images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Уперше українською:
images images images
14:00 |  Станція метро "Виставковий центр" може отримати новий вихід
images images images
11:00 |  Перо й до Києва доведе: у столиці відбудеться фінал "Лескара 2018"
images images images
08:00 |  У касах столичного метрополітену встановили банківські термінали
images images images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
17:00 |  Громадскість матиме доступ до редакцій рішень Київради
images images images
14:00 |  Українці застібнуть паски безпеки навіть в автобусах
images images images
11:00 |  Київ прагне отримати статус Європейської культурної столиці
images images images
08:00 |  Для громадян із вадами зору встановлять 3D-моделі зменшених історичних пам’яток
images images images
17:00 |  Сторінки історії: папір для першої київської друкарні везли човнами 250 км
images images images
14:00 |  На столичних мостах проводять ремонти. Водіїв просять передбачати більше часу на дорогу
images images images
11:00 |  У Києві за 2-3 роки планують замінити комплексно зношені мережі у найпроблемніших мікрорайонах
images images images
08:00 |  В Україні поширюють неправду про наявність нібито епідемії чуми, сказу та промислового ботулізму
images images images
19:00 |  Україна виступить в Шанхаї на п'ятому Кубку світу з карате Кіокушинкайкан ІКО Мацушима
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 17 травня 2002 року, п'ятниця  №70 (2081) images
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
17/05/2002



images
Стелла Захарова: “Із будь-яких змагань я поверталася з медалями”
images
Нещодавно в Києві фінішував Міжнародний турнір зі спортивної гімнастики на Кубок Стелли Захарової. Три дні у столичному Палаці спорту тривало свято, в якому брали участь провідні спортсмени світу. Природно, ці змагання викликали зацікавленість як серед фахівців, так і поміж звичайних глядачів... Протягом майже двадцяти років цей колись чи не найпопулярніший в Україні з усіх видів спорту не мав належної державної підтримки. По закінченні турніру ми зустрілися із Захаровою: адже це був її дебют, і тому хотілося почути, як вона ставиться до власного турніру, поговорити про чемпіонське життя-буття...

“Коли я вирішила провести турнір, на мене дивилися здивовано”

На побачення я приїхав до кінної бази “Динамо”, куди залюбки навідується олімпійська чемпіонка... Однак спочатку ми розмовляли зовсім не про коней, а згадували московську Олімпіаду-80, що принесла радянським спортсменам багато нагород найвищої проби. Блискуче тоді виступили в Білокам’яній українці: одразу сорок наших співвітчизників привезли додому золоті медалі — неперевершений рекорд для нашої країни за час виступів у найпочесніших спортивних змаганнях. А одеситка Стелла Захарова стала продовжувачкою справи неодноразових олімпійських чемпіонів з України Бориса Шахліна, Поліни Астахової, Лариси Латиніної, здобувши золото у командному заліку. Відтоді спливло чимало води...

— Що означає для вас звання олімпійської чемпіонки?

— Перш за все хочу сказати, що опинитися на найвищій сходинці Олімпійських ігор, безумовно, надзвичайно приємно і почесно. Під час виступів як для глядачів, так і для фахівців стаєш взірцем чогось незвичного, культового, бо своїми виступами прославляєш власну країну. А коли активні виступи закінчуються, доводиться дивитися на світ уже по-іншому. Взагалі ж, за висловом видатного штангіста Юрія Власова, “у спортсменів високого класу існують чорні й білі життєві смуги”... От і зараз, коли я вирішила започаткувати цей турнір і намагалася дістати підтримку, то на мене спочатку дивилися здивовано, і мені вже здалося, що опинилася саме у чорній смузі... А люди просто прагматично прикидали, чи зможу я тут досягти таких результатів, як колись у спорті...

— Коли у вас виникла думка провести власний турнір?

— Мені важко відповісти однозначно. Довго я виношувала цю ідею, коли доводилося сидіти вдома з донькою Христиною. Пізніше я почала відвідувати спортивну базу в Кончі-Заспі, спостерігала за тренуваннями гімнастів. Придивлялася до міні-змагань на Кубок Бориса Шахліна, які проводяться серед трьох країн пострадянського простору — Росії, Білорусі та України. Важко сказати, що керувало мною тоді. Певно, хотілося ще раз довести, що в Україні багато спортсменів високого класу...

