images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
22:00 |  Потужна метеохвиля накриє Землю на вихідних: як вберегтися від її наслідків
images images images
20:00 |  Чому люди переїдають: основні причини
images images images
18:00 |  У Києві дорожчає холодна вода
images images images
16:00 |  Власників незаконної реклами зводитимуть з розуму дзвінками
images images images
14:00 |  Зміни руху громадського транспорту під час проведення Всеукраїнського Свята подяки та мотопробігу
images images images
13:30 |  У Києві відбудуться змагання з велоспорту «Red bull-Володар Гори 2018»
images images images
13:00 |  22 вересня оголошено в столиці Днем жалоби
images images images
12:00 |  Під час закриття станції метро "Політехнічний інститут" пасажири можуть користуватися наземним громадським транспортом
images images images
10:00 |  "Міський магазин" розробив онлайн-карту легально встановлених МАФів
images images images
10:00 |  У столиці відбудеться традиційне свято "Юнь Києва запрошує"
images images images
08:00 |  Цими днями передбачається перекриття руху транспорту на центральних вулицях
images images images
06:00 |  5 продуктів, які зникнуть через зміни клімату
images images images
03:00 |  На дні турецького озера знайшли руїни стародавньої церкви
images images images
01:00 |  Роботи-медузи спостерігатимуть за кораловими рифами
images images images
22:00 |  Зарплата військовослужбовців істотно зросте
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 20 серпня 2002 року, вiвторок  №122 (2133) images
images
полоса
images
images
САМОВРЯДУВАННЯ
images  
images
images
images
20/08/2002



images
Дорожній сервіс Депутати Київради розправляться із заторами, модернізують комунальний транспорт і створять цілу мережу сучасних паркінгів та автостанцій...
images
Хто бував у маленьких містах Туреччини, добре знає: для великих туристських автобусів дорога там — справжнє лихо, бо кожен місцевий водій їздить за власними правилами. Тож припарковані просто посеред дороги автомобілі — явище звичайне. Аби хоч якось навести лад, новообраний мер одного з таких містечок прийняв цього літа справжнє реформаторське рішення: розпорядився поставити тридцять світлофорів. Турки народ старанний: сказано встановити — тут і встановили. Лише ось забули їм дати вказівку, де саме ці світлофори треба розташувати... Так і вийшло, що рівно половина “триоких” весело миготить на в’їзді у місто, а інші п’ятнадцять, так само купкою,— на виїзді. Звісно, користі від такого феномену ніякої, хіба що... Гарно виглядає ця “колонада”, особливо вночі, коли проїжджаєш повз неї.

Депутати Київради теж вирішили реорганізувати та поліпшити транспортний комплекс столиці. Але підійшли до справи серйозно: врахувавши побажання киян, дані опитувань, висновки фахівців, передовий досвід розвинутих країн та фінансові можливості бюджету, вони розробили основні напрямки роботи в цій сфері на 2002—2003 роки. А попрацювати тут доведеться чимало. Бо, за словами голови постійної комісії Київради з питань транспорту та зв’язку, генерального директора Київської виробничої компанії “Рапід” Володимира ГРИНЕНКА, чотири — п’ять останніх років галузь розвивалася стихійно, кожен робив, що вмів. І оскільки ніхто з пасажирів не скаржився, такою ситуацією влада не надто переймалася. Про те, як Київрада збирається розтопити великий айсберг проблем, і на який дорожній сервіс можемо сподіватися у недалекому майбутньому, “Хрещатику” й розповів Володимир Гриненко (він, до слова, обраний депутатом уже вчетверте).

— Володимире Івановичу, одразу питання номер один, яке турбує нині більшість киян: чи можна, на вашу думку, уникнути підвищення цін за проїзд?

— На жаль, ні. Саме життя штовхає нас на це. Якби не зросли тарифи на пальне, не зносилися машини, то, звісно, нічого не треба було й змінювати. У радянські часи транспортною галуззю опікувалася держава. Нині цей обов’язок кинуто на місцеві бюджети, а далеко не всім їм, як ви самі розумієте, таке під силу. Бо лише один автобус надвеликої місткості коштує 600—700 тисяч гривень. Ось у Києві незабаром маємо запустити ще одну станцію метро — “Проспект Палладіна”. Для нього треба придбати ще п’ять поїздів, а їхня вартість, між іншим, шістдесят мільйонів гривень. Міського бюджету, звісно, не вистачає. Тому сьогодні ми купуємо нові автобуси в кредит, відкриваємо метро — в кредит... За перше півріччя 2002-го, про це й ваша газета писала, касовий розрив місцевої казни склав 167 мільйонів гривень. Де ж вихід? Залучити інвесторів нереально, бо хто піде у явно збиткову галузь? Це ж бізнес. Тому збільшення тарифів у будь-якому випадку неминуче. Єдине, що зробили неправильно, — не “пропустили” рішення через Київраду. Її депутати нині “білі й пухнасті”, бо стоять осторонь від непопулярного кроку. Та, на біса, вибачте, такий депутат в окрузі, котрий ні на що не впливає, нічого не може. Адже навіть зі мною, хоч я й голова “транспортної” комісії, ніхто з цього питання не порадився, жодних документів у мене з цього приводу немає.

