images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
08:00 |  Працівників публічних бібліотек Києва нагородять відзнаками до професійного свята
images images images
06:00 |  Мистецтво чекати: британець знайшов арт-галерею в німецькому бункері
images images images
03:00 |  Волоські горіхи покращують склад крові
images images images
01:00 |  Вчені створили піну, яка дозволить “запечатувати” вогнепальні поранення
images images images
22:00 |  Вчені встановили основну причину захворювань серця
images images images
20:00 |  Україна і Білорусь спільно досліджуватимуть Антарктику
images images images
18:00 |  Для киян відкривають нову зону для барбекю у Голосіївському районі
images images images
16:00 |  Киян та гостей міста запрошують відвідати вистаку фіалок присвячену Дню вчителя
images images images
14:00 |  Як не отруїтися грибами: МОЗ дав 12 порад
images images images
12:00 |  У столичному зоопарку встановлять інформаційні таблички для незрячих
images images images
10:00 |  У Києві стартувала соціальна ініціатива ECOSTRUM, присвячена проблемі накопичення сміття
images images images
08:00 |  Вихідними дорожники продовжували ремонт столичних шляхів
images images images
06:00 |  Нанороботи врятують людство від раку
images images images
03:00 |  Українці вивели надзвичайно корисний сорт картоплі
images images images
01:00 |  На дні океану відзняли маловідому істоту
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 2 серпня 2002 року, п'ятниця  №113 (2124) images
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
02/08/2002



images
Гончарі у Пирогові Майстри з’їхалися до Музею просто неба продемонструвати своє вміння і продати вироби
images
Н а традиційне свято День гончаря до Музею народної архітектури та побуту України поблизу села Пирогова з’їхалися майстри з різних куточків країни. Гончарне мистецтво представляли як професійні художники, так і аматори. Усіх учасників ярмарку єднала фанатична відданість своїй справі. Гончарний круг став для них центром Всесвіту, земною віссю, життєвим орієнтиром. Адже глина, як переконують гончарі, живий матеріал. А вироби теплі на дотик. Бо майстер вкладає у свої витвори найкращі помисли і найглибші почуття.

Глина, як вода:

не має хребта,

але є у неї характер

— Глина, гончарний круг, піч для мене — це поклик Долі,— каже Сергій Радько, художник-монументаліст за фахом і гончар за покликанням.

Сергій приїхав на ярмарок із рідного села Межиріч, що на Канівщині. Вабило до гончарства ще з дитинства. Бо виріс серед дніпровських круч, які, за словами Сергія, ніщо інше, як суцільний глиняний “пиріг”. Останні три роки жив на Полтавщині в Опішні, вчився гончарному мистецтву у знаменитих тамтешніх майстрів. Тепер переїхав до батьків у Межиріч, будує свою майстерню, піч. Щодня сідає за круг — без нього не уявляє свого життя. Намагається відшукати власний стиль.

— Глина,— каже Сергій,— як вода, здається, не має хребта. Але має характер. Та ще й який! Тому кожен виріб — неповторний.

Гончарство для Сергія не лише улюблена справа, а немов гра в рулетку. Ніколи не знаєш достеменно, чи підкориться тобі твій задум, коли кидаєш шматок глини на гончарний круг.

— Тут навіть процес вимішування важливий, бо передує ідеї,— веде далі художник.— Вироби народжуються ще тоді, коли готуєшся до роботи. Тому я й люблю гарно вимісити глину, а коли місиш, то щось ніби містичне наближає до замислу.

Сергій поки що більше пишається виробами свого вчителя — відомого канівського гончаря Василя Гордійовича Біди, якому вже 80 років. З кругом не працює — важко. А Сергієві дає випалювати свої старі вироби, щоб не пропали.

Сергій Радько виготовляє переважно горщики. Однак фантазія художника спонукає творити і нетрадиційні речі. Так народився дивакуватий глиняний хлопчик, з’явилися на світ білі Сергієві голуби — символи небесного Духу.

