images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  «Особливості виходу на ринок ЄС: практичні кроки для підприємств м. Києва».
images images images
17:00 |  Після матчу Ліги чемпіонів УЄФА київський метрополітен і наземний пасажирський транспорт працюватимуть довше
images images images
14:00 |  Діти Києва підтримали українських військових
images images images
11:00 |  Уже цієї суботи у столиці розпочнуться масштабні новорічно-різдвяні святкування (програма)
images images images
08:00 |  Киянам нагадали про програми ремонтів: що можна зробити і за скільки
images images images
19:40 |  Новий рік: як прикрасити кошик до свята (поради від флористів)
images images images
17:00 |  Де у Києві продаватимуть ялинки з паспортами
images images images
14:00 |  На столицю суне новий циклон
images images images
11:00 |  В столиці відкрилась резиденція нового українського супергероя
images images images
08:00 |  Педагогів готують працювати з "особливими" дітьми
images images images
19:00 |  101 троянда: щирий подарунок у вигляді розкішного букета
images images images
17:00 |  Магазини Києва "захопили" символи 2019 року
images images images
14:00 |  У Центрі інформаційних технологій та систем НАН України і МОН України встановлено порушень на суму майже 262 тис. грн
images images images
11:00 |  Прем'єр -міністр України: З березня буде автоматичне підвищення всіх пенсій
images images images
08:00 |  Триває прийом заявок на участь у Національному конкурсі "Благодійна Україна – 2018"
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 22 липня 2005 року, п'ятниця  № 10 (2704) images
images
полоса
images
images
КУЛЬТУРА
images  
images
images
images
22/07/2005



images
Іван Пономаренко: “У Південно-Африканській Республіці через коричневий грим до мене звертались як до одноплемінника...” Людмила КУЧЕРЕНКО
images

Провідний баритон Національної опери України народний артист, лауреат міжнародних конкурсів Іван Пономаренко нинішнього року відзначив шістдесятиріччя. Цю дату зустрів у розквіті творчих сил. На сцені рідного театру того святкового дня виконав партію Жоржа Жермона у “Травіаті” Верді. Голос його звучав міцно й упевнено. Публіка це оцінила: артиста вітали оплесками та дарували квіти. Дивно, але керівництво нашої держави не поздоровило співака з ювілеєм і тридцятиріччям творчої діяльності. Не відзначило нагородами, не подякувало за те, що дарував жителям різних країн і континентів прекрасну українську пісню, демонстрував високий рівень вітчизняної вокальної школи. І це тоді, коли заслуженими і народними стали ті, яким можна було б ще зачекати... А варто звернути увагу на такого митця, адже Іван Пономаренко — людина, яка своїм талантом осяює все, чого торкається. Навіть горезвісну “Ґандзю-рибку”, що вважалася прикладом кітчу і з якої посміявся Юрій Войнович у романі “Москва 2042”, Пономаренко співає так, що заслухаєшся. Та й молодим слід показати, що влада вшановує справжні таланти, а не удавані. Але артист не журиться: головне, щоб голос звучав. Свої спогади про життєвий і творчий шлях Іван Вікторович розпочав з дитинства:

— Народився на півдні України, на Миколаївщині. Змалечку був закоханий в українську пісню. На свята й у будні у нас вдома можна було почути родинний спів. У чотирнадцять років мій голос привернув увагу шкільного вчителя Олександра Степановича Чернявського, котрий порадив і далі вчитися. Цим займаюсь і понині. В Одеській консерваторії уроки мені давав відомий педагог Ольга Благовидова. З її класу вийшло чимало лауреатів міжнародних конкурсів: Бела Руденко, Зоя Христич, Микола Огренич, Олександр Ворошило.

— І ви також прославили свого наставника. Кажуть, що Всесоюзний (нині міжнародний) конкурс імені Глінки, де ви вибороли першу премію, — найскладніше випробування для музиканта. Адже з усього СРСР туди приїжджали 300 сопрано, 400 баритонів...