— Може, тому й не винесли питання на розгляд Київради, бо побоялися, що депутати не підтримають?

— Якщо справа справедлива, то вона всюди права. Ми поважаємо Олександра Омельченка — це особистість. Нам просто пощастило, що він не дав розграбувати Київ. Не випадково нині триває така кампанія дискримінації столичної влади. Ви не гірше за мене розумієте: нещодавні акції протесту біля стін мерії, безсумнівно, інсценізація. Хоча коли люди щиро обурені й висловлюють своє невдоволення, то — демократично й нормально. Нам треба менше давати приводів для невдоволення. Тому, якщо вже підвищуємо ціни, то спочатку слід роз’яснити людям, що зробило місто, аби цього не допустити, і що вони отримають взамін: скажімо, введемо в дію дві нові станції метро, купимо комфортабельні автобуси... Крім того, має бути хоч якась стабільність. Аби кияни знали: за будь-яких обставин, хоч каміння з неба падатиме, мінімум рік ціни не підвищуватимуться. А налякати зростанням цін одразу на тепло, транспорт і зв’язок навіть з політичної точки зору було недалекоглядно. Тому, вважаю, питання, які стосуються кожного киянина і його гаманця, треба прораховувати сто разів. А може, й навіть порадитися з народом.

— Не таємниця, що наш транспорт збитковий і через значну кількість “зайців”. Якщо квитки подорожчають, то їх, не виключено, купуватимуть ще менше. Тоді теоретичне збільшення надходжень не дасть бажаного результату...

— Безбілетні пасажири були, є і будуть. Як будь-які нечесні люди. Такий допоки наш менталітет. Деякі принципово не платять, інші не мають коштів, треті сподіваються “на щастя” і піднімають собі рівень адреналіну. Але та свідома частина населення, що платила, й надалі платитиме.

— Тож чи не треба, на ваш погляд, насамперед посилити контроль? Хоча, пам’ятаю, наші транспортники впадали і в інші крайнощі: наймали людей, за чутками колишніх “зеків”, які вибивали штрафи з кров’ю...

— Ну, зрозуміло, ревізором ні ви, ні я працювати б не пішли. Бо коли їдеш у переповненому задушливому автобусі, стомлений і сердитий, то не до сентиментів. Тому не знаю, з якими нахилами брали людей. Але збір коштів за проїзд маємо до шістдесяти відсотків. Це велика цифра: на Заході вона — максимум тридцять п’ять. Хоча, звісно, хочеться, аби всі платили. Та водночас змінити психологію важко. А скільки за підробними пільговими посвідченнями їздять... До слова, у березні Кабмін вирішив врешті-решт виявити, скільки ж точно у нас пільговиків (а це не лише пенсіонери, малозабезпечені та інваліди, а й судді, депутати, міліціонери...), хто і скільки їздять безплатно. Таке дослідження, яке варто проводити щороку, потрібне, аби з конкретними цифрами вийти на державну дотацію.

— Володимире Івановичу, як відомо, нині киян обслуговує не лише комунальний транспорт, а й приватні компанії... До речі, скільки їх у нас?

— Понад сімдесят.

— Чому ж для них займатися пасажирським перевезенням — прибутково, а для міста — збитково?

