images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
22:00 |  Потужна метеохвиля накриє Землю на вихідних: як вберегтися від її наслідків
images images images
20:00 |  Чому люди переїдають: основні причини
images images images
18:00 |  У Києві дорожчає холодна вода
images images images
16:00 |  Власників незаконної реклами зводитимуть з розуму дзвінками
images images images
14:00 |  Зміни руху громадського транспорту під час проведення Всеукраїнського Свята подяки та мотопробігу
images images images
13:30 |  У Києві відбудуться змагання з велоспорту «Red bull-Володар Гори 2018»
images images images
13:00 |  22 вересня оголошено в столиці Днем жалоби
images images images
12:00 |  Під час закриття станції метро "Політехнічний інститут" пасажири можуть користуватися наземним громадським транспортом
images images images
10:00 |  "Міський магазин" розробив онлайн-карту легально встановлених МАФів
images images images
10:00 |  У столиці відбудеться традиційне свято "Юнь Києва запрошує"
images images images
08:00 |  Цими днями передбачається перекриття руху транспорту на центральних вулицях
images images images
06:00 |  5 продуктів, які зникнуть через зміни клімату
images images images
03:00 |  На дні турецького озера знайшли руїни стародавньої церкви
images images images
01:00 |  Роботи-медузи спостерігатимуть за кораловими рифами
images images images
22:00 |  Зарплата військовослужбовців істотно зросте
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 5 липня 2002 року, п'ятниця  №97 (2108) images
images
полоса
images
images
КУНСТКАМЕРА
images  
images
images
images
05/07/2002



images
Олександр Саєнко прославив Чернігівщину викладанками А гетьман Кирило Розумовський вже тим, що звідти родом
images
Не знаю, як ви, шановні читачі, а я належу до тієї численної когорти людей, яких завжди приваблювали далекі незнані краї. Ця жадоба пізнання у більшості, здається, просто невситима! Згадайте, які, наприклад, передачі серед найпопулярніших на телебаченні? “Клуб мандрівників”, “Непутні нотатки”, “Уїкенд” та інші, так чи інак пов’язані з мандрами. А на ці, вибачте, інколи доволі дурнуваті опитування: “Якби вам дали мільйон, на що б ви його витратили?”, найчастіше відповідають: “На навколосвітню подорож!”

Але нещодавно я на власні очі впевнилася, як багато цікавого й нового можна побачити лише за один день, не від’їжджаючи далеко від Києва. Тієї червневої суботи автобус з директорами (у салоні жартували, мовляв, можна заразом і раду директорів провести) та працівниками чотирьох столичних музеїв — Івана Гончара, Павла Тичини, Максима Рильського та Музею гетьманства, представниками інтелігенції, журналістами вирушив до Чернігівської області.

Чому, спитаєте, з Києва та на Чернігівщину? Та тому, шановні, що колись це були землі Київського полку, і саме у Козельці розміщувалася його полкова канцелярія.

Дві пам’ятки —

одна доля

Місто Козелець відоме всім, хто хоч раз їздив з Києва до Чернігова або навпаки. Розташоване воно якраз на півдорозі, ніяк не проминеш. Ще Тарас Шевченко у повісті “Княгиня” писав, що кожен, хто проїздить через Козелець, якщо не спить, доки міняють коней, або не закусює у пана Тихоновича, то неодмінно полюбується “величественным храмом грандиозной архитектуры, воздвигнутым Наталкою Розумихою, родоначальницей дома графов Разумовских”.

Звісно, зупинилися й ми подивитися на собор Різдва Богородиці, зведений у 1752–1763 роках архітекторами Квасовим та Григоровичем-Барським. Споруда дійсно вражає. Храм діючий. І хоч його опорядження ще далеко не закінчене, але навіть без ікон старовинний іконостас приваблює вишуканим різьбленням по дереву.

Та найбільше враження справляє згадка про те, що у, вважайте, сусідньому селі Лемеші ще довго стояла хата (на жаль, не збереглася), на сволоку якої теж значилося ім’я Наталки Розумихи, на той час простої козачки. Отак дві побудовані нею споруди знаменують долю цієї родини — від простих козаків до найвищих можновладців Російської імперії.

