images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  У столиці тривають масштабні новорічно-різдвяні святкування (програма)
images images images
14:00 |  Як поділять гроші на столичну освіту в 2019 році
images images images
11:00 |  Головний фінансовий документ столиці затверджено
images images images
08:00 |  У Києві планують побудувати великий диспетчерський центр, який об’єднає усі служби швидкого реагування
images images images
17:00 |  Коли українці відпочиватимуть в 2019 році: календар державних свят
images images images
14:00 |  Графік роботи банківської системи на новорічно-різдвяні свята
images images images
11:00 |  У Києві проведуть комплексну профілактику захворювань на грип та гострі респіраторні інфекції
images images images
08:00 |  Обмеження на в’їзд до Києва великогабаритного транспорту діятиме до покращення погодних умов
images images images
17:00 |  «Особливості виходу на ринок ЄС: практичні кроки для підприємств м. Києва».
images images images
14:00 |  Діти Києва підтримали українських військових
images images images
11:00 |  Після матчу Ліги чемпіонів УЄФА київський метрополітен і наземний пасажирський транспорт працюватимуть довше
images images images
08:00 |  Киянам нагадали про програми ремонтів: що можна зробити і за скільки
images images images
19:40 |  Новий рік: як прикрасити кошик до свята (поради від флористів)
images images images
17:00 |  Де у Києві продаватимуть ялинки з паспортами
images images images
14:00 |  На столицю суне новий циклон
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 20 ciчня 2005 року, четвер  №8 ( (2607) images
images
полоса
images
images
TV-БАЧЕННЯ
images  
images
images
images
20/01/2005



images
“Елевидение” з екраном, як поштова марка Так жартували в 30-х роках минулого століття глядачі стосовно недосконалого механічного телемовлення, що передувало сучасному, електронному
images

Минулої суботи виповнилося 120 років феномену, без якого нині не уявляємо свого життя,— телебаченню. Одначе про цю подію ніхто й не згадав: народилося воно не у нас, та й перший його етап суттєво відрізнявся від сучасного мовлення, опинившись врешті-решт у глухому куті. Так зване механічне телебачення зійшло нанівець ще у 30-х роках минулого століття, проіснувавши, наприклад, у Росії неповних десять років, а в Україні — тільки два, і поступилося теперішньому, електронному. Але не варто недооцінювати роль короткого, зате дуже цікавого періоду в історії найпопулярнішого засобу масової інформації.

Телебачення з’явилося раніше, ніж “великий німий” (кінематограф) і “великий невидимка” (радіо)

Із кадрів хроніки ми добре пам’ятаємо, що існувало німе кіно, і для його демонстрацій механіку доводилося крутити ручку на проекторі, а звуковий супровід здійснював у кінозалі акомпаніатор, що, залежно від сюжету, грав на роялі веселу, сумну чи тривожну мелодію. Титри на екрані розповідали, про що йдеться. Схожим був і початок телебачення, коли два досягнення людського генія — “великий німий” і “великий невидимка” — об’єдналися, щоб створити телебачення. Але цікаво: його основу закладено за десять років до відкриття радіо і винайдення кінематографа...

Ще 1884 року німецький студент угорського походження Пауль Ніпков запропонував оригінальний пристрій для “електронної телескопії”: зробити отвори в алюмінієвому диску, позаду нього розмістити об’єктив і приєднати його дротами до фотоелемента. Світло від об’єкта зйомок потрапляє на диск, що крутиться, і зображення дробиться отворами на окремі точки, від яскравості яких залежить величина електричних імпульсів, вироблених фотоелементом, і котрі моделюють частоту радіопередавача. За один оберт диска, продірявленого у тридцяти місцях, із тридцяти світлових точок, розгорнутих у рядки, утворювався один кадр. Щоб вивести його на екран, у приймачі влаштовували зворотний процес: отримані сигнали змінювали яскравість неонової лампи, перед якою крутився диск з отворами, і рядки зливалися в єдину картинку. Згодом перші телеглядачі для усунення перешкод, пов’язаних із синхронізацією обертання приймального диска, інколи змушені були пригальмовувати його великим пальцем.