— Просто комунальний транспорт поставлений зовсім в інші умови. Бо він возить майже всіх пільговиків. Бо нині такий заслін поставлено в усіх цих приватних маршрутках, що ви там не проїдете безплатно. У водія є щоденний план, і якщо він його не виконає, то завтра вже там не працюватиме. Ще й собі треба щось заробити, ви ж розумієте. Нині головний недолік маршрутних таксі у тому, що вони не дуже переймаються сервісом для пасажирів. Це бізнес. Головне, аби гроші були. Тому в маршрутній мережі пора навести порядок. Нині тридцять відсотків автобусів працюють нелегітимно, без відповідних дозволів. Тут маємо розібратися насамперед. Треба сформувати маршрутну мережу міських пасажирських перевезень. Коли, скажімо, місто не в змозі якусь лінію заповнити своїми машинами, то має оголосити тендер серед приватних підприємств і укласти угоду (не менш ніж на три роки) з переможцем. І тоді той, розрахувавши майбутній прибуток, бере в банку кредит (а він немалий, бо вартість одного “Богдана” тридцять тисяч доларів) для закупівлі потрібної кількості автобусів. Таким чином, усі у виграші й передовсім кияни. А що відбувається натомість? Тільки-но стали працювати, дивляться, тут ще хтось їздить. Виявляється, до цього маршруту додали ще 150 метрів, і це, начебто, вже інша лінія. Або ще одну відкрили на зупинку раніше. І вже паралельно з’являються ще чотири перевізники. Звісно, переможець конкурсу “прогорає”. А є й такі фірми, я вас запевняю, які виграють тендер, не маючи жодного автобусу. І мільйони кладуть до кишені. Беруть в оренду маленькі машини з областей. Ви ж зайдіть до них! Стоїш у три погибелі... Порядку тут немає, і не збирається ніхто його наводити. Тож, по-перше, треба чітко в цій сфері все упорядкувати. По-друге, виставити певні вимоги до маршруток. Аби одразу було чітко видно, до якої фірми вони належать. Щоб ви знали, до кого пред’являти позов. Бо якщо завтра аварія і хтось, не дай Боже, стане інвалідом, то до кого йому звертатися? Тому автобуси повинні мати логотипи (як літаки), жовті номери, хоча б мінімальний сервіс та бажано працювати на газі. Так само багато запитань і по таксі. Якщо раніше ми знали, скільки їх точно, то нині навіть важко підрахувати.

— Але, будьмо відверті, киянам це вигідно. Таксисту платити дорогувато, а власника зловив, домовився віч-на-віч за п’ятірку й доїхав. Якщо все ліцензувати, не кожен зможе собі таке дозволити...

— Ми маємо усвідомлювати, що живемо в цивілізованій країні. Безлад не може тривати без кінця-краю. Ви пам’ятаєте, як колись на узбіччі заправляли машини? А тепер — красиві автозаправки з повним сервісом, мийкою, міні-баром, супермаркетом. Так і має бути. Де конкуренція — там порядок. Тож коли у нас з’являться чотири-п’ять-шість ліцензійних підприємств-перевізників, повірте мені, і ціни задовольнятимуть, і сервіс. А те, що ви когось вихоплюєте... Скажіть, ви знаєте, де вчора був той водій? А якщо він святкував день народження доньки чи до другої ночі горілку пив? А якщо раптом технічна неполадка і вріжетеся кудись? За все дешеве рано чи пізно треба розплачуватися. Місто лише на одному таксі втрачає близько шести-восьми мільйонів гривень. Це наші з вами гроші.

— Що ж ви пропонуєте?

— Київрада готує рішення “Про стан та заходи поліпшення організації та використання легкових таксі в Києві”. Треба провести ще раз ліцензування, яке доцільно передати до відома міста. Автомобілі обов’язково повинні мати таксометри. І не завадить встановити квоту. Не може ж бути аж вісімнадцять тисяч таксі. Далі. На Заході просто посеред дороги не зловите машину. У кожному кварталі є стоянка, пройшов двісті метрів — стоїть чотири машини. Ви сіли й гарантовані від усіляких негараздів. А у нас триває повна вакханалія. Водій їде лівим рядом, хтось там руку підняв, може, й зовсім з іншого приводу, а він одразу кидається назустріч. Або бере ще когось по дорозі. Це ж і обличчя столиці, до речі.

— Оскільки в планах міської ради багато уваги приділено комунальній системі паркування, то тут, як я розумію, теж повний безлад?

— Може, навіть і більше, ніж на інших ділянках. Нині в Київраді розробляється проект розвитку міської мережі платних стоянок (автоматизованих). Бо сьогодні ми збираємо лише 20—30 відсотків від тієї виручки, яку реально можна отримати на платних стоянках. Їхні місця навіть остаточно не визначено. Від того і місто втрачає, й сервісу ніякого.

— Відомо, що планується широке будівництво і багаторівневих паркінгів...

— Так. Нині Олександр Омельченко поставив вимогу не будувати жодного будинку, кінотеатру, культурно-розважального комплексу чи супермаркету без сучасних стоянок та паркінгів. Зокрема й багаторівневих, хоча політика їхнього впровадження не така й легка. Біля Троєщинського ринку облаштували таку стоянку, то вона тривалий час стояла напівпорожня. Тому це перспектива майбутнього.

— За неофіційними даними, через брак фінансування нині припинилося будівництво метро. Що скажете з цього приводу?

— Станцію “Проспект Палладіна” все ж, сподіваюся, буде здано, якщо знайдуть відповідне фінансування. Хоча найдорожча та найневдячніша справа, звісно,— розширення мережі метро. Бо лише одна станція — то великі гроші. А ще ж рухомий склад для неї потрібен, повторюся, на шістдесят мільйонів гривень. За всі ті кошти можна придбати двісті автобусів і якийсь час не підвищувати ціни на квитки. Тоді всі говоритимуть, який у нас добрий мер. Але найшвидкісніший та найзручніший все-таки метрополітен. Та й екологічно чистий.

