images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
10:00 |  "Київводоканал" та "Київтеплоенерго" підписали угоду для оптимізації роботи зняття та опломбування квартирних лічильників
images images images
08:00 |  У Контакт-центрі відбудеться "пряма лінія" з мешканцями з питань утримання зеленого господарства столиці
images images images
06:00 |  Хронічна втома: чому виникає і чим небезпечна
images images images
03:00 |  558 млн років тому на Землі жили дікінсонії
images images images
01:00 |  Перші гумки жували ще до нашої ери
images images images
22:00 |  Потужна метеохвиля накриє Землю на вихідних: як вберегтися від її наслідків
images images images
20:00 |  Чому люди переїдають: основні причини
images images images
18:00 |  У Києві дорожчає холодна вода
images images images
16:00 |  Власників незаконної реклами зводитимуть з розуму дзвінками
images images images
14:00 |  Зміни руху громадського транспорту під час проведення Всеукраїнського Свята подяки та мотопробігу
images images images
13:30 |  У Києві відбудуться змагання з велоспорту «Red bull-Володар Гори 2018»
images images images
13:00 |  22 вересня оголошено в столиці Днем жалоби
images images images
12:00 |  Під час закриття станції метро "Політехнічний інститут" пасажири можуть користуватися наземним громадським транспортом
images images images
10:00 |  "Міський магазин" розробив онлайн-карту легально встановлених МАФів
images images images
10:00 |  У столиці відбудеться традиційне свято "Юнь Києва запрошує"
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 19 вересня 2002 року, четвер  №139 (2150) images
images
полоса
images
images
ЛІТЕРАТУРНА НИВА
images  
images
images
images
19/09/2002



images
Брухт
images
Обід був, як бенкет Тримальхіона. Щастя, що Євдокія, випурхнувши зі свого царства вод, звісно, знов у всьому синьому, хоч трохи полегшеному порівняно з діловим одягом, заздалегідь втаємничила Совинського в незмінний ритуал цього дійства.

Найперше, звісно: Вона. На ній тут усе тримається. Хоч найнепохитніша підвалина: Ягнич. На всіх робочих і урочистих обідах він головна дієва особа, а той друг його дитинства, маленький чоловічок з китайським іменем Фень, незмінний і неодмінний сателіт, без якого ми ризикуємо втратити Ягнича безнадійно й назавжди.

Стіл у цій їдальні, мабуть, був розрахований на міжнародні конференції, але міністри закордонних справ держав першорядних і другорядних не вельми квапилися зайняти за ним стільці, тому Євдокія, Явдоха, Євдоксія, колега Ледва передбачливо сама визначала місця біля себе, поруч себе, навпроти себе.

— Сьогодні наш гість — лідер християнсько-прогресивної партії,— повідомила колега Ледва.

— А що, в Кучугурах є ще й християнсько-регресивна партія? — насмішкувато поглянув на неї Совинський.

— У Кучугурах є все! — гордо заявила колега Ледва.— У нас самих тільки християнських партій кілька десятків, не те, що в Києві, де дві чи три християнські партійки, та й ті гризуться між собою як собаки. А в нас мирно співіснують і розвиваються, звісно, не без допомоги корпорації Ягнича, християнсько-соціалістична, християнсько-республіканська, християнсько-демократична, християнсько-народна, християнсько-націоналістична, християнсько-консервативна, християнсько-ліберальна, християнсько-радикальна, християнсько-центристська, християнсько-робітнича, християнсько-селянська, християнсько-трудова, християнсько-інтелігентська, християнсько-козацька, християнсько-жіноча, християнсько-патріотична...

— Здаюся! — Совинський підняв догори руки.— І хто ж сьогодні представляє тут цей християнсько-кучугурський Вавилон?

— Лідер християнсько-демократичної партії пан Журавель.

— Якийсь із вчорашніх секретарів райкомів партії?

— Можеш не іронізувати. Його приймав сам Папа Римський!

— Гей, Совинський! У яке вишукане товариство ти потрапив!

