images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
01:00 |  Вчені створили піну, яка дозволить “запечатувати” вогнепальні поранення
images images images
22:00 |  Вчені встановили основну причину захворювань серця
images images images
20:00 |  Україна і Білорусь спільно досліджуватимуть Антарктику
images images images
18:00 |  Для киян відкривають нову зону для барбекю у Голосіївському районі
images images images
16:00 |  Киян та гостей міста запрошують відвідати вистаку фіалок присвячену Дню вчителя
images images images
14:00 |  Як не отруїтися грибами: МОЗ дав 12 порад
images images images
12:00 |  У столичному зоопарку встановлять інформаційні таблички для незрячих
images images images
10:00 |  У Києві стартувала соціальна ініціатива ECOSTRUM, присвячена проблемі накопичення сміття
images images images
08:00 |  Вихідними дорожники продовжували ремонт столичних шляхів
images images images
06:00 |  Нанороботи врятують людство від раку
images images images
03:00 |  Українці вивели надзвичайно корисний сорт картоплі
images images images
01:00 |  На дні океану відзняли маловідому істоту
images images images
22:00 |  Науковці пропонують обнести льодовики “підводними стінами”
images images images
20:00 |  На Печерську розкопали давнє поселення
images images images
18:00 |  До України завезуть надсучасні потяги
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 28 червня 2002 року, п'ятниця  №93 (2104) images
images
полоса
images
images
У КАДРІ ТА ПОЗА КАДРОМ
images  
images
images
images
28/06/2002



images
Юрій Іллєнко: “Я прагнув зняти з Мазепи тавро зрадника”
images

Режисер Юрій Іллєнко — патріарх українського поетичного кіно. Стояв біля його витоків, створивши нову образну мову як оператор фільму Параджанова “Тіні забутих предків”. Потім були не менш стильні режисерські знахідки у стрічках “Лісова пісня. Мавка”, “Криниця для спраглих”, “Лебедине озеро. Зона”, “Білий птах з чорною ознакою”. Вони створили славу українському кіно, позначили його золотий вік. На жаль, нині інші часи, інша кіномода. Але режисер досі залишається вірним призабутому нині поетичному стилю вишуканого мистецтва. Остання картина майстра “Молитва за гетьмана Мазепу” викликала чимало нарікань і недоброзичливості, хоча повністю її мало хто бачив. Але режисер спокійний: визнання прийде трохи пізніше, коли глядачі збагнуть, що перед ними вишукана страва, а не голлівудський “хот-дог”. І сумовито додає, що, мабуть, це його остання робота у великому кінематографі, стан якого в Україні катастрофічний. По рецепт порятунку кіногалузі ми й звернулися до вітчизняного митця з європейським ім’ям.

— Нині питання стоїть так: бути чи не бути українському кіно. Але наші кінематографісти нагадують Київську Русь перед монголо-татарською навалою. Замість об’єднання для порятунку — розбрат і міжусобиці. Можливо, митці самі винні у зневазі до них владних структур?

— Діагноз точний. Знаєте, це перманентний стан. Як почалися тоді, у тринадцятому сторіччі, чвари між слов’янами, так точаться й досі. І не лише кінематографісти так поводяться. Владні структури і Верховна Рада те ж саме демонструють. Це тло, на якому видно всі наші негаразди. Пам’ятаєте, на прес-конференції в Будинку кіно, де йшлося про те, що держава припинила фінансування виробництва фільмів, пролунало: “От якби у нас був Микита Михалков!” Вибачте, але це ім’я він собі створив, чого б ніколи не допустили в Україні. У нас культ мертвих. Людину визнають і шанують, коли вона уже в кращому світі й не здатна на конкуренцію. Так було з Параджановим, Миколайчуком. Навіть з Лобановським, якому на другий день після смерті дали звання Героя. А він цього був достойний ще 20 років тому. Через це я вже 20 років не ходжу у Спілку кінематографістів. Я у внутрішній еміграції на вулиці Михайла Коцюбинського, де живу. До речі, вчора мені розповіли анекдот про Путіна і Михалкова. Приймає президент Микиту в Кремлі й питає: “Чого це ви усе царів та царів граєте? “А той відповідає: “Оце, думаю, уже й вас зіграти”. “Але ж для цього вам доведеться поголити ваші фірмові вуса”. “Ні, це вам доведеться їх відпустити”. От вам і показник ваги митця.

