images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Київ перейшов на міжнародну модель управління комунальними активами
images images images
14:00 |  Продукти в Україні маркуватимуть як у ЄС
images images images
12:30 |  У Києві відзначають День місцевого самоврядування
images images images
11:30 |  Зірки французької, польської та української опери у супроводі Президентського оркестру вшанують Василя Сліпака грандіозним концертом
images images images
11:00 |  У столиці перейменували ще кілька вулиць, провулок і площу
images images images
08:00 |  Місто поступово вирішує проблему недостатньої температури тепла у будинках
images images images
17:00 |  Новорічний "безглютеновий" ярмарок відбудеться у Києві
images images images
14:00 |  Що підготував киянам Тиждень права
images images images
11:00 |  Діди Морози влаштують еко-парад у столиці
images images images
08:00 |  Київський метрополітен порахував дитячі травми
images images images
20:30 |  У столиці вшанують 150 Почесних донорів крові
images images images
19:00 |  Як правильно розмитнити "євробляху"
images images images
18:30 |  Віталій Кличко: «Програма продажу соціального хліба у Києві діятиме мінімум до 2020 року»
images images images
17:00 |  В мерії пропонують встановити відеокамери в дитсадках
images images images
15:30 |  300 амбітних і відповідальних молодих українців отримають грант на навчання у 10 000 доларів
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 12 лютого 2004 року, четвер  №20 (2423) images
images
полоса
images
images
ХРЕЩАТИК, 36
images  
images
images
images
12/02/2004



images
Борис ПАЛАМАР: “Я відчуваю, що потрібен людям, і знаю: можу їм допомогти”
images

Із досьє “Хрещатика”

Борис Паламар — депутат Київради ХХІV скликання від 31-го виборчого округу Дніпровського району столиці. Член постійної комісії з питань правової безпеки та депутатської етики. Народився 22 січня 1963 року в Чернівцях. Там закінчив медичне училище. У 1982-му вступив до Запорізького медичного інституту. Працював хірургом у Васильківській центральній районній лікарні та у Київській обласній, а також начальнком медичної частини у Київській міській клінічній лікарні №18. Нині очолює столичну клінічну лікарню № 3, що на вулиці Петра Запорожця, 26. Одружений. Має двох доньок.


Клятву Гіппократа — своєрідний кодекс честі професійних цілителів — Борис Паламар мріяв проголосити змалку. Причому одразу вирішив покорити королеву медицини — хірургію. Адже стати фахівцем у цій галузі, де тільки один невдалий рух під час операції може призвести до смерті пацієнта, не допоможуть ні корисливість, ні гроші...

“З багатьма пацієнтами ми стали друзями...”

— Борисе Івановичу, ви обрали професію за прикладом батька, який теж лікар?

— Так, це одна з головних причин. Батько для мене завжди був, є і залишиться авторитетом. У медицину ж він привів мене дуже рано: запропонував бути присутнім на операції, коли я навчався в третьому чи четвертому класі. Це було високо в Карпатах, у районній лікарні. І те, що я побачив, мене так вразило, що одразу вирішив стати тільки хірургом.

— Невже ви, тоді ще хлопчик, не злякалися крові?

— По-перше, страх чоловікові взагалі не личить. А по-друге, перед батьком просто соромно було показати, що чогось боїшся.

— Ви хоча б раз шкодували про обраний професійний шлях?

— Ніколи, завдяки тому відчуттю, яке з’являється в кожного хірурга, коли він виходить з операційної і розуміє, що допоміг людині або навіть врятував її життя.

— А коли на операційному столі хворий помирає?

— Бог милував, у мене не помер жоден пацієнт.

— Чи вдається тепер, коли ви очолюєте лікарню, оперувати?

— Рідко. Хоча намагаюся це робити частіше, бо без хірургії себе не уявляю.

— Хто ще, крім батька, є для вас взірцем у хірургії?

— Валерій Бідний. Він теж лікар-організатор, але постійно оперує. Хоча це забирає надзвичайно багато сил.

— Хтось запам’ятався з тих, ким ви опікувалися?