— Якщо серйозно, то гончарство нині,— переконаний Сергій,— може розвиватися лише як хобі. На Заході так воно й є. Там багаті люди з задоволенням крутять гончарний круг. Заняття приємне й красиве. І корисне, бо глина — цілющий матеріал. Як багато працюєш, то на ранок навіть руки терпнуть. Грошей на горщиках багато не заробиш, та сам процес — задоволення.

Крім глиняних горщиків, тарілок і голубочків, на ярмарку у Музеї просто неба виставлялися і обереги — вінички, прикрашені глечичками, пташками, часником, перчиком, насінням квасолі, горіховими шкаралупами тощо. Були й обереги з ополоників і кухонних дощок.

— Обереги — старовинні культові речі,— долучає свою думку інший учасник ярмарку Валерій Буров.— Їх вішали у сінях, щоб відлякувати нечисту силу, щоб у домі були статки і вдача. Причому для відлякування нечисті оберіг із віничка вішали чубчиком угору, а для прибутку — вниз.

Та на кожному оберезі неодмінно має бути якийсь виріб із глини — глечичок або пташка. Це дуже важлива деталь. Глина, як сказав мій співрозмовник, розумна істота, тож і глечик — символ розуму. А пташки з гніздечками — охоронці сімейного вогнища.

Свистунці

і жартівливі фігурки можна зустріти

і в Якутії, і в Новій Зеландії

Олександра Микитівна Порохівник приїхала на ярмарок з відомої Опішні — гончарної столиці України. Донедавна у цьому селі діяли три заводи. Майже всі мешканці були гончарями. Тепер, як сказала Олександра Микитівна, заводи не працюють. Гончарі дають собі раду самотужки. Так, як і вона зі своїм чоловіком Іваном Денисовичем. Олександра Микитівна продає вироби на ярмарках. Добре вже, що платити майстрам-гончарям за торговельне місце не треба. І хоч виторг незначний, але разом з пенсією на життя вистачає.

У Пирогові Олександра Микитівна виставляла іграшки — глечички, що їх називають монетками, кухлики, коники, тарілочки, і... свистунці — кумедні глиняні півники й баранчики з дірочками. Кожен з неповторним голосом.

За гончарним кругом Порохівників працює Іван Денисович. Олександра Микитівна ліпить і розписує. Їхні вироби не використаєш у господарстві. У давнину це були іграшки, тепер — сувеніри. Але такий дріб’язок потребує неабиякої майстерності. Івану Денисовичу нині 73 роки. Гончарем він працює з чотирнадцяти. Щоб пристойно заробити, треба ой скільки продати цих привабливих глечичків і півничків, кожен з яких коштує не більше гривні.

Справжніми опішнянськими майстрами вважає себе подружжя Нечаїв — Юрій і Світлана — із Кременчука. Юрій — гончар, закінчив Опішнянське училище. Світлана — художник-кераміст. Освіту здобула у Миргородському художньому технікумі. Нині майстри живуть у Кременчуці. Гончарством займаються років п’ятнадцять. Сини Мирон і Данило, одному з яких шість, а другому два з половиною роки, теж крутять круг, ліплять.

Юрій і Світлана задоволені своєю роботою, тим паче, що вона для них джерело сімейного добробуту. Вироби кременчуцьких майстрів охоче купують туристи. Отож веселі іграшки від родини Нечаїв з Полтавщини розійшлися, як сказав глава сімейства, від Якутії до Нової Зеландії.

Іграшки — ляльки й чоловічки — виготовляють як на гончарному крузі, так і ліпленням. Кожна має сюжетне наповнення, виражає певний настрій. Усе це вигадує Юрій, а Світлана допомагає чоловікові втілити задумане. Нечаївські фігурки — українські традиційні картинки, і за традицією, вони мають бути веселі, жартівливі. Бо ж українці добродушні. Чиста без поливи кераміка білого й теракотового кольору своєю гамою відтворює душу Полтавщини.

