images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Kyiv Smart City продовжує стратегічне партнерство із Visa та Google щодо впровадження розумних рішень у місті
images images images
16:30 |  У столиці вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні
images images images
14:00 |  Віталій Кличко привітав українців із Днем Гідності та Свободи
images images images
11:00 |  З 2019 будівельні норми змінять заради комфорту людей з інвалідністю
images images images
08:00 |  До 85-х роковин Голодомору у столиці відбудуться поминальні панахиди та жалобні заходи
images images images
20:30 |  У столичній мерії відбудеться художньо-патріотичний марафон до Дня Гідності та Свободи
images images images
19:30 |  Під час навчань рятувальники відпрацювали заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації
images images images
18:30 |  «Арт проти насильства»
images images images
17:00 |  Північний офіс Держаудитслужби проведе пряму лінію з громадянами
images images images
15:30 |  Київ працює за трьох Про це свідчить сума податків, сплачених киянами
images images images
14:30 |  У столиці три дні триватиме Міжнародна виставка продовольчої продукції «Ukrainian Food Expo 2018»
images images images
14:00 |  У Києві відбудеться XVII Міжнародний промисловий форум
images images images
11:30 |  З нагоди Дня Гідності та Свободи у столиці пройдуть меморіальні і урочисті заходи
images images images
11:00 |  Столичні лікарі пояснили, хто не може стати донором
images images images
08:00 |  Столичні рятувальники проведуть масштабні навчання
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 17 травня 2002 року, п'ятниця  №70 (2081) images
images
полоса
images
images
ДОЛІ ЛЮДЕЙ - ДОЛЯ КРАЇНИ
images  
images
images
images
17/05/2002



images
Реабілітовані через півстоліття Сестри пригадують часи розкуркулення, голодомору та війни
images
Читачі, певне, пам’ятають лист ветерана праці, учасника війни Варвари Сушко, опублікований 5 квітня у нашій газеті під назвою “Розкуркуленим відшкодували збитки — 112 гривень 50 копійок”. Лист закінчувався словами: “Скоро відійдуть у небуття ті, хто пам’ятає. Але живі мають про це знати... Щоб страхіття ніколи не повторилося”. Ціну колективізації неможливо виміряти. Черчілль, певне, недарма пригадує десять пальців Сталіна, які той показав у відповідь на запитання про ціну колективізації. То десять мільйонів розкуркулених, кинутих до в’язниць, засланих до таборів. Однією з таких родин була й родина Сушків з Германівки Обухівського району на Київщині. Варварі ще й року не виповнилося, коли сім’ю розкуркулили і вислали з села. Але навіть у неї залишилися жахливі спогади про дитинство. Її сестра Ольга пам’ятає більше. Я вирішила зустрітися з ними. Дівчатка були тоді ще малі, але тогочасні події не стерлися з пам’яті й досі. Вони розповіли мені сумну історію свого роду.

Маня померла через мене?

Варвара: Спогади дитинства і досі крають серце. Перед минулим не поставиш стіну. Воно зринає у пам’яті знову й знову. І перша моя згадка — не усміхнене обличчя матері і її пестливі руки, а розпачливий крик у лавці з порожніми полицями: “Боже! Уже й гнилої риби немає!”

...Пам’ятаю довгий шлях. Ми йдемо від села до села. Спочатку мене несуть на руках, а потім, певне, у батьків не вистачає снаги і я плентаюсь за ними курним битим шляхом. Пилюка забивається в ніс і у вічі, я хочу їсти, у мене немає сил, не встигаю за батьками і, злякавшись, що відстану й загублюся, голосно плачу. Батько повертається і бере мене на руки. Заходить у якусь хату і просить господарів: “Дайте дитині молока”.

Нарешті у Кагарлику знайшли роботу й притулок. Великий довгий барак. Нари. Дорослі на роботі, а я одна. Мені страшно, бо на матраці, як грізні хмари, кубляться великі воші. Раптом чую: поруч хтось хрипливо стогне, з горла виривається клекіт. Певне, людина помирає... Лише через багато років наважилася запитати у мами, що то за воші були такі великі? Мама сумно відповіла: “То блощиці, доню”. Вона довго мовчала, а далі каже: “Ми прийшли з поля, а ти лежиш у нестямі — малярія. Батько зранку посадив нас на воза, — він працював тоді їздовим,— довіз до перехрестя і поїхав на поле, а я пішла з тобою на руках у Германівку до дядька Івана. Йду, ледве ноги тягну, несу тебе, безмовну, і не знаю, чи жива ти, чи вже померла. Перейшла через холодний струмок, ось уже й дядькова хата, а мені ноги зсудомило, йти не можу... Якби не Іван Гетьман, каліка з дитинства, не вижили б ми тоді!”