А якщо серйозно, то для порятунку вітчизняної кіноіндустрії потрібно зробити зовсім небагато. Питанням нормального фінансування кіномистецтва я займався, ще коли очолював Фонд кіно при Кабінеті Міністрів. Щось конструктивно зробити там було неможливо, бо бракувало важелів, ресурсів. Але цю посаду можна було використати, аби розробити систему законодавчих актів, які дали б можливість нормальному існуванню кіно. І ми почали вивчати досвід інших країн. Аналогічні проблеми постали перед Францією після Другої світової війни, коли національний кінематограф знищувався через експансію комерційного Голлівуда. До речі, Голлівуд дуже неоднорідний. Там постійно знімаються високопрофесійні стрічки. Але більшість таких, що потрафляють запитам глядача. І є відверто комерційні фільми, що мають два завдання: витягнути більше грошей з кишень і перетворити глядачів на своїх постійних споживачів. На жаль, за останніх десять років Голлівуд виховав ціле покоління своїх шанувальників в Україні, які уже просто не уявляють собі іншого кінематографа і не хочуть його. І наш прокат займається пропагандою Голлівуда. Погортайте проспекти кінотеатрів — знайомі до болю обличчя американських акторів, а от наших — не побачиш. В українському кіно немає угруповань, котрі б створили позитивний рух для відродження галузі. Бо найперше — потрібно визнати національний кінопродукт державною цінністю, що потрібна для її розвитку. А далі починається система його захисту. Одразу постає питання, як залучити кошти для роботи галузі. Адже нині за економічними показниками вона стоїть на 40-му місці по ризику, як вкрай невигідна через довгострокове повернення капіталовкладень — близько двох років. Тепер панують швидкі гроші. Тому брати звичайні кредити, як це пропонують сучасні банки, неможливо. Відсотки з’їдять усі можливі прибутки. Отже, треба надати певний пріоритет людям, котрі вкладають гроші у неприбуткові галузі економіки — освіту, медицину, мистецтво. У світі давно існує податкова мережа для заохочення таких інвестицій. Приміром, ви заробили 100 мільйонів. Податок може сягати 80 відсотків. Вам залишається зі 100 тільки 20 мільйонів. Та коли ви їх вкладаєте в гуманітарну сферу, то податок знижується до 40 відсотків. Отже, на цій операції ви зберігаєте для себе 40 мільйонів. Така формула притягує великі кошти. У мене є каталог “Карнегі-холу”. Початкові п’ятдесят сторінок у ньому займає список меценатів, які внесли гроші у його розбудову. Суми різні — від кількох тисяч до сотні доларів. Але жодне ім’я не забуте. Там це вигідно і почесно!

Друга пропозиція для порятунку вітчизняного кіно — потрусити телебачення. Адже воно сидить на рекламі, вартість якої сягає десятків тисяч доларів за хвилину. Аби змусити глядача її дивитися, потрібен потужний носій, котрим є кінопродукт. Зверніть увагу, перед кожним фільмом і після нього хвилин з десять демонструють рекламні ролики. Помножте 10 тисяч доларів (вартість однієї хвилини) на 20. Отримаєте 200 тисяч тільки з однієї стрічки. У законі про кіно, що подавався на розгляд Верховної Ради, була стаття, де зазначалося, що телебачення має відраховувати 5 відсотків прибутку від реклами на кіноносіях. І все! Проблем з галуззю більше немає. Але наша Верховна Рада цей пункт викинула! А це ж таке потужне джерело фінансування, котрого вистачить і одного. Зважте, що ці кошти повернуться, якщо кіно енергійно функціонуватиме. Студія, яка створює п’ять фільмів на рік, не може прогоріти. То економічні розрахунки. Тому й нинішній варіант Закону про кіно має декларативний характер, бо не став механізмом виживання галузі.

