images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 8 червня 2005 року, середа  №82 (2681) images
images
полоса
images
images
КИЇВ І КИЯНИ
images  
images
images
images
08/06/2005



images
“Бурса” для солдатських сиріт У військово-фельдшерській школі при Головному клінічному госпіталі, якому виповнюється 250, навчалися і Микола Щорс, і Дем’ян Бєдний, і Михайло Донець, і Остап Вишня...
images

Медичне “містечко” між вулицею Щорса та бульваром Лесі Українки знають чи не всі кияни, бо лікувалося там не одне покоління мешканців столиці. 10 червня 2005-го Головному клінічному госпіталю Міністерства оборони України минає 250 років від дня заснування. Та мало кому відомо, що з 1838- до 1926-го при ньому діяла військово-фельдшерська школа, котра вважалася найкращою в Російській імперії, бо мала ґрунтовну навчальну базу й викладали в ній приват-доценти Університету імені Святого Володимира. А пройшли через кузню медичних кадрів на Печерську такі знані люди, як співак Михайло Донець, пролетарський поет Дем’ян Бєдний, героїчний полководець часів Громадянської війни Микола Щорс, політичний діяч Панас Любченко та письменник-гуморист Остап Вишня... Генерал-майор медичної служби, начальник госпіталю Михайло Бойчак разом із істориком Риммою Лякіною опублікували книжку про військово-фельдшерську школу. Автор, до речі, порекомендував відвідати ще й госпітальний музей, де зібрано раритетні документи та свідчення тих далеких часів.

Цирульників виховували при... кравецьких ремісничих цехах

Помічників лікаря почали готувати при Київському військовому госпіталі з часу його заснування, тобто з 1755 року. Уже в 1770-му, в розпал російсько-турецької війни, на Печерську навчалося сто шістдесят майбутніх фельдшерів. Єдиної системи занять тоді ще не було. Дехто студіював премудрощі ескулапської справи кілька місяців, а дехто — не один рік.

Цирульники й ротні фельдшери здавна набували знань при госпіталях і полкових лазаретах. Саме такі умільці надавали згодом медичну допомогу. Це були, як кажуть, майстри на всі руки: виривали зуби, приймали пологи, пускали кров, навіть оперували. Активно використовували народний досвід лікарювання.

Ще раніше — після здобуття Києвом Магдебурзького права в 1494 році — цирульників виховували при... кравецькому ремісничому цеху. Вступали туди дванадцятилітні хлопчаки. У становленні мали пройти три етапи: учень — підмайстер — майстер. Після шестирічного навчання юнакові дозволяли складати іспити. А той, хто з успіхом їх витримав, вважався майстром. Інколи учнів набирали зі студентів Києво-Могилянської академії, котрі знали латину й були трохи обізнані із загальноосвітніми дисциплінами. Тільки наказом від 19 грудня 1870-го штатні посади цирульників у армії скасували.

З ініціативи Олександра Васильовича Суворова, з 1793-го ротних фельдшерів почали готувати із солдатів, здатних засвоїти “самонужнейшие правила врачевания”. Малограмотним, а також тим, хто не хоче навчатися або боїться крові, відмовляли. У Київському шпиталі на той час уже працювали за чіткою трирічною програмою. Іспити у випускників приймала очолювана головним лікарем комісія, до якої входили ординатори та начальник.

Майбутні медики студіювали понад двадцять дисциплін

Отже, на час відкриття школи в 1938-му Київський клінічний госпіталь уже мав належну навчальну базу. Викладали анатомію і фізіологію, хірургію, а також венеричні, шкірні, внутрішні хвороби, правила накладання пов’язок й маніпуляції, догляд за недужими, гігієну й дезінфекцію, рецептуру й фармакологію... Окрім медицини, вивчали Закон Божий, історію Росії, російську та латинську мови, каліграфію, географію та арифметику... Загалом 22 предмети. Урок тривав 50 хвилин. Теорією займалися з 8- до 14-ї години.

