images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 1 лютого 2006 року, середа  №13 (2808) images
images
полоса
images
images
КИЇВ І СВІТ
images  
images
images
images
01/02/2006



images
У стилі етно Про майстрів, які відроджують і розвивають народні ремесла та примножують духовні скарби предків, дбають фахівці Центру роботи з жінками
images

У сучасному мегаполісі, здавалося б, неможливо зустріти тих, хто зберігає раритетні речі своїх прародичів, як найсвятіші реліквії. Однак у Києві мешкаює чимало сімей, які стали справжніми майстрами народних ремесел, відроджуючи тим самим споконвічні українські традиції. Художники, вишивальниці, піснярі, музиканти, гончарі та ткалі неначе будують духовні мости, що з’єднують такі різні покоління — сучасників із їхніми прапрабабусями й дідусями. Недарма в народі кажуть: “Люди сильні одне одним”. Такі родини часто відвідують фахівці столичного Центру роботи з жінками, аби вшанувати й привітати їх, а також передати подарунки від Київського міського голови Олександра Омельченка.

У колядках та щедрівках дивовижно поєднані власне українські традиції з загадковими язичницькими обрядами

Оселя Світлани Мирводи нагадує вишукану картинну галерею, де також лунають приємні мелодії. Музика в цьому домі панує завжди, адже господиня — бандуристка й співачка. Вона виступає з оркестром народної та популярної музики Національної радіокомпанії України та ансамблем “Благовість-2000”. Захоплення матері підтримує вся сім’я. Чоловік і обидва сини

(20-річний Клим та 12-літній Тимофій) мають приємні голоси й добрий слух. Отож Мирводи не соромляться заспівати для рідних і друзів квартетом. Особливо їм подобаються колядки й щедрівки.

— У таких творах дивно поєднуються власне українські традиції з загадковими дохристиянськими, язичницькими обрядами,— пояснює пані Світлана.

Аби довести свої слова, тендітна жінка вправно бере до рук велику бандуру, ніжно торкається струн, й інструмент ніби оживає. До ласкавого материного голосу органічно вплітається юнацький тембр Клима. Разом вони виконують “Ой ладо”, донині не чуту ніким із присутніх. Пані Світлана задоволена ефектом. Каже, що намагається відшукувати саме такі, на жаль, забуті людьми пісні. У родині вони знаходять ліпшу долю, набувають нової сили. До речі, молодший Тимофій бере в цьому активну участь — акомпанує талановитій мамі на скрипці, сопілці або зозульці.

Світлана Мирвода з сином мають уже чимало нагород і дипломів, зокрема, другу премію Трускавецького фестивалю родинної творчості, вибороли першість на фестивалі “Чарівна свічка” у номінації “Сімейний ансамбль”, дістали відзнаки Миргородського фестивалю “Осіннє рандеву”. Гордістю сім’ї є престижний “Срібний дельфін”. Така восьмикілограмова срібна фігура символізує перемогу на міжнародному фестивалі в Італії “Світ музики”, де пані Світлана виборола Гран-прі в номінації “Вокальне народне соло”. Жінку-музиканта відзначено також Почесною грамотою Верховної Ради України “За заслуги перед українським народом” та Почесною грамотою Київського міського голови Олександра Омельченка.

Окрім музичних талантів, Мирводи пишаються також своїм прізвищем. Часто переповідають легенду про власні корені. За словами чоловіка Григорія Дмитровича, колись на Запорізькій Січі був хоробрий козак — пращур пана Григорія. Він умів не лише хоробро битися з ворогами, а й мав неабиякі дипломатичні здібності. Міг владнати будь-який конфлікт без кровопролиття. За самовіддану багаторічну службу йому віддячили наділом землі на Чернігівщині та дали прізвище Мирвода (мир — особиста риса чоловіка, а вода — місцезнаходження Січі).

Активісти громадської організації “Дзвіночок” піклуються про тих, хто потребує допомоги

Любов Миколаївну Третяк знайомі називають багатодітною мамою, але не за те, що народила й виростила двох доньок і сина. Окрім власних дітей, вона допомогла вже понад двомстам хлопчикам та дівчаткам — кожному віддала часточку себе, багато чому їх навчила. Уже вісім років пані Любов очолює правління громадської організації “Дзвіночок” у Солом’янському районі. Каже, що роботу обрала до душі, адже не з чужих слів знає, що таке тяжка доля. Тому й назву спеціально добирала, щоб символізувала мелодійний і щасливий дитячий сміх.

Ще в юності жінка зрозуміла, як важливо вміти цінувати допомогу та за будь-яких обставин співчувати іншим. Тягар “дорослих” сімейних клопотів ліг на тендітні плечі 17-річної Люби, коли її батько втратив зір. Тому згодом вирішила створити організацію, у яку б могли звертатися люди зі своїми проблемами. Любові Миколаївні, котра має групу інвалідності, в масштабних задумах допомагав чоловік, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС.