— Які труднощі організаційного характеру вам довелося долати, готуючись до турніру?

— Справді, труднощі з’явилися із самого початку, коли треба було відкрити Фонд Стелли Захарової, без існування якого проведення турніру було б просто неможливе... Аби підготувати потрібні папери, чиновники з Міністерства юстиції запропонували зачекати до кінця березня. Я дуже переймалася таким початком, навіть не спала ночами... Звичайно, щоб прискорити отримання документів, потрібні певні зв’язки, яких у нас не було. Зрештою нам поталанило: мабуть, урядовці вирішили піти назустріч олімпійській чемпіонці...

— Мені відомо, що ви запросили спортсменів провідних федерацій світу. Як вам це вдалося?

— Ми провели величезну роботу. Кілька місяців тому на чемпіонаті світу в Бельгії я зустрілася з представниками різних федерацій. І переконувала, що це буде надзвичайно цікаво й до того ж усі витрати беремо на себе... Вони ставилися до нас з певною недовірою, хоч принципову згоду на участь давали. Справа в тому, що протягом останніх 24-х років представники жодної країни не приїжджали до України. Після чемпіонату світу нам знову довелося вести переговори з кожною з цих держав, і зрештою вдалося отримати офіційну згоду федерацій. Чималу роль відіграв і той факт, що змагання проводилися на помості, який довелося перевезти з Кончі-Заспи до Палацу спорту. Він з розряду недешевих, однак ми розуміли, що, коли проводитимемо турнір у звичайному залі Кончі-Заспи, на пропозицію ніхто не відгукнеться. А напередодні чемпіонату Європи в Греції наш Кубок — як своєрідна генеральна репетиція.

— І хто ж відгукнувся?

— Представники 14-ти країн. Приїхали гімнасти зі Сполучених Штатів, Канади, Великобританії, Швеції, Бразилії, Нідерландів, Росії, Білорусі тощо. Напередодні змагань ми лише знали, що наша країна, білоруси та росіяни виступатимуть найсильнішим складом. Та виявилося, що американці й голландці привезли лідерів. Доволі несподівано у вправах на коні перемогу здобув спортсмен зі Швеції, де спортивна гімнастика не в особливій пошані.

Однак уже наступного року нас цікавитиме не кількість учасників, а якісні показники. І вже зараз над цим працюємо.

— А які враження про змагання?

— Передовсім ми максимально подбали про належну атмосферу довкола свята спортивної гімнастики. І на мою думку, нам це вдалося. Початок турніру і його закриття були просто феєричні. Ми запросили естрадних виконавців, на великому екрані демонстрували документальний фільм про історичні постаті спортивної гімнастики. А багато з них були присутні в залі серед почесних гостей: Борис Шахлін, Ігор Коробчинський, Людмила Турищева, Ніна Бочарова... На цьому турнірі ми вкотре довели, що українські спортсмени одні з найсильніших у світі. Недарма більшість нагород вибороли саме наші атлети.

Гадаю, що дебютували вдало. По завершенні свята представники багатьох країн у розмові зі мною це стверджували. Скажімо, французи їхали заради помосту, але, зрештою, були в захваті від організаційного рівня.

— Певно, без сторонньої допомоги навряд чи можна було б організувати такий чудовий турнір...

— Насамперед вдячні держадміністрації міста Києва та особисто меру столиці Олександру Омельченку. Особливо дякуємо кримському заводу вин “Коктебель”.

— А чим для вас особисто став цей турнір?

— Це — моє життя. Справа, задля якої, на мою думку, варто жити й творити. Я організувала його у першу чергу для глядачів, які скучили за таким видом спорту, і була переконана, що це викличе зацікавлення. Передчуття мене не зрадило. До того ж змагання я започаткувала й для тих, кому цікаво побачити найкращих атлетів, рівнятися на них... Так було й зі мною.

— Вхід до Палацу спорту ви зробили безплатним...

— Річ у тім, що Кубок розрахований на масового глядача, незважаючи на його достаток. Якщо, скажімо, концерти Лариси Доліної відвідує та частина населення, що може собі це дозволити, то я хотіла, щоб змагання з гімнастики відвідав кожен охочий.

