images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
19:00 |  Вперше в Україні театр ожив в бібліотеці
images images images
17:00 |  Зима прийшла на два тижні раніше норми і йти не планує
images images images
14:00 |  Киянам порадили "легалізувати" домашніх улюбленців
images images images
11:00 |  Ключовою темою Інвестиційного форуму міста Києва 2018 стануть інновації
images images images
08:00 |  Синоптики знову попередили про ожеледицю
images images images
17:00 |  Уперше українською:
images images images
14:00 |  Станція метро "Виставковий центр" може отримати новий вихід
images images images
11:00 |  Перо й до Києва доведе: у столиці відбудеться фінал "Лескара 2018"
images images images
08:00 |  У касах столичного метрополітену встановили банківські термінали
images images images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
17:00 |  Громадскість матиме доступ до редакцій рішень Київради
images images images
14:00 |  Українці застібнуть паски безпеки навіть в автобусах
images images images
11:00 |  Київ прагне отримати статус Європейської культурної столиці
images images images
08:00 |  Для громадян із вадами зору встановлять 3D-моделі зменшених історичних пам’яток
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 14 червня 2002 року, п'ятниця  №86 (2097) images
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
14/06/2002



images
Хазяїн Підприємець Іван Суслов створив у Сквирському районі унікальну агропромислову корпорацію, де є навіть власна гідроелектростанція
images
Численний журналістський десант Національного прес-клубу ринкових реформ у селі Буки Сквирського району, що на Київщині, селяни сприйняли за чергову комісію, які перевірками затероризували їхнього керівника Івана Суслова, завзятого ентузіаста і господарника від Бога, який створив замкнутий цикл сільськогосподарського виробництва — від поля до прилавка і збудував гідроелектростанцію, котра дає дармову енергію.

Сільська мікроГЕС “затопила” струмом село

Безплатну електроенергію місцева гідроелектростанція дає мешканцям села Буки вже четвертий рік. А збудував це диво на річці Роставиці (без попереднього технічного проекту!) директор сквирської агропромислової корпорації Іван Суслов разом із сином Євгеном, нині мером Сквири (до слова, наймолодшим в Україні міським головою).

Починали з того, що розчистили русло річки, яке за багато років перетворилося на справжнє звалище для сміття. Сюди скидали непотріб не лише мешканці найближчих сіл, а й сквирські підприємства.

— Завалили річку так, що вона нагадувала брудний потічок, який можна було перейти вбрід, підкотивши штани,— розповідає Іван Суслов.— Сміття накидали стільки, що ми вивезли його аж 1700 вантажівок. Причому КамАЗи набивали вщерть, наче той дядько, що везе добро додому...

На жаль, ініціативу Суслових не підтримали ні в районі, ні в області. Навіть тутешні селяни спочатку насторожено поставилися до цієї затії: ні тобі сміття викинути, ні корову напоїти через очищувальні роботи. А їх же, тих робіт, непочатий край. На місці вивезеного сміття утворилися справжні яри завглибшки 15—17 метрів. Вирви заповнювала дощова вода, і ця глиняна жижа пливла в річку. Тож довелося їх замощувати піднятим із дна грунтом, а пізніше заліснити, щоб більше зміцнити береги. Тільки нинішнього року завезли сім тисяч саджанців. А всього на схилах ростуть 36 тисяч дерев — справжній молоденький гай.

Доки річку чистили і шукали, де б замовити турбіну для майбутньої ГЕС, державні контролери вторували доріжку до села. Підприємці пережили дванадцять комісій різних рівнів. А коли навесні повенева вода прорвала дамбу, то Суслову-старшому довелося навіть писати пояснювальну записку в правоохоронні органи — виправдовуватися, що то не він її навмисно підірвав...

Врешті після очищення берегів і дна річки (русло поглибили від 5 до 12 метрів, і Роставиця стала такою, як була років 100–150 тому) можна було приступити до будівництва ГЕС. Однак знайти фахівців, які допомогли б в цьому, Суслови не змогли. Всі, з ким вели переговори, не вірили, що ГЕС можна звести без дамби, просто викопавши посеред річки яму, і скористатися перепадом тиску. Замовлення на виготовлення турбіни без документації не прийняли ні в Миколаєві, ні в Херсоні. Умовити вдалося лише харків’ян: мовляв, ризикуємо ж власними грошима. Ті виготовили турбіну і змонтували її. Але устаткування не запрацювало. Довелося його знімати самотужки, везти на сквирський вентиляторний завод і там доводити до пуття. Коли механізм установили заново, він дав 40 кіловат електроенергії.

