images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Уперше українською:
images images images
14:00 |  Станція метро "Виставковий центр" може отримати новий вихід
images images images
11:00 |  Перо й до Києва доведе: у столиці відбудеться фінал "Лескара 2018"
images images images
08:00 |  У касах столичного метрополітену встановили банківські термінали
images images images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
17:00 |  Громадскість матиме доступ до редакцій рішень Київради
images images images
14:00 |  Українці застібнуть паски безпеки навіть в автобусах
images images images
11:00 |  Київ прагне отримати статус Європейської культурної столиці
images images images
08:00 |  Для громадян із вадами зору встановлять 3D-моделі зменшених історичних пам’яток
images images images
17:00 |  Сторінки історії: папір для першої київської друкарні везли човнами 250 км
images images images
14:00 |  На столичних мостах проводять ремонти. Водіїв просять передбачати більше часу на дорогу
images images images
11:00 |  У Києві за 2-3 роки планують замінити комплексно зношені мережі у найпроблемніших мікрорайонах
images images images
08:00 |  В Україні поширюють неправду про наявність нібито епідемії чуми, сказу та промислового ботулізму
images images images
19:00 |  Україна виступить в Шанхаї на п'ятому Кубку світу з карате Кіокушинкайкан ІКО Мацушима
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 30 липня 2002 року, вiвторок  №110 (2121) images
images
полоса
images
images
КУЛЬТУРА
images  
images
images
images
30/07/2002



images
Остап Ступка: “У козацькому жупані одразу почуваєшся героєм...”
images
Минулий театральний сезон для франківця Остапа Ступки був доленосним. Заслужений артист уперше за свою кар’єру дістав головні ролі у двох складних психологічних спектаклях “Сойчине крило” за твором Івана Франка і “Мати” польського класика Віткевича. Це дозволило йому вийти із тіні свого знаменитого батька і довести, що прізвище Ступка й у другому поколінні артистів є синонімом таланту.

— У спектаклі “Мати” ви зіграли роль юнака, котрий любить матір, але постійно з нею воює. Чи були подібні ситуації у вашому житті?

— Події, зображені в спектаклі, певною мірою перегукуються з повсякденням. Щоправда, таких екстраординарних випадків, як у п’єсі Віткевича, не було. Але деякі діалоги сина з мамою просто списані з мого життя. Так буває абсолютно у кожній сім’ї. Коли я вперше прочитав текст мого героя, то волосся дибки ставало: думав, як це зіграти. На репетиціях ми все-таки знайшли спільну мову з режисером Збігневом Наймолою.

— Мабуть, зробити це було важко, зважаючи на те, що він поляк і не знає української мови...

— Тут у мене перешкод не було, бо я знаю польську. Річ у тім, що Наймола представник іншої театральної школи. У Польщі суворіший підхід до постановки. Режисер не розумів, як актор може прийти на дві хвилини пізніше запланованого часу. А ми звикли до статечності. Але потім усіх так зацікавив його метод, що бігли в театр із задоволенням. Наймола дуже скрупульозно ставився до автора. Взагалі, його улюблені драматурги Ібсен, Стріндберг — невеселі автори. І Віткевич теж з цього поля. Для Збігнева Наймоли це перша велика робота за кордоном, до того ж у державі, де Віткевича взагалі ніколи не ставили. Думаю, це накладало відповідальність на режисера і, певною мірою, перекидалося на нас.

До цього я про Віткевича тільки чув, що є такий польський класик, але ніколи не стикався з ним. Тому дістав збірку, де прочитав про його життя. Він завжди експериментував над собою. Мав справу з алкоголем і наркотиками, які замовляв у Мексиці. Прийнявши ці препарати під наглядом лікарів, малював картини, котрі підписував таким чином: це полотно створене під впливом наркотику такого-то. Він також пив багато горілки і повторював експеримент з живописом. А потім знову працював, але вже на тверезу голову. Психоаналітики за цими матеріалами досліджували вплив різних допінгів на творчість. Втім, Віткевич зайняв відповідну нішу в мистецтві. А ще він займався фотографією, був у великій експедиції в Австралії як фотограф. Після повернення до Польщі в 1939 році, коли з одного боку були німці, а з іншого — Радянський Союз, Віткевич не витримав і, порізавши собі вени, пішов з життя. Але встиг багато.

