images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
08:00 |  У кінотеатрі на Подолі одночасно демонструють 6 українських фільмів
images images images
06:00 |  Що робити, якщо ви загубили закордонний паспорт під час подорожі
images images images
03:00 |  У Новій Зеландії виявлено “пульсуючу” медузу-мутанта
images images images
01:00 |  Личинки москітів навчилися харчуватися пластиком
images images images
22:00 |  Учасники «Євробачення-2017» випустили пісню українською мовою
images images images
20:00 |  Українцям заплатять за фейки в новинах
images images images
18:00 |  Безпритульні тварини стануть зірками фестивалю на Русанівці
images images images
16:00 |  Як працює сервіс оренди велосипедів "bike sharing"
images images images
14:00 |  "Велосипедом на роботу" замість авто або маршруток: киян закликають приєднатися до флешмобу
images images images
12:45 |  Триває Всеукраїнський конкурс на краще періодичне друковане видання для дітей та юнацтва
images images images
12:00 |  Під час Всеукраїнського свята подяки частково заборонять рух транспорту
images images images
10:00 |  У "Київводоканалі" презентували план із реконструкції Бортницької станції аерації
images images images
08:00 |  У Києві триватимуть традиційні сільськогосподарські ярмарки
images images images
06:00 |  На міжнародній конференції ДПП столиця представила проект з підвищення безпеки дорожнього руху в Києві
images images images
03:00 |  Думка оточуючих змушує людей економити
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 6 вересня 2002 року, п'ятниця  № 13 (2143) images
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
06/09/2002



images
Дмитро ГУЛЕНКО: “Я не від того, аби досягти ще більших висот”
images

Із досьє “Хрещатика”

Дмитро Гуленко — депутат Київради від 6-го виборчого округу Голосіївського району столиці. Народився 26 липня 1949 року у селі Карапиші Миронівського району. Після закінчення будівельного технікуму, служби у лавах Радянської армії та навчання в Інженерно-будівельному інституті досвіду набував на новобудовах столиці. Там пройшов школу від робітника до заступника керуючого будівельним трестом, а згодом заступника начальника главку у Міністерстві місцевої промисловості. Працював два роки на будівництві в Монголії. Чотири роки був заступником голови держадміністрації Московського району, а потім ще чотири — її головою. А після адміністративно-територіальної реформи — шість місяців був головою Голосіївської райради. Нині — начальник Головного управління житлового господарства столичної держадміністрації.


Як відомо, підтримувати лад нелегко навіть у себе вдома, а що вже казати про житлове господарство всього міста... Начальнику ж Головного управління житлового господарства столичної держадміністрації Дмитрові Гуленку складніше, певно, вдвічі, бо цю посаду зайняв зовсім недавно. Часу, звісно, обмаль. Навіть інтерв’ю давав, стурбовано поглядаючи на годинник, розриваючись між телефонними дзвінками та поспішаючи на якусь нараду. Але попри щоденні — з ранку до ночі — клопоти, Дмитро Йосипович став ще й депутатом Київради нинішнього скликання...

— Дмитре Йосиповичу, якщо у вас стільки роботи, навіщо взяли на себе ще й обов’язки депутата міської ради?

— Про це мене часто запитують. Відпрацювавши вісім років у Московському районі, я дуже добре знаю ті проблеми, які турбують людей. Бо безпосередньо сам спілкувався з ними. Не побоюся навіть сказати, що в тому районі мене знають у кожному будинку. Пішки обійшов усю територію. І коли починалася передвиборча кампанія, до мене багато мешканців зверталися з проханням відстоювати їхні інтереси в міськраді. Добре, що досвід депутатської роботи вже мав. Та й після реорганізації району ще шість місяців очолював раду Голосіївського району. То чому мені було не балотуватися? Ось, бачите, надійшов від ветеранів лист з проханням про допомогу. Я його нікому не хочу доручати, сам розглядатиму. До слова, дбатиму не лише про малозабезпечених та людей похилого віку, а й про інтереси всіх, хто проживає в моєму виборчому окрузі.

— Чому саме вам запропонували очолити Управління житлового господарства?

— Таке рішення прийняв Олександр Омельченко, а я погодився.

