На них не звертають уваги. Як і на переходи, хоч вони і намальовані. Перетинають шлях (і навіть з дітьми), де тільки заманеться. Не дивляться ліворуч-праворуч. Здається, ніби пішоходи навмисне відвертають голову, неначе страус, який ховає її під крило. Тож водій сам має вирішувати: об’їхати чи гальмувати. Місцеві автомобілісти нас часто обганяли не за правилами та мчали на червоне світло світлофору.

— Менталітет східної людини відрізняється від нашого?

— Дуже. Ми часто говоримо те, що думаємо. А на Сході думок не виказують ніколи. Чим вище в гори, тим красивіше природа, чистіше повітря й порядніші люди. Там далеко не все вимірюється грошима і золотом. Найважливіші людські якості — порядність, доброта. За панянку віддають найбільший калим тоді, коли вона майже нічого не знає і не вміє. Чим нижча освіта і чим більше дівчина мовчить, тим вона вище цінується. Адже з освіченими жінками важко. На Заході чоловіки також хочуть керувати жінками. Але у нас представниці прекрасної статі часто не дозволяють цього робити. Тому чоловіки ставляться до таких пані як до колег чи до братів по розуму. І одружуватися з такими бояться. На Сході дівчина повинна бути красивою. Цього для шлюбу досить. Якщо в родині дві або більше дочок, батьки можуть пишатися — старість їм забезпечена. Мене вразило, що там зовсім не замикають дверей і вікон. Діти живуть на природі. Грають в м’яч просто на дорозі. Більше ніде, адже всюди схили, і дорога — єдине рівне місце. Щоправда, шляхи погані, зроблені поспіхом і розбиті. Коли наша делегація приїздила до села, збігалися усі його мешканці. Махали руками, знімали картузи, вигукували привітання.

— Паранджу вже не носять?

— Ні. Але у жінок залишилася своя манера одягатися. Сучасно, по-європейськи, виглядають тільки дружини офіцерів, педагоги, медики. Хоча й вони не дозволять собі дуже вільних речей: скажімо, вирізати декольте на сукні або відкрити живіт. Руки оголяють тільки студентки і то не всі. Дівчата середнього класу ходять в одязі однакового крою — у суконьках довжиною до колін, з рукавами на три чверті та в шароварчиках. Прикрасам надають велику увагу. Особливо популярні сережки і каблучки. Чоловік має забезпечити наречену золотом. А ось старійшини й досі у тюрбанах і ватних халатах.

— Кажуть, на Сході кохання для жінки не обов’язкове...

— Там офіційно дозволено мати чотири дружини. Розлучення не вітають. Раніше мені здавалося, що коли в домі з’являється інша жінка, це образливо для першої. Та, виявляється, це не так. До того ж чоловік зазвичай радиться зі старшою і враховує психологічну сумісність тих, хто житиме з ним під одним дахом. Я була свідком, коли дві дружини вмовляли свого судженого взяти додому ще й третю. Мотивувати тим, що вона їм подобається, а в господарстві з’являться ще одні руки. Вони не сказали ще того, що нова дружина — зайвий громовідвід від скандалів. Господар з нею стане добрішим і щасливішим, а, значить, і ті, хто поруч із ним, будуть почуватися затишно. У нашій країни такого навіть уявити собі неможливо. Певне, ми більші власники.

— А на базарах довелося побувати?

— Базари дуже багаті. Особливо вражає розмаїття фруктів, горіхів, а ще — тканин, від яких не можна відірвати очей. Сірійські прямі поставки рулонів, аналогів яким немає. Я не змогла встояти і привезла в Київ кілька рулонів шовку. Там його не ріжуть, як у нас, а продають тільки цілий відріз в чотири метри. А з їстівного я нічого не везла до Києва. Мої супутники дуже дивувалися, адже самі завантажувалися корзинами фруктів. А я з гордістю говорила їм: “А в Україні все це є”.

Наталія ЗІНЧЕНКО “Хрещатик”

прочитало 674 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.5192 sec