— Ми говоримо, що грошей катма, а в планах Київради і реконструкція річки Либідь, й облаштування аеропорту “Київ” у Жулянах...

— Ну, якщо Либідь — основний водостічний колектор центральної частини столиці — дійшла до такої межі, що вже загрожує комунікаціям та життєдіяльності міста, то її, безсумнівно, треба реконструювати. З аеропортом же інша ситуація. Скажіть, чи привабливий взагалі цей бізнес? Певно, так. Але з 1994 року не знайшли для “Києва” жодного інвестора. Хоча готові будувати аеропорт у Ходасіївці “з нуля” і можуть вкласти туди триста мільйонів доларів. Тож “Київ”, розташований у місті, на моє переконання, непрогресивний та неперспективний. Нині, за великим рахунком, він столиці не потрібний. Сьогодні “Бориспіль” завантажений на тридцять відсотків. Достатньо відкрити там ще один термінал для внутрішніх рейсів і повністю задовольнити потреби перевезень.

— Навіщо ж ви ініціюєте програму розвитку міжнародного аеропорту в Жулянах?

— Я висловив власну думку. А керівництво аеропорту навпаки просить закласти в бюджеті гроші на його будівництво. Тож наша комісія окреслила проблему. Треба її розв’язувати. Навіщо ж очікувати біду, коли на голову може впасти літак... Є ж за тридцять кілометрів нормальний

аеропорт.

— Що ще збирається зробити Київрада для поліпшення дорожнього сервісу?

— Чимало. Крім розв’язання тих проблем, про які йшлося, хочемо переглянути і затвердити інвестиційну “Програму оновлення і модернізації рухомого складу підприємств Київпастрансу на 2002—2006 роки”, а також доопрацювати “Програму розвитку транспортного комплексу на період до 2010 року”. Сприятимемо запровадженню сучасних технологій для дорожнього покриття. Подумаємо над завчасним попередженням транспортних заторів, для чого треба переглянути пропускну спроможність вуличної мережі столиці. Подбаємо й про пріоритетне фінансування капітального ремонту, комплексної реконструкції та будівництва магістралей і транспортних вузлів міста. Треба створити й мережу сучасних автовокзалів та автостанцій на віддалених житлових масивах — біля кінцевих станцій метро. До слова, для удосконалення обслуговування масиву Троєщина постараємося прискорити зведення Подільського мостового переходу через Дніпро. А ще, знову-таки, не забуваймо про метро: тут пора оновити рухомий склад поїздів та ескалаторів, запровадити автоматизовану систему проходження пасажирів і оновити технологічний радіозв’язок...

— Плани доволі глобальні, але розраховані менше, ніж на півтора року. Невже сподіваєтеся встигнути все зробити?

— Будьмо відверті. Якщо розпишемо це років на десять, то робитимемо все в останні два місяці. Менталітет, як я казав, у нас такий. Коли ж самі собі поставили часову планку, то це якось підганятиме. Мало того, в прийнятому на засіданні нашої комісії переліку головних напрямків роботи, не всі завдання. Ось, скажімо, замислюємося над розвитком швидкісного трамвая на Троєщині. Ми вже витратили на нього понад 50 мільйонів гривень. Бо коли прокладали шляхопроводи, відселили дачників, побудували їм нові будинки та гаражі. А нині там усе завмерло: курсують п’ять трамваїв-одиночок, що возять по десять пасажирів, та й то переважно до пляжів... Тож маємо проблему подальшого фінансування для прискорення будівництва другого пускового комплексу швидкісного трамваю.

— Чи не дублюватиме ваша комісія діяльність головного столичного управління транспорту?

— Будь-яке рішення, як правило, опрацьовуємо разом. Управління дає пропозицію нам, ми обговорюємо — підтримувати чи ні. Основні напрямки роботи нашої комісії теж розроблялися за їхньою безпосередньою участю. Лише з тарифами нас чомусь обминули. Але то не головне. Насамперед потрібна системна робота. Тут можемо запозичити досвід інших країн. Щоправда, віковий уклад Англії, Франції чи Німеччини зовсім інший, ніж наш. А ось з Польщею, Угорщиною, Чехією, Прибалтикою, Росією ми в рівних умовах. Тут треба брати найкраще і, звісно, не повторювати помилок. А вони у нас є, бо не помиляється лише той, хто нічого не робить. Але ми докладемо максимум зусиль, аби вже наступного року київські пасажири та водії відчули поліпшення дорожнього сервісу.

Анжела АФОНІНА “Хрещатик”

прочитало 3498 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.4957 sec