images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
12:00 |  Пам’ятки Києва беруть участь у міжнародному фотоконкурсі
images images images
10:00 |  Департамент земельних ресурсів суттєво спростив процедуру видачі документів
images images images
08:00 |  Працівників публічних бібліотек Києва нагородять відзнаками до професійного свята
images images images
06:00 |  Мистецтво чекати: британець знайшов арт-галерею в німецькому бункері
images images images
03:00 |  Волоські горіхи покращують склад крові
images images images
01:00 |  Вчені створили піну, яка дозволить “запечатувати” вогнепальні поранення
images images images
22:00 |  Вчені встановили основну причину захворювань серця
images images images
20:00 |  Україна і Білорусь спільно досліджуватимуть Антарктику
images images images
18:00 |  Для киян відкривають нову зону для барбекю у Голосіївському районі
images images images
16:00 |  Киян та гостей міста запрошують відвідати вистаку фіалок присвячену Дню вчителя
images images images
14:00 |  Як не отруїтися грибами: МОЗ дав 12 порад
images images images
12:00 |  У столичному зоопарку встановлять інформаційні таблички для незрячих
images images images
10:00 |  У Києві стартувала соціальна ініціатива ECOSTRUM, присвячена проблемі накопичення сміття
images images images
08:00 |  Вихідними дорожники продовжували ремонт столичних шляхів
images images images
06:00 |  Нанороботи врятують людство від раку
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 28 червня 2002 року, п'ятниця  №93 (2104) images
images
полоса
images
images
МЕГАПОЛІС
images  
images
images
images
28/06/2002



images
Підземні палаци народжуються на руїнах Незабаром до сорока двох об’їжджених станцій метро приєднаються дві нові
images
Наше місто знамените не лише пам’ятками, а й метрополітеном. До слова, перші його чотири станції — “Вокзальна”, “Університет”, “Хрещатик”, “Арсенальна” — вже потрапили до розряду історико-культурної спадщини.

Нині столична підземка має 42 станції і простяглася більш ніж на 60 кілометрів. У останнє десятиріччя розросталася Сирецько-Печерська лінія, котра пронизала Київ від Дорогожичів до Харківського масиву. Незабаром подовжиться і Святошинсько-Броварський напрямок — відкриються станції “Проспект Перемоги” та “Проспект “Палладіна”.

На заздрість москвичам

Як заведено було в часи СРСР, усе починалося в метрополії. Саме в Москві наприкінці 1948 року прийняли постанову про створення організації з будівництва метрополітену “Київметробуд” і київської групи Московського метропроекту. Втім, життя внесло корективи. Темпи спорудження першої лінії від “Вокзальної” до “Дніпра” вимагали збільшити обсяги робочої документації. Москвичам довелося трохи попустити керівні віжки й згодитися на певну самостійність українців. Завдяки цьому 1950 року народився “Київметропроект”. Хоча все, що тут створювали, все одно затверджували в Білокам’яній. До того ж і сам новий інститут лишався філією Метропроекту Головтунельметробуду Міністерства шляхів сполучення СРСР.

“Підземна прем’єра” київських зодчих відбулася на ура. Коли 1960 року побачили “Вокзальну”, “Університет”, “Хрещатик”, “Арсенальну” й естакадну станцію “Дніпро”, стало зрозуміло: тут працювали яскраві особистості. До слова, їхні імена свідчать самі за себе. Основу складали ті, хто проектував повоєнну столицю, Хрещатик, нові масиви: Добровольський, Єлізаров, Коломієць, Граматкін, Маслєнков, Заремба, Кисличенко, Щукіна, Головко, Іванов, Сиркін... Не відстали й художники-монументалісти Грудзинська, Мізін, котрі поєднали багатобарвну кераміку і майоліку з різними видами мармуру та граніту. Скульптори Декерменджі, Білостоцький, Зноба, Ковальов, Кунцевич, Лисенко, Остапенко, Супрун, Шапран також постаралися, аби наше метро і зовні, й під землею не нагадувало жодне інше, а було суто київським.