— Ви з нашим мером познайомилися, часом, не на будівництві?

— Вгадали. Я знаю Олександра Олександровича з 1973 року. Ще тоді, коли в кирзових чоботах місив Оболонь.

— Серед киян чимало невдоволених роботою ЖЕКів. Чи не час, на вашу думку, змінювати систему житлового господарства?

— Її давно слід докорінно реорганізувати. Зокрема активніше створювати товариства співвласників кількох будинків. Вони називаються кондомініумами (хоча це слово мені не подобається, якесь воно чуже). Власники квартир самі обирають голів. Раз на два-три місяці ті звітують, куди скеровано кошти, й разом з мешканцями вирішують, на що їх треба витратити ще. Тоді кожен відчуватиме себе господарем. Люди самі визначатимуть, хто обслуговуватиме їхній будинок. Ми до цього рано чи пізно прийдемо. Адже приватизація, скажімо, в Сполучених Штатах почалася ще в тридцяті минулого століття, тож за кілька років ми цього не досягнемо. Але за чіткої системної роботи це можливо. І що скоріше зробимо, то швидше вийдемо з того кризового стану, в якому опинилися житлові експлуатаційники. А так ми, на жаль, паразитуємо: чекаємо, коли хтось за нас відремонтує, доведе до ладу. Наша ж власність — не лише квартира, а й сходова клітина, під’їзд, подвір’я. Треба змінювати ставлення до майна самому мешканцю. Доки не змінимо менталітет, нічого не зможемо зробити.

— Відомий вислів: “Нова мітла по-новому мете”. Коли ви стали начальником управління, чи змінили щось у роботі попередника?

— Не просто змінити систему, а тим паче систему житлового господарства. Потрібні державні акти, закони... Ви, мабуть, чули, що нині розробляють проект Житлового кодексу. Сподіваємося, цього року його приймуть. Тим паче Президент України поставив завдання, аби Кабінет Міністрів у нинішньому вересні виніс цей кодекс на розгляд до Верховної Ради. Бо, повторюся, наша житлова система в такому стані вже функціонувати не може. Скажімо, прийняли Закон про приватизацію житла. Але на запитання, хто ж є власником житла, я, відверто кажучи, відповісти не можу. Адже господарем будівлі є кожен мешканець. Ми нескінченно повторюємо, що погано працює житлово-експлуатаційна контора. Вибачте, але вона не повинна ремонтувати житло. В ідеалі його власник мав би сам укладати угоди з тими експлуатаційними організаціями, які йому до вподоби. Це право мешканців. Але нам у Житловому кодексі знову-таки треба вказати, хто конкретно є власником житла. У країнах Європи це чітко визначено. Адже подивіться, приміром, у Данії, Фінляндії, Іспанії немає житлових управлінь, бо вони там не потрібні. І поняття “квартирна плата”, мабуть, теж треба забути. Повинна бути плата на утримання будинку, куди входять витрати і на вивезення сміття, і на ремонт даху, і на облаштування подвір’я...

— Ми кажемо про день завтрашній. Що ж нині робити тим самим пенсіонерам, коли вони викликають сантехніка, а у того “немає потрібних матеріалів для ремонту”... Куди звертатися?

— Звичайно, таким людям треба допомагати. Більшість робіт для них — безплатні. Нехай звертаються до районних державних адміністрацій, житлових управлінь. Крім того, знову ж таки безплатно, пільговим категоріям киян ми вже встановили 43 тисячі водо- та теплолічильників. Завдяки їм, як свідчить досвід, за послуги доведеться платити вдвічі-втричі менше. У цьому році майже на п’ять мільйонів гривень ми також замінили, насамперед пенсіонерам, інвалідам та ветеранам війни, електричні плити. І тепер хочемо ще на три мільйони поставити їх тим, хто перебуває на обліку в управлінні соціального захисту.

— Дмитре Йосиповичу, як бачимо, в одних районах Києва все облаштовано з любов’ю, висаджено квіти, чистота, а в інших — прибрано абияк, задля годиться. Хтось оцінює, контролює роботу жеківських працівників?

