images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
22:00 |  Потужна метеохвиля накриє Землю на вихідних: як вберегтися від її наслідків
images images images
20:00 |  Чому люди переїдають: основні причини
images images images
18:00 |  У Києві дорожчає холодна вода
images images images
16:00 |  Власників незаконної реклами зводитимуть з розуму дзвінками
images images images
14:00 |  Зміни руху громадського транспорту під час проведення Всеукраїнського Свята подяки та мотопробігу
images images images
13:30 |  У Києві відбудуться змагання з велоспорту «Red bull-Володар Гори 2018»
images images images
13:00 |  22 вересня оголошено в столиці Днем жалоби
images images images
12:00 |  Під час закриття станції метро "Політехнічний інститут" пасажири можуть користуватися наземним громадським транспортом
images images images
10:00 |  "Міський магазин" розробив онлайн-карту легально встановлених МАФів
images images images
10:00 |  У столиці відбудеться традиційне свято "Юнь Києва запрошує"
images images images
08:00 |  Цими днями передбачається перекриття руху транспорту на центральних вулицях
images images images
06:00 |  5 продуктів, які зникнуть через зміни клімату
images images images
03:00 |  На дні турецького озера знайшли руїни стародавньої церкви
images images images
01:00 |  Роботи-медузи спостерігатимуть за кораловими рифами
images images images
22:00 |  Зарплата військовослужбовців істотно зросте
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 2 серпня 2002 року, п'ятниця  №113 (2124) images
images
полоса
images
images
СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА
images  
images
images
images
02/08/2002



images
Малогабаритне життя Як вплине новий Житловий кодекс на болюче квартирне питання
images
За часів застою житло входило до джентльменського набору людського благополуччя поряд з автомобілем та дачею. Кожен знав, що рано чи пізно він отримає від держави квартиру, причому безплатно. З перебудовою і переходом до ринкової економіки ця елементарна форма людського існування перетворилася на розкіш і стала недоступною для багатьох. Якщо раніше в СРСР у черзі на квартиру стояли понад 200 тисяч киян, то нині — значно більше. Про те, що ж нині являє собою цей важливий сектор комунального господарства і які проблеми має, йшлося за “круглим столом”, який відбувся у відкритому акціонерному товаристві “Київпроект” з ініціативи редакції нашої газети і оргкомітету громадського об’єднання “Наше житло”. Участь у розмові брали журналісти “Хрещатика”: головний редактор Геннадій КИРИНДЯСОВ (він вів “круглий стіл”), редактор відділу економіки та фінансів Володимир ГАЛЕГА, фотокореспондент Валерій СКИБА.

Олександр БелЯнський, заступник голови Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства:

— Десять років тому в Україні у черзі на житло стояли 780 тисяч сімей, нині — мільйон 700 тисяч. Але чимало з них квартир так і не отримають. У проекті нового Житлового кодексу, який у вересні розгляне Верховна Рада, сказано, що право на безплатне помешкання мають лише соціально незахищені громадяни. Усі інші претенденти повинні мати таку зарплату, яка дозволила б їм або одразу купити квартиру, або взяти банківський кредит на її будівництво. До речі, більшість колишніх республік Радянського Союзу уже живуть за оновленими житловими кодексами, де є подібне положення. Крім того, бажано, щоб наші парламентарії зберегли у новій редакції названого документа статтю про примусове відселення за комунальні борги. Адже майже 25 відсотків наших громадян не сплачують за послуги протягом трьох і більше років. Не так давно у Києві начальник житлового управління Дніпровського району особисто обійшов квартири неплатників. Виявилося, що більшість боржників є водночас... власниками престижних іномарок, трьох- і навіть п’ятикімнатних помешкань, тобто багаті люди. Але вони знають, що сьогодні можна не платити, бо немає таких законів, які б змусили це робити. До того ж вони вирахували, що зекономлять на інфляції. Судяться з ними лише деякі комунальні організації, але отримують мізерні гроші протягом багатьох років.