— Ти сидітимеш по ліву руку від мене. Гість навпроти нас, правобіч від Феня, а той коло Ягнича, бо він годує його, як малу дитину.

— Начальник міліції теж буде на обіді?

— Навіщо він тут?

— Ну, міліція ж покликана тримати на безпечній відстані зубожілий народ від таких супербагатих дам, як ти.

— Я сама це роблю доволі успішно, щоб ти знав.

— Але такий грандіозний стіл — і всього п’ятеро за ним?

— Буде ще Нуль. Він завжди обідає з нами. Щоправда, він їсть тільки соєвий хліб і свіжі огірки, які йому привозять літаком з Голландії, тому, щоб не псувати апетиту гостям, мені, я відсаджую його на той кінець столу.

— Не краще місце для співбесіди. Звідти не докричишся.

— А Нуль не говорить.

— Як то?

— Дуже просто. Він не знає слів. Тільки цифри. І люди для нього — що вони є, що їх немає. Комп’ютер Петя Пентіум і електронна пошта Ємеля — E-MAІL — це його царство.

— Але цариця над усім — ти.

— Я колега Ледва.

— Ти не Ледва, а Лядва.

— А що це таке?

— Те, що для чоловіків у жінці найпривабливіше: її стегна.

— Не хуліганствуй!

— Май на увазі: я вихований на древніх текстах. В “Ізборнику Святослава 1073 р.”: “От чрhслъ и лядвии” Або: “Лядвия моя наполнишися поругания”. Або ще: “Не могоущю оуснути, дронзи ему нозе гладять иннии по лядвьям тешать его”.

— Ніколи не думала, що ти такий занудливий перевчений тип! Щастя, хоч у постелі трохи інакший.

— Трохи?

— А ти ж думав!

Обслуга за обідом була вся чоловіча. Вже відомий Совинському Дмитро і ще четверо його товаришів. Усі однаково високі на зріст, молоді, мовчазні, меткі, догідливі, одяг: гранатові блейзери, чорні штани, на шиях пласкі золоті ланцюги завтовшки в палець — іронічний натяк колеги Ледви на всіх отих неправедно розбагатілих “братків”, од яких вона щосили прагнула дистанціюватися, бо вона ж не якась там “тіньовичка”, а генеральний директор цілком офіційної могутньої корпорації, президентом якої є всіма знаний і високо шанований, прославлений Герой і лауреат Кузьма Ягнич.

Ягнич возсідав в кінці столу в чорному костюмі, з золотою зіркою, з лауреатськими медалями, з орденами й відзнаками, мідногрудий, як ассірійський ідол, монументальний і монструозний теж, як ідол, і дрібненький, висушений на тріску херсонським степовим сонцем Фень, який метушився в нього під правим ліктем, був майже непомітним і ніби й неприсутнім. Головний гість пан Журавель теж не міг похвалитися надмірною масштабністю своєї статури, зате надолужував природну недоміркуватість категоріями іншої площини: солідністю постави, індиченням, роздуванням горла, нутряним робленим басом, який він пускав не крізь зуби, а крізь ніздрі.

Скосивши око, Совинський спостерігав за своєю синьою сусідкою. Нічого не скажеш — фантастично, до запаморочення принадлива жінка (самиця?) Але невже ж треба було пограбувати довірливий і добрий український народ на сотні мільйонів або й мільярди доларів лиш для того, щоб жити в отакому звіринці? Великий український етнограф професор Хведір Вовк писав: “Українці являють собою доволі однорідне плем’я, темноволосе, темнооке, вище середнього або високого зросту, брахіцефалічне, високоголове, вузьколице, з прямим і доволі вузьким носом, з порівняно короткими верхніми і довгими нижніми кінцівками”. Совинський пам’ятав ці слова, бо то був мовби його власний портрет. Тепер він ось уже скільки років був свідком нашестя на Україну якогось іншого племені серед народних (і антинародних депутатів), в міністерських інституціях, центрах, фундаціях — короткострижені, круглоголові (справді, брахіцефали, але не європейські, а радше африканські, гутентотські), зріст нижче середнього, носи широкі, з пожадливими ніздрями (всьорбнути всі блага світу сього!), нижні кінцівки коротенькі, мов підпірки для масивного тулуба, зате верхні — довгі, загребущі, пожадливі для цих невситимих істот, товстопалих, товсторуких, товстощоких, товстошиїх, товстозадих... Невже ж це українці? Ще як були ми козаками... Та чи справді ж були колись?