— Ви знаєте, що Олександр Омельченко пропагує “Київ без околиць”. Тож ми намагаємося уваги надавати всім районам. Та деякі в жалюгідному стані через свій вік. Ось на вулиці Симиренка лише на один будинок витратили майже 130 тисяч гривень. Там, де протягом років нічого не ремонтували, потрібні капітальні вкладення. Треба міняти тепломережу, водостічні ями... Так, тільки відновлення плитки на вулиці Горького потребує мільйон триста гривень. Для працівників ЖЕКів розроблено систему стимулювання: проводять заохочувальні конкурси, відзначають найкращих. А контролюють їхню роботу районні держадміністрації, які карають недбайливих згідно із законом.

— На адресу наших ЖЕКів є чимало нарікань, а з якими проблемами стикаються вони самі?

— Звичайно, з недостатнім фінансуванням. Потрібно державі встановити такі тарифи на комунальні послуги, аби вистачало грошей для належного утримання господарства. В Києві ми платимо 60 копійок за квадратний метр житла, а фактично треба — гривню двадцять. Можна за такі копійки втримати житловий фонд? Звичайно, ні. А ще ж є будинки, де за квартиру не платять тридцять-сорок відсотків мешканців. Нині вони заборгували мільйони гривень, навіть не лякатиму точною цифрою. Не таємниця: у нас одна людина має по дві-три квартири. Добре, звісно, що у неї є такі можливості, але ж не за рахунок інших. Тих, хто десятиліттями стоять у черзі в надії отримати житло. Це теж треба якось врегулювати. Звичайно, ЖЕКи передають у суд на тих, хто заборгував. Надійшло майже на дев’ять мільйонів звернень про стягнення в примусовому порядку заборгованості з квартплати. Та хіба цим повинні займатися ЖЕКи?

— Найчастіше платять саме бідні люди, котрі останню копійку віддадуть, лише б не ходити в боржниках. А ось забезпечені ігнорують. Чи запроваджується якийсь контроль над такими?

— У проекті Житлового кодексу це передбачено. Але, на мою думку, закони розробити треба ще конкретніше. Аби кожен відчував: за невиконання закону він несе покарання. Я, працюючи головою Московської держадміністрації, взяв це питання під особистий контроль. І коли 560 справ передали до суду, то понад половини, тільки-но діставши судові позови, одразу за квартиру заплатили.

— Невже треба чекати, коли наростуть гігантські суми боргу?

— Звичайно, житлово-експлуатаційні організації мали б не допускати цього, адже всі розрахунки йдуть через них. А ось у Житловому кодексі передбачено: якщо не платиш квартплату, то місцеві органи влади можуть запропонувати тобі інше житло. Якщо мешкаєш сам у трикімнатній і не можеш платити, то, вибач,— переселяйся в однокімнатну. В усіх цивілізованих державах так роблять.

— А якщо квартира власна, приватизована?

— То треба передбачити в кодексі механізм реприватизації.

— А коли є об’єктивні причини, скажімо, головний годувальник сім’ї втратив роботу?

— Тоді він може стати на біржу праці і там отримувати певні кошти. Держава має йому запропонувати іншу роботу.

— Дмитре Йосиповичу, на якому нині етапі програма “Консьєрж”? Чому в одних будинках уже давно збудували приміщення для чергових, а, скажімо, на вулиці Маршала Гречка про це й мови немає?

— Не просто облаштувати все місто. Майже п’ять мільйонів гривень виділено під цю програму, яка діє три роки. “Консьєржки” облаштовують у кожному районі. Це передбачено й планами районних держадміністрацій. Дійде черга й до вулиці Маршала Гречка.

— Дмитре Йосиповичу, нині багатьох киян хвилює підвищення цін на комунальні послуги. Чи можна, на ваш погляд, цього уникнути, вдавшись до інших методів? Наприклад, у деяких містечках замінюють опалювальні котли на ефективніші, і за рахунок такої економії ціни стабільні.

— Інші шляхи, звісно, є. Встановлення лічильників — теж економія. Ясна річ, було б добре, аби кожен будинок мав власну котельню. Бо нинішня система опалення працює так, що мешканець не може сам зменшити чи збільшити подачу тепла. В столиці, до слова, вже багато таких індивідуальних газових котелень. Але встановити їх повсюдно нереально — то величезні кошти.

— Куди звертатися тим, хто хоче встановити собі лічильники?

