images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Уперше українською:
images images images
14:00 |  Станція метро "Виставковий центр" може отримати новий вихід
images images images
11:00 |  Перо й до Києва доведе: у столиці відбудеться фінал "Лескара 2018"
images images images
08:00 |  У касах столичного метрополітену встановили банківські термінали
images images images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
17:00 |  Громадскість матиме доступ до редакцій рішень Київради
images images images
14:00 |  Українці застібнуть паски безпеки навіть в автобусах
images images images
11:00 |  Київ прагне отримати статус Європейської культурної столиці
images images images
08:00 |  Для громадян із вадами зору встановлять 3D-моделі зменшених історичних пам’яток
images images images
17:00 |  Сторінки історії: папір для першої київської друкарні везли човнами 250 км
images images images
14:00 |  На столичних мостах проводять ремонти. Водіїв просять передбачати більше часу на дорогу
images images images
11:00 |  У Києві за 2-3 роки планують замінити комплексно зношені мережі у найпроблемніших мікрорайонах
images images images
08:00 |  В Україні поширюють неправду про наявність нібито епідемії чуми, сказу та промислового ботулізму
images images images
19:00 |  Україна виступить в Шанхаї на п'ятому Кубку світу з карате Кіокушинкайкан ІКО Мацушима
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 3 березня 2006 року, п'ятниця  №32 (2827) images
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
03/03/2006



images
Надзвичайний та Повноважний Посол Держави Ізраїль в Україні Наомі БЕН АМІ: “Наші народи поєднала трагічна історія...”
images
“Якщо ви розумні, вас цитуватимуть, якщо гарні — про вас говоритимуть, а якщо ви ще й чарівні — вас довго згадуватимуть”. Цей крилатий вислів якнайкраще характеризує Надзвичайного та Повноважного Посла Держави Ізраїль в Україні Наомі Бен Амі. Принаймні таке враження склалося у мене після годинного розкутого інтерв’ю з нею, яке змінило усталені уявлення про класичного дипломата, як офіційну особу, котра, так би мовити, здатна мовчати на кількох мовах. Ми говорили про все — про політику, про двосторонні взаємини, про життя загалом — і таким чином, як на мене, намагалися віднайти те, що єднає, здавалося б, такі різні народи — український і єврейський.

Наша довідка

Наомі Бен Амі народилася в колишньому Радянському Союзі, в українському місті Чернівці. У 1973 році разом із родиною репатріювалася до Ізраїлю. Закінчила в Єрусалимі Єврейський університет за спеціальністю “міжнародні відносини” і згодом почала працювати у Міністерстві закордонних справ. З1990 до 1992 року — співробітник комерційного відділу посольства Ізраїлю у Португалії. До 1994-го була другим секретарем дипломатичної місії в Латвійській Республіці. Протягом року виконувала обов’язки Тимчасового Повіреного у справах, за що в 1993-му отримала відзнаку “Кращий співробітник Міністерства закордонних справ”. З 1996 до 2000 року — радник з політичних питань посольства Ізраїлю у Російській Федерації. З 2001-го — радник департаменту з питань політичного планування, а з 2002-го до 2003-го — радник департаменту економічного співробітництва МЗС. Нині очолює дипломатичну місію Ізраїлю в Україні. Володіє івритом, англійською, російською та французькою мовами. Заміжня. Має двох дітей.

“Лінія фронту пролягла через серце нашої країни”

— Пані Бен Амі, навесні Україну, як і Ізраїль чекають парламентські вибори. Яким буде їхній характер та розклад політичних сил? Що вже нині говорять про ці перегони у вашій державі?

— Як бачите, навіть у політиці можна провести паралель між нашими країнами. Проте, на відміну від України, на нас чекають не планові, а дострокові вибори. Про їхній перебіг судити поки що зарано — вибори відбудуться 28 березня. Можу сказати єдине: ситуація в близькосхідному регіоні змінилася, як і політична карта усередині Ізраїлю. Прем’єр-міністр Аріель Шарон досі перебуває в лікарні. Цей чинник разом із багатьма іншими впливатиме на вибори. Нині відомо, що більшість громадян нашої країни підтримує політичний курс, розпочатий свого часу Шароном. Він пройшов довгий шлях і як політик, і як військовий і дійшов висновку щодо необхідності впровадження Ізраїлем політики одностороннього розмежування.

— Тобто ізраїльтяни віддадуть голоси за центристів? Маю на увазі партію “Кадима”, біля колиски якої стояв Шарон.