Нині діти з особливими потребами, сироти, хлопчики й дівчатка з соціально незахищених та багатодітних родин знаходять у “Дзвіночку” турботу і підтримку. Школярі біжать сюди після занять, проводять тут вихідні. Ніхто не сидить без діла. Кожен обрав собі заняття до душі — малюють, ліплять, вишивають, роблять м’які іграшки. Особливо подобається юним митцям наслідувати в своїх витворах українські народні традиції, захоплюватися тим, чим колись займалися їхні прабабусі й прадіди.

— Тим, хто нічого не вміє, пояснюємо, що це не біда. Починаємо вчити, показувати, надаємо можливість спробувати. Не рідко вже за кілька днів маленький майстер “видає” неабиякі шедеври! — розповідає Любов Третяк.— Скажімо, вже кілька років нашу організацію відвідує Іван Гордюк, який нині навчається в десятому класі. У хлопця стільки талантів, що й не перелічити. Його роботи експонували навіть на міжнародній виставці в Швеції. Юнак, котрий мріє бути дизайнером, не лише професійно малює, володіючи різними техніками, а й виготовляє прикраси з бісеру, вишиває картини на тканині й навіть із задоволенням куховарить.

У своєрідних вернісажах, що організовують у “Дзвіночку”, участь беруть усі. Вихованцям подобається робити батькам сюрпризи — запрошують їх прийти подивитися на власні творіння. Дивно, але тата й мами іноді навіть не здогадуються, що в їхніх родинах підростають такі обдаровані чада...

Сім’я Бертників перемогла у фестивалі “Родовід” та зберігає родинні реліквії часів Австрійської імперії

У невеличкій квартирі, що в Дарницькому районі столиці, за приблизними підрахунками сусідять кілька тисяч жителів. Увійшовши до помешкання, гість опиняється серед сотень метеликів і жуків. До речі, більшість з них — живі. Вони повзають і літають. Справа в тім, що голова родини Бертників, Володимир Олександрович, майже десять років збирає колекцію різноманітних комах. Дружина, Марта Ярославівна, та три їхні доньки — Майя, Леся і Таїсія — хоч і вважали колись захоплення батька доволі нестандартним, нині звикли й охоче йому допомагають. Щовесни сім’я проводить своєрідний ритуал — випускають на волю тих комашок, які народилися взимку й тепер підросли й готові до “самостійного життя”.

Пані Марта з паном Володимиром та дітьми — оригінальна родина, яка має чимало захоплень. Приміром, уся прекрасна половина — поетеси. Не лише складають вірші, а й активно друкують їх. Мати з гордістю показує власні твори на сторінках “Читанки”, котру нині вивчають у школі. Донька Таїсія розповіла, що перші рими почала знаходити ще в три з половиною роки. У дев’ять років дівчинка вже отримала літературну нагороду Малої Академії наук. Тая залюбки погодилася прочитати один із останніх віршів:

Повітряна куля палацу

От-от розгойдається вітром

І полетить до неба,

Щоб подивитись звідти,

Які тимчасові насправді

Зелені кульбаби сосен...

Свою любов до літератури дівчата й мати пояснюють тим, що за сімейною легендою, їхнім пращуром був ніхто інший, як відомий першодрукар Франциск Скорина.

Протягом усього спільного життя Марта та Володимир Бертники збирають старовинні речі, більша частина яких — спадок від давніх родичів із Львівщини. Інтер’єр оселі вражає. На тлі численних стендів із метеликами височіє дивовижне старовинне дзеркало, вироблене ще 1904 року. Кімната оздоблена меблями часів Австрійської імперії. Є тут і унікальний музичний інструмент — піаніно з “Дому Шопена”, що у Львові, де воно знаходилося на початку ХХ століття. Річ у тім, що знана майстерня, звідки “родом” інструмент, спеціалізувалася виключно на роялях. А піаніно тамтешні майстри виготовили лише декілька на весь світ.

Голові родини, панові Володимиру, подобається тримати в руках свої раритетні, однак такі рідні дрібнички: старовинний бабусин швейцарський годинник, фотографії, мідні підсвічники та горнятко з зображенням імператора Франца-Йосипа (1910 рік). Нині сім’я захопилася колекціонуванням українських вишиванок. Окрім того, дівчата ще й займаються у туристичному гуртку, а старша донька пише музику й виконує власні пісні.

Не дивно, що саме Марту Ярославівну, Володимира Олександровича, Майю, Лесю й Таїсію визнали переможцями міського фестивалю “Родовід”, де вони продемонстрували найглибше знання свого генеалогічного дерева, найцікавіші реліквії, найталановитішу сімейну творчість та найоригінальніше хобі,

Ольга БУРЕНОК “Хрещатик”

прочитало 755 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.258 sec