— Звертатися до районних держадміністрацій та районних управлінь житлового господарства.

— Незабаром осінь. Як готуєтеся до опалювального сезону?

— Підготовка почалася одразу після закінчення минулого сезону. Протягом року склимо вікна, встановлюємо двері, ремонтуємо покрівлі, асфальтуємо подвір’я — тобто весь “джентльменський набір”. Столична держадміністрація з районних бюджетів уперше виділила майже дев’яносто мільйонів гривень на ці роботи. Діють програми “Мій дім”, “Моє подвір’я”, “Фасад”, “Покрівля”. Їх тепер об’єднали, і майже кожен район має від п’яти до десяти мільйонів гривень на реалізацію.

— Майже гамлетівське запитання: чому влітку відключають воду для профілактики пошкодження труб, а взимку — через те, що їх прорвало?

— Справді, влітку випробовують мережі на щільність, тобто трохи підвищують тиск, аби перевірити систему. Але ж і людина сьогодні буває здорова, а завтра раптом простудиться. Ми не бачимо, що робиться в середині тієї труби. Щойно відремонтували, а її прорвало за кілька метрів далі. Бо не витримуємо терміни експлуатації. Ось, скажімо, у ліфта він 25 років, але багатьом із них уже значно більше.

— Це безпечно для користувачів ліфтів?

— Аби не сталося аварії, їх щороку перевіряють. І я не знаю жодного випадку, коли б ліфт обірвався.

— Чому ж в Європі не відключають гарячої води і там не буває аварій?

— У них теж планова експлуатація комунікацій. Але коли відключають воду, компанія несе великі збитки. Тому там діє ефективніша система, з двома вводами до будинку: коли один перевіряють, працює другий.

— Наша ж система явно застаріла?

— Не застаріла, а не працює як належить. Київ узяв кредит на 200 мільйонів гривень у Європейського банку реконструкції та розвитку, і за ці кошти тепер замінюють трубопроводи, установлюють лічильники тепла...

— Щойно в Україні наближаються холоди, як у пресі починають точитися розмови про опалювальний сезон. На заході в газетах і рядочка на таку тему не побачиш. Якось до моєї знайомої приїхала дівчинка із США. Побачивши, що в них відключили гарячу воду, здивувалася: “Чому ви не зміните компанію?”. Отже, чи не пора й нам зробити теплозабезпечення на конкурентній основі?

— Згодний із вами. На жаль, нині в Києві один монополіст — “Київенерго”. І чим швидше на конкурсній основі залучатимемо фахівців до обслуговування житлового фонду, тим швидше наведемо в цій галузі лад. Варто сміливіше впроваджувати таку конкуренцію і залучати приватні фірми. Але для цього треба спочатку прийняти Житловий кодекс і ще майже 170 законів та підзаконних актів.

— А чи є фірми, які бажають займатися таким бізнесом?

— Такі фірми будуть.

— Новосели часто руйнують не лише перегородки, а й капітальні стіни квартир. А це впливає на аварійність будинку. Чи відстежуєте такі випадки і чи даєте на це дозвіл?

— Перепланування — право мешканця. Та перед тим треба дістати дозвіл від райдержадміністрації. Аби розробили проектно-кошторисну документацію. Спочатку своє слово мають сказати фахівці. Самовільно ж робити щось, незалежно від того, твоя квартира чи ні, в Києві не можна. За цим повинні стежити ЖЕКи. А ще цим, мабуть, займатиметься житлова державна інспекція, про створення якої ви, певно, чули.

— Дмитре Йосиповичу, чому ви пішли в комісію Київради не з питань житла, а з питань місцевого самоврядування та інформаційної політики? Не вистачило вакантних місць?

— Місця завжди вистачає. Просто, коли я обирав комісію, то ще не був начальником Головного управління. Та й фаховий профіль, за великим рахунком,— не головне. Бо, пропрацювавши чотири роки головою держадміністрації Московського району, добре знаю, що треба нині робити в місцевому самоврядуванні.

— Як ви оцінюєте столичну пресу і які газети читаєте?