Кучугурянський християнсько-демократичний пан Журавель цілковито вписувався в класифікацію Совинського. Ніже того слова, ніже того звука поглинав і проковтував усе подаване, глухий і німий до всього довкола, собачими очима втуплений у колегу Ледву, ждучи її повелінь, слів, щонайнепомітнішого скинення бровою. З такими людьми і такий обід. Як у Московському Кремлі на честь його Високоповажності пана Леоніда Кучми, Президента України, і пані Людмили Кучми: ікра зерниста, розстегай з судаком, сьомга малосольна з цитриною, качка фарширована з копченостями, щі свіжі з грибами, осетрина по-російськи, корейка свиняча з капустою, желе цитринове, кава, чай...

Ну, а що ж споживали сильні світу сього?

Великий Ягнич і його одноосібний рудимент навіки минулого Фень “лемішку й галушки лигали”, як герої невмирущої “Енеїди” Івана Петровича Котляревського. “Колега Ледва” колупала срібною виделкою на дорогущій тарілці саксонської порцеляни щось слизьке і аморфне: смажений у оливі кабачок. На далекому, недосяжно далекому, кінці столу Нуль жував свої голландські огірки з соєвим хлібом. І заради всього цього треба було грабувати Україну?

Тоді на ювілейному вечорі Совинський, захопившись консумуванням вишуканого шотландського віскі, якось не звернув уваги на істоту під назвою Нуль і лише тепер спробував придивитися до нього пильніше, надто що, як виявилося, обіди в колеги Ледви — абсолютна абстиненція. Навіть без пива. Як на з’їздах КПРС.

Що таке Нуль? У десятирічній системі цифр це, власне, й не цифра, а знак, ніщо, порожнеча, вакуум. А яким уявляється нам вакуум? Це абсолютна округлість, ідеальне коло, ні туди, ні звідти. Третій закон термодинаміки? Нуль не був ідеальним нулем. Сплющеним, ніби його пропустили крізь безжальні катки слябінга. Сидів, мовчки жував голландські огірки і соєвий хліб, а може, то огірки жували цього примарливого чоловіка, хоча насправді він мовби й існував: і прозоро-сірий костюмчик, і білий комірець, і райдужна краватка, все було, все, як треба, та все таке нереальне, вже й не звична матерія, а ніби марля (тільки уявити: він сідає в машину, а в нього пальто з марлі!), мало не павутина — і вже немає до чого пришпилювати нові й нові ордени незалежної України, для прославлення якої в міжнародних фінансових сферах стільки зробив цей фізично кволий, як зимова муха, але невтомний, мов шашіль у дереві або терміт в африканський пустелі, комбінатор.

Мабуть, християнсько-демократичний пан Журавель був учора серед ресторанних гостей, та все ж господиня відрекомендувала його для Совинського (“Пан Журавель, наш видатний християнський демократ”) і Совинського для нього (“Пан Совинський, історик з Києва”).

— Радість і честь, честь і радість,— проплямкав пан Журавель, а я саме захопився “Церковною історією”... забув автора...

— Мабуть, Євсевій,— підказав Совинський.

— Еге ж, еге ж, мабуть, що він...

— Міг бути й Поснов?

— Міг, міг.

— А то й сам Йосиф Флавій.

— І Плявій, і Плавій.

— А ще ж і в Михайла Сергійовича “З історії релігійної думки на Україні”.

— У самого?

— У самого ж. Та починається таки з Євсевія, хоч він, кажуть, самооскопився.

— Самооскопився? Дак це ж гріх!

