images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
17:00 |  Громадскість матиме доступ до редакцій рішень Київради
images images images
14:00 |  Українці застібнуть паски безпеки навіть в автобусах
images images images
11:00 |  Київ прагне отримати статус Європейської культурної столиці
images images images
08:00 |  Для громадян із вадами зору встановлять 3D-моделі зменшених історичних пам’яток
images images images
17:00 |  Сторінки історії: папір для першої київської друкарні везли човнами 250 км
images images images
14:00 |  На столичних мостах проводять ремонти. Водіїв просять передбачати більше часу на дорогу
images images images
11:00 |  У Києві за 2-3 роки планують замінити комплексно зношені мережі у найпроблемніших мікрорайонах
images images images
08:00 |  В Україні поширюють неправду про наявність нібито епідемії чуми, сказу та промислового ботулізму
images images images
19:00 |  Україна виступить в Шанхаї на п'ятому Кубку світу з карате Кіокушинкайкан ІКО Мацушима
images images images
17:00 |  Мобільний додаток Kyiv City Guide отримав престижну міжнародну відзнаку
images images images
14:00 |  97 інформаційних табло допомагають пересуватися Києвом
images images images
12:30 |  Пам’яті академіка Олександра Топачевського
images images images
11:00 |  Для радіо та телебачення збільшили квоти на українську
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 26 липня 2002 року, п'ятниця  №109 (2120) images
images
полоса
images
images
ПРИРОДА І МИ
images  
images
images
images
26/07/2002



images
Сосна Станкевича знову ростиме в Криму Відновлюється природний ландшафт на місці страшного згарища. Завдяки громадській організації
images
У публікації “Перські килими завдячують фісташці особливо яскравими барвами і завидною довговічністю”, надрукованій у газеті “Хрещатик” за 19 липня 2002 року, ми з вами, шановні читачі, познайомилися з реліктовими рослинами Кримського півострова. Намагалися усвідомити, чому вони так потребують уваги людини і що кожен із нас може зробити, щоб цей поки що дійсно райський куточок зберіг свою чарівність якнайдовше. Щоб і діти, й онуки наші, й онуки їхніх онуків мали змогу похлюпотітися у ласкавих (і чистих!) морських хвилях, вдихнути повітря, напоєне ароматом цілющого ялівцю, скуштувати “суниці”, які ростуть на дереві. Дізналися й про те, яким страшним ворогом усього живого може стати вогонь.

В один із днів ми, учасники екологічного семінару-тренінгу, організованого для журналістів та науковців Всеукраїнською екологічною Лігою (ВЕЛ), побачили на власні очі, що таке згарище, котре простяглося на багато гектарів. Під керівництвом уже знайомої вам Людмили Марченкової, педагога, голови Севастопольської міської організації ВЕЛ, наша група знову спиналася гірськими стежинами вгору. Нічого не поробиш: по-перше, до заповідних місць метро ще, на щастя, не проклали, а по-друге, несміливі спроби дізнатися, а чи не можна якось ближче під’їхати, знищила у корені Людмила Петрівна: “Ви що? Знаєте, скільки цікавого ми тоді не побачимо?!”

І дійсно, вже через кілька хвилин усі думки про “колеса” зникли, наче їх і не було. Бо за кожним закрутом дороги відкривалися нові й нові дива. Ромашки небаченого досі розміру, орел, який шугнув просто за кілька метрів: “Он там, бачите?.. Он там сів!”. Хто встиг побачити, хто ні, а хвалитися вдома знайомством із рідкісним птахом, мабуть, будуть усі. А крихітний ставок (“уламок” якоїсь давньої багатої садиби, що не знати як зберігся до цього часу), геть вкритий величезними квітками лотоса, просто викликав якесь благоговійне зачудування.

* * *

Нарешті ми дісталися перевалу й почали спускатися до моря. Хто не знав чи не хотів вірити, що у горах підйом іноді легший, ніж спуск, мали нагоду переконатися у цьому на власному досвіді. Трохи перепочили біля джерельця із прісною водою, і от перед нами розкрилася велична панорама заказника “Мис Айя”.