Свій простий оптико-механічний пристрій студент Ніпков запатентував 15 січня 1885 року. Цю дату можна вважати днем народження телебачення. Щоправда, винахід Пауля не мав практичного застосування довгих сорок років. Тільки у 1923-му вчений вперше побачив власний прилад у дії на міжнародній виставці радіоапаратури. Початкові успіхи у створенні механічного телебачення припадають на середину двадцятих років. Уже на початку 1930-го в Німеччині, Англії, США й Італії запрацювали телевізійні студії. Тоді ж такі досліди проводилися і в Радянському Союзі. 1928-го через радіостанцію імені Комінтерну здійснили експериментальний телеміст Москва—Свердловськ. А вже наступного року у Всесоюзному електротехнічному інституті в Москві відкрилася лабораторія, яка мала створити перший промисловий зразок передавача і приймача механічного телебачення (з “диском Ніпкова”).

30 квітня 1931 року газета “Правда” надрукувала повідомлення: “Завтра впервые в СССР будет произведена опытная передача телевидения (дальновидения) по радио. С коротковолнового передатчика РВЭИ-1 Всесоюзного электротехнического института (Москва) на волне 56,6 метра будет передаваться изображение живого лица и фотографии”. У цій першій публічній передачі показали співробітників лабораторії і фотографічні портрети без звукового супроводу, “німі” (звук додали лише через три роки за допомогою окремого радіоканалу). Згодом апаратуру перевезли до Московського радіотехнічного вузла, і першого жовтня 1931-го розпочалися регулярні експериментальні сеанси. Картинку приймали радіолюбителі в Томську, Нижньому Новгороді, Ленінграді, Києві, Одесі, Харкові... Як свідчить історична довідка Федерального агентства Росії з преси і масових комунікацій, газета “Известия” першого жовтня 1931 року повідомила: “С 1 октября 1931 г. в Москве впервые в СССР начинаются регулярные передачи движущихся изображений (телевидения) по радио. Передачи организованы Московским радиовещательным узлом под руководством ВЭИ (Всесоюзного электротехнического института.— Авт.) и будут происходить через радиостанцию МОСПС (волна 379 м) ежедневно с 24.00 до 0.30 мин...” Такі пізні ефіри обумовлювалися тим, що саме у цю пору закінчувалися радіопрограми і звільнявся канал для трансляції телевізійних.

На той час промисловість ще не випускала телевізорів, тому умільці виготовляли їх самі. У Москві, наприклад, наприкінці 1931 року працювало тільки тридцять саморобних приймачів. Майже стільки створили радіолюбителі інших міст. Лише у квітні 1932-го Ленінградський завод “Комінтерн” почав складати перші двадцять малогабаритних масових телевізорів “Б-2”. З “диском Ніпкова” діаметром 19 сантиметрів телеекран мав габарити 16 на 12 міліметрів (!). Перед ним ставили лінзу 32 на 24 міліметри, аби краще роздивитися картинку. У роки механічного телебачення жартували: “Телевізор — з поштову скриньку, а зображення — з поштову марку”. Інші, натякаючи на нечітке й тьмяне зображення в приймачі, називали новинку “елевидением”.

Тридцятирядкове обладнання формувало кадр із 1200 елементів, а сучасна телесистема нараховує їх одночасно не менш як мільйон. Зрозуміло, що тоді глядачі бачили на екрані картинку значно гіршої якості. Щоб вона була такою, як тепер, інженерам довелося б побудувати механічну передавальну систему і телевізор, у яких “диск Ніпкова” сягав би тридцяти метрів заввишки, тобто десятиповерхового будинку!

Перші телекамери гуділи так, що їх зачиняли в апаратній, а в студію виходило лише маленьке віконце

— Коли відзначали сорокаріччя радянського телебачення, спеціалізований журнал “Радиовещание и телевидение” оприлюднив спогади очевидців та учасників тих подій,— розповів мені український дослідник телебачення й радіо Іван Мащенко.— Наприклад, технік-конструктор Пілатовський зауважив, що сучасна студія і та, що була 1931-го, суттєво відрізнялися: нинішня яскраво освітлена, на відміну від напівтемної колишньої, де й світло падало від апарата на об’єкт зйомок. По людині з величезною швидкістю бігав промінь, що було незвично й малоприємно. Через отвір у стіні телевізійники із апаратної заглядали в студію, аби чогось не трапилося (у самому приміщенні не встановлювали телекамеру, бо вона сильно гуділа, коли мотор крутив “диск Ніпкова”, і заважала запису програми). Зображення залишалося неякісним, адже, скажімо, якщо людину зростом півтора метра “поділити” на тридцять рядків, то на кожен припаде лише по п’ять сантиметрів. Тобто на місці очей — ледь помітне затемнення. Які там брови? Сказати, що це — очі, а то — рот, можна було лише умовно. Інший фахівець, Степанов, пригадав, що часто практикувалися передачі під назвою “Що робить ця людина?” Вона входила в кадр, знімала пальто, клала його на крісло, сідала за письмовий стіл, щось нотувала... Ото й увесь сюжет.