У “бурсу” набирали переважно солдатських сиріт, яких від народження прикріпляли до шпиталю. Жили вони в одному з госпітальних корпусів. Приймали також дітей зубожілих селян. За їхню освіту платила Київська палата державного майна: “25 рублів сріблом за навчання, 25 рублів сріблом за квартиру, 25 рублів сріблом за продовольство”. Школа розташовувалася в Північній напіввежі казематного типу з вікнами-бійницями. Класи, кабінети, бібліотеку, церкву Святого Володимира, спальні кімнати обігрівали голландськими печами та освітлювали гасовими лампами. На сніданок майбутнім фельдшерам давали шмат житнього хліба, на обід — суп або щі й кашу, на вечерю — те, що залишилося від обіду. В середу й п’ятницю готували пісні страви — з грибами та олією. Денна норма м’яса — третина фунта, тобто 150 грамів. Видавали одну на двох олов’яну тарілку і по дерев’яній ложці. Спали спудеї на солом’яних матрацах, утиралися загальними рушниками. На допоміжну літературу, всілякі посібники відводили по півтора рубля на рік на кожного, та ще по 3 рублі 45 копійок платили “жалування”. Вихователі навчали хлопчиків користуватися бібліотеками, столярувати. Ті, хто мав хороший голос і слух, співали в хорі.

Цікаво, що в 1881 році при Київському військовому госпіталі відкрили школу для дівчат. Оскільки охочих стати фельдшерками було доволі і всі вони мали різний рівень підготовки (від малограмотних до випускниць різних училищ), зараховували тільки гімназисток після чотирьох класів.

Революційні події 1905 року не оминули й медичний заклад. Учні четвертого класу висунули його керівництву чимало вимог. Скажімо, не змушувати мити підлогу, не контролювати листування, усунути таємний і явний нагляд, не позбавляти їжі у кару за щось. А ще — поповнити бібліотеку новими книгами. До слова, у тодішньому фонді, крім медичної літератури, були твори Гоголя, Грибоєдова, Карамзіна, Пушкіна, Лермонтова, Льва Толстого, Тургенєва, Салтикова-Щедріна, Марка Вовчка...

У одному з приміщень Північної напіввежі Печерської фортеці діяла домова церква Святого Володимира, котра з приходом більшовиків до влади припинила існування. 1918 року училище перейменували на Першу військову школу лікарських помічників. У програму занять увели нові предмети: географію та історію України, українську мову й письмо. Втім, не надовго: 1926-го заклад припинив існування.

У голодні роки колишній спудей допомагав своїй альма-матер продуктами

У музеї Київського військового госпіталю зберігаються відомості про вихованців фельдшерської альма-матер. Там навчалися батьки академіка Дмитра Чеботарьова та знаменитої артистки МХАТу Алли Тарасової. 1900-го її закінчив Юхим Придворов, котрий згодом узяв собі псевдонім “Дем’ян Бєдний” і активно творив пролетарську літературу. Сина церковного сторожа з Херсонської губернії прийняли до школи “на казенний кошт”. Саме там він почав писати жартівливі епіграми та лірику. Це вже в роки Громадянської війни з’явилися його вірші-агітки. А “Проводи” (“Как родная меня мать провожала...”) навіть стали народною піснею.

Того ж таки 1900-го одержав свідоцтво про закінчення чотирирічного фельдшерського курсу Іван Огієнко, людина енциклопедичних знань, мовознавець, історик української літератури, професор, перекладач Біблії, відомий церковний діяч, православний митрополит Ілларіон. Син солдата, котрий прослужив 25 років у царській армії, випускник брусилівської школи з благословення священика Сташевського і за порадою вчителів 75 верст пройшов пішки до Києва, щоб здобути освіту. Навчався безплатно. Потім працював у психоневрологічному відділенні тамтешнього госпіталю. Можливо, саме споглядаючи муки хворих, вирішив присвятити себе служінню Богові.