Саме вуличками села Лемеші (тоді хутора) походжав козак Григорій і після добрячої чарки (у яку, ніде правди діти, любив заглядати) все приказував: “Що то за голова, що то за розум”. Через що й прізвище своє одержав. Але він був, як кажуть, недалекий від істини: справжньою головою, справжнім розумом була його дружина Наталка, сильна непересічна особистість. Саме у неї, мабуть, вдалися й сини — Олексій та Кирило. І коли доля дала сім’ї той єдиний неповторний шанс увійти в історію, вони ним скористалися сповна.

Хоч левову частку часу братам у дитинстві доводилося бігати за батьківською та сусідською худобою, однак здібності до грамоти й співу проявилися у малих козачат рано. Старший Олексій допомагав дячкові сусіднього села Чемер вести службу, співав у церковному хорі. Саме там 1731 року й почув чудовий голос юнака російський полковник Вишневський і забрав його до Петербурга, де Олексій відразу потрапив до хору при царському дворі. Невдовзі у молодого, красивого, талановитого українця закохалася сама царівна, дочка Петра I — Єлизавета Петрівна.

Вже під прізвищем Розумовський він стає управителем двору та маєтків царівни, а після її коронації у 1742 році дістає звання обер-егермейстра, орден святого Андрія Первозванного. А на додачу — маєтки в Росії та Україні. Більше того, Єлизавета навіть таємно обвінчалася зі своїм коханим у підмосковному селі Перове. Завдяки цьому шлюбу Олексій Розумовський зберігав виняткове непохитне місце при царському дворі аж до смерті імператриці. Офіційно дітей у нього не було. Але від тих часів до сьогодення жива легенда про єдине дитя Олексія й Єлизавети — дівчинку. Пощастило їй вижити й вирости. Та не на щастя — на біду, як свідчить відомий варіант цього міфу, присвячений княжні Таракановій. Що ж, зрештою посада у царів така — дуже висока і дуже небезпечна.

Проголошуючи Розумовського графом Римської імперії, йому вигадали фантастичне генеалогічне дерево, згідно з яким його рід нібито походив від якихось польських шляхтичів Рожинських. Але сам Олексій Григорович ніколи не забував і не цурався свого козацького походження. І свою офіційну (хоч і таємну) дружину, тобто російську імператрицю, та весь царський двір до України й українського прихиляв.

Дякуючи саме Розумовському, представників козацької старшини запросили до Петербурга на коронацію Єлизавети Петрівни. З’явився ряд сенатських указів, що забороняли російським поміщикам закріпачувати українське населення, завдавати йому збитків — без відшкодування відбирати продукти, дрова тощо. Для догляду за вільними маєтностями створювалися спеціальні комісії з російських урядовців та української старшини, дозволявся перехід селян. Київ одержав грамоти, що підтверджували його права та привілеї, насамперед на самоврядування.

Думається, й подорож імператриці в Україну в 1744 році відбулася не без впливу Олексія Розумовського. Єлизавета Петрівна відвідала Глухів, Козелець і Київ. Це була зручна нагода для козацької старшини, щоб від імені всього народу вдарити чолом, аби Україна знову мала гетьмана. Що, зрештою, і сталося у 1750 році. І став ним молодший брат Олексія Розумовського — Кирило.

Але про це трохи пізніше, коли наш автобус прибуде до Батурина — гетьманської столиці Лівобережної України. Зараз же наша зупинка у Мотронівці та Борзні.

Як Тарас Шевченко

у Мотронівці

на весіллі гуляв

Залишивши на деякий час царину історії, перейдімо до мистецтва. Та й гріх проминути стежини, якими ходили і Ганна Барвінок, і Пантелеймон Куліш, і сам Тарас Григорович Шевченко.

Отже, прямуємо до заповідника Ганнина пустинь. Тут, у Мотронівці, жила з батьками Олександра Білозерська, сюди її брат Василь привіз свого товариша Панька Куліша. А яке згодом весілля гуляли! Старший боярин Тарас приїхав за три дні до того і, за спогадами очевидців, хата просто засвітилася. Був Шевченко дуже веселим, співав, малював усіх, записував пісні від селян, ще й свої вірші складав.

Гарне було весілля, але сталася на ньому одна подія. Чи сама Олександра, чи хтось із присутніх зняв з нареченої вінок і віддав Шевченкові. Тарас Григорович притис його до грудей і обіцяв квітку з того вінка берегти до скону. А то, за народним повір’ям, була погана прикмета — на близьку біду. Що невдовзі трапилося — всім відомо: розгром Кирило-Мефодіївського братства, арешти, заслання... І найдужче постраждав саме наш геніальний поет.