Так, недарма італійці, котрим доводилося сюди дістатися, одразу згадують свою батьківщину. Пейзаж дійсно дуже схожий на середземноморський. Хоча, чому це ми маємо бути в захопленні від того, що наші чарівні краєвиди нагадують італійські, а не вони — від того, що їхні пейзажі подібні до кримських?! Особливої ж своєрідності й краси надають місцевості ось ці дерева — сосна Станкевича, заради якої ми й перлися, вибачте на слові, кам’янистою стежкою під палючим сонцем. Бронзові стовбури, вибагливо “вигнуті” крони, довгі голочки, зібрані на вигляд у такі пухнасті китиці. Якесь таке дуже нарядне дерево, я б навіть сказала, рослина, що викликає позитивні емоції. Які (маю на увазі емоції) невдовзі “хлюпнули” знову, але вже з іншим знаком. Так само світило сонце, морський прибій “облизував” гальку, і схил гори, скільки сягав погляд, був заповнений сосною. Але стовбури лежали на землі — чорні, обвуглені, мертві...

У серпні минулого року вигорів 91 з половиною гектар заказника. Вогонь, роздмухуваний вітерцем з моря, шаленів три дні. Полум’я рухалося з такою швидкістю, що легко “обходило” людину. Один із лісників намагався обігнати пожежу, але це йому не вдалося. В березні нинішнього, коли відкрився новий туристський сезон,— новий спалах. Втрачено ще п’ять гектарів. І найбільше постраждала сосна Станкевича, яка росте, до речі, тільки в Криму. І більше ніде в світі! А основне місце її “проживання” саме тут — у заказнику “Мис Айя”.

Цей ландшафтний заказник був створений у 1982 році задля збереження унікального ландшафтного комплексу на стику Головної гряди Кримських гір і Чорного моря на заході Південного берега Криму. Загальна площа — 1340 гектарів. На його території ростуть 500 видів рослин, 28 з яких занесені до Червоної книги України. 19 видів — рідкісні для Криму, 10 є ендеміками (тобто характерними тільки для цієї місцевості).

* * *

У заказнику можна зустріти багато різноманітних орхідей, вже знайомі нам фісташку туполисту, суничник дрібноплідний, ялівець високий. Саме у “Мисі Айя” росте найбільша з двох існуючих популяція сосни Станкевича (до речі, теж червонокнижної). Тобто ця популяція є генетичним резерватом усього підвиду (сосна Станкевича вважається підвидом сосни судакської). А згоріло її, як ви пам’ятаєте, більше 96 гектарів.

Що саме стало причиною загоряння — невідомо. Можливо, непогашене вогнище, а можливо, просто розбита пляшка, уламок якої спрацював як збільшувальне скло. В усякому разі, можна досить упевнено стверджувати, що без людської руки тут не обійшлося. І це ще раз нагадує, якими обережними ми маємо бути на природі, якими жахливими наслідками, буває, обертається, на перший погляд, безневинна дія. Ну, подумаєш, пляшку викинули...

З другого боку, це — заказник, отож зручних доріг, щоб підігнати протипожежну техніку, тут немає. А на наші запитання про протипожежні вертольоти відповіддю були іронічні посмішки. Так, наче ми запитували, чи не водяться часом у Криму триголові дракони...

За прийнятою у світі класифікацією така пожежа, що сталася у заказнику,— екологічна катастрофа. До того ж, хоч в Україні вже з XVIII століття існують наукові розробки щодо відновлення лісів, вийшли книги, присвячені цій справі, рекомендації лісівникам, але вчені основну увагу приділяли рекультивації піщаних грунтів, торфовищ, кар’єрів. Коли ж справа стосувалася згарищ, більшість дослідників обмежувалися вивченням динаміки природного відновлення. І це не дивно, бо саме ділянки лісу, що постраждали від пожеж, відновити штучно дуже важко. Тому зазвичай просто вичікують п’ять-десять років, поки не розпочнеться природний процес.