Ще одна проблема. Житловий фонд в Україні, який становить мільярд квадратних метрів, майже наполовину зношений. Капітально ремонтувати треба кожен третій будинок. В аварійному стані перебувають два відсотки споруд. Крім того, комунальникам допікають “хрущовки”: експлуатувати їх надзвичайно важко, а реконструювати неможливо через брак бюджетних коштів. Спеціальна програма, затверджена чотири роки тому, ганебно провалилася. За цей час реконструювали лише один будинок у Харкові. А таких помешкань, споруджених до 60-х років, у державі 23 відсотки. Будують в Україні неймовірно мало, а продають ще менше. Скажімо, торік звели житловий будинок у Запоріжжі, та й то зусиллями холдингової компанії “Київміськбуд”. Охочих викупити квартири немає: платоспроможність наших громадян надзвичайно низька. Ось де собака закопаний...

Анатолій Тугай, ректор Київського національного університету будівництва та архітектури:

— А навіщо продавати? Треба житло здавати в оренду! Це у нас чомусь не практикується. В той час як у багатьох розвинутих країнах застосовують саме таку схему. Так, будівельна фірма, яка звела будинок, одразу не відшкодує тих грошей, що витратила. Але з часом вона їх “відіб’є” і почне рахувати прибутки. Проблема, яка заганяє наше житлове господарство у глухий кут, в іншому: у високих кредитних ставках комерційних банків. У розвинутих країнах є пільги як для позичальників, так і для тих, хто бере позику для будівництва. В Австралії, де я нещодавно побував, навіть емігрантам держава дає майже безвідсотковий кредит на житло. Щоправда, спочатку воно є власністю банку. Людина, яка мешкає у такому будинку чи квартирі, виплачує позику. Але помешкання не закріплюється за нею доти, доки не відшкодовано понад 50 відсотків його вартості. Тоді можна переоформлювати житло на себе. Ось таким чином виходять там із становища. А у нас? Хіба братиме хтось позику під нинішні великі відсотки? До речі, наша столиця у цьому сенсі виглядає непогано. Тут квартири розкуповуються швидко. Бізнесмени з усіх регіонів вкладають гроші саме у цю сферу...

Володимир Самсонов, голова оргкомітету громадського об’єднання “Наше житло”, президент Міжнародної юридичної фірми “Ваше право”:

— Не треба забувати, що будуючи помешкання, бізнесмени дають змогу отримати житло й незахищеному прошарку населення. Маю на увазі оті п’ять відсотків квартир у новому домі, які автоматично зараховуються на соціальні потреби. Це дуже вигідно для киян: чим більші обсяги такого будівництва, тим більше вони отримують безплатних квартир. І тим менше клопоту у столичної влади із соціально незахищеними...

Борис ВасилькІвський, голова громадської асоціації “Екоправо-Київ”:

— А хто отримує ці квартири? Адже черга охочих не зменшується. Де списки, де інформаційні листи? Ви їх не знайдете. Немає публічності у цій справі. Відсутній закон про участь громадськості у будівництві та розподілі житла. До нашої асоціації звертається чимало людей: поряд із помешканням хтось затіяв будівництво — що робити; не хочемо, щоб тут був будинок — допоможіть; у нас забирають клаптик рекреаційної зони, де росте травичка та дерева, обладнані дитячі майданчики — захистіть... Як юрист я проти того, щоб громадськість безпідставно втручалася у проблеми містобудування. Але ж у третій статті Конституції записано, що саме людина, її життя, здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Тому кожен з нас, незалежно від посади, має право висловлювати свою думку. До цього спонукають, власне, й нормативні документи Державного комітету з будівництва, у яких ідеться про те, що перед тим, як щось будувати, треба обов’язково знати “соціальну характеристику місцевого населення”. Що мається на увазі? До того, як проектувати, замовник повинен мати вичерпну інформацію про те, скільки чоловіків, жінок, дітей проживає навколо майбутнього будівельного майданчика, чим вони займаються, де працюють, вчаться. Навіть на що хворіють. І треба обов’язково отримати їхню згоду на майбутнє будівництво. Цього ж у нас ніхто не робить: пересічні люди або взагалі не знають своїх прав, або лінуються ними скористатися. Крім того, дуже часто чиновники душать будь-яку спробу громадських організацій вплинути на розвиток подій. Ще у 1998 році Україна підписала, а невдовзі і ратифікувала міжнародну конвенцію “Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля”. Цей міжнародний документ став нормою для українського законодавства. На його основі наша асоціація підготувала для столиці Положення “Участь громадськості у прийнятті управлінських рішень щодо видів діяльності, яка може впливати або впливає на стан довкілля в місті Києві”. Йшлося, зокрема, про те, щоб люди висловлювали свою думку з приводу майбутнього будівництва ще на стадії “попереднього узгодження” про відведення землі. Коли ще немає проектної документації, коли не витрачені чималі кошти на обрахування тощо. Узгодили документ з юридичним управлінням Київської міської державної адміністрації. Але коли винесли його на сесію Київради, то хто, як ви гадаєте, був проти? “Київзем”! Чиновників налякала процедура відкритості щодо приватизації землі.

Ігор ГордЄЄв, голова правління відкритого акціонерного товариства “Київпроект”:

— Хочу зауважити, що нині на одного киянина у середньому припадає 18 квадратних метрів житла. Але це не означає, що усі мешканці столичного мегаполіса їх мають. У Генеральному плані соціально-економічного розвитку міста до 2020 року ми передбачили новий норматив — 26 квадратних метрів на людину, тоді як у розвинутих європейських країнах цей показник сягає 35—40. Поки що ми не можемо дотягтися до цього рівня: не дозволяє як загальний економічний потенціал, так і житловий фонд. Адже його нам ще доведеться реконструювати, тобто відволікти чималі кошти з бюджету. До того ж Національна академія наук спрогнозувала на майбутнє падіння народжуваності у столиці. Тим не менше ми заклали середній норматив, виходячи із 2 мільйонів 700 тисяч мешканців. А за останніми даними перепису населення у Києві проживає, як ви знаєте, 2 мільйони 600 тисяч душ.

Торік за бюджетні кошти ввели в експлуатацію лише 100 тисяч квадратних метрів житла. Це лише 10 відсотків від усього збудованого у столиці. Грошей у скарбниці ледве вистачає на те, щоб безплатно давати квартири ветеранам війни, чорнобильцям, інвалідам, багатодітним... Єдиний шлях вирішити квартирне питання інших громадян, на мою думку, — це скористатися досвідом холдингової компанії “Київміськбуд”, яка будує житло за кошти населення. До речі, цю схему підхопили вже і “Житло-Інвест”, і “Познякижитлобуд”, і багато інших будівельних організацій.