Нащадок кресляра київського “Арсеналу” Михайло Донець, майбутній український співак, народний артист УРСР, теж вийшов зі стін цього закладу 1900-го. У вісім років хлопчик втратив матір, а в одинадцять не стало батька. Адміністрація заводу віддала Михайла в фельдшерську школу. Її регент, почувши голос юного соліста церковного хору, став ним опікуватися. Алла Тарасова потім згадувала, як вони разом виступали в госпіталі перед недужими: вона читала вірші, а він виконував задушевні українські пісні. Парубійко навчався не лише медицини, а й музики та акторської майстерності. У 1917-му уже виступав на сцені Київської опери. Разом із дружиною влаштовував концерти для червоноармійців, за що дістав подяку від Климента Ворошилова та Семена Будьонного. Втім, це не завадило більшовикам корифея українського вокального мистецтва репресувати й розстріляти в 1941 році. Реабілітували співака майже через півстоліття. Тепер одна з вулиць Києва носить ім’я Михайла Донцова.

Павло Губенко, відомий як письменник-гуморист Остап Вишня, теж був плеканцем школи на Печерську. Його тато промарширував не одну сотню кілометрів у армійській шинелі, отож тринадцятилітній підліток дістав право навчатися “казенним коштом”. Молодий фельдшер десять років прослужив у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західної залізниці і в госпіталі. Та чомусь обраний фах не припав до душі, отож став студентом історико-філологічного факультету Київського університету. Відтоді друкувався в пресі, опублікував дві книги, зокрема знамениті “Вишневі усмішки”. Наприкінці 1933-го його звинуватили в шпигунстві, замаху на Постишева, а передусім — у націоналізмі й ув’язнили на десять років. Після звільнення працював у журналі “Перець”. Цікаво, що його син В’ячеслав Губенко продовжив батьківський шлях: став відомим військовим травматологом, завідував відділенням Київського госпіталю.

Майбутній герой Громадянської війни Микола Щорс також народився в родині відставного солдата, тому вчився безплатно. Закінчив школу напередодні Першої світової. Прийнявши присягу на вірність Російській імперії в домовій церкві Святого Володимира при Печерській фортеці, разом із однокашниками поїхав у артилерійський дивізіон Віленського округу. Вишкіл продовжив у тамтешньому училищі. Надзвичайний талант організатора партизанського руху в Україні виявився після революції. Микола Щорс навіть працював військовим комендантом Києва у суворому 1919-му. Коли в місті було особливо сутужно з продуктами, допомагав своїй альма-матер провіантом і паливом. Не випадково вулицю поблизу госпіталю названо на його честь.

Панас Любченко по завершенні в 1914-му повного курсу Київської військово-фельдшерської школи залишився працювати в клініці. Грамотний, розумний, товариський, він швидко просувався службовими сходинками. Втім, не як ескулап, а як партійний діяч. Секретар ЦК КП(б)У, голова Ради народних комісарів, кавалер ордена Леніна... Очолював комісію зі створення Конституції України, за що потрапив у немилість Москви. Одержимий ідеєю незалежності України, виступив з доповіддю на Надзвичайному з’їзді Рад УРСР. Після цього залишилося два шляхи: в катівню НКВС або кулю в лоб. Вибрав другий...

Так склалася доля знаменитих вихованців фельдшерської школи. А загалом щороку їх випускали понад півсотні. Прості, непомітні, вони щодня творили подвиги: біля ліжка хворого, на полі бою, під час епідемій холери, туберкульозу, висипного, черевного і поворотного тифу. Рятували пацієнтів від видимої смерті, наражаючись на неабияку небезпеку. Поспішали на допомогу в найвіддаленіші села. Вдень і вночі, в спеку й холод. Бо там на них чекали недужі...

Віра КУЛЬОВА “Хрещатик”

прочитало 1312 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3087 sec