У нашому випадку втрати були такими великими, а місцеві умови такі складні — крутизна схилів досягає 25—30 градусів, що лісівники хотіли навіть засіяти згарище більш розповсюдженою кримською сосною. Але тут у справу втрутилася Всеукраїнська екологічна Ліга і виділила кошти на відновлення саме сосни Станкевича. Прилучилися до справи й тутешні природолюби (як дорослі, так і діти) на чолі з непогамовною Людмилою Петрівною.

Роботи проводяться разом із Севастопольським державним лісопромисловим господарством, працівників якого теж заохочують матеріально. Адже найперше, що треба зробити, — прибрати зі згарища мертві дерева. А виконати це можна тільки вручну. Уявляєте, схилом у 30 градусів повзе вгору обв’язаний канатом стовбур, шлях якого направляють люди, котрі вишикувалися ланцюжком. Видовище, як і сама робота, не для слабких.

Для відновлення зеленого покриву всієї постраждалої території потрібно 96 кілограмів насіння. А одна насінинка важить... менше грама! Але це зовсім не бентежить дітей з місцевої “Екологічної варти”. Шишки вони збирають з неослабним завзяттям. Крім того, Севастопольський держлісгосп виділить зі свого розплідника три тисячі саджанців сосни Станкевича. А Ліга забезпечила два вагони біогумусу. Якщо його при посадці додавати до кожної ямки, молоді деревця набагато ліпше приживаються.

Отак, дивись, спільними зусиллями громадської організації, державного господарства й місцевої влади й відродиться унікальний ландшафт, піднімуться саме ті дерева, що росли тут до пожежі.

Від заказника “Мис Айя” наш шлях проліг до Балаклави й Севастополя. Цікаво було ознайомитися ще з однією проблемою — вже не екологічною. Адже колись навіть поїзди, що прибували до цієї головної бази Чорноморського флоту тодішнього СРСР, зустрічала відома пісня про “город русских моряков”. Як живе місто тепер, коли моряки розділилися на російських та українських?

* * *

До Балаклави — повністю у минулому закритого містечка — ми потрапили з боку моря. Наш катер гордо запливав у бухту, куди раніше мали доступ лише підводні човни. Ознаки колишньої могутності ще присутні: циклопічний портал-вхід для підводних суден у горі, портові споруди, але на всьому, складається таке враження, вже виразно проступає печать запустіння. Нашого єдиного підводного човна ми так і не побачили. І ніхто у Балаклаві не знав (чи просто не хотів знати), де він є. І зовсім, як мені здалося, не через особливу секретність цієї справи.

У Севастополі ж, куди наша група дісталася автобусом, українська присутність була відчутніша. Принаймні визначні місця, які ми відвідали, величні меморіали тепер “облаштовані” двомовними написами. Якщо до них покладені квіти, то вони зазвичай відтворюють наш жовто-блакитний прапор і російський триколір. Але найяскравішою (і найприємнішою) прикметою було ставлення людей. Не раз і не два до нашої групи, почувши українську мову, підходили перехожі, розпитували, звідки саме ми приїхали. Розповідали, що вони теж за національністю українці, але народилися й усе життя прожили в Криму. Тому рідною мовою не володіють, але дуже раді її чути.

Можливо, нам просто пощастило на таких співрозмовників, а, можливо, увага, яку приділяє Севастополю, зокрема, Київська міська влада, починає приносити свої плоди. Адже не один рік морякам, приміром, вручають ключі від квартир, придбаних коштом столичної держадміністрації.

А справжньою окрасою Національного заповідника “Херсонес Таврійський” став білостінний храм Святого Володимира. За однією з легенд він зведений на тому місці, де колись охрестився князь Володимир. Замовники робіт: дирекція заповідника і управління охорони пам’яток Київської міськдержадміністрації, виконували проект теж столичні фахівці. Можна сказати, що це — подарунок Києва Севастополю. До того ж, вражаюче красивий.

Коли ми були у Херсонесі, риштовання навколо храму ще до кінця не зняли. Але з усього видно, що скоро брама собору відкриється перед городянами. І ще одним святим місцем у Севастополі, а отже, й в Україні стане більше.

Наталя ПРИСТУПКО “Хрещатик” (Київ—Севастополь—бухта Ласпі—Батилиман—Київ)

прочитало 4457 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.4647 sec