— Можливо, занепад кіноіндустрії просто комусь вигідний. Мене дуже здивувало, як ваша стрічка “Молитва за гетьмана Мазепу” була використана проти Віктора Ющенка в останній передвиборчій кампанії.

— Комусь було потрібно створити думку, що “Мазепа” — це провал, котрий коштує дуже багато народних грошей. Отже, треба знайти тих, хто дозволив знімати погане кіно. І вважали, ніби це Ющенко, який має відповісти за розтринькування державних коштів. Якби політичний розклад був інший, “Мазепу” назвали б геніальним фільмом. А насправді біля витоків створення фільму стояв не один Ющенко. Просто я не хотів брати участь у політичній грі і починати власну агітацію.

— Богдан Сильвестрович Ступка каже, що гроші для картини знайшов саме він.

— Це правда. Коли відбувалися вибори президента, то Ступка і Мащенко створили Леонідові Даниловичу Кучмі достойну рекламу від кіномистецтва. Пам’ятаєте, у телевізійній вітальні вони вели бесіди на теми культури й освіти. Після запису передачі зайшла мова про кіно. Кучма нарікав, що наш кінематограф нічого не може. Але йому пояснили, що митцям “перекрили” кисень. Теза про неспроможність помилкова. Наприклад, “Вогнем і мечем” у Польщі став дуже прибутковим національним продуктом. За місяць фільм не лише повернув затрачені на нього кошти, а й заробив 40 мільйонів. Його продюсер Михайлик організував такий промоушн, що практично всім польським школярам захотілося подивитися картину. А тільки в самій Варшаві побудовано 70 мультиплексів. Зате у нас на всю Україну системою Dolbi обладнано тільки 35 кінотеатрів. І цю цифру потрібно ще перевірити. Інший приклад — в Росії Микита Михалков своїм “Сибірським цирульником” витіснив з екрана голлівудського “Титаника”.

На зауваження Леоніда Кучми, що у нас немає гарних режисерів і сценаріїв, Ступка і Мащенко відповіли: у нас є все. Уже готові два проекти — “Мазепа” і “Богдан Хмельницький”. І після обрання Президентом на другий термін Леонід Данилович допоміг роботі над обома картинами. До цього знайти кошти я не міг. Після призначення Ступки міністром культури, окрім запланованих бюджетом 6,4 мільйона гривень на кіно, додатково саме на “Мазепу” виділили ще десять. Ця сума врятувала кінематограф від повної руйнації, бо її було влито в усі структури кіновиробництва. Сімдесят два актори дістали ролі, близько шістдесяти фахівців (гримери, костюмери, піротехніки), які вже конали з голоду, два роки мали роботу, кіностудія почала функціонувати. Купили нове обладнання — відеокамеру “Digital”, комп’ютери, два автомобілі для обслуговування знімальних груп. Пошили унікальні костюми, зробили реквізит, який потім використовувався в інших картинах. Але всі навкруги були незадоволені, казали, що Іллєнко забрав усі кошти. Комізм ситуації в тому, що зі мною донині навіть не уклали контракту — ні міністерство, ні новий продюсер. За уступку авторських прав мені спочатку запропонували 4235 гривень. Я образився і сказав: “Нехай уже я буду меценатом й оплачу свою роботу сам”. Бо коли я працював над картиною, то лише телефонні рахунки надходили по 300 доларів на місяць. Я просто не мав права знецінювати роботу режисера. Адже наступникові ткнуть цей контракт і скажуть:”Іллєнко узяв чотири тисячі, отже, тобі вистачить дві”. Після моєї відмови Міністерство культури подало у Кабінет Міністрів пропозицію збільшити гонорари творчих працівників. І через два місяці прем’єр-міністр Кінах підписав відповідну постанову. Нарешті за уступку авторських прав мені запропонували 2300 гривень. Пояснили, що сума винагороди поділяється на дві частини: зарплату і гонорар. А зарплата становила аж 600 гривень на місяць.

