images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
16:00 |  Киян та гостей міста запрошують відвідати вистаку фіалок присвячену Дню вчителя
images images images
14:00 |  Як не отруїтися грибами: МОЗ дав 12 порад
images images images
12:00 |  У столичному зоопарку встановлять інформаційні таблички для незрячих
images images images
10:00 |  У Києві стартувала соціальна ініціатива ECOSTRUM, присвячена проблемі накопичення сміття
images images images
08:00 |  Вихідними дорожники продовжували ремонт столичних шляхів
images images images
06:00 |  Нанороботи врятують людство від раку
images images images
03:00 |  Українці вивели надзвичайно корисний сорт картоплі
images images images
01:00 |  На дні океану відзняли маловідому істоту
images images images
22:00 |  Науковці пропонують обнести льодовики “підводними стінами”
images images images
20:00 |  На Печерську розкопали давнє поселення
images images images
18:00 |  До України завезуть надсучасні потяги
images images images
16:00 |  Віталій Кличко: Ще 40 місцевих рад приєдналися до Асоціації міст України
images images images
14:00 |  До кінця року у столиці планують оголосити тендери щодо оновлення пасажирського транспорту
images images images
12:00 |  На Співочому полі заграє осінніми фарбами Фестиваль хризантем
images images images
10:00 |  "Київводоканал" та "Київтеплоенерго" підписали угоду для оптимізації роботи зняття та опломбування квартирних лічильників
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 1 серпня 2002 року, четвер  №112 (2123) images
images
полоса
images
images
КИЇВ І КИЯНИ
images  
images
images
images
01/08/2002



images
Світло тіні Олександр Маландій майже тридцять років воює з невиліковною хворобою
images
“Як вам живеться, любий товаришу, на ваших куренівських соловках?”— інколи телефонує до Олександра Маландія його студентський друг, відомий поет Володимир Коломієць.

Майже 30 років бореться Олександр Миколайович із тяжкою недугою, більше п’яти літ не виходить з власної квартири, яка й стала “місцем заслання”. Та натхненно працює — пише вірші, прозу, спогади. Нещодавно у видавництві “Логос” вийшла його нова книга “Світло тіні. Поезопроза”, яку автор ілюстрував власними малюнками.

— Розчарував формат? — лукаво посміхаючись у сиві вуса, Іван Миколайович подарував мені невеличкий зшиток.— А я, знаєте, радію йому, наче власній дитині. Сьогодні, щоб видати книжку, треба добряче попотіти — і спонсора знайти, і з друкарнею домовитися... А коли ти прикутий до ліжка, погодьтеся, це доволі складно. Зате вперше мені вдалося видати свої малюнки! До речі, відповідно до них я і добирав вірші та оповідання. Валерій Шевчук, який написав передмову до моєї книжки, зауважив, що вона привабила його передусім як “одухотворений людський документ”.

* * *

Народився Олександр Маландій 1934 року на Сумщині в селі з такою гарною назвою — Мамаївка (потім його чомусь перейменували на Барвінкове) — в сім’ї теслі. Частенько дописував до шкільної стінгазети — вчителі пишалися талановитим учнем і пророкували, що хлопчик обов’язково стане письменником. Тому нікого й не здивувало, коли після десятого класу юнак помандрував до Києва вчитися на журналіста. Його студентські роки (1953—1958) припали на дивовижний час — розвінчання культу особи Сталіна і зародження феномену шістдесятництва.

— Здавалося, що ми зможемо змінити цей світ, і світле майбутнє, про яке стільки торочили в школі, справді не за горами,— згадує Олександр Миколайович.— Зрештою, це був найкращий час мого життя, коли ми, студенти, говорили вголос усі свої крамольні думки і не озиралися, чи стоїть за спиною “сексот”. Хоча передати ту піднесену атмосферу, яка панувала тоді серед молоді, словами годі...

Дружба з Володимиром Коломійцем (це потім уже було знайомство зі Стусом, Вінграновським, Гончаром) почалася, вважайте, з коридорів червоного корпусу Шевченківського університету. Першим кроком взаємних “оглядин” став вибір помешкання. Хтось запропонував хлопцям поселитися у Боярці — дешево і сердито. Та поки допленталися на електричці до “місця призначення”, поки назад до університету, то вирішили за краще затягнути тугіше паски і таки винайняти помешкання у Києві. Незабаром і знайшлося таке — хоч кімнатка була тісненька, та й платня досить висока, зате до університету й бібліотеки — рукою подати. Відтоді Володька (так звелів себе величати новий товариш) і Сашко стали, що називається, нерозлийвода.