— За даними соціологічних опитувань, нині лідирує саме ця політична сила. Навряд чи уподобання наших громадян зазнають докорінних змін. Звичайно, прогнози у такій мінливій царині, як політика, річ заздалегідь невдячна. До перегонів ще майже місяць, і прихильність ізраїльтян до центристів може змінитися. Хоча... Народ Ізраїлю завжди підтримуватиме центристів за ті погляди, що вони декларують.

— Світова преса наводить цікаві цифри: майже 75 відсотків ізраїльтян виступали за вивід військ із сектора Газа.

— Ситуація виглядає саме так.

— Отож, ваш народ втомився від постійної війни?

— Безумовно.

— Ваша країна стільки років живе без миру. Що допомагає ізраїльтянам у таких складних обставинах?

— Розумієте, це вже не та війна, яскраво відображена в підручниках історії. Вона зовсім інша, бо точиться не на кордоні нашої держави чи за її межами. Жахливо те, що лінія фронту пролягла через серце нашої країни. Тобто війна ведеться де завгодно — на автобусній зупинці, у торговельному центрі, за рогом рідного будинку... Що ж допомагає нам жити за такого тиску терористів? Як на мене, духовна сила ізраїльтян. Історія нашого народу занадто трагічна. Тому витримка, сила духу, витривалість у нас закладені на генетичному рівні. Не варто забувати й те, що Ізраїль — єдина єврейська держава у світі. Тож відступати нам нікуди. Та й ніхто не збирається. Звичайно, ми імпульсивні, готові відстоювати різні політичні позиції, але при цьому лишаємося монолітною нацією.

— Як відомо, уряд вашої країни виступає за ліквідацію єврейських поселень на Західному березі річки Йордан.

— Це продовження програми, розпочатої в секторі Газа. Проте всі ці процеси, що відбувалися за останні роки — будівництво антитерористичного паркану чи одностороннє розмежування,— не суперечать принципам “Дорожньої карти”. Це надзвичайно важлива програма мирного врегулювання. Як відомо, в її основу покладено відмову від терору. Без цього не можна переходити до виконання головних положень “Дорожньої карти”. Наша мета — мир та стабільність. І перший крок до цього — припинення терористичних атак проти Ізраїлю. На жаль, уряд Палестинської автономії за жодних обставин не іде на поступки. Саме тому й донині на землі Ізраїлю ллється кров. Тож нам доводиться захищати своїх громадян. І наші кроки — маю на увазі нанесення превентивного удару по лігвищам терористів, зведення запобіжного паркану — доводять свою дієвість. Нині переважна більшість проникнень екстремістів і нападів на ізраїльтян відбувається в тих місцях, де не зведено антитерористичної стіни. Але єдиний путь до миру — це відмова палестинської сторони від підтримки постійної політики терору.

— Але ж до влади в автономії прийшло відоме екстремістське угруповання ХАМАС.

— З самого початку ХАМАС не повинен був брати участь у парламентських перегонах. Бо це суперечить договору, підписаному між Ізраїлем та Палестинською автономією. Але її уряд не зміг стати на заваді деструктивним силам. До того ж у цей процес втрутилися Європа та громадськість інших континентів. Адже офіційний Брюссель вважав: у Палестинській автономії спочатку повинні відбутися парламентські вибори, і тоді ХАМАС перетвориться з військової організації на політичну силу. Ми ж, навчені гірким досвідом, і від початку в це не вірили, але були змушенні зважати на позицію Європи. Окрім того, голова Палестинської автономії Махмуд Аббас також вважав, що участь ХАМАС у виборах у якості політичної партії надасть йому самому легітимації у очах палестинців на подальші дії з роззброєння терористичних формувань. На жаль, ані Європа, ані Махмуд Аббас не передбачали такої можливості — приходу до влади ХАМАС — організації, що не тільки Ізраїлем, але й більшістю західних країн визнана терористичною. Демократичний виборчий процес, як доводить досвід, ще не означає автоматичної підтримки демократичного вибору. Демократія та терор не можуть співіснувати. Такий результат парламентських виборів у Палестинській автономії здатний заплямувати увесь палестинський народ як посібників терористів. Та попри все, ми переконані: більшість палестинців хочуть жити в мирі і виступають за мирне співіснування. ХАМАС же наразі не готовий взяти на себе відповідальність політичної сили і продовжує звичну терористичну тактику — пропонуючи проголошення худни (тактика тимчасового припинення вогню), видаючи її за політичні мирні ініціативи.