У спектаклі “Мати” мій герой Леон не може знайти з мамою спільну мову через вельми побутовий конфлікт. Вона йому каже: “Ти ніхто, ти ніщо. Я тебе виховую, я тебе годую”. Cин стає у позу: “Ах, я ніхто і ніщо, то я буду альфонсом і шпигуном. Ти так хочеш, мамо? Я від тебе піду”. З іншого боку, стара весь час в’яже і псує собі очі. Леон хоче це припинити. Але плетення її єдина, хоча й шкідлива, втіха. Побутовий конфлікт набуває трагічних масштабів. П’єса не відповідає на запитання — лише ставить їх. Велика секундна стрілка на сцені вказує, що все має вирішити час. Але звучать слова, що, подорослішавши, Леон переживе усе гідно.

— Після спектаклю якось змінилися стосунки з Наталею Лотоцькою, яка зіграла вашу матір?

— Я Наталю Василівну знаю з дитинства. Тому, як у нас були добрі стосунки, так і залишилися.

— А які найперші спогади дитинства про друзів ваших батьків?

— У нас вдома багато відомих митців. Я сиджу із дорослими за столом і з цікавістю слухаю їхні розмови про театр, історію, літературу. У Львові до нас приходили письменник Яворівський, композитор Янівський, художник Любомир Медвідь. Знаєте, у місті Лева більш товариські стосунки між людьми мистецтва. Там артисти навідувалися у майстерні художників, а ті не пропускали жодної прем’єри у театрах. Поети читали їм свої нові поезії. Усі творчі спілки активно “перемішувалися” між собою. А у Києві цього, на жаль, немає.

— А коли ви відчули, що прізвище Ступка зобов’язує?

— Напевне, ще в дитинстві. Батька показували по телебаченню, він грав у фільмах. У театрі після вистав отримував цілі клумби квітів. І я усвідомив, що мій тато знаменитий.

— Тому й вирішили піти його стопами?

— Просто так сталося. Дома на акторство мене ніхто не націлював. Я сам обрав театральний. Батько навіть не знав, що я готуюся до вступу. Коли випадково довідався, попросив, щоб я показав йому якісь номери. Але отримав відмову: “Чого це я тобі одному маю читати, коли мене на вступі слухатиме повно викладачів”. Пам’ятаю, в десятому класі вилазив на дах і там вчив напам’ять твір Джека Лондона “Мексиканець”, уривок з п’єси Розова “Перед вечерею”, а також байку Глібова. А на попередньому іспиті мене слухали Ставицький, Олійник і Резникович. Мама допомогла підготувати іспанський танець. Пройшов усі три тури з майстерності актора, написав твір. Прохідний бал становив 24, я набрав 26. Потрапив на курс Олійника, і був з цього дуже щасливий, бо половина трупи театру Франка — його учні. Вже на першому курсі зі мною трапилася історія: запросили грати Трандалєва у студентській виставі “Суєта” Карпенка-Карого, де у мого героя був лише один монолог на початку вистави. А мене саме призначили зніматися на “Укртелефільмі”. Я попросив напарника про заміну і поїхав на студію. Потім дізнаюся, що один педагог хоче вигнати мене з інституту. Влаштували збори. Сидить весь курс, Судьїн вимагає, щоб Ступку відрахували за зрив спектаклю, хоча той відбувся без жодного ексцесу. Олійник вислухав і сказав: “Знаєте, я своїх дітей нікому ображати не дам”. Підопічних студентів педагог завжди відстоював, як рідних дітей.

— На франківську сцену вас запросив Сергій Данченко?

— Звичайно, я мріяв про академічний театр, солідну трупу, але Сергій Володимирович (царство йому небесне) сказав: “Хай десь рік попрацює, обтешеться, а потім приходить до нас”. А саме тоді організовувався новий театр “Кін”, художнім керівником якого був Віталій Семенцов. Йому навіть дали приміщення на Оболоні. У “Кіні” починали з казок для дітей. Але знову трапилася ситуація, коли я попросив заміну. Мені відповіли, що погано вибиваю на барабанах, і вигнали. Сприйняв це з радістю. Невдовзі всі артисти “Кіна” порозбігалися, театр припинив існування. А я потрапив у трупу театру імені Франка.