— Так. Мало того, з багатьма пацієнтами ми стали друзями. В деяких я хрестив дітей. Допомагали й мені. А ще пригадую такий випадок. У молодого чоловіка розвинувся ендартеріїт — хвороба, яка уражає судини нижніх кінцівок. Коли ми з ним познайомилися, у нього вже не було однієї ноги. Мені ж довелося відтяти й другу, щоб врятувати йому життя. Звичайно, він був дуже пригнічений. До того ж, бідолаху покинула дружина. Та наші дружні стосунки, сподіваюся, додали йому моральних сил. Я багато разів приїжджав до нього додому, ми розмовляли. А вже через кілька місяців він почав працювати — зробив теплицю, посадив щось у ній. Нині почувається цілком нормально. Ще й намагається допомагати сусідам.

— Тобто треба вміти лікувати ще й словом. А з яких аспектів складається професія хірурга?

— Певно, в кожного лікаря вони свої. В кожній галузі є і компетентні, і менш досвідчені спеціалісти. Хоча професіоналізм неодмінно передбачає знання багатьох нюансів, зокрема й психологічних. Адже з толерантним медиком спілкуватися приємніше, ніж з грубим, навіть якщо той — добрий фахівець.

“Довірений мені округ вважаю одним з найкращих...”

— Певно, діяльність депутата і праця хірурга дещо подібні: до обох зі своїми бідами приходять люди, для кожного з них треба знайти підхід...

— Справді. До мене як депутата звертаються дуже багато соціально незахищених. У когось немає квартири, хтось матеріально обділений, комусь не вистачає пенсії, заробітку, їжі. Такі скарги боляче вислуховувати, хочеться зарадити всім, хоча можливості доволі обмежені. Втім, вони залежать передусім від бажання допомогти.

— Депутатом Київради вирішили стати теж за прикладом батька?

— Ні. Просто я почав більше стикатися з проблемами своїх пацієнтів. Адже лікарня, якою я керую, дуже велика — третя за величиною в Києві. Щодня там приймають понад дев’ятсот хворих. Тепер я допомагаю їм і як лікар, і як депутат.

— Ви тому й обрали 31-й виборчий округ, що в ньому розташована ваша лікарня?

— Так. Причому, там є ще дитяча лікарня, поліклініка і пологовий будинок. Звісно, для них дуже багато треба зробити. Але є й інші проблеми. Скажімо, в поганому стані великий парк “Перемога”. Для його облаштування, за нашими попередніми підрахунками, потрібно аж сім-десять мільйонів гривень. Старі будинки, яких чимало, доводиться постійно утеплювати, ремонтувати покрівлі та під’їзди. Та попри все, довірений мені округ вважаю одним з найкращих. До речі, його особливості ми врахували, коли визначали пріоритети міської програми “Мій двір, моє подвір’я”, яку обговорили днями разом з депутатами райради та виконавчою владою району.

— В якому стані, на ваш погляд, перебуває нині київська медицина?

— У значно кращому, ніж в регіонах, хоча до ідеалу, як ви розумієте, ще досить далеко. У нас є стабільне бюджетне фінансування цієї галузі, причому в тих обсягах, котрих не має жодна українська область. Діє низка медичних програм. Працівники охорони здоров’я стабільно отримують зарплатню, для підвищення якої в цьому році виділено зі столичної скарбниці понад сімдесят мільйонів гривень. Хоча, звісно, є й проблеми, пов’язані з недосконалістю законодавчої бази. Скажімо, недостатньо робимо для профілактики захворювань. Та й людям, які перебувають на стаціонарному лікуванні, самим часто доводиться купувати необхідні медпрепарати...

— Як ставитеся до ідеї впровадження в столиці добровільного медичного страхування?

— Позитивно. Треба дати можливість медичній галузі в умовах ринкової економіки фінансуватися з кількох джерел. За рахунок, наприклад, інвестицій чи шляхом того ж страхування, яке може дати гарантію кращого обслуговування пацієнтів. А їх доволі багато: як свідчить практика, щороку до лікарень приходять майже половина киян. Серед них є чимало самотніх і малозабезпечених, для них обов’язково потрібно організувати постійний соціально-медичний нагляд — своєрідну службу патронажних сестер.

— Вам, певно, доводилося неодноразово спілкуватися з іноземними колегами. Чи перевищує їхня фахова підготовка професіоналізм наших лікарів?

