images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
18:00 |  У Києві дорожчає холодна вода
images images images
16:00 |  Власників незаконної реклами зводитимуть з розуму дзвінками
images images images
14:00 |  Зміни руху громадського транспорту під час проведення Всеукраїнського Свята подяки та мотопробігу
images images images
13:30 |  У Києві відбудуться змагання з велоспорту «Red bull-Володар Гори 2018»
images images images
13:00 |  22 вересня оголошено в столиці Днем жалоби
images images images
12:00 |  Під час закриття станції метро "Політехнічний інститут" пасажири можуть користуватися наземним громадським транспортом
images images images
10:00 |  "Міський магазин" розробив онлайн-карту легально встановлених МАФів
images images images
10:00 |  У столиці відбудеться традиційне свято "Юнь Києва запрошує"
images images images
08:00 |  Цими днями передбачається перекриття руху транспорту на центральних вулицях
images images images
06:00 |  5 продуктів, які зникнуть через зміни клімату
images images images
03:00 |  На дні турецького озера знайшли руїни стародавньої церкви
images images images
01:00 |  Роботи-медузи спостерігатимуть за кораловими рифами
images images images
22:00 |  Зарплата військовослужбовців істотно зросте
images images images
20:00 |  Майже 7 тис. киян за місяць скористались велопрокатом «bike sharing» - Симонов
images images images
18:00 |  Сьогодні ввечері футбол заблокує роботу трьох станцій Київського метро
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 12 липня 2002 року, п'ятниця  №101 (2112) images
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
12/07/2002



images
Закулісся Вперше за п’ятнадцять років Україна репрезентувала в Росії власні здобутки
images
У Москві 30 червня завершилася Національна виставка “2002. Рік України в Російській Федерації”. 450 підприємств, установ, фірм різної форми власності привезли 4600 експонатів, щоб продемонструвати, як зазначено у прес-релізі, “реальні досягнення й можливості науково-технічного, економічного і культурного потенціалу України, досвід втілення соціально-економічних реформ, інвестиційних, інноваційних можливостей регіонів, розвиток і зміцнення коопераційних й експортних зв’язків між нашими країнами”. Серед учасників згаданої вище виставки була і Державна туристична адміністрація України, котра допомогла вашому кореспондентові взяти участь у престижній акції.

До Москви “голодною” трасою

Отже, в дорогу. Комфортабельний автобус фірми “Альбіон”, начинений рекламними матеріалами та демонстраційним обладнанням, заповнили два десятки тих, хто працюватиме на стенді “Туризм і відпочинок в Україні”. Як годиться, на прощання — побажання, цілування, фотографування з тими, хто лишається вдома. Нас напучував голова Держтурадміністрації Валерій Цибух. Він прилетить на відкриття виставки в складі урядової делегації. Ми ж вирушаємо в ніч у напрямку Глухова, аби якомога швидше перетнути кордон і до обіду наступного дня потрапити до Златоглавої.

Все складається, як лікар приписав: приємні люди, сповнені планів підкорити Москву, чудова погода і дорога з безліччю принад у вигляді кафе, шашличних, мотельчиків, базарчиків обабіч. Так і домчали до прикордонного переходу “Глухів”. До автобуса зайшли наші прикордонники і митники. Доброю російською привітали, зробили відмітки в документах і одразу відправили “за границю” — на російський бік. Там теж служать хвацькі чоловіки, та ще й веселі, бо трохи під мухою. Щоправда, не офіцери — лише сержанти. Дізнавшись, що прямуємо на виставку зміцнювати дружбу й співробітництво між народами, вони чомусь не захотіли з нами розставатися, і до третьої ночі наші водії, керівник групи Олена Вакуленко бігали з документами й грошима, мов солоні зайці, — від віконця до віконця, намагаючись довести законність перетину кордону. Скільки було дзвінків серед ночі в різні інстанції Києва — не рахувала.

Схід сонця зустрічали вже на території сусідської країни. Їхали повільно. Хіба розженешся на трасі, викладеній з бетонних плит. Та воно й непогано: можна спокійно роздивитися, що та як довкола. Красиво, скажу вам. Поля “гуляють”. На них панують волошки, ромашки, буйно квітне місцевий бур’янець і безліч височезного дурману. Ой, тут ми не зупинятимемося — мало що може статися. Хай натрапимо на якусь кафешку, там і поснідаємо з чайочком або кавою.

