images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
14:00 |  "Велосипедом на роботу" замість авто або маршруток: киян закликають приєднатися до флешмобу
images images images
12:45 |  Триває Всеукраїнський конкурс на краще періодичне друковане видання для дітей та юнацтва
images images images
12:00 |  Під час Всеукраїнського свята подяки частково заборонять рух транспорту
images images images
10:00 |  У "Київводоканалі" презентували план із реконструкції Бортницької станції аерації
images images images
08:00 |  У Києві триватимуть традиційні сільськогосподарські ярмарки
images images images
06:00 |  На міжнародній конференції ДПП столиця представила проект з підвищення безпеки дорожнього руху в Києві
images images images
03:00 |  Думка оточуючих змушує людей економити
images images images
01:00 |  В Україну завітало "бабине літо"
images images images
22:00 |  Кілька порад для здорового хребта
images images images
20:00 |  Рослини мають свою нервову систему - вчені
images images images
18:00 |  В Україні вводять положення по періодичній підготовці професійних водіїв
images images images
16:00 |  Кияни зможуть безкоштовно помилуватися фіалками
images images images
14:00 |  Безробітним киянам збільшать розмір допомоги
images images images
12:00 |  Громадські проекти-2019 підтримала рекордна кількість киян
images images images
10:00 |  Кабмін хоче збільшити з нового року прожитковий мінімум та "мінімалку"
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 12 липня 2002 року, п'ятниця  №101 (2112) images
images
полоса
images
images
КУНСТКАМЕРА
images  
images
images
images
12/07/2002



images
Гетьманська столиця Лівобережної України Як відродити її колишню славу?
images
І ось нарешті головна мета нашої подорожі — Батурин — гетьманська столиця Лівобережної України. Офіційно місту більше 900 років, хоча останні дослідження обіцяють його ще “зістарити”. Колись ця місцина називалася Чорне городище, бо за річкою Чорною. Сучасну ж назву Батурин виводять від старовинного батура, що означає фортеця. З 1669 року Батурин стає резиденцією гетьманів Лівобережної України.

Щоб доскочити вищих чинів,

не обов’язково було вміти читати й писати

Першим з них був Дем’ян Многогрішний. Не вмів цей чоловік ні читати, ні писати, за найменшої нагоди недоброзичливці кололи йому очі його “мужицьким” походженням. Але вмів любити Україну. Ще за часів Хмельницького він досить швидко завоював шану не тільки рядового козацтва, а й самого Богдана. Але вже у 1792 році Многогрішного викрали із власного будинку у Батурині й після допитів “с пристрастием” у Посольському приказі в Москві загнали з сім’єю до Сибіру. Звинувачення — хотів об’єднати Лівобережну й Правобережну Україну, тобто відтворити єдину (а може, й незалежну) державу.

Ще одне славне ім’я серед лівобережних гетьманів — Іван Мазепа. Він протримався при владі найдовше від усіх своїх попередників та наступників. Дбаючи про розбудову України, не обминав своєю увагою і Батурин. Наприклад, за його влади тут був заснований Батуринський козачий курінь — тодішній вищий навчальний заклад.

Від тих часів зберігся будинок, який був резиденцією генерального судді. Мазепа розпорядився такі будівлі закріпити за посадовими особами. Саме сюди прийшов Іван Мазепа до генерального судді Кочубея просити руки його дочки — своєї коханої Мотрононьки. І отримав категоричну відмову. Що, врешті-решт, як нам відомо, закоханих не спинило.

Тепер у цій будівлі — краєзнавчий музей, що працює кожен день. І де привітні екскурсоводи, як і нашій групі, розкажуть вам усе-усе: і про часи Гетьманщини, і про історію міста, і про останнє велике кохання великого гетьмана...

2 листопада 1708 року вписане кривавими літерами у літопис Батурина. Цього дня російські війська під командуванням “светлейшего князя” Меншикова взяли місто штурмом. Загинула 21 тисяча людей. Причому, лише п’ять тисяч з них було військо, решта — мирні городяни: старі, жінки, діти. За споминами очевидців, земля не могла увібрати у себе кров — навкруги стояли червоні калюжі...

Ось такими подвигами відзначався на нашій землі Олексашка Меншиков, такий симпатичний, такий неординарний, яким його змальовують російські історики та митці. До речі, Меншиков просив у Петра Першого, щоб той подарував йому Батурин. А зробила такий дарунок дружина царя вже після його смерті. Однак скористатися новим маєтком Меншиков так і не встиг — сам потрапив у немилість й скінчив свої дні на засланні. А інколи кажуть, що нема Бога на небі.