“Перші кроки в спорті за мене робила моя бабуся”

— Я, на жаль, не бачив ваших виступів — вважаю, що й багатьом молодим читачам нашої газети в цьому теж не поталанило... Згадаймо, як ви самі починали професійну кар’єру.

— Якщо можна так сказати, то перші кроки за мене робила моя бабуся, яка, зважаючи на зайнятість моєї мами, привела свою семирічну онуку до дитячо-юнацької спортивної школи з... художньої гімнастики. Цей вид спорту, насамперед, вимагає неабиякої пластичності, а я більше скидалася на маленький цупкий клубочок... Тож за два місяці бабусі запропонували перевести мене до секції спортивної гімнастики. Отак в одеському спортзалі “Авангард” я й розпочала власну кар’єру. І що найцікавіше, після двох місяців тренувань я перемогла у першому ж турнірі! Багато фахівців тоді пророкували мені велике майбутнє. Мене помітили тренери Володимир Іванович та Марія Василівна Кукси, за чиєї безпосередньої участі я й досягла найвищого олімпійського п’єдесталу.

— Існує думка, що до змагань такого гатунку, як Олімпіада, спортсмени готуються по 3—4 роки...

— Це справді так. Якщо вперше я стала на килим у сім років, то в 10-річному віці вже серйозно почала готуватися до таких змагань. Уявляєте? Аж до двадцятиліття тривала планомірна підготовка, щоб отримати олімпійську кваліфікацію. Потрібно було добре виступати на змаганнях різного рівня, аби помітили судді та фахівці... Гімнастика — не для ветеранів. Вона доволі молодий вид спорту. І спортсмени мають не так уже й багато часу для того, аби реалізувати плани, десь 12—15 років...

— Але ж підготовка залежить і від тренера?

— У мене був досвідчений наставник, який на тренуваннях змушував працювати так, щоб на будь-яких змаганнях я сяяла, як зірочка. Адже буває, коли спортсмен наче й виконує важку вправу бездоганно, та все одно чогось яскраво-виразного йому бракує. Тож Володимир Кукса й робив усе для того, щоб я подобалася не лише суддям, а й глядачам. Адже їхні симпатії мають неабиякий вплив на слуг Феміди.

— А могли б нагадати прізвища спортсменок, разом із якими вибороли нагороди в Москві? Чи й досі з ними спілкуєтеся?

— Так, їх неможливо забути, адже разом долали великий шлях як у спорті, так і в житті. Це, насамперед, Маша Філатова, Олена Давидова, Наталка Шапошникова. Саме з ними здобули золото. Згадую й інші прізвища: Олена Наймушина, Неллі Кім, з якою постійно мешкали в одному номері готелю.

На жаль, склалося так, що майже ні з ким із них не спілкуюся: Ольга Корбут давно живе в Америці, з іншими інколи розмовляємо лише по телефону... До того ж майже десять років ми з чоловіком жили в Швеції, що також вплинуло на стосунки з подругами... Востаннє разом збиралися 89-го року на міжнародному турнірі в Москві — вже як судді...

— Згадуються й інші власні досягнення?

— Знаєте, я з будь-яких змагань поверталася з медалями!.. Не важливо, чи то кубок країни, чи першість світу. Поза сумнівом, золото Олімпіади ні з чим не порівняти, але й Кубок світу в Японії ніколи не забуду. Туди я поїхала дебютанткою і все ж з першої спроби виграла Кубок світу у відомої румунської гімнастки, олімпійської чемпіонки Наді Комонечі. Для мене це було щось надзвичайне!

— Зі спортом великих досягнень рано чи пізно треба розлучатися. Що стало для вас тією “руйнівною силою”, яка змусила залишити улюблену справу?

— Природа бере своє, і розуміла, що краще залишити спорт красиво, аніж брати участь у великих змаганнях і повертатися звідти ні з чим. Останнім акордом була моя перемога на чемпіонаті світу 1981 року.

Якось мене разом з іншими відомими спортсменами запросили на вечірку, які часто збирали після змагань високого рангу. Там я познайомилася з Віктором Хлусом, чемпіоном СРСР з футболу у складі київського “Динамо”. Ми сподобалися одне одному... А моя кар’єра тоді вже дещо пішла на спад, і тому я без особливих вагань залишила спорт назавжди і вийшла заміж за Віктора. Згодом у нас народився син Олег, і я розпочала суддівську кар’єру...

