images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
10:00 |  Департамент земельних ресурсів суттєво спростив процедуру видачі документів
images images images
08:00 |  Працівників публічних бібліотек Києва нагородять відзнаками до професійного свята
images images images
06:00 |  Мистецтво чекати: британець знайшов арт-галерею в німецькому бункері
images images images
03:00 |  Волоські горіхи покращують склад крові
images images images
01:00 |  Вчені створили піну, яка дозволить “запечатувати” вогнепальні поранення
images images images
22:00 |  Вчені встановили основну причину захворювань серця
images images images
20:00 |  Україна і Білорусь спільно досліджуватимуть Антарктику
images images images
18:00 |  Для киян відкривають нову зону для барбекю у Голосіївському районі
images images images
16:00 |  Киян та гостей міста запрошують відвідати вистаку фіалок присвячену Дню вчителя
images images images
14:00 |  Як не отруїтися грибами: МОЗ дав 12 порад
images images images
12:00 |  У столичному зоопарку встановлять інформаційні таблички для незрячих
images images images
10:00 |  У Києві стартувала соціальна ініціатива ECOSTRUM, присвячена проблемі накопичення сміття
images images images
08:00 |  Вихідними дорожники продовжували ремонт столичних шляхів
images images images
06:00 |  Нанороботи врятують людство від раку
images images images
03:00 |  Українці вивели надзвичайно корисний сорт картоплі
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 23 серпня 2002 року, п'ятниця  №125 (2136) images
images
полоса
images
images
ПЕРША СТОРІНКА
images  
images
images
images
23/08/2002



images
Вільна Україна нам не впала з неба
images

Я хотів би назвати хибною думку, що буцімто вільна Україна нам упала з неба, а народ не так вже й боровся або взагалі не боровся за неї. Боротьба за незалежність України велася протягом століть, не припинялася ні 340 років “протекторату” Москви, ні за радянських часів. Змінювалися лишень форми. Власне, збройної боротьби не було відтоді, як у 1775 році зліквідовано Українські збройні сили, але нація знаходила способи виражати своє прагнення до волі. Група інтелігенції у Харкові мріяла про відродження автономії, скасованої російською імператрицею Катериною ІІ. Існував такий гурт і в Ніжині та інших містах України. Вони чіплялися за рештки національної свідомості, аби спробувати повернути автономні права. Потім з’явилася книга “Історія русів”, котра дала ідею і надію на розбудову власної держави. У ХІХ столітті нація починає говорити про незалежність вустами Тараса Шевченка, який звернувся до народу з такими віршами і такими палкими словами, що відродив віру у самостійну державу у багатьох, котрі вже ніби почали її втрачати.

Минуле ХХ століття розпочалося з гостріших форм боротьби. Але та кров, яка була пролита під час Першої світової війни у боротьбі за незалежність, дала потужні сходи. Твори Донцова, Міхновського виховують когорту фанатиків, які ставили за мету лише виборювання незалежності, підпорядковували їй все. Для них боротьба за українську державність була вищою цінністю, дорожчою за власне життя. І хоча після завершення Другої світової війни і припинення у 1956 році національно-визвольної боротьби під проводом ОУН-УПА була пауза, рух за самостійність України відродився досить швидко. Новий етап здобування незалежності відбувався на засадах Конституції СРСР та УРСР і принципах міжнародного права. У 1958 році була створена Українська робітничо-селянська спілка, яка вперше в історії боротьби українців за незалежність обгрунтувала свої вимоги на законних підставах.