— Ну, може, то й не він, а один з отців церкви Ориген. Все було так давно, що й не добереш. А ось ми з вами живемо сьогодні — і що ж.

Для довідки

Євсевій Кесарійський (260 — 340) — автор “Церковної історії” в 10 книгах.

Поснов М. Е. (1873 — 1931). История христианской церкви. Брюссель, 1964.

Йосиф Флавій (37 — 100 рр.) Иудейские древности. Спб, 1900.

Михайло Грушевський. З історії релігійної думки на Україні. Львів, 1925.

Ориген (185 — 254 рр.) — славетний християнський богослов і філософ.

Це вчора “Короткий курс історії ВКП (б)”, а сьогодні “Церковна історія”?

— Треба мати широку душу, щоб усе в ній вляглося,— поважно мовив пан Журавель.— Широчінь поглядів невтомно прокламує голова нашої партії, добре знаний усім народний депутат. Широчінь поглядів і конструктивна співпраця з владними структурами незалежної України.

— Ага! Співпраця з владними структурами! — Совинський майже з залассям вхопився за останні слова цього вчорашнього партократика районного виміру. Йшлося, власне, не про якісь там принципи, бо які до біса принципи серед суцільної безпринципності? Просто йому кортіло обшмагати словесним будяччям свого товстопикого візаві, не дати йому всмак запихатися осетриною по-російськи чи по-московськи, чи як там вона звалася в кулінарних рецептах.— А тоді як же з чистотою риз і чистотою рук молитовних? Чи могли б ви, пане Журавель, а разом з вами і голова вашої партії, як ви кажете, загально і всюдизнаний народний депутат, чи могли б ви, зібравшись докупи, разом і гаразд, як казав колись князь Святослав, чи могли б ви, питаю я сьогодні, згадати часи, коли б пророки і сподвижники Господні не закликали боротися проти зажерливості багатих і самоуправства володарів неправедних? Авраам відважно викривав Німврода, Ісайя мужньо виступав проти гніву Валтасара і Дарія, і Іоанн Хреститель викривав кривавого Ірода; Афанасій Великий не злякався самого імператора Костянтина; Василій Великий зміг протидіяти імператорам Юліану і Валенту; Амвросій Великий доблесно боровся проти самовладдя імператриці Юстини та імператора Феодосія; Іоанн Златоуст не злякався всевладдя імператриці Євдоксії... Приклади можна множити без кінця... Питається: чому ж мовчать наші сьогоднішні ієрархи? Де вони і що вони.

— Дай чоловікові поїсти,— прошепотіла Євдокія.— Ти бачиш: він не може прожувати.

— Хай ковтає ціляком, не прожувавши. Чорти його не візьмуть! Коли хоч, то він і тебе проковтне, не прожувавши.

— Подавиться! Але ж я тут хазяйка, і я хочу, щоб усе було о’кей... Скажи йому щось заспокійливе...

— Єлей на рани?

— Ну, я там знаю?..

— Пане Журавель,— послав на той бік столу голуба миру Совинський,— даруйте за ці мої словесні філіппіки, бо, мабуть, усі історики так само нездержливі в спілкуванні, як оце я сьогодні...

— Та що ви, пане Совинський,— запихаючись (нарешті) дармовою осетриною, заспокоїв його пан Журавель.— Було вельми цікаво прослухати вашу високоінтелектуальну лекційку на тему фактів незнаних або ж малознаних, і коли я буду в столиці нашої незалежної держави, то неодмінно доведу до відома шановного голови нашої партії все тут сказане вами...

Совинському хотілося випити, хотілося з’їсти свого ближнього, хотілося вирватися з цих кретинських сутичок на оперативний простір, хотілося простору і волі, хотілося безмежжя, як у великого Лисенка: “Безмежнеє поле!..”

— І що? — вчепився він у останні слова пана Журавля.— Ви так часто буваєте в Києві?

— Благотворна для Гельсінських угод свобода пересування ідей і людей?

— У Києві я щотижня! — гордо заявив пан Журавель.