— Однак 1989 року разом із чоловіком ви виїхали до Швеції, де багато років працювали тренером зі спортивної гімнастики. Далі повернулися додому... Але ніби вже до іншої країни?

— Так, коли 97-го прибули до Києва, я справді була вражена змінами у державі. Нам довго довелося призвичаюватися до економічних змін... Безперечно, нам було приємно повернутися до власного дому, проте було одне “але”... За тривалий час розлуки з батьківщиною були втрачені всі зв’язки, і нам, так би мовити, потрібно було починати все наново. Мій чоловік майже рік працював у дитячому футболі без зарплатні, я також не могла знайти роботу для душі. І все ж вважаю, Бог залишився на нашому боці. У нас з’явилася донечка Христина, що певним чином допомогло мені зібратися з силами і розпочати втілення задумів у життя.

Сьогодні мені особливо подобається Київ: столиця чудово оновлюється. Гадаю, що багато киян погодяться зі мною: значна заслуга в цьому й нашого мера Олександра Олександровича Омельченка...

Півгодини з Ребекою — і втоми як не бувало

Ми розмовляли зі Стеллою, доки її улюблений кінь Ребека був в іншої вершниці. Скориставшись паузою, запитав її наставника, заслуженого тренера України з кінного спорту Анатолія Сумцова, чи змогла б пані Захарова досягти великих успіхів у цьому виді, якби з дитинства віддала перевагу саме йому.

— У кінному спорті вікових меж не існує. Не знаю, чи здобувала б вона перемоги на світових форумах, однак, напевно, що з її координацією виступала б непогано. Мені справді приємно працювати з олімпійською чемпіонкою. І маю зазначити, що гімнастика і кінний спорт певним чином взаємопов’язані. З першого погляду помітно: Стелла — наша людина!..

* * *

— Стелло, ви часто приїжджаєте сюди? — запитую я згодом.

— Раз чи двічі на тиждень я гість кінної бази. І це для мене важить багато... Після буденних клопотів півгодини спілкування з конем допомагає позбутися усіх негативних емоцій. Саме тут, на базі, черпаю енергію, яка допомагає мені протягом тижня працювати з новим натхненням. Сприяє цьому й доброзичлива атмосфера, і щирі тренери, які вкладають душу в роботу. Певно, я не збираюся ставати олімпійською чемпіонкою з цього спорту, однак в аматорах залишуся назавжди.

— А чи є у Стелли Захарової вільний час?.. Можливо, підтримуєте уподобання вашого чоловіка й інколи виходите на смарагдовий майданчик поганяти м’яч?

— Тільки не це. Коли чоловік дивиться футбол, я одразу ж залишаю його наодинці. Як Віктор не намагався залучити мене до цього спорту, футбол все одно не подобається. Коні — моє, і за будь-якої погоди я приїжджаю на кінну базу. Пам’ятаю, якось була шалена злива, каталася під дощем, хоч інші відвідувачі в цей час ховалися під дахом. Шкода, але я просто не маю часу на щось інше...

— Мабуть, ви мали пропозиції залишити Україну і жити за кордоном, у Штатах, Англії, Німеччині? Не жалкуєте, що повернулися в Україну?

— Однозначно — не збираюся залишати Україну. Щороку разом з чоловіком вирушаємо до Швеції на дитячий футбольний турнір, де Віктор є одним із засновників. Звичайно, проживши там чимало років, маємо багато друзів, знаємо кожну вуличку, кожен будинок. Усі тобі раді, усміхаються. І все ж помітно, що дивляться дещо з пересторогою, не сприймають як свого. І це природно, адже якою б індивідуальністю ти не був за кордоном, все одно дім твій тут. Чим ми відрізняємося, скажімо, від тих-таки шведів? У нас усі почуття на поверхні, а в них, буває, усміхаються, кажуть тобі солодкі слова і водночас можуть тримати камінь за пазухою. У них усе розписано по хвилинах, і цим вони в чомусь нагадують роботів. Хоч би як там було, рідну домівку неможливо порівняти ні з чим.

Анатолій ЯНГОЛЬ журналіст

прочитало 5520 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3279 sec