— Справді, здобути перемогу там важче, ніж, скажімо, на конкурсі імені Чайковського. Це було 1974 року. Після закінчення консерваторії, поїхав до Москви за місяць до початку творчих змагань разом зі своїм педагогом. Кожен конкурсант мав свою кімнату з фортепіано. Дуже хотілося перемогти, раніше золоту медаль отримав учень Благовидової — Микола Огренич. Нас із Радянського Союзу було п’ятнадцять, і лише мені дали першу премію, а четверту — Олександрові Дедіку, також з Одеської консерваторії.

— Мабуть, атмосфера була напруженою, адже кожен член журі привіз своїх учнів...

— Так. Потім розповідали: якщо члени журі, іноземці, ставили схвальні у першому турі 24 бали із 25-ти можливих, то наші, рідненькі, 18 —19. Проте коли представники з Міністерства культури побачили такі результати, то обурилися: “Що ж ви робите? Цього хлопця не треба валити”. І лише згодом, уже перед третім туром, різниця у кількості балів між мною та іншими учасниками стала такою великою, що секретар конкурсу сказав: “Можете впевнено кланятися — перше місце вже ваше”. Тоді мені запропонували переїхати до Москви чи Петербурга, але я вибрав Київ.

— Чому саме Київ?

— Так сталося, що, мабуть, разів десять виступав у нашій столиці на різних святкових концертах. Отож простіше було переїхати, ніж увесь час кататися туди-сюди. До того ж хотілося працювати з таким видатним диригентом, як Степан Васильович Турчак. На жаль, мій наставник рано пішов з життя. Саме він запросив мене до Києва і за вісім років творчого спілкування багато чого навчив.

— На Українському радіо зберігаються ваші численні записи пісень, виконані у супроводі славетного оркестру народних інструментів Всесоюзного радіо і телебачення. Чому цей відомий колектив запросив саме вас, молодого співака, соліста не Московської чи Київської, а Одеської опери?

— Це було одразу ж після конкурсу імені Чайковського. Ансамбль мав нагоду поїхати на гастролі до США та Канади. Імпресаріо прослухав запропонованих йому співаків і сказав: “Ні, нам потрібні виконавці найвищого ґатунку”. Тоді й згадали про мене. Я приїхав до Москви, і коли проспівав на прослуховуванні арію Роберта із “Іоланти” Чайковського, імпресаріо дав добро і підписав контракт. Офіційним керівником нашої делегації була відома актриса, яка намагалася постійно тримати мене за руку і повторювала: “Іване, Іване, ви куди?”

— Що це означало?

— Справа в тому, що після концертів підходили слухачі-українці: дякували, запрошували додому на вечерю. А вона боялася, що я залишуся за кордоном.

— Для цього були підстави?

— Так. Відверто кажучи, мені пропонували це. Та я не захотів, бо вірив, що маю гарні перспективи роботи і в Україні.

— Вам чимало доводилося гастролювати. Що найбільше запам’яталося?

— Я перший український співак, котрий потрапив до Південно-Африканської Республіки. У Йоганнесбурзі та Преторії виконував провідні баритонові партії в операх Верді “Ріголетто” та “Аїда” Масканьї — “Сільська честь”. Там дуже важко співати — високогір’я, розріджене повітря... Але я витримав. Таких сучасних, технічно обладнаних театрів ніде не бачив, навіть у США. На сцені підготовлені декорації одразу ж для трьох картин. Щоразу підмостки повертаються, і малюнок перед глядачем миттєво змінюється. Наприклад, в опері “Аїда” для масовки, що зображала ефіопів, запросили аборигенів з народності зулу. Через коричневий грим вони до мене зверталися як до свого одноплемінника”.

— Не шкодуєте, що не скористалися свого часу можливістю залишитися за кордоном?

— Ні. Завжди працював в Україні із задоволенням, хоча й не оцінили належно... Гадаю, у мене все ще попереду.

спеціально для “Хрещатика”

прочитало 889 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3395 sec