— Чому ж ви погодилися працювати за таких умов?

— Бо дуже люблю знімати кіно. Для мене це єдина форма існування. Але всю цю історію з контрактом я вам розповів, щоб проілюструвати знецінення професії. Це ж несерйозно, щоб кінорежисери, художники, оператори, актори отримували таку платню. Одна з причин занепаду кінематографа саме ця. Коли наші польські колеги дізналися про рівень гонорарів в Україні, то сказали, що я хворий, коли тут працюю.

— А чому ви свого часу не поїхали в Голлівуд, хоча мали запрошення?

— Це було давно. Уперше в 1965 році, а вдруге — у 1972-му. Тоді поїхати у Голлівуд означало не тільки розірвати усі зв’язки, а й залишити з великими проблемами сім’ю. Що б потім робили мої брати? Якби знати, що через 20 років усе так зміниться, то можна було б ризикнути. А нині приїхати і купити кіностудію імені Довженка (сміється).

— На які кінофестивалі запрошено “Молитву за гетьмана Мазепу”?

— Про Берлінале ви знаєте. А зараз Джигурда поїхав із фільмом у Сочі на “Кінотавр”. Я не ризикнув летіти літаком через Москву, бо відчуваю тиск, що чиниться на мене, маю проблеми і з власним тиском. Ще картину запросили на кінофестиваль країн Східної Європи в Ладош. Прийшло запрошення з Монплієра. Загалом десь близько 20 кінофорумів в Іспанії, Греції. Всі запрошення в продюсерському центрі “Родовід”, яке проводить фестивальну політику і займається промоушн.

— А чому стрічка не поїхала в Канни?

— Бо на фестиваль категорії “А” можна потрапити лише один раз. Коли ми закінчували знімати фільм і на фестивалі “Молодість” показали його фрагмент агентам з Канн і Берліна, то Ганс Шлегель з Німеччини нас одразу запросив, додавши, що стрічка стане відкриттям Берлінале. Але була проблема — чи встигнемо вчасно її закінчити. Терміни були дуже стислі, підключився продюсер, уся знімальна група була, як кажуть, “на бровах”, але все одно запізнилися. Проте для нас зробили виняток і прийняли у конкурсну програму заочно. Коли ми привезли “Мазепу”, фестивальну програму було вже складено, каталог надруковано. Відбіркова комісія дивилася стрічку постфактум. Потім Шлегель мені розповів, що у всіх був шок. Організатори зрозуміли, що “Мазепа” поламає їм усю стратегію. Адже заздалегідь обговорювалися переможці, прикидали призерів конкурсу. А наш фільм ламав усі плани, бо пропонував абсолютно нову естетику, заперечував усталену форму історичного кіно. Нам запропонували, аби стрічка виступила в головній програмі поза конкуренцією. Директор національної кіностудії імені Довженка Микола Мащенко був категорично проти. Але мені це сподобалося більше, ніж підпадати під юрисдикцію журі, виборювати якісь призи. До того ж я потрапив у компанію найвидатніших режисерів, що були представлені в цій категорії, — Роберта Альтмана, Рона Говарда, який привіз “Ігри розуму”, угорського патріарха кіно Іштвана Сабо, німецького маестро Віма Віндерса. І серед цих світових авторитетів був український фільм.

— У кадрах стрічки ви активно використовуєте живопис. Ця нова мова з’явилася завдяки тому, що захоплюєтеся малюванням?