...Коли мама працювала у комуні, їй давали за роботу чорні, тверді коржі. Якось вона принесла лише один корж. Я його з’їла, не дала маленькій сестричці Мані. Дівчинка померла. Прийшов дядько Іван, узяв на руки синє мертве тільце, обтер його і поклав у домовину. Раптом я збагнула, що Маня померла через мене, бо я з’їла увесь корж і їй не залишила. І ось я живу, а Мані немає. Я довго вагалась, але не витримала і запитала у матері: “Мамо, це я винна, що Маня померла?” Почула у відповідь: “Ні, доню, я не змогла її врятувати від голоду”.

Повтікали з Уралу і дід з бабою та їхні дві доньки Надя і Оля. Вони повернулися в Україну. В Германівку, звісно, й не потикалися, а оселилися під Києвом, у Голосієвому. Дід був колись заможним господарем. Мав велике обійстя, у коморі повно зерна, а у повітках — корови, коні, свині. Тепер він працював сторожем. У голодовку брав мене з собою просити милостиню. Сідали під дубом над дорогою. Я простягала руку, а він промовляв: “Подайте дитині”.

Батько одружився з біднячкою

Ольга: Наш дід Андрій Сушко і баба Єфросинія Михайлюк були роботящими. У обох рано померли батьки. Орної землі мали обмаль, лише гектар городу біля хати. Узяли в степу кілька гектарів в оренду і сіяли там буряки. Завели худобу. Збудували добротну хату, вкрили її бляхою. Поставили сарай, клуню, комору для зерна. Згодом велике сімейство Сушків отримало дозвіл на будівництво парового млина...

Головною робочою силою був старший син — наш батько Андрій Сушко, русявий, гарний, щедрий і веселий. А на гармошці грав так, що сходилося слухати усе село. Будь-яка дівчина пішла б за нього. Батьки вже й невісточку з багатого дому нагледіли. Але тато закохався у красиву юну Мотрю Гетьман. І не пішов проти свого серця. Врешті-решт і його батьки змирилися. Наша мама ще дівчиною, коли полола буряки в степу, познайомилася з татом. Вона була з бідної родини. Її мама 1919 року померла від тифу.

Вінчалися молодята в церкві. І раптом з’явилася мати колишньої нареченої Андрія. Вона почала запалювати свічки і перевертати їх, не бажаючи щастя молодим.

Дід виділив Андрієві 17 соток землі, сарай і курку. Молоді ділили яйце на двох і були щасливі. У 1925 році народилася я. Тоді почали будувати хату. Батько місив ногами глину, мама мазала. Згодом купили теличку. А у 1929 році народилася Варвара.

Але революція стала на заваді усіх планів. А колективізація й розкуркулення зруйнували й те, чого не встигла знищити революція. 1928 року у Германівці було заведено подвірні картки на всі земельні ділянки селян. Тоді ще запитували, яку форму — індивідуальну чи колективну — хотів обрати господар. А в 1929 році почалася суцільна колективізація. Приїхав з міста 25-тисячник Євген Семенюк, який заганяв до комуни примусово. Людей, котрі відмовлялися йти у колгоспи або чинили опір, заносили до списків куркулів. Їхнє майно конфісковували.

Чи винні коні?

Під час продрозверстки активісти повивозили все дідове зерно й майно. Забрали корову й коней. Наша сім’я не була куркульською, бо тато взяв біднячку. Мабуть, батьки постраждали через непокору. Коли прийшли за кіньми, батько посадив верхи молодшого брата, 15-річного Івана, хльоснув батогом: “Жени на берег!” Після цього тата відразу ж зарахували до злісних куркулів. А таких виселяли на Урал.

Діда й батька забрали вночі. Удень настала черга й усієї родини. Привезли до Обухова. Потім у Київ, де загрузили у товарняки з діркою у кутку для туалету. Сморід, нечистоти. У багатьох відразу ж почалися шлункові захворювання. Їхали довго. Висадили нас на роз’їзді Утьос на Уралі. Чоловіки будували з дощок довгі бараки з нарами. Їжі не вистачало. Люди хворіли і вмирали. Про це мама написала в село братові Івану Гетьману. Той пішов до сільради, прихопив із собою двоє курей і попросив у голови сільради довідку, що наша мама з бідної родини. Голова знав, що у маминій родині ніякої землі в степу не було, вона ходила туди чужі буряки полоти. Отож він видав таку довідку. Але лише мамі. Бо тато, за його словами, був сином куркуля. Отже, й сам куркуль. Дядько Іван поїхав по сестру з дітьми. Та мама без тата не хотіла повертатися. Плакала, голосила. Але чоловіки умовили її забрати малих і повернутися в Україну. Назад ми вже їхали у нормальному вагоні. Але Варвару довезли ледве живу. Вдома напували її краплинами молока. Вона й очуняла...