Лівий берег — сама скромність

Не встигли насолодитися красою та вишуканістю, як однією шостою планети поширилася пошесть: боротьба з “архітектурними надмірностями”. Звичайне слово скромність мало не стало професійним терміном зодчих. Множилися міста-близнюки із п’ятиповерхівок (у народі “хрущовок”). Метропроектівці народжували станції “сороканіжки”. Ясна річ, моду задавали москвичі. Київські станції метро від “Гідропарку” до “Чернігівської” — плоди цієї пошесті. Остання взагалі ніби посестра московської “Ізмайловський парк”. Головна прикраса — численні колони. Тому й охрестили “сороканіжками”. Суцільна аскеза. Навіть опорядження з благородного каменя відійшло на задній план. Від таких шор і безнадії архітекторів рятувала змога хоч трохи поекспериментувати з кованим металом, майолікою та освітленням. Щоб пригасити конструктивне одноманіття оболонських станцій, запросили художників. Так з’явилися фрески, барельєфи, декоративні люстри. Потихеньку повернулися кольорові граніти і мармур.

Шкода, містобудівельники не дослухалися думки колег, котрі передбачали розростання Лівобережжя. Тому й доводиться тепер займатися “художнім штопанням” — доліплювати вестибюлі, виходи зі станцій. Уже “доточили” “Гідропарк”, “Лівобережну”. Тільки-но “Київпроект” розбереться з торговими центрами, підземним паркінгом, одразу візьмуться за реконструкцію “Дарниці”. Вся метродокументація вже лежить на полиці.

До слова, проблему тісняви заклали у Москві ще на зорі спорудження київської підземки. Їхні фахівці вирахували, що для нашого пасажиропотоку достатньо платформи завдовжки 100 метрів і поїздів з п’яти вагонів. Харкову відвели 120 метрів, а для себе залишили шестивагонні состави і 150-метрові станції.

По 800 кілограмів бронзи на кожну ленінську цитату

Не кожен зодчий зможе і схоче проектувати під землею. Не той розмах. Нема де особливо розгулятися. Скрізь обмеження: висота, довжина, площа об’єкта не дає змоги виходити за встановлені параметри. Спробуй бути самобутнім і різноманітним! Однак удається. Погляньте-но на будь-яку станцію з тих, що з’явилися у 80-х і 90-х роках. Кожна має власне обличчя і навіть історію, іноді не просту. Ось, приміром, “Театральна”, яка народилася “Ленінською”. Мала бути зовсім іншою, без пташиних зграй на стелі, ленінських цитат і навіть без монументального портрета вождя. Перший проект її затвердив тодішній головний архітектор міста Валентин Єжов. Він розуміється на тому, що таке метрополітен, бо сам є одним із авторів “Вокзальної”. Втім, партійне начальство не пропустило об’єкт без образу Володимира Ульянова й оголосило конкурс. Очолив його Валентин Зноба. Та це мало допомогло. Час спливав, епопея тривала. Ось тоді на допомогу прийшов Анатолій Кущ. А з ним — тонни бронзових ленінських цитат. Уявіть, кожний пілон підземного вестибюля тримає на собі 800 кілограмів металу. Важучий портрет комуністичного лідера навіть не можуть підняти на поверхню. Хіба що частинами. Та, кажуть, це пам’ятка епохи, тому хай ще повисить. Самі ж “батьки” першого проекту не від того, аби повернутися до образу “Театральної”. Втім, вони самі вже можуть бути літописцями столичного метро: стаж роботи під землею нараховується десятиліттями. Вісім архітекторів — бойовий загін єдиного Державного проектного інституту “Укрметротунельпроект”. Заробітки малі, платять невчасно. Робоче приміщення — румовище в одному з дворів на Подолі. Аби підійти до комп’ютерів, стають у чергу. На всю організацію один (!) телефон у приймальні директора Анатолія Волинського. Він, до слова, все життя пропрацював у інституті, а з 1985 року керує ним. Можливо, якби влилася нова кров, усе б ожило. Добудували б приміщення на вулиці Воровського і трудилися б як люди. Поки що ніби у класика: палаци народжуються на руїнах...

Граніти і мармур — не розкіш, а доцільність

Що вже палаци, то палаци. Особливо ошатна Сирецько-Печерська лінія. Що не станція, то мистецький витвір. Пам’ятаєте, скільки було емоцій і вражень, коли 1989 року відкрили “Золоті ворота”? Досі сперечаються: храм це чи метро. Хай би там як, але архітектори батько і син Жежеріни разом із художниками Коренем, Федьком, Адаменком і Ралком створили неповторний образ. За що одержали Державну премію імені Шевченка. Така висока відзнака — теж подія рідкісна.