Їдемо, їдемо... Та де ж той пункт харчування? Аж ось, нарешті, скромна хатинка з ознаками заїзду. Всередині, щоправда, веселіше. І телевізор, і сосиски, і чай з кавою. Місце популярне й демократичне. Йдуть сюди зранку місцеві розговітися, бо знають: гумові чоботи в болоті — тут не перешкода. Все-таки добре, що зупинилися, бо далі траса розмаїттям та “обжитістю” не панькала. Водії-дальнобійники прозвали її “голодною” і оминають. Кажуть, ліпше їхати довшою дорогою через Білорусь — там веселіше.

Віце-прем’єри перерізали стрічку,

Валентина Степова співала романси

Російська столиця лишається вірною собі: уособлює розмах, багатство, всіляко демонструє нині модні пристрасті до шоу й казино. Вже на під’їздах подорожніх гіпнотизує сила-силенна рекламних щитів із пропозиціями щось купити, кудись вкладати, десь грати, когось відвідати... Про нашу виставку поки — ні пари з вуст. Скільки око сягає — багатокілометрові автомобільні пробки. Київські порівняно з ними — ніщо. Знаменитий монумент “Робітник і колгоспниця” сприйняли як зустріч із рідними. Це означало — подорож скінчилася. Ми біля Всеросійського виставкового центру (ВВЦ)...

Наближався день, до якого Україна готувалася три місяці. Наступного ранку учасники події (такої в Москві не було п’ятнадцять років) при повному параді стікалися до 20-го і 58-го павільйонів. На думку організаторів Національної виставки, там зібрано найкраще з усієї нашої держави. З гучномовця лунали народні пісні та долинав голос Віталія Білоножка. Вранішні відвідувачі ВВЦ та продавці з незліченних палаток із шашликами, пловом, шаурмою розпитували одне одного, що ж воно таке.

І тут по радіо оголосили: п’ять днів українці прийматимуть гостей.

Як належить, перші гості — найпочесніші: члени російського уряду з віце-прем’єром Віктором Христенком й наша урядова делегація, котру очолив Володимир Семиноженко — також віце-прем’єр. Поки їх чекали, київський фольклорний ансамбль “Берегиня” розважав присутніх перед входом у 20-й павільйон.

А потім на східці зійшла народна артистка Валентина Степова і вкотре довела, що недарма її називають золотим голосом. Можливо, хтось із московських фахівців почув її і запросить поспівати не на вулиці, а на сцені.

Раптом усе стихло. Оператори і фотокори заметушилися, а дівчина з хлібом-сіллю ніби заклякла — до мікрофона рушили високопосадовці. Віктор Христенко виголосив спіч і зачитав привітання Володимира Путіна, котрий побажав успіхів у роботі й запевнив, що “російсько-українське партнерство дістало потужну громадську підтримку”. А Володимир Семиноженко сказав: “Для українського народу ця виставка дуже важлива” й переказав вітання Президента Леоніда Кучми. Перерізавши стрічку й скуштувавши короваю, делегація пішла знайомитися з тим, чим ми багаті й раді.

Віктору Христенку сподобалася медтехніка,

а симпатії відвідувачів завоював “Немирів”

Що й казати, фактично всі галузі економіки й соціальної сфери демонстрували здобутки в одному з найбільших павільйонів ВВЦ — від космосу до кондитерської справи. Вишколені фахівці й миловиді дівчата, часто в фірмовому вбранні, відповідали на запитання гостей, роздавали буклети й прапорці. Гриміла музика... Одне слово — свято. На прес-конференції — аншлаг. Російські мас-медіа чомусь зосередили увагу на своєму віце-прем’єрі і його думці про трикутник “нафта — газ — Україна”. Він же переконаний: наші країни єднає не лише це. Космос, авіабудування, медичне устаткування — ось поле спільної діяльності. До речі, як сказав мені Віктор Христенко, його приємно вразив рівень української медтехніки, представленої в експозиції. Особливо те, що томографи і апарати для штучної вентиляції легенів уже поставлено на потік. Відзначив також міць сільгоспкомплексу. Як кажуть, усе чин чином. За протоколом. А коли просто пройтися й глянути неупередженим оком, як же організатори виставки представили суверенну Україну?