Від батька два роки не було ні слуху ні духу. Повернувся несподівано, надвечір. У сутінках зайшов до дядькової хати, щоб ніхто не бачив. Він переховувався від односельців, бо втік із заслання без документів. Іван спочатку сховав його в коморі. Але шила у мішку не втаїш і все життя в коморі не проживеш. Якщо хтось дізнається, усім непереливки. Отож мама умовила піти в Обухів і все розповісти владі. І батько з дядьком Іваном пішли до слідчого. Той усе уважно вислухав і начебто погодився, що сім’ю несправедливо розкуркулили. Тим більше, недавно у журналі “Більшовик” було опубліковано статтю Сталіна “Запаморочення від успіхів”. Там вождь народів звинувачував у перегинах при розкуркулюванні. (В одній із сільрад Батуринського району вивезли 34 господарства. А при перевірці виявилося, що там було лише три родини куркулів...) Але, певне, за звичкою слідчий усіх підозрював у зраді. Раптом він почав кричати: “Ви ж вороги! Я накажу вас кинути в холодну!” Як чоловікам вдалося його умовити!? Дядько просив змилостивитися, бо ж у Андрія діти. Зрештою отримали довідку про несправедливе розкуркулення разом з напутніми словами: “Іди, працюй у комуні. Щоправда, того, що забрали, все одно не повернуть. Воно тепер спільне. Вашим багатством нехай люди користуються. А хату тобі голова дасть. Там багатьох виселили. Є порожні будинки”.

Та голова ревкому і сільради не лише нашої хати батькові не дав, а навіть у комуну його не прийняв. Тата взагалі не беруть на роботу. Відмовляють також і в довідці. А мамин брат більше не в змозі утримувати нашу родину. І вирушають мої батьки у пошуках роботи. Ходять найматися по селах. Але без документів їм скрізь відмовляють. Взяли на роботу лише в Кагарлику. Батька — їздовим, а маму — у поле. За це вони отримували щодня кілька чорних коржів і миску юшки.

А в голодовку з батьком сталася така пригода. Якась жінка запросила його на роботу у своє обійстя. Після роботи нагодувала і поклала спати у коморі. Вночі тато прокинувся від чоловічого гомону. Чує, щось голосно обговорюють, сперечаються. А під ранок жінка, яка наймала його на роботу, прочинила двері: “Тікай! Тебе брати хочуть зарубати!”

Після цього випадку батько боявся найматися до людей. Він забрав нас і подався пішки до Києва. Там у Голосієвому, де оселилися дід з бабою, ми знайшли притулок. У 1936 році народилася сестричка Галя, а в 1940 — братик Коля.

Ящик толу під ліжком

Варвара: Почалася війна. У 1941 році тато пішов на фронт, був санітаром. Ми залишилися жити у бараці, але його вщент рознесли німецькі снаряди. Під час атак переховувалися у підвалі профкорпусу Голосієвого. Я бігала по воду під свистом куль. Якось знайшла пораненого лейтенанта. Чим перев’язати? Мама витягла останню батькову сорочку, все, що вціліло після нальоту на барак, і, не вагаючись, віддала мені.

Під час окупації у 1942 році Ольгу сімнадцятирічною вивезли до концтабору у Німеччину (на територію Австрії до колишнього міста Шнайдемюль). Там вона працювала на кухні, чистила картоплю. Згодом включилась у боротьбу патріотів. Під час обшуку у неї під ліжком німець знайшов ящик толу і наставив на дівчину автомат. Але не вистрелив. Стояв і дивився на реакцію. Ольга впала і втратила свідомість. Не стратили, але після цього вона місяць лежала нерухомою. Виходила її полька.

Після війни Ольга повернулася додому й пішла працювати. Саме вона утримувала всю родину, бо мама на той час уже хворіла. В 1951 році ми отримали гроші за загиблого батька і купили халупу. Згодом влада дала квартиру. Я працювала і заочно вчилася у Київському університеті. Сестра Галина вчилася в університеті вже на стаціонарному відділенні. Брат пішов на завод імені Артема.

У 1992 році районна обухівська газета надрукувала повідомлення, що Сушко Мотрона Фотіївна і її діти реабілітовані. Мама тоді вже була немічна через хворобу. Скоро її не стало.

Наталя ЗІНЧЕНКО “Хрещатик”

прочитало 5836 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.391 sec