— Пані Бен Амі, а чи не утопія чекати, що на Близькому Сході колись перестане литися кров?

— Мир цілком реальний лише за однієї умови — повного припинення терору.

— Невже екстремізм можна перемогти?

— Наша позиція — навіть за будь-яких критичних обставин не треба опускати рук і казати, буцімто терор неможливо перемогти. Це позиція слабких духом. Проти екстремізму потрібно боротися. До того ж за останні кілька років увесь світ зрозумів сутність екстремізму. Раніше він здавався хворобою якогось регіону чи країни, а нині став глобальним явищем. Терор тепер скрізь — в Америці, в Європі, в Азії. Він — страшна сила, але це не означає, що терор має перемогти. У нас є різні заходи боротьби — і обмін відповідною інформацією, і сили швидкого реагування, і превентивні дії. Ізраїль ніколи не стане на шлях перемовин і домовленостей з терористами.

— Багато зарубіжних аналітиків вважають, що терор — це початок третьої світової війни. Інші говорять про війну проти цивілізації. Ви з цим згодні?

— Це не війна у звичному сенсі і саме тому вона дуже небезпечна. Заявляти про третю світову — вияв глибокого песимізму. Навіщо піарити бойовиків? Все, що вони роблять,— злочин проти людства. І людство має стати цьому на заваді.

— В арабському світі Ізраїль вважають форпостом американської демократії на Близькому Сході. Що скажете на це?

— Насправді демократія в моїй країні виникла раніше, аніж у Європі. Про це знаємо навіть з Біблії. Так історично склалося, що ізраїльське суспільство побудоване на принципах свободи. Щодо Сполучених Штатів Америки, то у нас дружні контакти, збудовані на спільних інтересах і підтримці — і фінансовій, і політичній. А політична, до речі, значно важливіша за фінансову. Не варто також забувати, що Ізраїль — єдина демократична держава на Близькому Сході. І бути такою непросто.

“Можна сказати, що я, народжена в Чернівцях, повернулася до своєї першої Батьківщини...”

— Вас багато що пов’язує з Україною. Часто буваєте в Чернівцях, де народилися?

— На жаль, ні. Їжджу до Чернівців рідше, ніж хотілося б. Часу обмаль. Адже, крім України, виконую дипломатичну місію ще й у Молдові. Щодо України, то у нас дуже активна співпраця, хоча посольство невелике. Часто запрошують у регіони на економічні форуми, зустрічі... Але складно побувати скрізь — надто багато роботи.

— Як сприйняли призначення до нашої країни?

— Можна сказати, що я, народжена в Чернівцях, повернулася до своєї першої Батьківщини. Для мене ця місія ще більш відповідальніша, аніж для того, хто тут не народився, не виріс. Саме тому хочеться зробити більше і для України, і для поліпшення відносин між нашими державами.

— Які враження склалися у вашої попередниці Анни Азарі про роботу тут?

— Хоча вона народилася в Литві, ніщо не заважає їй любити Україну. Анну, з якою ми давні подруги, я чудово розумію: Україна — надзвичайна країна. А працювати тут — означає бути причетними до вашої великої історії, котра пишеться на наших очах. Повірте, таке не часто трапляється в житті дипломатів. До слова, Анна Азарі продовжує працювати з Україною.

— В якості кого?

— У якості директора департаменту Євразії, котрий займається країнами колишнього СРСР у Міністерстві закордонних справ Ізраїлю.

— На відміну від пані Азарі, вам довелося стати свідком Помаранчевої революції...

— Мої колеги заздрили мені білою заздрістю. Адже на той час вони не були тут, в Україні, не стояли разом з українцями на Майдані...

— Що вас тоді вразило?

— Люди. Всі вони вірили в перемогу демократії. Я спілкувалася з багатьма українцями, відчувала ваші переживання, ваші надії. Здавалося, ніби український народ поволі щось шукає. Я маю на увазі не стільки фігуру політичного лідера, скільки вибір народом подальшого шляху розвитку країни. Українське суспільство змінювалося, так би мовити, зсередини. Причому на краще. Тепер ви не зможете повернутися в минуле.

— Це правда, що ізраїльські опоненти політики розмежування обрали своїм символом жовтогарячий колір?

— Правда. Мені пояснили, що це сталося випадково, не залежно від вашої революції. До слова, в Ізраїлі жовтогарячий колір дуже популярний. Адже він символізує надію.