Кирило Розумовський “підсадив”

на царський трон ту, котра знищила

нашу політичну автономію

І ось настав 1750-й — рік обрання останнього гетьмана України. Звісно, ці вибори, як тепер би сказали, були заздалегідь “схвачены и оплачены”. Тому, коли виголосили традиційне запитання: “Кого бажаєте собі в гетьмани?”, усі одностайно назвали Кирила Розумовського. Як ми вже знаємо, молодшого брата Олексія Розумовського, вінчаного чоловіка імператриці Єлизавети Петрівни.

Столиця гетьманська мала бути у Глухові, але Кирилові там не сподобалося. І він переносить свою резиденцію до Батурина. За часів Розумовського Батурин називали “маленьким Петербургом” і навіть головну вулицю іменували Петербурзьким прошпектом.

Це були роки справжнього розквіту. У місті діяли потужна цегельня, лісопильний млин, суконна мануфактура, заводи листового золота і срібла, білого воску, свічна та миловаренна фабрики, кінний завод, керамічна майстерня.

Зберігся детально розроблений план заснування в Батурині університету, в якому мали діяти дев’ять кафедр (професур): від красномовства, історії й юриспруденції до математики, фізики, хімії, ботаніки. Крім того, передбачалося заснування семінарії на 40 чоловік із бідних шляхтичів та різночинців. Це мали бути такі собі підготовчі курси до вузу. Ще при університеті збиралися відкрити лабораторію, церкву, лікарню, економічну контору тощо. Але, на жаль, здійснитися цим планам не судилося.

Не забував гетьман і про загальноукраїнські справи. Приміром, він домігся ліквідації поборів з місцевого населення, відміни митниць на порубіжжі України з Росією і проголошення вільної торгівлі між ними. Але на троні Російської імперії тим часом утвердилася Катерина ІІ. Яка іронія долі! Адже саме Кирило Розумовський власними руками “підсадив” на трон ту, яка остаточно знищила політичну автономію України.

Як свідчив Пушкін в історії свого роду, Ізмайловський полк спочатку відмовився присягати Катерині. Тоді Орлов примчав до Розумовського, який був полковником цього полку, з проханням приборкати “бунтівників”. Розумовський “поклав пістолети до кишень, поїхав у візку для посуду, з’явився у полк і повів його за собою”. До речі, гетьмана дуже любили в полку і в лейб-гвардії взагалі завдяки його щедрості до бідних офіцерів і солдатів. Такою людиною з великим серцем (і в переносному, і в прямому значенні) він залишався до кінця.

Але хоч як там було, та Катерина ІІ наступ на Україну не припинила. І врешті у 1764 році, як цинічно зазначалося, “на прохання імператриці” останній гетьман України відрікся від влади.

Могилу у храмі пограбували активісти

радянської влади

Серед крислатих дерев сховалася невеличка Свято-Воскресенська церква — білосніжна усипальниця Кирила Розумовського. Тут, у склепі під храмом, знайшов він свій останній спочинок у 1803 році. Лікар, який робив розтин небіжчика, був зачудований великим серцем і забальзамував його окремо, у скляній шкатулці. Самого ж гетьмана останній раз людські очі бачили у 1927 році. Тоді один із активістів радянської влади зажадав від місцевих начальників розкрити склеп. Що й було зроблено. У металевій труні гетьман лежав наче живий. А далі... Далі відбувся безсоромний грабунок — усі нагороди, дорогоцінності, навіть гудзики й срібну ікону з-під голови покійника витягли! За свідченням представника місцевої влади, який передавав речі нагору, коли він сам виліз із склепу, то “товариша з центру” вже й слід прохолов. Перелякавшись, сільські керівники знову закрили поховання, ще й вхід “законопатили”. Пізніше деякі речі із склепу Розумовського “спливли” в одному з московських музеїв.

У якому стані тіло гетьмана сьогодні — невідомо. Нащадки Розумовських категорично заборонили відкривати поховання, навіть з науковою метою. А храм діє, можна увійти під його склепіння. Постояти біля дошки, яка позначає місце останнього притулку останнього гетьмана України.

Ще у Батурині — ні, не збереглися, а доруйновуються рештки палацу Розумовського. Колись ця, за відгуками спеціалістів, перлина архітектури гордо підносилася над річкою Сеймом. Кімнати прикрашали ліпні оздоблення, паркет. З обох боків палацу були зведені два двоповерхові флігелі, неподалік — церква Воскресіння. За будинком — розкішний парк.