Тепер про структуру житла. Київ — древнє місто. Його центральна частина активно забудовувалася наприкінці ХІХ — початку ХХ століть. Майстри працювали, з одного боку, начебто швидко й красиво, а з іншого, — споруди виявилися не зовсім надійними: фундаменти з часом потріскалися і осіли. Стіни покосилися, інженерні комунікації прокладені подекуди не там, де треба. Гідроізоляція бажає кращого. Наші проектанти часто виїжджають на аварійні ситуації і бачать ці недоліки повсякчас. Тому увесь житловий фонд центральної частини міста треба реконструювати, не кажучи вже про “хрущовки” та “панельки”, які зведені у повоєнні роки. Свого часу вони нас дуже виручили, але минув час, і треба з ними щось робити: або зносити, або оновлювати. Їхня загальна площа майже 6 мільйонів квадратних метрів із 40 мільйонів в цілому по місту. Ми довго вивчали досвід багатьох столиць. Зупинилися на Москві. Там міська влада викуповує цілий мікрорайон, зносить “хрущовки”, а на звільненій території будує сучасні багатоповерхівки. Збільшують щільність у два-три рази і швидко продають квартири. За рахунок прибутку дають житло тим, кого відселяють. Причому, якщо сім’я “вписується” у метраж, то квартиру вона отримує безплатно. Якщо хоче збільшити площу, доплачує за різницю. Так от, нашу “Програму реконструкції районів масової забудови 60-х років” Київська міська державна адміністрація затвердила ще два роки тому. У ній ми запропонували комплексний підхід: загальну реконструкцію житла з одночасною надбудовою поверхів, мансард у тих спорудах, які ще не вичерпали свого ресурсу, знесення старих халуп і будівництво на цьому місці нового житла. До речі, ми не проти того мансардного буму, який спостерігаємо у Києві. Якщо під час облаштування горища власник не чіпає інтересів мешканців, не порушує його проектно-архітектурного рішення, а навпаки, робить споруду міцнішою і красивішою, тоді ми обома руками “за”. До того ж це додаткові надходження до бюджету і збільшення житлового фонду...

Валерій Кур’Ято, начальник центральної служби Укрінвестекспертизи:

— Але ж нерідко за проектування береться якась приватна фірма, яких розплодилося останнім часом чимало. Вона видає таку далеку від наших нормативних документів проектну документацію на будівництво, що ми одразу бачимо: споруда не доживе свого віку. Наша організація займається експертизою як старих, так і нових будинків, і ми часто стикаємося з такими випадками...

Ігор ГордЄЄв:

— Згоден із вами, але хотів би продовжити тему “хрущовок”. Отже, чому ж тоді програма, яка рятує Москву, “пробуксовує” у Києві? По-перше, у нас дешева земля, вартість її не покриває витрат міського бюджету на реконструкцію. По-друге, немає нового Житлового кодексу. Тобто не врегульовано питання власності, відселення мешканців, їхньої участі у реконструкції. Треба ставити аварійний будинок на капітальний ремонт, а мешканці починають “варити воду” — вимагати поліпшених умов, кращого житла для себе. Або, скажімо, залишається одна уперта бабуся, яка взагалі не хоче слухати про переїзд. Суди не приймають позови. Власник будинку вимушений його опалювати й освітлювати заради однієї квартири...

Геннадій КириндЯсов:

— Вибачте, але ж є сім’ї, які проживають у старих будинках, що в центрі міста, у третьому поколінні, і для них таке відселення — стрес...

Ігор ГордЄЄв:

— У багатьох випадках за таким небажанням відселятися стоять суто меркантильні інтереси. Коли ж матеріальні вимоги людей задовольняються, вони спокійно переїжджають на нове місце.

Геннадій КириндЯсов:

— Олександр Максимович

Белянський, заступник голови Держкомітету з питань житлово-комунального господарства, уже сказав про велику кількість неплатників, яких, мовляв, треба відселяти. Така державна політика. Але ж, з іншого боку, за що платити людям, коли не працюють ліфти, не вивозиться сміття, час від часу відключаються вода та світло?! І на побутовому, і на професійному рівні я часто стикаюся з випадками, коли ЖЕКи виставляють рахунки за послуги, які не надали. У редакційній пошті “Хрещатика” багато листів зі скаргами киян на таке свавілля. Як боротися із жеківською імперією безгосподарності?