— Читаю постійно, бо маю знати все, що відбувається в місті. Щодня переглядаю “Урядовий кур’єр”, “Факты”, “Хрещатик”, “Київські відомості”, “Сегодня”. Вважаю, наші мас-медійники працюють добре і об’єктивно пишуть про справи столиці.

— Чи завжди об’єктивно?

— На мою думку, так.

— Ваші перші враження від сесійних засідань Київради?

— Нічого нового я не побачив, бо хоча до Київради потрапив уперше, до того був головою та депутатом районної ради трьох скликань. Навіть у радянські часи, коли райком партії затверджував народних обранців списком за три місяці до виборів. Нині склад Київради строкатий, але працьовитий. Сподіваюся, прийматимемо виважені, перспективні рішення.

— У ті часи ви, звичайно, були комуністом. А які ваші політичні переконання тепер?

— Коли б не був комуністом, то й не працював би на тих посадах. Нині я голова районного осередку Української партії “Єдність” у Голосіївському районі. Входжу до фракції “Єдність”. Але головне не те, в якій ти партії, а щоб твоя праця сприяла поліпшенню життя в столиці.

— Кажуть, найскладніше — робота з людьми. А що для вас?

— Те саме — спілкування з людьми. Бо дехто справді потребує допомоги, але є й такі, що нахабно вимагають гроші. Чи хочуть перекласти свою ношу на іншого...

— Конфліктні ситуації через це виникають?

— Я завжди уникаю конфліктів.

— А коли вас щось не влаштовує в роботі підлеглих?

— Поправляю їх.

— Як змінився ваш життєвий ритм, коли стали депутатом Київради?

— Стало значно менше вільного часу. Бо тепер на громадських засадах щотижня приймаю виборців. Не можу стільки уваги, як досі, надавати онучкові Артему. Звісно, з ним хочеться погуляти, погратися. Натомість знаходжу задоволення в роботі: дістаю насолоду, коли бачу, що допоміг людині.

— Розкажіть, будь ласка, про вашу сім’ю.

— Дружина працює інженером у приватній фірмі. Старша донька — стоматолог, а молодша навчається в університеті. Ще є собака та мій улюбленець кіт. І, звісно, Артемко. У День незалежності, саме 24 серпня, йому виповнилося два роки.

— Вам усе дається легко і своєчасно чи доводиться напружено працювати?

— Раз на раз не випадає. У кожного в житті бувають піднесення і спади. Нічого легко не дається. Треба роботою доводити свою правоту. Це закон природи.

— Ви керуєте житловим господарством міста, а хто хазяйнує вдома?

— Усі разом. Ніколи не вважаю за ганьбу прибрати в квартирі, винести сміття, прогуляти чотириногого друга...

— Ви віруюча людина?

— Так, як і більшість людей. На території колишнього Московського району немає такого храму, якому б не допоміг, коли очолював місцеву владу. Пишаюся тим, що мені вдалося посприяти відродженню Свято-Пантелеймонівської церкви.

— Як ставитеся до біблійного: “Якщо тебе вдарили по лівій щоці, підстав праву”?

— Приймаю повністю і зичу здоров’я своїм недоброзичливцям.

— Якесь хобі маєте?

— Дуже люблю риболовлю. А ось вистрелити в звіра, хоча й маю мисливське знаряддя, не можу.

— Вам подобається те, чим нині займаєтеся?

— Так. Усе життя я працював з людьми, і це приваблює найбільше.

— І нічого не хотіли б змінити в своєму житті?

— А який єфрейтор не хоче бути генералом?

— Ви ще мрієте стати генералом?

— Зірок на погонах, звісно, мені не потрібно. Але я не від того, аби досягти більших висот.

Депутат Київради від 6-го округу Голосіївського району столиці Дмитро Йосипович Гуленко приймає виборців першого й третього четверга місяця о 1700 у приміщенні комунального підприємства житлового господарства Голосіївського району, що на проспекті 40-річчя Жовтня, 17-б

Анжела АФОНІНА “Хрещатик”

прочитало 5205 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
06/09/2002 | “На березі часу”. Часопис “Київ” завершив публікацію спогадів Валерія Шевчука про його входини у літературу на початку шістдесятих
images
images
06/09/2002 | Писати латиною чи затвердити транслітерацію. Про це дискутують українські філософи та науковці
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3158 sec