Немає нині ні флігелів, ні церкви, ні парку. Лиш городи впритул підступають до обідраного будинку, що світить вибитими вікнами. Зате на стіні напис чомусь російською: “Кацапы, вы ответите за Батурин!” Мабуть, щоб отим “кацапам” зрозуміліше було. Не знаю, як кому, а мені дуже гірко й соромно було від такого прояву “патріотизму”.

До речі, спроби реставрувати палац були. Й неодноразові. Але де осідали виділені кошти: чи у котеджах під Києвом, чи ще десь... Невідомо. Остання реконструкція датується першою половиною 90-х. Як розповіли нам батуринські музейники, ще у 1995 році можна навіть було екскурсії проводити всередині — кімнати привели до ладу, відновили паркет. Але після 95-го все припинилося, а у 1998 році навіть дві останні ставки сторожів забрали. Що після того почало діятися з будинком, самі розумієте. Щоправда, торік пройшла нібито у мас-медіа інформація, що Президент Леонід Кучма виділив 34 мільйони гривень на реставрацію палацу Розумовського. Але у Батурині з тих грошей ще й копійки не бачили.

Зате видимі ознаки відновлення ми спостерігали у Свято-Миколаївському Крупицькому жіночому монастирі — найславетнішій святій обителі часів Гетьманщини. Жоден монастир у світі не має такої назви — Крупицький. Легенда розповідає, що колись Орда, не змігши подолати мури обителі приступом, облягла її й прирекла всіх, хто там був, на голодну смерть. Але Господь зглянувся на моління православних, і з хмари над монастирем посипалися манні крупи. Срібний ковчег із жменькою цих круп стояв на престолі аж до зруйнування Батурина Меншиковим. Орда не подолала, зате свої єдиновірці знищили.

Хто ж нас буде шанувати, як ми себе не шануємо

З Батурина наш шлях проліг додому, до Києва. Вражень було багато, але дуже різних. З одного боку, дійсно, скільки всього можна побачити лише за один день, які багатства історії, культури... Приходь, лишень, й бери! І які ж ми ліниві, безпам’ятні. А ще премося, вибачте, до Європи, хочемо, щоб нас у світі шанували. Та не буде того, поки ми самі не зрозуміємо: українець — це звучить гордо!

Проте хочеться віддати належне співробітникам усіх музеїв, які ми відвідали того дня. Отримуючи справді жебрацьку зарплатню, вони роблять усе, що можуть. Як доглядають, зберігають експозиції. Як раді відвідувачам, згодні хоч цілий день вас водити, показувати, розповідати. Але спробуйте ще дістатися хоч до того ж музею-садиби Олександра Саєнка. Жодного тобі покажчика. Доводилося постійно розпитувати у людей, як куди проїхати. І ще одна біда, про яку я вже казала. Нічого не можна придбати — ні літератури, ні буклетів чи альбомів, ні якихось місцевих сувенірів. Нема!

Отак виходить, що ми не шануємо не тільки наше минуле, а й наше сьогодення. Сидимо у злиднях, коли у світі є цілі країни, левову частку бюджету яких складають прибутки від туризму. А в нас які багатства гинуть марно! Та ж тільки по Київщині й Чернігівщині потенційно захоплюючих маршрутів неміряно. Привабливих як для нас, так і, впевнена, для закордонних гостей. І не тільки для діаспори. А це гроші, валюта. Як свідчить світовий досвід, великі гроші.

У тому ж таки Батурині нас припрошували залишатися ночувати. “Он скільки хат пусткою стоїть!”— казали. Та зробіть з них міні-готелі, нагодуйте туристів старовинною козацькою стравою із справжньої печі, покажіть їм розкішний палац над Сеймом, запросіть на відправу в знамениту святу обитель. Впевнена, клієнт просто вищатиме від захвату й ще довго розповідатиме рідним та знайомим про Україну, хвалитиметься придбаними сувенірами.

А для наших людей це означатиме нові робочі місця, пристойну (й постійну) заробітну плату, зрештою, стабільні гарні перспективи на майбутнє. Держава ж отримає солідний додаток до бюджету. І Україні стане краще, і людям легше.

Наталя ПРИСТУПКО “Хрещатик” (Київ—Козелець—Батурин—Київ)

прочитало 9967 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
12/07/2002 | “Свіже” золото на бані, риштовання вздовж стін. Таким зустрічає 140-річчя від дня свого закладення Володимирський собор
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.2691 sec