1932 року, крім Москви, відзначає Інтернет-музей телебачення і радіо, телевізійні передачі почали поширювати ленінградська радіостанція РВ-53, одеська РВ-12. Але якщо Білокам’яна мовила дванадцять разів на місяць по годині після опівночі, то Ленінград і Одеса — нерегулярно.

У грудні 1933-го передачі механічного телебачення в Москві призупинили. Фахівцям здалося нераціональним розвивати його далі, бо вважали, що настає епоха сучасного електронного мовлення: в лабораторних умовах учені досягли у цьому напрямку значних успіхів. Але швидко з’ясувалося, що промисловість нескоро освоїть виробництво нової апаратури. Вже 11 лютого 1934-го експериментальні передачі відновили, а з 15 листопада вони стали регулярними. Того ж дня на телебаченні з’явився звук (у Москві став діяти новий передавач) і програми почали вести спеціально підготовлені диктори: глядачі побачили й почули естрадний концерт за участю співака, балетної пари й артиста, що прочитав оповідання Чехова “Зловмисник”. Малорядкове механічне мовлення проіснувало до квітня 1940-го і поступилося електронному, передачі якого транслювали вже з нового Московського телецентру на Шаболовці.

У Києві “диск Ніпкова” крутився лише два роки, і зупинила його Велика Вітчизняна

— Є розрізнені повідомлення про те, що 1935 року в нашому місті було змонтовано телепередавач,— розповів Іван Мащенко.— Але підтверджень про організацію мовлення через нього немає. 1937-го київська газета “Пролетарська правда” сповіщала, що в столичному радіобудинку завершено монтаж першого телевізійного передавача.

Однак ще довго тривало його налагодження, і телевізійне мовлення розпочалося у нас лише через два роки. Архівні матеріали тієї пори докладно вивчила викладач кафедри телебачення і радіомовлення столичного Інституту журналістики Тамара Щербатюк. Цікаво, що першу офіційну спробу передати зображення в ефір з Києва здійснили 1 лютого 1939 року на хвилях радіомовної станції РВ-9. Сюжет знімали в мініатюрній студії будинку Українського радіокомітету на вулиці 25-річчя Жовтня,2 (нині майдан Незалежності), де колись стояв монумент на честь 60-річчя Жовтневої революції. Програма тривала сорок хвилин. Тоді глядачам показали портрет пролетарського вождя Серго Орджонікідзе і різні написи (титри). Допомагав киянам запроваджувати власне мовлення вже згаданий головний інженер Московського телецентру Олександр Степанов, який приїжджав до нашого міста з групою техніків і творчих телепрацівників Білокам’яної та Ленінграда. У Києві з часом планували встановити новинку — лабораторний кінопередавач зі складною дзеркальною системою розкладання зображення вже не на 30, а на 441 рядок. Чіткість картинки мала зрости, але обладнання було “сирим”. До того ж у червні 1941-го “диск Ніпкова”, що дав старт механічному телебаченню, зупинила війна. Мовлення відновили лише 1951-го, але вже як сучасне, електронне.

* * *

Архаїчне телебачення 30-х років минулого століття, незважаючи на всі свої недоліки, виконало головне завдання — впровадило у маси ідею “далекобачення”. Тисячі людей від Ленінграда до Одеси й Новосибірська збирали саморобні телевізори (в магазинах продавався паперовий “диск Ніпкова”). Завдяки своїм особливостям (сигнал ішов через “далекобійні” канали радіостанцій) картинка з Москви чи Києва поширювалася ледь не по всій території Радянського Союзу. І навіть за його межі. А деякі радіолюбителі, навпаки, “ловили” передачі з Німеччини та інших країн. На той час електронне мовлення, яке охоплювало незначні відстані, не змогло б бути таким активним пропагандистом нових технологій, як механічна.

Валерій НОВОСВІТНІЙ “Хрещатик”

прочитало 739 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
20/01/2005 | Репортажі на Місяці знімали на архаїчній апаратурі.
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3096 sec