— Не боялися, що вас постійно порівнюватимуть з батьком?

— А цього не уникнеш. Нас порівнювали, ще коли я вчився в інституті. Але, думаю, нині всі звикли до нашого партнерства на сцені.

— Останнім часом вас помітили у рекламних роликах. Це творчість чи заробіток?

— Можу рекламувати геть усе, крім отрути й наркотиків. Хіба тепер є кіновиробництво? А крутитися якось треба. Чекаю, поки на кіностудії з’являться гроші для продовження зйомок фільму про Богдана Хмельницького, де граю гетьманського сина Тимоша, а Володя Абазопуло — Хмельницького. Ми жартуємо, що він мій кінематографічний тато. Першу серію відзняли і зупинилися. А нещодавно мене запросили прорекламувати якісь чергові знижки однієї відомої компанії. Питаю: “А що доведеться робити?” “Падати зі стільця”. Ролик знімали в Пасажі. Найняли на день кафе, у якому за сценарієм мають сидіти люди, пити каву і по черзі звалюватися зі стільців. Це їх так вражають нові ціни. Приходжу на зйомку. А там підрізали ніжки стільців і постелили поролон. Проте довелося стільки разів падати, що аж синці набив. Зробили п’ятнадцять дублів. Такого у кіно давно не дозволяють — економлять плівку. Тепер на своє падіння дивитимуся по телевізору.

— Що відчуває актор, знімаючись в історичних костюмованих фільмах?

— Одяг може кардинально змінити ходу, характер. У козацькому жупані почуваєшся героєм. Спина одразу розпростовується, живіт прибирається. Почуваєшся шляхетно. Вважаю, що ми дещо втратили гідність, саме відмовившись від національного костюма. Усе це відчув, граючи Тимоша в “Богдані Хмельницькому”.

Мій герой — особа харизматична. Богдан Хмельницький планував його на гетьманство після себе. Але юнак загинув у бою, коли їхав женитися на молдавській князівні. Микола Мащенко сам поставив усі батальні сцени. Я цих кадрів не бачив, але колеги з кіностудії розповідали, що усе виглядає шикарно.

— Ви їздили верхи на коневі?

— Ні, мені дали стару клячу, що ледве ходить. А потім Микола Павлович просив щось героїчне відтворити на камеру. Я коней боюся. Цей спорт не для мене.

— А кого грали в “Мазепі”?

— Пилипа Орлика. Це невелика роль, але мені було цікаво понишпорити у характері персонажа. Орлик — автор першої Конституції України. Був гетьманом у вигнанні. Після загибелі Мазепи життя провів за кордоном, думаючи, як вибороти незалежність України.

— Цікаво, а вам сняться події фільмів, де знімаєтеся?

— Акторські сни здебільшого про те, як виходиш на сцену і забуваєш текст або не знаєш, що зараз потрібно грати. Тобто потрапляєш у якісь патові ситуації.

— У вашої донечки рідкісне ім’я Устина. На чию честь ви її так назвали?

— Справді, у мене є лише одна знайома Устина. Вона живе у Львові. Просто ми з дружиною шукали щось особливе. Навіть попросили друзів принести словник українських імен. А тоді саме була мода на Соломійок, Христинок, Софійок. От ми й вибрали рідкісне ім’я. Нині донечці уже два з половиною рочки. Вона народилася 26 лютого. Пам’ятаю, ми в театрі на радощах її “обмивали” кілька днів. Навіть по радіо хтось вирішив мене привітати. Ставлення лікарів у пологовому будинку номер п’ять на Севастопольській площі до дружини й донечки було чудове. До того ж там шикарний ремонт, новітнє обладнання. Головний лікар повиганяв усіх медпрацівників, котрі палили. Сказав, що до вагітної жінки у прокуреному стані підходити не дозволить.

А моєму старшому сину Дмитрику вже п’ятнадцять виповнилося. Вчиться на акторському факультеті в Дитячій академії мистецтв. Дуже захоплюється музикою. Вони з друзями організували реп-групу. Записали вже вісім пісень, хочуть видати компакт-диск. Отже, підростає третє покоління акторської сім’ї...

Ліліана ФЕСЕНКО “Хрещатик”

прочитало 4402 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.2783 sec