Я був членом цієї спілки і хочу наголосити: величезним кроком уперед було те, що ми вели відкриту боротьбу, не ховалися, діяли винятково за нормами і радянського, і міжнародного законодавства, ратифікованого на території Союзу. Хоча наш рух поповнював концтабори, там відбувалося вишколення й гартування людей. Водночас набував поширення дисидентський рух, зокрема у середовищі київської, львівської інтелігенції. Люди ці не ставили собі за мету незалежність України, але те, що вони робили, об’єктивно і логічно вело до того. У 1976 році ми утворили Українську гельсінську групу сприяння виконанню Гельсінських угод, де за програмові засади поставили повідомляти усім 35 державам, які підписали заключний акт Гельсінської наради (серед них були СРСР і УРСР), факти порушення громадянських прав, зокрема права українського народу на самовизначення. Ми відразу заявили, що наша діяльність є відкритою, на основі закону, і надсилатимемо документи всім державам-підписантам. Спочатку влада не знала, що з нами робити, бо 35 держав зобов’язали одна одну, зокрема й уряди України та СРСР, оприлюднити заключний акт Гельсінської угоди у засобах масової інформації. Публікацію цього документа у газеті “Известия” було розцінено як симптом ослаблення комуністичного режиму, що багатьох заохотило активізувати дисидентську просвітницьку роботу. Режим того витримати не міг, і московським дисидентам запропонували: або виїжджайте з Союзу, або ми вас заарештуємо. Українській групі такого ультиматуму не висували, заарештовували без попередження. У 1977 році забрали перших з нашої групи, зокрема й мене. Але замість ув’язнених приходили нові люди. Це було прогресивне явище, характерна і надзвичайно важлива риса тогочасної національно-визвольної боротьби: вперше за всю історію рух став послідовним. І це мало величезне значення для народу, бо бачили, що, незважаючи на арешти, група існує, і є можливість передавати досвід. І хоча нас карали, боротьба не згасла, ми вже мали відкритий зв’язок з демократичними силами Заходу. у нашій програмі було зазначено, що ми збираємо факти порушення прав людини, національних прав і поширюємо цю інформацію незалежно від державних кордонів на підставі статті 18 Загальної декларації прав людини. Отже, ми не йшли у підпілля, не ховалися від влади, а навпаки, діяли відкрито і казали, що ми праві, а влада не-права. Це дало нам моральну перевагу, якої раніше у повстанців не було, і величезний плюс у порівнянні з мисленням КДБ і МВС, бо вони підпільно народилися і вміли боротися лише проти підпільних організацій. Але нас карали, і наші діяння кваліфікувалися за найтяжчою статтею. Незважаючи на те, ми виходили на зовнішню арену, і це підняло на Заході величезні хвилі боротьби проти комуністичної диктатури. На демонстраціях у Бельгії, Голландії її засуджували соціалісти, які за ідеологією були близькими до комуністів. Керівники радянської імперії розуміли: якщо розслабляться, то неминуче активізуються національно-визвольні рухи. І СРСР вступив у змагання з Заходом, яке через брак потужності й сили програв. У 1985 році проголосили перебудову. Випустили основну масу політичних в’язнів. Мене ще на засланні обрали головою Української гельсінської спілки, і коли я повернувся, ми швидко створили осередки у всіх областях і регіонах України — настільки народ підтримував нас. Щомісяця проводили збори Української координаційної ради, і люди проривалися до нас через заслони, виставлені кадебістами.

Москва відчула, що коли нас не зупинити, то Україна поступово рухатиметься до незалежності. Тим паче, Декларація про суверенітет у межах СРСР була програмою будівництва незалежної України, ухваленою найвищим законодавчим органом — Верховною Радою. І тоді керівники придумали ГКЧП, щоб придушити національний рух. Але було вже пізно.

На позачерговій сесії Верховної Ради — Народній Раді, у залі було трішки більше половини народних депутатів. Ми розуміли, що комуністи розгублені і є шанс провести закони, котрі за інших обставин важко було б ухвалити. Лесь Танюк пропонував підготувати якісь мовні проекти, інші — про пенсійне забезпечення тощо, але переважно у межах радянської соціалістичної республіки, якою на той час залишалася Україна. Не було головного. І тоді я взяв слово і запропонував проголосити Україну незалежною державою. Якщо ми цього не зробимо, казав тоді я, то надалі не зможемо провести закони в інтересах незалежної України. Якби це не прозвучало, надзвичайна сесія обмежилася б розпуском комсомолу і забороною комуністичної партії, судом над КПУ і КПРС. Тож я сказав те, що треба, і разом з народним депутатом попередніх скликань паном Сандуляком пішов писати документ.

