images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
22:00 |  Потужна метеохвиля накриє Землю на вихідних: як вберегтися від її наслідків
images images images
20:00 |  Чому люди переїдають: основні причини
images images images
18:00 |  У Києві дорожчає холодна вода
images images images
16:00 |  Власників незаконної реклами зводитимуть з розуму дзвінками
images images images
14:00 |  Зміни руху громадського транспорту під час проведення Всеукраїнського Свята подяки та мотопробігу
images images images
13:30 |  У Києві відбудуться змагання з велоспорту «Red bull-Володар Гори 2018»
images images images
13:00 |  22 вересня оголошено в столиці Днем жалоби
images images images
12:00 |  Під час закриття станції метро "Політехнічний інститут" пасажири можуть користуватися наземним громадським транспортом
images images images
10:00 |  "Міський магазин" розробив онлайн-карту легально встановлених МАФів
images images images
10:00 |  У столиці відбудеться традиційне свято "Юнь Києва запрошує"
images images images
08:00 |  Цими днями передбачається перекриття руху транспорту на центральних вулицях
images images images
06:00 |  5 продуктів, які зникнуть через зміни клімату
images images images
03:00 |  На дні турецького озера знайшли руїни стародавньої церкви
images images images
01:00 |  Роботи-медузи спостерігатимуть за кораловими рифами
images images images
22:00 |  Зарплата військовослужбовців істотно зросте
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 11 жовтня 2002 року, п'ятниця  №152 (2163) images
images
полоса
images
images
КУЛЬТУРА
images  
images
images
images
11/10/2002



images
Тіберій Сільваші: “Аргументом моєї творчості є життя”
images
Завтра День художника, проте майстри пензля про нього практично не знають, майже не відзначають. Вітчизняних митців хвилюють проблеми виживання в жорсткому світі ринкової економіки, де не знайшлося місця законам про культуру. Напередодні професійного свята я зустрілася з відомим українським художником Тіберієм Сільваші, ім’я якого відоме в Європі. Успішний за кордоном митець не залишає Києва, хоча патріотизм не сприяє його кар’єрі, бо паризькі галереї вищого класу згодні з ним працювати лише за умови, що він житиме у Франції. Сільваші здобув ім’я завдяки діяльності його дітища — художнього угруповання “Живописний заповідник”, куди також увійшли Марко Гейко, Анатолій Криволап, Микола Кривенко, Олександр Животков, Павло Керестей (нині мешкає в Німеччині) і Сергій Семерін (виїхав у США). Десятиріччя своєї першої виставки майстри відзначать “Ландшафтом живописного заповідника” в Національному музеї, яка відкриється 17 жовтня. На моє запитання, чи якось це пов’язано з Днем художника, Сільваші категорично заперечив, але потім погодився: “Якщо так збіглось, вважайте, як хочете”.

— Наскільки ж художник потрібен сучасному суспільству?

— Дуже мало. Треба врахувати, що для митця є кілька функцій існування в суспільстві. По-перше, це створення моделі бачення світу людьми свого часу. Художники також є дизайнерами, декораторами навколишнього середовища. Але розуміти їхні ідеї готовий лише невеликий осередок людей. Нині на стрижні успіху ті митці, які працюють з формами, що до них звик споживач масової культури. Але ж професійний живопис — мистецтво фундаментальне, тому його сегмент у сучасному арт-ринку дуже незначний. Якщо говорити про образотворчість, то нею цікавиться лише один відсоток публіки. Із цього числа на сучасний живопис припадає теж один процент. Отже, його вплив на суспільство зовсім мізерний.

— Шість років тому “Живописний заповідник” оголосив про свій розпуск. Що спонукало вас знову об’єднатися в одній експозиції?

— Щиро кажучи, це вийшло випадково, хоча весь час точилися розмови про необхідність знову об’єднатися. Між нами збереглися добрі стосунки. В тій чи іншій конфігурації ми все одно виставлялися. А от зараз вирішили зібратися у повному складі. Цьому посприяв пленер, який Олександр Бабак влаштував у селі Перевозі Полтавської області. Коли після проекту почали готувати виставку, з’ясувалося, що її ядро складають члени “Заповідника”. В цей час Національний художній музей повідомив, що там планують створити зал з постійною експозицією нашого художнього угруповання. І все це зійшлося на десятиліття першої виставки, яку ми провели в залі Спілки художників у 1992 році.

— “Заповідник” — майже ровесник Незалежності. Чи була його поява пов’язана з політичними змінами в державі?

— Лише частково, бо все народжувалося із молодіжних виставок нової хвилі, позбавлених ідеологічного пресу, які з’явилися з перебудовою. Мене тоді обрали секретарем Київської спілки художників із завданням опікуватися молоддю. Перше, чим я зайнявся, це організацією виставки 1987 року. Потім були пленери в Седневі, де зібралася найцікавіша в творчому відношенні молодь. Там почав зароджуватися майбутній “Живописний заповідник”. Назва з’явилася в Парижі.

—?

— Під час перших відвідин цього міста я зустрівся з моїм земляком, відомим у Франції художником Олександром Акерманом. Показав йому слайди й альбоми з творами моїх колег, і він сказав, що в Європі живопису такої якості давно немає. Там митці пішли по шляху відео, інсталяції, одне слово, технократизувалися. А те, що роблять у Києві, це просто заповідник колоризму. Так і виникла ця назва, бо насправді вона дає програму пошуків — чого ми прагнемо у своїй творчості. Отож у 1992 році ми створили першу виставку, потім ще одну. Я від початку розумів, що нас вистачить максимум на п’ять-шість заходів, бо навіть з історії відомо, що творчі угруповання живуть недовго, а серед художників і поготів, адже союз індивідуалістів — утворення недовготривале.