Та запорукою міцної дружби хлопців стала закоханість у поезію — обидва писали вірші. Саме Сашко був першим слухачем і критиком студентських поезій Коломійця, які увійшли у збірку “До серця людського”. На примірнику, подарованому другу, поет по щирості написав таке: “Не винесеному на обкладинку, але визнаному моїм серцем співавторові першого співу, рідному Сашкові — од твого Володьки. Хай завжди нагадує ця книжка про студентське наше побратимство... Сподіваюся на подібний віддарунок. Володимир Коломієць”.

Проте “віддарунок” — “Березнева грімниця”, тобто перша книжка Олександра Маландія, —змусив себе чекати аж до 1976-го. Після університету доля повернула його назад у Суми, в районну газету, де поміж журналістською роботою нечасто вдавалося вихопити вільний час для поезії. Тим паче, що вже тоді за юнаком висів “хвіст”, яким каральні органи нагороджували мало не кожного інтелігента-інакодумця.

Хоч з того часу пройшло майже тридцять років, Олександру Маландію до сьогодні не дає спокою запитання: “А що було б, якби у 76-му не підкосила хвороба?.. Та ще й так, що лікарі одразу ж призначили першу групу інвалідності... Чи довелося б піти шляхом Стуса, Світличного і ще сотень українських інтелігентів, які мали мужність кинути виклик радянській системі?” Та дорогу у літературу Маландію все ж забарикадували — видавництва повертали рукописи з поміткою, що “зараз нам потрібні більш соціально спрямовані проза та поезія” й іншими подібними відмовками. Проте він не здавався. Десь на початку сімдесятих Маландій спробував себе як дитячий письменник — “Малятко” і “Барвінок” з радістю друкували замальовки і оповіданнячка опального журналіста та прохали нових творів.

З дітьми у Олександра Миколайовича завжди були чудові стосунки. І в Сумах, і згодом у Києві школярі були його вірними помічниками і вдячними слухачами. Коли хвороба не дозволяла вийти на вулицю, на поміч приходили піонери (“Ворог не ворог, а людина хвора, отже, треба допомагати”,— думали піонервожаті й посилали своїх підопічних до інваліда).

— Мене тоді найбільше вражало те, що у колись славному козацькому краї, у Сумах, в сімдесяті-вісімдесяті роки не залишилося жодної школи з українською мовою викладання,— ділиться пан Олександр.— Рідну мову дітям “начитували” лише раз на тиждень, та й то “біг пес через овес”... Тому мені й здається, що дітлахи тулилися до мене саме тому, що я з ними спілкувався завжди українською, розповідав різні цікаві приповідки, пояснював історію та давав читати твори нових авторів. Ба, ми навіть влаштовували диктанти. Не раз, бувало, “ненароком” заглядав хтось із учителів перевірити, що за пропаганду я проводжу, а у мене діти повсідалися по різних кутках і пишуть під диктовку гуморески Остапа Вишні. Допомагали діти переписувати й мої власні твори — у мене ж бо почерк ненайкращий, і в друкарні часто носом крутили, побачивши мої каракулі.

* * *

Сьогодні Олександр Миколайович розмірковує про те, як разюче змінився народ за останніх десять років. Спитаєте, як може про це знати людина, яка уже п’ять років не виходить з квартири (і не має телевізора)? Колись, щоб

отримати будь-яку допомогу, досить було набрати номер найближчої школи — і ватага піонерів через кілька хвилин стояла на порозі. Сьогодні ж треба довго дзвонити до директора, пояснювати, хто ти і що потрібно, а потім довго чекати... Звичайно двічі на тиждень приходять працівники соціальної служби міста — готують їжу, прибирають, “укомплектовують” холодильник, можуть перекинутися словом-другим. Інколи телефонують друзі та колеги із Спілки письменників. Проте справжнього людського спілкування пану Олександру дуже не вистачає... Так найвірнішими співрозмовниками стали для нього книжки. До речі, бібліотека письменника заслуговує окремої розмови — у ній чимало раритетів та збірок шістдесятників з автографами.

— Занадився якось до мене один зі співробітників КДБ,— згадує Маландій.— І чи то я йому приглянувся, чи він справді був порядною людиною, але поводився так: коли доводилося “трусити” мою бібліотеку, примірники, які потрапили у “чорний список”, не забирав, а переставляв у внутрішній ряд і винувато виправдовувався: мовляв, їх же може побачити хтось чужий. А от він розуміє, як ці книги мені потрібні для роботи...

За свої 68 років Олександр Маландій видав уже близько 15 книжок. А збірка новел “Кувала зозуля”, яка побачила світ у 2000-му, нещодавно була удостоєна Міжнародної літературної премії імені Володимира Винниченка.

Наталка ПЕЛИХ “Хрещатик”

прочитало 4736 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
01/08/2002 | Вагони у стилі ретро. Київський фунікулер готується до реконструкції
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.4963 sec