Зараз заповідник складається із двох частин: невеликого меморіального комплексу і власне садиби-музею, яка зводиться на місці колишньої хати. До меморіалу ведуть ошатні дерев’яні ворота. Ліворуч — могили Пантелеймона Куліша, його дружини Олександри (згодом відомої письменниці Ганни Барвінок) та її брата Василя Білозерського. На мармуровій плиті, що розділяє могили подружжя та Василя, напис: “Зовсім інша була б річ, якби ми єдиними устами і єдиним серцем трудилися над пробудженням суспільно-національної свідомості України. П. Куліш”. Праворуч височіє кількаметровий хрест, поставлений на місці того хреста, яким колись вшанувала пам’ять чоловіка Ганна Барвінок. Прямо — капличка, звісно, святого Пантелеймона-цілителя. Все чисто прибране, впорядковане. Залишили й ми свої скромні дари — поклали квіти та пов’язали блакитні й жовті стрічки на хрестах у головах.

До садиби-музею потрапити не вдалося. Я, щиро кажучи, так і не зрозуміла: чи вона ще не працює, чи був “неприйомний” день. Однак із великою цікавістю, як і всі мої колеги-мандрівники, роздивлялася скульптурну групу біля хати. На колоді, тримаючи піджак у руках, сидить босоногий зажурений Пантелеймон Куліш. А трохи звіддалік, теж не дуже весело, поглядає на нього босонога дівчина-україночка — Ганна.

Що ж, можна бути талановитою письменницею, можна бути знаним і видатним, але усе це не відміняє тієї обставини, що найперше вони були чоловік і жінка.

І ніщо людське їм було не чуже. Особливо чоловікові. Пильний інтерес Куліша до жінок, але не власної дружини, мабуть, коштував Ганні не одної гіркої хвилини. Та й, здається, самому Пантелеймону також...

Картини,

що випромінюють світло

Попрощавшись із Мотронівкою, пробираємося сільськими шляхами до Борзни, також на зустріч із митцем, але вже не слова, а пензля. В цій садибі (тепер теж музей) жила родина народного художника України Олександра Саєнка. І дуже приятелювала із сім’єю Ганни Барвінок.

Народився Олександр у 1899 році. Ще зовсім маленьким дуже важко перехворів скарлатиною і назавжди залишився глухонімим. Але його художній хист був настільки яскравим, що сама Ганна порадила матері Сашка везти його до Петербурга й дала гроші на дорогу. В імператорське училище із 100 претендентів брали лише десять. Ось серед цих обраних опинився і малий українець.

Але до Художньої академії глухонімого все-таки не взяли. Олександр повертається в Україну. Вчиться у Миргороді, потім в Українській академії мистецтв у Києві. Цікавиться народним мистецтвом Чернігівщини — збирає кераміку, скло, порцеляну, килими, меблі, навіть іграшки. Інтерес до творів народних митців врешті-решт зіграв неабияку роль й у професійній долі самого художника. Бо хоч був талановитим живописцем (за відомими його картинами з так званого мотронинського циклу навіть звірялися реставратори — як що колись було), та найвище звання одержав за твори, виконані у народній манері,— так звані викладанки. Офіційно ж вони звуться — інкрустація соломою. Це була улюблена техніка митця. Він неспростовно довів, що такі твори можуть стояти нарівні з шедеврами класичного мистецтва.

Будинок, де колись жив Олександр Саєнко, одноповерховий, поруч — великі дерева, та й день, коли ми завітали до садиби, був досить похмурим. Але ось увійшли до кімнати і — чисті яскраві кольори, бо ж інкрустації Саєнка кольорові, зустріли нас таким світлом та теплом! Портрет Семена Палія, “Птахи”, “Жниця”, “Невільники”... А від “Козака Мамая” просто не відірватися! І як прикро було, що музей не міг запропонувати нам жодної листівки, буклета, не кажучи вже про книги чи альбом. Але зразу скажу, це — не вина працівників закладу, та й не тільки цього, а біда всіх музеїв України. А може, й нашої культури в цілому l

(Закінчення

наступної п’ятниці)

Наталя ПРИСТУПКО “Хрещатик” (Київ—Козелець—Батурин—Київ)

прочитало 6043 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
05/07/2002 | “Прекрасна блондинка” Ганна Барвінок навік підкорила великого поета.
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3375 sec