Олександр БелЯнський:

— Ось інструкція колишнього Держбуду, який нині, як ви знаєте, розпався на два відомства. Вона називається так: “Порядок розрахунків квартирної плати та плати за утримування будинкових територій”. Це своєрідна калькуляція всіх послуг, які повинен надавати ЖЕК. Скажімо, у Києві плата за квартиру становить 55 копійок за квадратний метр. Так от, у цю суму входить і прибирання східців (3 копійки), і обслуговування ліфта (7 копійок), і ще багато чого. До речі, розшифровується кожен пункт. Для чого це потрібно? А для того, щоб коли, наприклад, ліфт не працює два тижні, людина могла сама вираховувати цю суму з квартирної платні. Вимагати таку калькуляцію має право будь-хто. Але люди просто не знають про її існування! Часто сам власник будинку свідомо приховує цей документ і лупить із мешканців гроші по повній програмі. Наші ліфти добиті до ручки. Майже десять тисяч одиниць потрібно негайно замінити. Вони відслужили свій двадцятип’ятирічний термін. У Києві працює підприємство “Отіс”, яке може виготовляти стільки ліфтів, скільки потрібно. Справа за грошима. Вкрай потрібна державна програма їх оновлення. І взагалі час прийняти закон про це специфічне господарство. Тоді можна було б вимагати від ЖЕКів “розщеплення” платежів. А гроші, які сплачують мешканці за обслуговування цих складних механізмів, акумулювати на спеціальному субрахунку. Далі — тендер, а потім переможець починає обслуговувати помешкання. Нормативна база у нас підготовлена, є навіть наказ по нашому комітету “Порядок конкурсного відбору підприємств для обслуговування житла”. Але, на жаль, місцеві органи не хочуть цим займатися.

Леонід Покровський, віце-президент Академії будівництва України:

— Шкода, що Верховна Рада зволікає з ухваленням нового Житлового кодексу: двічі його розглядала і повертала назад. Але все одно нині можна працювати і за старим законом. Маємо непогані правила з експлуатації житла: наша академія розробляє їх разом з іншими організаціями та відомствами. Але на місцях вони не виконуються. Скажімо, отримав будинок від електростанції тисячу одиниць тепла. Але ж у мене одна батарея у кімнаті, а у багатого сусіда — дві чи три. Навіть на заскленому балконі змонтував чавунні радіатори. Власник же будинку не бере це до уваги і виставляє рахунок за опалення нам порівну. Але ж я не хочу і не буду платити за сусіда! Як, до речі, і за магазин чи фірму, що облаштувалися у моєму будинку. Причому комерсанти займають приміщення без згоди мешканців, а експлуатують його за тими правилами, що встановлені для житла, а не для організацій. А вони, ці правила, суттєво відрізняються рівнем оплати за комунальні послуги.

Олександр БелЯнський:

— Як тільки Україна отримала незалежність, то всі ми впали у якусь ейфорію місцевого самоврядування. Все передали у власність місцевих рад: і водоканали, і теплові мережі, і житло... Але згодом з’ясувалося, що новий господар не може ефективно цим майном розпорядитися і проводить свою політику місцевого масштабу, яка іноді суперечить загальнодержавній. Потрібно вдосконалювати закон про місцеве самоврядування так, щоб усі рішення з експлуатації житла та й у цілому по галузі, прийняті вищими органами виконавчої влади, виконувалися на місцях.

Мирослав ПІтцик, віце-президент Асоціації міст України:

— Не думаю, що територіальна громада винна у цих негараздах. Адже всі нормативні акти, які приймаються Кабінетом Міністрів, зареєстровані у Міністерстві юстиції і вважаються обов’язковими для місцевої влади. Наша біда у відсутності грошей як для будівництва нового, так і для утримування у нормальному стані старого житла. Я розумію президента холдингової компанії “Київміськбуд” Володимира Поляченка, якому вигідніше продати одразу, а не здавати отой будинок у Запоріжжі в оренду. Йому потрібні кошти, щоб швидше вкладати їх знову у будівництво, а не місяцями чекати на їхнє повернення. Асоціація міст України вже сім років веде переговори із Світовим банком про відкриття у столиці Фонду муніципального запозичення. Адже міська влада не хоче працювати з комерційними банками, бо вони нав’язують кабальні умови і дають, як правило, “короткі” кредити. Доходить до того, що уряд під тиском певних фінансових кіл змушує місцеву владу робити це всупереч здоровому глузду. Нам потрібні позики на десять-п’ятнадцять років. Фонд муніципальних запозичень кредитуватиме міські програми на пільгових умовах. Скажімо, у Польщі подібна структура позичає гроші під 0,2 відсотка ставки Національного банку. Я думаю, що на такий рівень можемо розраховувати й ми. Але головне те, що за Світовим банком підуть до нас і інші потужні фінансові організації. Адже ринок капіталу у Європі перенасичений. Думаю, що перші кредити будуть спрямовані саме на будівництво житла.