— Як нашу революцію оцінююють в Ізраїлі?

— У нас завжди з великою цікавістю стежать за всім, що відбувається у вас. По-перше, Україна — наш дружній партнер. По-друге, значна частина ізраїльських громадян вийшла звідси — в Ізраїль свого часу прибула потужна алія з України. Серед них такі видатні політики, як Голда Мейєр (до слова, вона народилася в Києві, дуже цим пишалася, та й Київ, як на мене, може гордитися цим). І нинішні депутати Кнесету (ізраїльський парламент) Роман Брофманн та Натан Щаранський теж походять звідси. Є в цьому списку також громадські та культурні діячі. Їх народила ваша земля. Нащадки колишніх репатріантів із України нині — корінні ізраїльтяни. І вони розшукують тут своє коріння. Таким чином, між нашими народами перекинутий своєрідний людський міст. Він і впливає на політику Ізраїлю щодо України.

— Повернімося до помаранчевих подій. У чому, на вашу думку, змінилося українське суспільство після Майдану?

— Так, ви змінилися. Це помітно навіть неозброєним оком. Українці стали відкритішими, вільнішими, розкутішими. Кожен може тепер висловити свою думку, покритикувати уряд та політиків. Саме це й передбачає демократія. Хоча є тут й негативні моменти. Та держава і суспільство мають пройти крізь таке горнило, щоб очиститися від бруду минулого й зрозуміти, що насправді важливо для України і куди йти далі. Нині ви перебуваєте в стані пошуку. І це цікаво. Потрібно лише терпіння, аби все здолати. А його вашому народу не займати.

— Тобто ви впевнені, що Україна стане демократичною?

— Я переконана: Україна буде розвиненою демократичною державою. Для цього маєте всі передумови. Я також оптимістично розцінюю економічні перспективи України. Цей економічний потенціал суттєво стимулює розвиток економічних зв’язків між нашими країнами. Окрім того, треба зважати на той факт, що ЄС розширюється і наближається до кордонів України. Ізраїльтяни довго і успішно працюють у центральній Європі, і розширення Євросоюзу робить Україну ще привабливішою для бізнесу країною. Наш товарообіг поступово наближається до півмільярда доларів. За останні два роки він зріс удвічі. Лише непрямі інвестиції досягли майже біля шестисот мільйонів доларів. Це дуже хороші показники. І вони поліпшуватимуться завдяки різноманітним проектам.

— Яким?

— У галузі сільського господарства, суднобудування, високих технологій. Цього року плануємо розширити співпрацю в сфері хай-тек та медицини. Йдеться про лікувальні прилади і фармакологічні препарати. Додаймо інфраструктуру. Загалом можна говорити про значне поліпшення наших економічних відносин. Втім, вони могли б бути інтенсивнішими. Адже за останній рік вашу державу відвідало багато наших підприємців. Вони намагалися отримати для себе нову інформацію про український ринок. Цей інтерес був би значно більшим, але, на жаль, наші великі надії на постреволюційний період поки не виправдалися, ситуація суттєво не стабілізувалася. Сподіваюся, у поточному році результати нашої співпраці у економічній сфері наблизяться до того реального потенціалу, котрий існує між нашими країнами. Просто ситуація повинна нарешті стабілізуватися, а цей процес, схоже, займе більше часу, ніж ми очікували. Також хотілося б, щоб юридична база і закони, пов’язані безпосередньо із бізнесом, були більш прозорими і дієвими. Робота судів нам інколи не зовсім зрозуміла. Бувають ситуації, коли бізнесмен потребує правового втручання. Але численні ізраїльські бізнесмени мене запевняли, що це позбавлено будь-якого сенсу, оскільки позиція деяких служителів Феміди зрозуміла заздалегідь. Такого не повинно бути, щоб той чи інший учасник справи знав її результат. Такі моменти укупі з хабарництвом і відсутністю державних гарантій не сприяють серйозним інвестиціям.

— Та попри ці недоліки, Ізраїль продовжує розвивати зв’язки з Україною. Яким регіонам надаєте перевагу?

— У багатьох областях України є спільні проекти з ізраїльськими фірмами. Але найінтенсивніші взаємини у Києві. Наші інтереси, які представлено в Донецьку та Дніпропетровську, охоплюють сільське господарство, нові технології, будівництво. З Харківською областю налагоджуємо контакти в аграрному секторі. У західному регіоні ізраїльський бізнес також присутній — скажімо, в Ужгороді плідно працює ізраїльська будівельна фірма. У Криму та на Одещині хотіли б спільно розвивати туристичну галузь.