— Річ у тім, що кінематограф — мистецтво синкретичне, яке інтегрує у себе різні жанри: драматургію, акторське виконання, образотворче мистецтво. Отже, нічого нового я не зробив, просто повернув можливості в повному обсязі. Була ще одна причина. Кіно останніх років стає все більш технологічним. Комп’ютерна графіка, що запропонувала свої можливості, може його знищити. Уже є фільми, повністю створені машиною, де використовують зовнішність відомих акторів, які вже померли. Завдяки комп’ютерній графіці вони виконують нові ролі, яких не грали за життя. Але у цій системі зображення бракує образної системи, що є основною рисою авторського кіно. Як протест проти засилля блокбастерної синтетики в “Мазепі” була створена принципово нова структура, яка включала мізансцену з реальними виконавцями та вже означеними в живописі чи скульптурі образами. Цей принцип не новий. Його використовував ще японський театр Кабуки. Там узагалі грає маска, а актор накладається на вже готове зображення. Це надає образності додатковий ефект. Те, що нині пропонується на загал, настільки далеке від цієї естетики, що пересічний глядач повинен зробити зусилля, аби дістати кайф від такого фільму. Другий фокус: надаю глядачеві змогу втрутитися в розвиток подій, самому їх домислити. Але проблема у тому, що йому потрібно довести унікальність цієї пропозиції. Загалом будь-яка новація завжди складно торує шлях до визнання. Навіть з мого досвіду: “Тіні забутих предків” нині безперечна класика. Але й цей фільм сприйняли не одразу, бо він не вкладався в усталені рамки методу соціалістичного реалізму.

— Створюючи “Мазепу”, ви були генералом українського кіно, отож давали чимало приводів для чорних заздрощів. Чи не пов’язані, на вашу думку, усі трагедії, що відбулися під час зйомок картини, з матеріалізацією цієї негативної енергії?

— Ви просто в точку попали. Адже наше життя — це обмін енергіями. Навіть старі шейхи мали звичай тримати у ліжку по дві юнки, аби зберегти молодість духу.

Під час зйомок картини я відчув такий спротив, що й маршал би його не зміг здолати. До навколишніх заздрощів додалася ще й чорна енергетика анафеми, яка несправедливо була накладена на Мазепу впродовж 300 років і розповсюдилася на весь український народ. Мазепа став символом зрадника, а зрадник — синонімом українця, мазепинця. Це дуже серйозна кармічна тортура над нашим народом. Тому я прагнув зняти з Мазепи тавро зрадника. Я це відчув під час роботи ще на рівні сценарію, тому повторював своїм колегам: тільки наша спільна добра воля здатна подолати оцю енергетичну пащу навколо проекту. Я спеціально заборонив розголошувати інформацію про трагедії, що сталися на зйомках,— смерть художника Володі Фурика, серйозна хвороба оператора Вадима Іллєнка, котрий був змушений піти з картини, безліч інших ситуацій, котрі не мають раціонального трактування. А в останню експедицію, де знімалися важливі сцени “ріки мертвих”, Ступка приїхав тільки на один день. Я встиг зняти лише фрагмент. А потім Богдан Сильвестрович поїхав у Крим, поламав руку, потрапив до лікарні й з цією травмою не зміг далі повноцінно працювати. А йому залишилися майже трюкацькі сцени. Що робити? І я передоручив їх іншим виконавцям, добре, що роль гетьмана грали одразу три актори. А у фіналі муляж голого Мазепи скаче на коні безмежним степом.

Я передчував, що буде щось подібне, тому зйомки почалися з молебню. В молитві ми повинні були об’єднати наші добрі волі, аби захистити себе і наш проект від цієї “чорної руки”. Цікаво, що обряд виконав священик місцевої церкви в Прохорівці, де розташувалася кіноекспедиція. І з’ясувалося, що він належить до Московського патріархату, який наклав на Мазепу анафему. Ми батюшці усе розповіли і попросили благословіння. Він вийшов із ситуації, освятивши нашу роботу і жодного разу не назвавши ім’я Мазепи. І зробив це російською мовою.

Ліліана ФЕСЕНКО “Хрещатик”

прочитало 4494 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.6029 sec