— І щоразу привозите масу конструктивних ідей?

— Ну, пане Совинський, які конструктивні ідеї з наших Кучугур? — проплямкуючи осетрину, помуркав пан Журавель.— Для нас головне: прислухатися до того, що там, угорі. Я щотижня відвідую столицю для отримання високоцінних вказівок...

— Ну, коли ви щотижня в Києві,— Совинський глузував з цього провінційного надмуханого чортика вже відверто,— коли ви там у вищих сферах...

“Плям, плям, плям!..” — масногубо вторив його словам пан Журавель.

— Коли ви вже там, то... Чому б не підкинути виснаженій політичними баталіями метрополії кілька продуктивних ідей з чорноземних степів, з глибин, як казали древні, ad fontes, тобто від джерел?

— А що? — накукурічився пан Журавель.— А хоч би й що? І що ж, пане Совинський?

— Ну, для прикладу. Нещодавно у вищих сферах пролунало: хто в опозиції, не може бути на державній службі. Питається: яка ж різниця між новітньою українською демократією і звіринцями для людей, влаштованих колись двома вусатими тиранами, засунутими в чоботи? Це мимоволі надихає на деякі ідеї адміністративно-державних реформ.

Перше. З огляду на потребу дотримання вірності нині діючому Президенту ввести в церквах щоденну молитву лояльності, надавши право на її проголошення тільки УПЦ Київського патріархату, чим буде усунено всі інші конфесії. Друге. Передати всю владу створеній Президентом партії середнього класу, яку сформувати тільки з колишніх шкільних і вузівських трієчників. Жодного відмінника ні до партії, ні до влади не підпускати.

Третє. Разом з податковою декларацією громадяни повинні подавати декларацію про лояльність, але не раз на рік, а щомісяця, коли ж виникне нагальна потреба, то й щодня.

Четверте. Перейменувати на український штиб назву “Президент” (від латинського pre-sideo — той, що сидить попереду) на “передсидяк”.

П’яте. На догоду Європарламенту і для одночасного заспокоєння найзвіролютіших наших громадян перейменувати смертну кару з “найвищої міри покарання” на “найвищу міру благодаті” і виконувати її привселюдно під урочистий спів гімну “Ще не вмерла Україна”.

Шосте. Поміняти назви міст і сіл, річок, вулиць, людей, свійських і диких тварин. Гудзики в солдатів і труби магістральних газо- і нафтопроводів (викинути всі російські труби і прокласти українські).

Сьоме. Перенести Адміністрацію Президента України на Говерлу, а в закарпатському місті Рахові, яке є географічним центром Європи, викопати найглибшу в світі яму для європейського сміття, встановивши приймальну ціну: один американський цент за тонну. Ліцензію на приймання євросміття видати представникам найпатріотичнішої з українських партій...

Семи божевільних пунктів Совинського не витерпів навіть мідногрудий Ягнич. Він поворушив розчепіреними пальцями перед дрібненьким личком Феня і голосно промовив:

— Гму!

— Та ти його не слухай,— заспокоїв його Фень.— То чоловік з Києва, а там усі дурні.

— Гму! — припечатав його оцінку Ягнич.

— Дякую всім присутнім,— підвелася господиня,— обід був прекрасний, і хочу сподіватися, що всі наші гості залишилися задоволені.

— Я ще не встиг запитати цього надутого бевзя, коли вони скликають дахуй своєї вигаданої партії,— пробурмотів Совинський.

— Ти забуваєш, що поруч з тобою жінка! — обурилася Євдокія.— Столичний учений — і такі вислови!

— А що? — вдав святу невинність Совинський.— Дахуй — це по-китайськи “з’їзд”. Уяви собі: Леонід Ілліч Брежнєв виходить на кремлівську трибуну, клацає вставною щелепою і заявляє: “Двадцять сьомий дахуй КПРС оголошую відкритим”.

— Господи! Якби я знала, що ти такий цинік!

Павло ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ (уривок з роману)

прочитало 3674 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.414 sec