Художник Наталя Дворяківська киянка. Майстер традиційного народного мистецтва. Займається розписом глиняних виробів. Бо з ними приємно працювати — гарно лягає фарба. Недарма ж в Україні господині із задоволенням розписували колись хати й печі. Наталя любить розмальовувати писанки й глечики. Вони теплі на дотик, круглі, як Земля. Їх як завгодно можна крутити — звідки почнеш, туди й прийдеш. Наталі добре вдаються й дзвоники, які теж є оберегами. Й досі існує обряд, коли господар обходить із глиняним дзвоником своє помешкання і, якщо йому десь не сподобається звук, окропляє ті місця свяченою водою. Цікаві розписані темперою голуби, коники. Особлива гордість Наталі — Стрітенський свічник. На Стрітення там запалювали освячену воскову свічку-громівницю. Стрітенський малюнок на свічнику традиційний. Це насамперед стрітенський півень. Є таке повір’я: якщо півень на Стрітення нап’ється з калюжі, буде віхола. Малюнок на свічнику має два сюжети. На одному зображено зиму у вигляді баби в латаній свитині, яка несе воду з льодом. Інший сюжет — літо. Дівчина в зеленій плахті зі снопом зеленого жита. Добрі і теплі у Наталі Дворяківської глиняні коники й ляльки. На Миколая їх завжди дарували дітям: коників — хлопчикам, а дівчаткам — ляльки.

Про те, як такса Джонік із Луцька стала Бровком

Киянка Марина Гаврилець з експозицією великих глиняних горшків для квітів і води, з великими макітрами, розписаними світло-жовтими фарбами, представляла вироби свого діда Петра Андрійовича. На Сирці, де вони мешкають, у їхньому будинку завжди був гончарний круг. Йому вже понад сто років. Дід пам’ятає його змалечку. Тепер до круга поки що підходить тільки синок Марини Андрій. Для цієї київської сім’ї гончарна справа — хобі. Марина розписує глиняні горщики сонячними фарбами. Вони створюють в оселях світло й радість.

Крім професійних художників, на ярмарку в Пирогові були й аматори. Валерій Ленартович з дружиною Раїсою та друзями Іваном і Юрієм Панковими приїхали з Луцька. Гончарству віддали 10 років, відтоді, як Валерій випадково побачив у роботі гончарний круг, який і заворожив на все життя. Вчилися як могли. І самостійно, і у дідів гончарів, котрих на Волині лишилося обмаль.

Для Валерія та його друзів, музикантів за фахом, гончарний круг споріднений з музикою. Це може зрозуміти лише той, як стверджує Валерій, хто грає на якомусь інструменті і водночас знає гончарну справу.

— Шматок глини — мов жінка. З нею треба бути ніжним, лагідним. З нею треба розмовляти, тоді й буде щось путнє.

Багато років Валерій крутить гончарний круг і не шкодує. Ремесло годує його сім’ю. А до справи долучаються навіть два песики — пудель Лялька і такса Джонік. Щоправда, у Пирогові рудого Джоніка тимчасово перейменували. Він став Бровком. Негоже серед сивої української давнини кликати собаку заморським ім’ям. Джонік, тобто Бровко, і Лялька по-своєму теж люблять гончарство. Особливо їх приваблює піч — тепла, духмяна, на якій, нагрівшись, можна й добряче виспатись.

Луцькі аматори виробляють кераміку переважно чорного кольору. Іноді до чорного додається сивий відтінок. Чорно-димлені, як їх називають на Волині, глиняні вироби дуже популярні в Західній Україні. Чорний, часом сивий колір випаленої глини залежить від температури печі. Глина тим сивіша, чим вища температура, а сягає вона близько 1000 градусів. Звісно, ніяких термометрів для вимірювання немає. Призвичаїлися відчувати на... дотик. Дрова палять соснові, а для підвищення температури — дубові.

Аматори виробляють усе, на що багата вигадка. Навіть чудернацькі модернові птахи.

— Коли розпочинаєш роботу, намагаєшся виготовити щось схоже на людей, які тебе оточують, про яких згадуєш,— сказав на прощання Валерій Ленартович.— Тому мені здається, що кожний глечик, миска, ваза чи інші речі мають у собі людські риси. Ось ця, приміром, моя струнка теракотового кольору ваза, — Валерій поставив її на круг, що привіз на ярмарок, — називається Кохана.

Ніна ЦУКАНОВА ”Хрещатик”

прочитало 7581 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.409 sec