— Навпаки. Я відчуваю гордість за наших медиків: які високоякісні операції ми робимо, які прогресивні лікувальні технології впроваджуємо. Звісно, у деяких сферах ми відстаємо. Приміром, у генній інженерії, хоча розвиватися вона почала саме у нас. Та багато кваліфікованих спеціалістів виїхали за кордон. Дехто з них уже потроху повертається...

— Чим зумовлений ваш нещодавній перехід з постійної комісії Київради з питань охорони здоров’я та соціального захисту до комісії з питань правової безпеки та депутатської етики?

— Річ у тім, що мені хочеться багато чого встигнути. Хоча нещодавно закінчив Академію управління при Президентові України, пішов навчатися знову на юриста. Тож відкриваю для себе цікаві правові аспекти. Тому вирішив випробувати, так би мовити, теорію на практиці.

— Хто вас зустрічає вдома після роботи?

— Дружина і дві донечки — шестирічна Тетянка й чотирнадцятирічна Анастасія. Дуже люблю їх.

— Старша донька не збирається продовжити хірургічну династію?

— Поки була маленькою, хотіла. Нині ж серйозно цю тему поки що не обговорюємо.

— Вільного часу у вас, певно, обмаль?

— Так. Як, мабуть, у кожної ділової людини. Тому, як тільки маю змогу, намагаюся приділити увагу сім’ї. А ще ходжу на полювання.

— Тварин убивати не шкода?

— Все залежить від ситуації. Як, на вашу думку, можна ставитися до хижаків чи, скажімо, до лисиць, які переносять збудників сказу? Втім, полювання — не здобуття трофеїв. Для мисливців це насамперед спілкування з природою й однодумцями.

“Твори Тараса Шевченка щоразу вражають мене...”

— У вас багато друзів?

— Сподіваюся.

— Ви компромісна людина?

— Певно, так. Адже живемо в суспільстві, де твердо диктувати своє “я” нерозумно. Та й, не беручи до уваги думки інших, складно наблизитися до істини.

— Ви б хотіли в майбутньому стати депутатом Верховної Ради?

— Ні. Робота, якою нині займаюся, мені дуже подобається. Відчуваю себе на своєму місці. Крім того, багато чого не зробив, ще рано підбивати підсумки.

— Таку міцну статуру маєте, бо займаєтеся спортом?

— Вгадали. Мені подобаються силові види. Колись займався ними професійно. Мав розряд із дзюдо. Боксував, піднімав штангу...

— Набуті на татамі навички доводилося застосовувати на вулиці?

— Не пригадую такого. Хоча якось довелося від циган визволяти дівчину. Але, як правило, конфлікти вирішував на рівні розмов. Узагалі я не агресивний.

— Ваші колеги кажуть, що у вас добре почуття гумору. Любите розіграші?

— Так, причому найрізноманітніші. На полюванні одні, вдома інші. Будь-яка тема може стати приводом для веселощів і жартів. Звісно, якщо це розумно й не переходить певної етично-моральної межі.

— Що любите читати?

— Класику. Вдома у батьків була хороша бібліотека. Мати, вчителька російської мови та літератури, змалку прищепила любов до книжки, за що їй дуже вдячний. Читав багато, навіть під час уроків. Десь у тринадцять років перечитав Михайла Шолохова, Джека Лондона, Теодора Драйзера, Гі де Мопассана. У кожному віці були свої улюблені автори. Захоплювався Пікулем, Солженіциним. А твори Тараса Шевченка взагалі щоразу вражають мене. Доньки, коли хочуть зробити мені приємне, читають напам’ять уривки з його поезій.

— Ви однаково вільно володієте і російською, і українською мовами?

— Так. Мати говорила російською, батько — більше українською.

— У вас є мрія?

— Хочу, щоб Україна стала найкращою державою в світі. Бо тут живу я, мої діти, житимуть онуки.

— Ви вважаєте себе щасливим?

— Чому б і ні? У мене чудова сім’я, цікава робота, вірні друзі й порядні колеги. Я відчуваю, що потрібен людям, і знаю: можу їм допомогти. Це і є щастя.

Депутат Київради Борис Іванович Паламар від 31-го виборчого округу Дніпровського району столиці приймає у другу і четверту п’ятниці щомісяця з 13.00 за адресою: Дарницький бульвар, 23. А щовівторка там працює громадська приймальня депутата.

Анжела АФОНІНА “Хрещатик”

прочитало 3762 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3329 sec