Ось станції “Палац спорту” (1989), “Видубичі” (1991), “Славутич” (1992), “Осокорки” (1992), “Позняки” (1994), “Харківську” (1994), “Лук’янівську”, “Печерську” (1997) ні з чим не сплутаєш. Як мовиться, закони жанру чітко витримано. Це стильна, суто метрополітенівська архітектура. Воно й не дивно. Створювали її фахівці “Укрметротунельпроекту” Тамара Целіковська, Микола Альошкін, Анатолій Крушинський, Валерій Гнєвишев, Анатолій Панченко.

Про “Дорогожичі” (2000) варто сказати окремо. Це перша станція глибокого закладення, де касовий зал розташований у проміжному вестибюлі. Вихід увінчує напівсферичний прозорий дах. Все тут логічно, конструктивно, осмислено. Шість видів житомирських і дніпропетровських гранітів, а також грецький і турецький мармури надали “Дорогожичам” особливого шику. Недарма тут естрадні співаки полюбляють знімати кліпи.

Іноді закидають: чи варто дорогим каменем облицьовувати стіни й викладати підлоги в метрополітені. Є ж інші, дешевші матеріали. Справді, нині матеріалів — море. До нас навіть приїжджали “комівояжери” з Німеччини з пропозицією придбати їхню оздоблювальну продукцію. Самі ж вони хочуть купити наш рожевий новоселицький мармур і різноманітні граніти. Бо знають: по-перше, це екологічно, по-друге, довговічно. Тому наші станції й виглядають ошатно та урочисто.

Нові станції оцінили фахівці. Тепер слово за пасажирами

Ви, мабуть, помітили, попри економічну кризу в державі, у нас за останні десятиліття відкрилося вісім нових станцій метрополітену. Це один із аргументів на користь мера столиці Олександра Омельченка. Жодного разу (тьху-тьху-тьху) не було, щоб він не дотримав слова. Незабаром трапиться нагода ще раз переконатися в твердості обіцянок. Святошинсько-Броварська лінія подовжиться майже на три з половиною кілометри в житомирському напрямку. Там нині на повний хід будують станції “Проспект Перемоги” і “Проспект Палладіна”. Коли підведуть наземний транспорт до метро, прийме пасажирів і “Новобілицька”. Перша буде односклепінчаста, мілкого закладання. Розташується на глибині 12 метрів. Її архітектура внесе свіжий подих у одноманітний стрій станцій-“старожилів” (“Нивки”, “Берестейська” та інші). Матиме два вестибюлі й широкі східці, котрі вестимуть на платформу. Освітлюватиметься нетрадиційно. Уявіть собі три поздовжні світлові смуги, об’єднані між собою декоративними поперечинами. Щоправда, саме вони підстрахують основні світильники, якщо ті раптом вийдуть із ладу. Інтер’єр оздоблять рожевим новоселицьким і білим грецьким мармуром. У тон буде і стеля — стриманого бежевого кольору. А ось підлога матиме виразний візерунок із вітчизняних сірих, червоних, чорних гранітів.

За півтора кілометра від неї зводиться станція “Проспект Палладіна”. Хоч вона теж мілкого закладання, та зодчі її бачать двоповерховою, що не характерно для нашої підземки. Тут, до речі, відбудеться “прем’єра” київських ескалаторів, виготовлених на заводі “Більшовик”. Три десятки біломармурових колон підпиратимуть галереї і стелю. На другому поверсі можна буде призначити побачення і зробити покупку. Освітлюватимуть цю красу потужними люстрами романтичного стилю і настінними бра. Подбали автори станції (Целіковська, Альошкін, Гнєвишев, Крушинський) і про те, щоб люди, виходячи на поверхню з метро, не потрапляли одразу під дощ чи сніг. Вони захистили східці підземних переходів напівкруглими прозорими перекриттями. Все запропоноване одержало схвалення містобудівельної ради при Головкиївархітектурі. Тепер слово за киянами.

Олена СЕДИК, Володимир СТРУМКОВСЬКИЙ (фото) “Хрещатик”

прочитало 6227 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3203 sec