Дуже важливою для ствердження естетичних принципів “Заповідника” стала виставка в Музеї російського мистецтва. При побудові експозиції ми спеціально підкреслювали близькість наших поглядів. Але вже через два роки останній наш вернісаж довів, наскільки різні індивідуальності об’єднані під гаслами “Заповідника”. Кожен пішов власним шляхом. У мене з’явилися нові проекти з іншими людьми.

— А в чому ідея творчого спрямування “Заповідника”?

— Ми наполягали на тому, що головною формою для нас залишається станкова картина в її класичному вигляді — полотно на підрамнику. А стилістично зберігаємо традиції європейського колоризму і абстракції з частковим впливом східного живопису. Етика кольору і енергетика фактури у полотнах “Заповідника” від софіївських мозаїк, фресок, ікон. Наші картини глибоко пов’язані з національною традицією декоративізму.

— Нині ви пишете великі полотна, де є лише співвідношення фарби у різних варіаціях. Чи був період, коли ви писали реалістичні картини?

— Так, безперечно. Але в роботах раннього періоду вже була закладена принципова живописність, адже я учень Тетяни Яблонської. Після інституту займався фігуративним живописом, але приблизно у кінці вісімдесятих для мене все почало змінюватися. Після великої виставки в Центральному будинку художника в Москві, де виставлялися вісім київських художників, і я в тому числі, відчув вичерпаність цієї лінії для мене, і почався новий етап моєї творчості. Я зосередив свої пошуки у царині кольору, як самодостатнього фактору картини.

— Де за кордоном відбулися ваші виставки?

— Їх було багато, а найбільша — у Відні, в Кюнстісторішнмузеум. Це дуже солідний музей, де зберігаються полотна Брейгеля і Вермеєра. У них є зал сучасного мистецтва — Карах-палас. Нас запросили завдяки протекції і ентузіазму київських мистецтвознавців Тамари Лі та Ольги Петрової, котрі передали альбоми і слайди співробітникам музею. Загальна черга митців була посунута заради нашої експозиції. Тепер деякі полотна з тієї виставки увійшли до їхніх фондів. У нас була хороша преса.

Ще одна велика виставка відбулася у Музеї Августинців у Тулузі. Його директор Дені Міло, який був співкуратором акції, відзначив, що для нього український живопис, як друге відкриття Америки. А відомий мистецтвознавець Амаркаде був у захваті від нашої експозиції. Він просто наказав мені пересилати йому кожен новий наш каталог.

За кордоном усі дивуються, що ми маємо таке високопрофесійне мистецтво, але нас в Європі не видно. Але ж нас ніде не чекають з обіймами. Нині потрібно докладати колосальних зусиль, вести агресивну політику просування власного мистецтва в Європу. Мої французькі друзі розповідали, що перед московськими днями у Ніцці реклама працювала за вісім місяців до їхнього початку. Аби про українських митців хтось дізнався, потрібно брати участь у художніх ярмарках у Парижі, Кельні, Мадриді, Франкфурті. Проте галерея чи митець самостійно пробитися на ці арт-форуми неспроможні, бо необхідно за великі кошти купувати бокси, павільйони. Поки що у художників ще є ентузіазм, але він потроху згасає. Наше покоління, здобувши імена, продовжує працювати, а от молодь тікає у прикладну сферу — дизайн, рекламу. Бо живопис — мистецтво дороге. Лише “знаряддя праці” — полотно, підрамник, фарби — коштує сотні умовних одиниць. Початківці не можуть це придбати. Ми втрачаємо творчий потенціал.

— Як цьому зарадити?

— Без допомоги держави, без прийняття відповідних законів про меценатство і відміни податків з цієї галузі нічого не буде. В Росії усе це вже зробили. У Франції й Австрії є безліч фондів, котрі опікуються мистецтвом, бо так вигідно сплачувати податки. Маленьке місто Грац там може собі дозволити зібрати міжнародний симпозіум з живопису. І не один. Художники приїздять з усього світу, там працюють, беруть участь у різних акціях.

Київська Асоціація арт-галерей теж влаштовує пленери, але це малобюджетні заходи. А потрібно постійно з’являтися на великих світових оглядах — Венеціанському бієнале, в Сан-Пауло, на Касильському документі в Німеччині, де вариться європейський мистецький піар. Це по силах державі, яка дбає про свій культурний імідж.

— Чи відчуваєте відповідальність за те, що молодь услід за вами залишає реалістичне мистецтво і вдається до абстрактного живопису, адже ви створили моду на цей стиль?

— Не думаю, що в Києві багато митців займаються ненаративом. Це тільки здається. Додам, що ще за часів роботи у секретаріаті Спілки художників я постійно наголошував, як важливо працювати з натурою, писати фігуративні речі. Для того, щоб працювати з абстрактним живописом, потрібна впевненість, що саме так ти хочеш щось розповісти. На мій погляд, який би вибір не зробив художник у майбутньому, йому потрібна академічна освіта. Якщо студент не досягне певного рівня майстерності, йому просто не видадуть диплома. Багатьом здається, що дуже просто “замастити” фарбами полотно, але за цим стоїть велика праця, знання, колосальна енергія. До слова, живопис — це вікове мистецтво. До нього по-справжньому приходиш через життєвий і рукотворний досвід. Справжніми художниками стають після п’ятдесяти років, митець має витримати випробування часом. Тому аргументом моєї творчості є моє життя.

Ліліана ФЕСЕНКО “Хрещатик”

прочитало 3209 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3912 sec