Постала вона у вигляді нових львівських автобусів, дрогобицьких автокранів, луцької малолітражки “Луаз”, біля котрої юрмилися цікаві. Багата наша держава на ліки, продовольство, косметику, побутову хімію, меблі. Біля цих стендів найчастіше зупинялися нечисленні відвідувачі, котрі випадково дізнавалися про захід: реклами в Москві не було. Та “центром тяжіння” стала горілчана імперія “Немирів”. Посеред павільйону височів червоно-сріблястий “вівтар”, на якому ярусами здіймалася незліченна кількість напоїв — від “восьмушок” до величезних бутлів. Господарі не скупилися — влаштовували презентації, дегустації і просто так наливали. Потихеньку завоювали глядацькі симпатії. А ось транспортників, освітян, обласні держадміністрації, будівельний комплекс не надто увагою обдаровували. Та й кому захочеться занурюватися в діаграми, порівнювати цифри, роздивлятися велетенські “фотошпалери” з переплетеннями рейок, тепловозами, літаками. Або милуватися неозорими соняшниковими полями? Нудно. Ми й досі не можемо позбутися стереотипів: писанки, вишиванки, вітряки й соняшники споконвіку крокують з виставки на виставку. Може, окрім цієї атрибутики, є ще щось, що уособлює Україну?

Скажіть, як можна нині північних сусідів, котрі звикли мандрувати світами, привабити “екзотикою” степового путівця, хатки під стріхою, знову ж таки вітряка, дзвіниці, соняшників? А саме патріархальщиною віяло від стенду нашої туристичної галузі. І це тоді, коли, скажімо, в Єгипті кожні п’ятнадцять хвилин приземляється літак з російськими пілігримами. Не кажучи вже про Туреччину та Болгарію... Там давно вивчили мову й смаки російських гостей. На сімдесяти квадратних метрах експозиційної площі ми тільки й спромоглися розвісити маловиразні плакати з різними варіаціями гасла “Україна запрошує”. Трохи виручали буклети, путівники й натхненні розповіді представників 25 фірм-експонентів і Держтурадміністрації. Зате за “круглим столом”, де йшлося про український туристичний продукт на російському ринку, все було прекрасно. Заступник голови Держтурадміністрації Євген Самарцев після парадних реляцій про те, що головне завдання — “продати” Україну, створити професійну турпрограму на російському телебаченні та налагодити обмін інформацією, здивувався моїм запитанням. А мене й досі цікавить, як можна в ХХІ столітті “продавати” Україну у вигляді патріархального хутірця. Або мріяти про телепрограму в Росії, коли у нас самих немає жодної. До слова, інформацію з турвідомства добуваємо самотужки. Щоправда, Євген Вікторович повідомив: коли знайдуть гроші, на УТ-1 виходитиме програма “Україна інкогніта”. Ще, за його словами, аби “продавати” відпочинок, потрібні державна програма та належне фінансування.

А цього у нас немає.

Високопосадовці обминули українську книгу й декоративно-ужиткове мистецтво

“В експозиції павільйону № 58 організатори намагалися представити образ сучасної демократичної держави — країни з дивовижною за своєю величчю і драматизмом багатовіковою історією... Особливий інтерес має викликати у відвідувачів експозиція “Українська книга нової епохи”, де зібрано найкращі видання останнього десятиріччя”. Це цитата з прес-релізу. А ось думка директора державного спеціалізованого видавництва “Мистецтво” Ніни Прибєги, яка безпосередньо причетна і до створення книг, і до побудови експозиції:

— Наше книговидання, як ніщо інше, розкрило підвалини розвитку Української держави. Його заслуга в тому, що за десятиліття незалежності ми відійшли від радянського розуміння еволюції, історії, культури України. Все найвартісніше привезли в Москву. Дитяча, наукова, історична література, підручники, путівники, альбоми, монографії... Гадаю, росіянам цікаво й пізнавально було б усе це побачити. Наприклад, видавництво “Картографія” випускає нові карти. “Національні меншини України” протягом десяти років друкують літературу мовами різних народів. Наша книжка дуже тяжко і повільно розвивається, бо не мала, як у Росії, податкових канікул. Та за поліграфією, концепцією, дизайном, розкриттям теми вона не гірша за російську. Білоруській і молдавській взагалі може дати фору. Ми так пишалися експозицією, та російські й вітчизняні державні діячі обійшли увагою павільйон № 58.