“Більшість наших національних мелодій походять від вас...”

— Що, на вашу думку, пов’язує два наші народи?

— По-перше, історично в Україні проживала значна єврейська громада. Це, звісно, наклало свій відбиток і на культуру, і на менталітет, і навіть на кухню євреїв та українців.

— Це означає, що в Ізраїлі обожнюють український борщ?

— Уявіть, саме так. А тут в Україні дуже люблять фаршировану рибу. Це лише приклад взаємовпливу національних кухонь. А що стосується взаємодії двох національних культур, то навіть складно зрозуміти, як розпочався цей зв’язок і що на нього вплинуло. Фахівцям, які можуть провести певні історичні паралелі, напевно, легше побачити та знайти причини й наслідки цього процесу. Цікаво, що українцям та ізраїльтянам варто лише почати спілкуватися, як з’являються безліч точок дотику. Саме тому нас буде дуже складно роз’єднати. Адже наші народи поєднала трагічна історія. Так що спільними зусиллями можемо побороти і негативні моменти — маю на увазі вияви ксенофобії та антисемітизму. Історія ніколи не була простою. І це ще раз навчило нас жити, розуміти один одного та поважати.

— Тобто історія навчила нас толерантності?

— Безумовно. Для мене її найяскравішим прикладом в Україні є знаменитий актор Богдан Ступка. Він філігранно грає на сцені театру імені Івана Франка Тев’є-молочника за п’єсою Шолома Алейхема. Якось він мені розповів про свою родину та маму. І я зрозуміла: якби в дитинстві пан Ступка не бачив єврейських родин, їхнього побуту, то навіть попри те, що він один із найвидатніших акторів, котрих я зустрічала останнім часом, він не зміг би так вжитися в цю роль. Навіть не вжитися, а зростися душею з єврейським народом. Ось вам ще один зразок взаємопроникнення культур. Ще цікавий факт — в Ізраїлі дослідили: більшість наших національних мелодій походять від вас.

— Вони дуже ліричні?

— Проникливо душевні. Але вони часто є перекладом українських народних. Це теж невипадково.

— Але ж співають їх на івриті?

— Так. От вам і зв’язок між народами.

— А як щодо спільних рис у національному характері?

— Можна говорити про вроджений оптимізм. Нам спільно притаманні і життєрадісність, і завзятість, і працьовитість, і музикальність. Недаремно наші країни у різні роки перемагали на пісенному конкурсі “Євробачення”.

“Дипломатія — це моя доля...”

— Ким ви мріяли стати у дитинстві? Невже дипломатом?

— Свого часу хотіла бути лікарем, як і мої батьки. Коли подорослішала, почала цікавитися архітектурою і збиралася одержати диплом з цього фаху. Та з різних причин подала документи і вступила на юридичний факультет Єрусалимського університету. Але згодом остаточно обрала міжнародні відносини. Мабуть, то було з натхнення. А потім все, як кажуть, викристалізувалося. Вже студенткою я почала працювати в Міністерстві закордонних справ.

— Не шкодуєте?

— Дипломатія — це моя доля.

— Що для вас — бути дипломатом?

— Це неможливо висловити одним словом. Дипломатія — не жорстка, регламентована наука, котру треба сліпо копіювати. Хоча, звичайно, існують певні обмеження, наприклад, дипломатичний протокол. Проте світ змінюється, а з ним і дипломатія. І це на краще. З’являються нові пріоритетні державні інтереси. І відстоювати їх можна по-різному — тут все залежить від самого політика. Головне — ніколи не зраджувати принципам і пам’ятати про інтереси Батьківщини. Часом доводиться складно, адже ситуація у світі постійно змінюється. Але, схоже, мені дуже поталанило, бо я працювала в тих державах, де потрібні були нестандартні рішення. Вчуся роками вірно реагувати на те, що відбувається. У цьому і є суть моєї роботи.

— А є відмінність між роботою жінки-дипломата й чоловіка-дипломата?

— Є свої шляхи, свої підходи. Чомусь завжди чоловіки вважали, що якщо ти жінка, то не досягнеш висот у кар’єрі. Мені довелося з цим шовінізмом зіткнутися багато років тому навіть у стінах МЗС. Як на мене, у багатьох ситуаціях жінка-дипломат спроможна на нестандартні і водночас правильні рішення. А в нашій професії це дуже важливо.