Спочатку добирали слова. Універсал? Закреслили, бо комуністи не знають української політичної термінології, то ще почнеться дискусія, що таке “універсал”. Закон? Також не підходить, бо він є тривалої дії, а нам потрібен був документ про проголошення незалежності — як конституція. Найбільше пасувало слово “акт”. Тоді почали думати, яким його писати: коротким чи довгим. Я запропонував короткий, бо якщо напишемо довгий, то ще розпочнеться дискусія і в комуністів мине розгубленість. Ті ж аргументи я виклав і народним депутатам, які підтримали мою позицію. І вже ввечері 24 серпня я на Софійському майдані зачитав текст ухваленого Акта про проголошення незалежності перед всім народом України.

Тоді це була перемога. Одинадцята ж річниця незалежності викликає двоїсті почуття. З одного боку, я дуже радий, що Україна є самостійною державою. З іншого, сумно, бо країна нині не є благополучною, за яку ми боролися. Національному організмові не вистачило сили у 1991 році замінити владу. Тож “маємо те, що маємо”: боротьбу кланів і одне з останніх місць за рівнем життя у світі.

Зрештою, всі ці одинадцять років були пов’язані з юридичним оформленням держави. Адже мало проголосити незалежність, треба її реалізувати. Скажімо, є у нас Збройні сили з власною символікою, український флот тощо. Усі ці відзнаки потрібно було зареєструвати у міжнародних організаціях. Так відбувалося необхідне оформлення особистого обличчя держави. Ми маємо структуру влади, ухвалили Конституцію. У нас функціонує Конституційний суд, є національна валюта. І навіть глянувши на Київ, бачимо, що під керівництвом Олександра Омельченка місто дуже швидко перетворюється на столицю європейської держави. Надзвичайно позитивним є той факт, що українське суспільство стає відкритішим, цивілізованішим. Не “глушаться” закордонні радіостанції, відкриті економічні кордони. Ми слухаємо радіо з усього світу. В Україну хлинув потік іноземних товарів з усіх куточків планети. Люди дістали можливість порівняти їх з вітчизняними, побачити на власні очі, що не все закордонне — добре і якісне. І якщо раніше у нас був комплекс неповноцінності, то нині оцінюємо вироби не за “made in...”, а за нормальними критеріями. Чимало українських громадян виїздять за кордон і пересвідчуються, що й там манна не падає з неба, а для того, щоб жити, треба тяжко працювати. Це досвід, великий і важливий досвід. Нарешті, ми боялися приватної власності. З роками призвичаїлися і сприймаємо це як годиться. Навіть селяни усвідомили, що землю треба брати до своїх рук і що фермер — це не “ворог народу” і буржуазний елемент, якого треба ненавидіти й бити лопатою, а продовжувач традицій наших куркулів, себто здібних і працелюбних селян. Нація проходить вишкіл. І він дуже багатий за змістом, адже повертає націю до самої себе. Як дитина мусить провчитися десять років, щоб здобути атестат зрілості, так і народ, який був тривалий час в ізоляції, у “тюрмі народів”, поступово повертає нормальні погляди на себе і на закордон. Ми переходимо важкий період нашої генези, але я впевнений, що українська нація стане господарем на своїй землі. Я вірю, що в України є велике майбутнє, що ми станемо великою нацією у великій державі,

Левко ЛУК’ЯНЕНКО народний депутат України,автор Акта про проголошення незалежності України

прочитало 4233 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
23/08/2002 | Шановні кияни та гості столиці!.
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.4107 sec