“Втішити” книговидавців можна хіба тим, що така сама доля спіткала й зали з декоративно-ужитковим мистецтвом. Сюди не заглянув навіть міністр культури і мистецтв України Юрій Богуцький.

Перетнути російський кордон — не поле перейти

А ось хлопці-водії, котрі на ВВЦ вважалися старожилами, бо раніше за всіх прибули в столицю з обладнанням, з цікавістю роздивлялися стенди. Для них це був очікуваний і заслужений відпочинок: три доби на кордоні простояти — не м’яча поганяти. Не вірите? Ось послухайте “оповідь” Олександра Потоцького й Івана Приходька з київської фірми “Овекс”.

— Везли ми сімома вантажними мерсами будівельні матеріали, вироби з лози, вишивку. 174 найменування. Документи були в порядку, товар замитнений, машини опломбовані. Свій кордон 19 червня перетнули без проблем, а ось на російському боці, в Троєбортному, наші авто заарештували й поставили в закуток. “Аргумент”: немає запрошення на виставку. Довелося скидатися по сто рублів, ловити приватне таксі й посилати делегата за сорок кілометрів у Сєвськ з проханням оформити в пріоритетному порядку дозвіл на виїзд. Там поставили резолюцію: “Оформить при наличии соответствующего приказа”. Ми з цим листом до митників. Вони — давайте наказ. А де його взяти? Тобто, знову зібрали по сотні для транспортника, митника, доглядача... Це не дивина, а неписаний закон кордону. На третю добу поневірянь о шостій ранку митник знову зібрав по сто рублів і “без наказу” дозволив рухатися далі. Пробували їздити через Грем’яч і Суджу — скрізь манери однакові, лише хабарі вищі, бо машин менше.

У Москві теж непереливки. На ВВЦ довелося стояти під ворітьми до ранку 22 червня. Самі й охороняли вантаж. Уранці всіх сімох почала міліція ганяти: “Где документы на проезд территорией?” Нарешті з’явилися митні брокери, і машини відігнали до складів. Виставковим центром пройти не можна. Тільки-но вирушили в магазин по хліб, міліція спіймала, руки заламала: “Где регистрация?” Показуєш паспорт, а вони: “Что это за документ?” Спимо в кабінах, води немає, туалету теж. Зате стражі порядку навіть уночі під’їжджають до автомобілів... Добре, що живуть тут наші українці. Вони пустили помитися, отож тепер ми при параді.

Не менше дісталося й керченцю Сергієві Соловцю із “Зовнішсервісу”. Його Вольво орендувала фірма “Карше” для перевезення з Києва виставкового устаткування.

— Опівночі 16 червня за півгодини перетнув Новгород-Сіверський митний перехід і переїхав на російський бік,— розповідає Сергій.— Віз я три холодильники та подіум, котрий записали як меблі. Нічна зміна місцевих митників не захотіла оглядати вантаж, залишивши мене на ранок колегам. А в тих — то ваги далеко, то вантажника немає. Запропонували самому тягати речі для зважування, а їх було 16 тонн. Я згодився, і це не сподобалося. Залишили ще на добу. Так і “гралися” 60 годин, а потім вигнали на “нейтралку”, бо за кожен день перебування на терміналі треба платити 20 євро. Інші водії сміялися, спостерігаючи, як я мотався з українського боку на російський, намагаючись щось з’ясувати. Коли терпець увірвався, пригрозив перекрити вантажівкою термінал. Аж тоді митники випустили на трасу. В Москві живу в машині. Моя хоч комфортна, а хлопці, котрі приїхали на МАЗах, геть змучилися.

Отаке закулісся нашої виставки. Справді, як сказав Володимир Путін, “російсько-українське партнерство одержало потужну громадську підтримку”. Тепер чекатимемо наступного року, коли в Україні розпочнеться рік Росії...

Олена СЕДИК “Хрещатик” (Київ–Москва)

прочитало 4501 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
12/07/2002 | “Агро” проти “Мистецтва”. Книгарня, що на Хрещатику, 24, може опинитися на вулиці
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.2852 sec