— Тобто жінка є дипломатом за своєю природою?

— Саме так. Хоча я поділяю дипломатів не за статтю, а за професіоналізмом.

— Що порадите жінкам, які роблять кар’єру і стикаються з чоловічим шовінізмом?

— Одразу скажу: я не поділяю феміністичних поглядів. Але впевнена: боротися з чоловічим шовінізмом потрібно. Життя завжди випробовує на міцність — вистоїть людина чи зламається. Та це не має перерости в самоціль. Я за гармонію у взаєминах.

— До речі, небагато жінок-послів можуть похвалитися службою в танкових військах. Яке маєте звання?

— Сержанта. А потрапила в танкові війська в середині строкової служби.

— Не шкодуєте про цей досвід?

— В жодному разі. Це був один із найважливіших етапів у моєму житті й кар’єрі.

— І скільки він тривав?

— Два роки.

— Чого навчив?

— То був перехідний період від домашньої дитини, котра щойно закінчила школу, до самостійної дівчини. Це дуже відповідальний час, бо молода людина має сама щось вирішувати, робити правильний вибір.

— Але ж ви не продовжили військову кар’єру.

— Ні. Просто відслужила той обов’язковий термін, як і всі молоді люди в Ізраїлі незалежно від статі. Але не бачила себе в армії.

— Тобто сама доля вас вела до університету. Але чому обрали таку науку, як совєтологія. Мабуть, вже тоді припускали, що ваша робота буде пов’язана з країнами колишнього СРСР?

— Навіть і гадки не мала. Просто совєтологія дуже цікавила, адже моя родина виїхала із Радянського Союзу. До того ж вабила російська історія. Згодом розпочався переломний період — горбачовська перебудова.

— Набуті вами знання не застаріли?

— В історичному плані ні. На той час ніхто із фахівців, які серйозно займалися питаннями СРСР, не міг передбачити розпад такої могутньої імперії.

— Ви це передбачали?

— Що ви! Я тоді за віком не могла серйозно перейматися глобальними прогнозами.

— Скажіть, чи є жінка-політик, якою ви захоплюєтеся?

— Я поважаю професіоналів у будь-якій сфері. Для мене не важливо, жінка це чи чоловік. Поталанило працювати з дуже цікавими людьми. Їм я надзвичайно вдячна за досвід і знання, котрі вони передали мені. Але ідеалу не маю.

— А Голда Мейєр?

— Вона видатний політик, її постать вже не відокремити від історії держави Ізраїль.

“Люблю стояти на Софійській площі й дивитися на золоті бані церков”

— Ваші враження від Києва?

— Київ особливе європейське місто. По-своєму воно унікальне. Велике і водночас комфортне для життя. Київ еклектичний: бо поєднує, здавалося б, не поєднуване. А втім, це не дратує, як у деяких світових мегаполісах. Причину, напевно, треба шукати в по-домашньому затишній атмосфері. А ще тут кожен знайде приємний для себе куточок.

— До свого призначення ви вже відвідували українську столицю?

— Так. У 1999-му та 2000-му.

— Що змінилося за цей час?

— Київ став охайнішим, красивішим. Подобаються старі будинки. Нині їх реставрують, так би мовити, наводять лоск. І від цього українська столиця лише виграє.

— Ваше улюблене місце?

— Андріївський узвіз. А ще є дивовижна місцина між Святою Софією та Михайлівським Золотоверхим собором. Іноді я люблю стояти на Софійській площі й дивитися на золоті бані церков. Відчуття — неймовірні. Немов злітаєш у небо. Люблю Києво-Печерську лавру — місто в місті. Моя родина також обожнює Київ. Діти тут навчаються, часто гуляють старовинними вулицями і дістають від цього максимальне задоволення.

— А де відпочиваєте?

— У Кончі-Заспі є чудові місця. Вибираємося туди влітку, щоб походити лісом, подихати свіжим повітрям і трохи поплавати. А ось у самому Києві не часто вдається відпочити: весь час забирає робота. Особливо наприкінці тижня, коли її темп нарощується.

— Що для вас найголовніше у житті?

— Бути чесною перед собою. І вірити в те, що роблю.

— І ви вірите?

— А як же можна жити без віри. Саме вона визначає шлях людини.

Ірина СИВАШОВА “Хрещатик”

прочитало 901 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.4073 sec