Нині столичного вболівальника насамперед цікавить, чого можна очікувати від київських команд. А таких тепер дві. Харизматичний для киян “Будівельник” завершив минулий сезон на незвично низькому для себе

10-му місці. Колектив “Будівельника” молодий і амбіційний. Проте сперечатися за найвищі щаблі турнірної таблиці підопічним Євгена Мурзіна поки що не до снаги. Честь столиці виборюватиме БК “Київ”. Клуб має видатних людей — почесного президента Олександра Волкова та головного тренера Ігорса Міглінієкса, а у складі гравців збірної України — В’ячеслава Євстратенка, Станіслава Балашова, Дмитра Корабльова та Андрія Лебедєва. Змін у команді порівняно з минулим сезоном, найвірогідніше, не трапиться. Залишив “Київ” лише граючий віце-президент Рімас Куртинайтіс. Литовський фахівець отримав пропозицію, від якої не зміг відмовитися. Тепер колишній міністр спорту Литви — головний тренер збірної Азербайджану.

Уже шість сезонів поспіль Київ сперечається за чемпіонство з Одесою. Щоправда, Південна Пальміра щорічно висуває на звання “чемпіона” єдиного представника — МБК “Одеса” (колишня “БІПА-Мода”), тоді як столиця на останній бій виставляла трьох — “Будівельник”, “ЦСКА”, а останніх три роки БК “Київ”. Та лише одного разу “беки”, у складі котрих тоді виступав нинішній гравець “Лос-Анджелес Лейкерс” Станіслав Медведенко, святкували успіх. У новому сезоні саме час брати реванш в одеситів за прикрі поразки у двох попередніх чемпіонатах. “Одеса” особливих рекомендацій не потребує. Шість фіналів поспіль національної першості красномовно свідчать про її міць. Зазначимо лише, що з Одеси до Москви подався один із лідерів збірної України Микола Хряпа.

Звичайно, не в цьому таємниця лідерства “Одеси”, проте важливими складовими успіху є увага влади та вболівальників. Завжди на матчах команди трибуни заповнені вщерть. Одеський міський голова Руслан Боделан відвідує всі ігри муніципального клубу. В Одесі баскетбол — спорт номер один. Є ще жіночий волейбол і відома своїми звитягами “Динамо-Дженестра”. Футбольний “Чорноморець” досі лихоманить. От уболівальники й надають перевагу помаранчевому м’ячеві.

У Києві ж існує три футбольні команди високого рівня. Але баскетбол, котрий анітрохи не поступається видовищністю футболові, чомусь перебуває в затінку. На матчі чемпіонату України приходить сотня-півтори глядачів, а на фінал не назбирується й тисяча. Це аж ніяк не стосується збірної країни. На іграх національної команди у Палаці спорту постійний аншлаг, зокрема, з командою Македонії та на останній з литовцями не вистачило місць, уболівальники сиділи й стояли у проходах. Дякувати, Федерація баскетболу України забезпечила вільний вхід на матчі. Адже національна збірна — то святе. Проте й на Північно-Європейській лізі, де мусимо викласти гроші за квиток на справжнє європейське баскетбольне шоу, порожніх місць майже немає. Отож напрошується висновок: коли вболівальник піде на матчі внутрішньої першості, тоді підвищиться й рівень чемпіонату.

Втрутитися в суперечку столиці з Одесою до снаги Маріуполю. “Азовмаш” двічі поспіль здобуває бронзу. З одного боку, стабільність — показник класу, з іншого — тупцювання на місці. Можливо, цього сезону маріупольці піднімуться вище. Несподіванок можна очікувати і від МБК “Миколаїв” та рівненського “Пульсару” з молодим талановитим Сергієм Ліщуком, а також від донецького “Шахтаря”.

З’явилося в українському баскетболі й нововведення. По-перше, квота на легіонерів. Відтепер у матчах чемпіонату України за команду можуть грати не більше двох іноземців. По-друге, вирішено відмовитися від спарених матчів. Команди й надалі гратимуть у суботу та неділю, але з різними суперниками,