Михайло Дорошенко, генеральний директор Асоціації замовників України:

— Це було б дуже добре, адже я переконаний, що нинішні резерви як держави, так і громадян щодо будівництва житла вичерпані. Ті, у кого були гроші, вже давно придбали квартири. Міцного у фінансовому плані середнього класу поки що немає. Тому, якщо найближчим часом не буде прийнято закон про іпотеку, ми загубимо будівельну галузь. А де братимемо кошти, щоб її відновити, не знаю. Чому гальмується прийняття такого закону? Кажуть, через відсутність спеціалізованого іпотечного банку. Щоб його створити, потрібен потужний стартовий капітал, якого, на жаль, немає ні в держави, ні у бізнесменів. Але ж ми знаємо, що на вторинному ринку продаються сотні тисяч квартир. Куди діваються гроші? Осідають на рахунках усіляких фірм, які працюють у сфері нерухомості. Якщо ж із них брати хоча б один-два відсотки і направляти ці кошти саме до статутного фонду іпотечного банку чи фонду іпотечного кредитування, тоді зможемо отримати сотні мільйонів гривень для будівництва житла.

Костянтин КафІЄв, заступник генерального директора відкритого акціонерного товариства “Київпроект”:

— У нас є середній клас, але він прихований! Ви ж бачите, що в Києві будують і недороге житло за кошти пересічних киян: вартість одного квадратного метра 200—300 доларів. Нам треба такий Податковий кодекс, щоб витягти гроші з тіньового сектору економіки і спрямувати їх на розвиток будівельної галузі. Відтак громадяни матимуть недорогі зручні квартири.

Валерій ЛапІнський, голова правління об’єднання зі збереження індивідуального житлового фонду та захисту прав домовласників Києва:

— Ми зовсім випустили з поля зору приватний сектор. А там же є чимало проблем щодо його експлуатації. Скажімо, тільки непідключених до комунальної каналізаційної системи помешкань у приватному секторі — понад 80 відсотків. На цивілізоване облаштування як території, так і інфраструктури знову ж таки потрібні гроші. Де їх узяти? Приватний сектор займає у столиці понад три тисячі гектарів. У Києві майже 27 тисяч земельних ділянок. Нині бізнесмени, зокрема й іноземці, викуповують старі будівлі, землю. Вирубують дерева, знищуючи працю цілих поколінь. Тобто нехтують моральним, екологічним, економічним факторами. А ми тим часом не перестаємо повторювати, що живемо у європейській зеленій столиці, у Києві без околиць. Якщо так піде далі, то незабаром ми задихнемося від смогу. У Німеччині забудовник, який вирубав дерева на своїй земельній ділянці, повинен висадити стільки ж, якщо не більше, в іншому місці. Якщо він цього не робить, сплачує штраф. Ось де зариті гроші, які може отримати місто для облаштування комунального господарства приватного сектору.

Від редакції

Чекаємо від наших читачів відгуків. Ваші листи і дзвінки до редакції підкажуть подальші теми “круглих столів”, які “Хрещатик” проводитиме разом із громадським об’єднанням “Наше житло”.



прочитало 5185 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
02/08/2002 | Чи потрібно державні ЖЕКи перетворювати на приватні структури?.
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3966 sec