— Потужність електростанції можемо довести до 100 кіловат,— каже пан Іван.— Але не робимо цього тому, що й тієї кількості енергії, яка є нині, нікуди дівати. Підключитися ж до центральної мережі нам не дозволили. Обласне енергетичне начальство навіть висміяло нас, навіщо, мовляв, нам ваших 40 кіловат. А потім назвали таку суму за послуги, що дешевше було б зупинити ГЕС. Тому й працює станція не на повну потужність. У теплу пору року вмикаємо її лише вночі, освітлюючи Буки, ніби в Лондоні чи Нью-Йорку. Лише на сільських вулицях встановлено 400 ліхтарів. А взимку станцію зупинити не можна, розмерзнуться труби. От і гріємо повітря. Частину надлишку енергії поглинає тваринницька ферма, яку підключення до нашої мережі врятувало від розорення. Нинішні американські власники “Київобленерго” мало не згубили нам стадо. Річ у тім, що під час доїння не можна вимикати апарати. Інакше наступного дня корова дасть на півтора-два літри молока менше. Коли ж це повторюється кілька разів на місяць, вважай, що дійне стадо пропало. А на його відновлення потрібно від трьох до п’яти років...

Приїздять до Буків звідусіль запозичувати сусловське ноу-хау. Кажуть, зняте тут кіно демонстрували в ООН, і весь цивілізований світ дивувався сквирському винаходу. Тільки в Україні ним не цікавляться ні в області, ні вище. А пан Іван каже, що якби електроенергію їхньої ГЕС купувала держава, то збудував би на Роставиці за рік ще п’ять таких і забезпечив довколишні села струмом. Мабуть, тоді не потрібні були б мільйони кредитних доларів на добудову атомних енергоблоків, адже за розрахунками Інституту електродинаміки НАНУ загальний гідроенергетичний потенціал лише малих річок становить 12,5 мільярда кіловат-годин.

Натомість до Суслових і досі не забувають навідуватися з перевірками. Одна з останніх комісій завітала одразу, як пан Іван звернувся з проханням підключити ГЕС до мережі. Контролери вимагали, аби власники ГЕС сплачували за кожний кубометр води, що його використовує станція. Однак правники корпорації (їх підприємець тримає, аби відбитися від численних перевірок) остудили гарячі голови державних мужів, знайшовши іншу зачіпку: мовляв, викладайте гроші за те, що річка тече по приватній території. На тому й розійшлися.

Притулок є, дітей немає

Ошатна споруда на околиці села потопає в зелені й весняному пташиному щебеті. Дитячий будинок для дванадцяти хлопчиків і стількох же дівчаток віком від п’яти до семи років готовий на всі сто відсотків. Єдина умова, яку поставив Іван Суслов (ініціатор спорудження цього притулку), аби діти були справжніми сиротами, а не соціальними. Тут їх доглядатимуть і виховуватимуть у національно-державницькому дусі. Навчатимуться вони у сільській школі. Згодом їхню вузівську освіту оплачуватиме корпорація. А після повернення в село їм і весілля справлять, і хатину збудують...

Та все це згодом. Нині ж обласне начальство і пальцем не поворухнуло, аби підшукати для дитбудинку малюків. Ніхто з чиновників і сам не приїздить, щоб на власні очі побачити сиротинець. А шкода, бо там є все для того, щоб діти не відчували себе обділеними. Затишні кімнати на чотирьох, обставлені кожна по-своєму (від розташування меблів до шпалер і килимів). Окремі приміщення для відпочинку хлопчиків і дівчаток. Зала для виконання домашніх завдань і чимала бібліотека, комп’ютерний клас, кімнати для директора і вихователів. Нас, журналістів, найбільше вразили побутові приміщення. Кухня, як у “крутій” квартирі, з першокласною технікою, швейні і пральні машини провідних західних фірм у побутових кімнатах. Санітарний вузол з ізолятором також облаштовано за останнім словом медицини. У підвалі — великий спортивний зал.

Як зізнався господар, у нього вже давно боліло серце за сиріт. А після того, як Сквирський дитячий будинок звернувся по допомогу, вирішив збудувати свій. Об’їздив чимало регіонів України у пошуках взірця. Цікавився, як організовують такі притулки у Німеччині. І тепер вважає, що кращого за буківський закладу немає в Україні.

Храм на місці смітника

Церква у селі Буки на березі Роставиці виросла за один рік. Спорудили її за всіма правилами національного храмового зодчества (на виставці архітектури проект посів перше місце). Сьогодні навіть важко уявити, що на цьому місці донедавна також був велетенський смітник. А люди — майбутня парафія — крали будматеріали з майданчика.

— Нині все інакше: щодня на будівництво приходять 5–6 чоловік із довколишніх сіл, бо церкви немає в жодному,— розповідає Суслов-молодший.— Такі зміни у настроях сталися завдяки священикам Української православної церкви Київського патріархату, які часто навідуються в село, відправляють Божу службу, спілкуються з громадою. От і сьогодні в нас у гостях ректор Київської духовної семінарії і академії настоятель Свято-Михайлівського монастиря отець Дмитрій. Якщо раніше люди не підтримували жодних наших ініціатив, то нині й річку засмічувати не дають, і рибу ловити сітками забороняють. Для них хочеться працювати. Тож і стараємося, аби храм збудувати якнайкращий. Його розписуватимуть відомі художники. А вівтар буде зі справжнього мармуру.

Своя “софіївка” на березі Роставиці

По той бік річки (поряд з гідроелектростанцією) на крутих схилах красується кілька оригінальних будиночків під червоною черепицею — такий собі шматочок альпійського пейзажу. Це місцевий будинок відпочинку, який невдовзі прийме перших відвідувачів. Поряд із ним диво-сад, де між кам’яними валунами, оповитими зеленню і зрошеними химерними фонтанами, висаджено понад три тисячі видів дерев та кущів з багатьох країн світу.

— Парк ще зовсім молодий,— пояснює Іван Суслов.— Ми купили цю землю перед президентськими виборами. За 2,7 гектара смітника заплатили області понад 100 тисяч гривень, тоді як 3,5 гектара добротного чорнозему в Буках коштує лише 14 тисяч. Але ми знайшли такі гроші і всупереч усьому заклали парк. Нині докупили ще 18 гектарів землі для його розширення. Невдовзі він зможе посперечатися своєю красою з найкращими парками України.

Виробництво із замкнутим циклом

Агропромислова корпорація “Сквира” — одне із трьох вцілілих експериментальних об’єднань. До неї увійшли п’ять колишніх розвалених колгоспів, чотири заводи, районні “Сільгосптехніка” і “Сільгоспхімія”, ринки і магазини, де корпорації належить контрольний пакет акцій. На 14 тисячах гектарів землі працюють 1,5 тисячі людей, які відчули смак справжнього господарювання.

— За останніх три роки ми лише податків заплатили 13 мільйонів гривень,— хвалиться пан Суслов.— Наше сквирське масло — чи не найсмачніше в Україні. Дарма, що обласні чиновники перекривають кисень — зупинили козеїнову лінію, без якої підприємство практично працювати не може. Мовляв, нема проектної документації на неї. “Скажіть, що я маю тут поставити: фільтр чи якийсь лічильник? Чого бракує?” — запитую у них. А вони мені: “Потрібен проект, і замовляти його слід тільки у нас за 35 тисяч гривень...” То я й зупинив завод на реконструкцію. А наразі взяв восьмимільйонний кредит у банку, аби збільшити молочне стадо і працювати рентабельніше. Невдовзі випускатимемо високоякісне масло майже втричі дешевше за те, що нині продають у Києві. І молоко наше коштуватиме 20—30 копійок за літр.

Курйоз вийшов із нашим цукровим заводом, який здобув диплом найкращого платника податків. Замість того, щоб усіляко підтримувати таке виробництво, нам ставлять палиці в колеса. За те, що завод вчасно розрахувався за електроенергію, сплатив людям зарплатню, а державі — податки, його покарали. Бо, бачте, цукор продали, але не по 2,37 гривні за кілограм, як було встановлено державою, а по 1,95–2, як продиктував ринок. Тут одразу папірець з області й прислали: платіть 1 мільйон 600 тисяч гривень штрафу. От і спробуй погосподарюй. Та ми все одно якось викручуємось, навіть виношуємо грандіозні плани, де є місце не лише матеріальному, а й духовному. Тільки за останні два роки закупили 150 одиниць сільськогосподарської техніки, витратили на благодійність 1,5 мільйона гривень. Сподіваємося, що й надалі не збідніють ні наші руки, ні наші серця.

Лариса ДАЦЮК, Валерій СКИБА (фото) “Хрещатик”

прочитало 11403 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3741 sec