Певно, ніхто не сумнівався у тому, що міжнародний матч Україна — Грузія, нехай і товариський, викличе серед уболівальників неабияку зацікавленість. Однак, незважаючи на це, місцем проведення матчу став

17-тисячний стадіон “Динамо”. Президент ФФУ Григорій Суркіс з цього приводу зазначив, що НСК “Олімпійський” навряд чи збере всі 80 тисяч уболівальників, а нашій збірній конче потрібна підтримка, яка щонайкраще буде помітна на маленькому, проте затишному клубному стадіоні чемпіонів України. І федерація виявилася далекоглядною. Арена стадіону була заповнена вщерть, і подекуди між проходами стояли вболівальники, які шаленіли від кожної атаки наших футболістів. І, напевно, ой як пожалкували фанати, які за нічийного рахунку 1:1 почали залишати стадіон перед завершенням матчу. Кульмінаційний момент настав у доданий арбітром час, коли Тимощук ударом головою зумів схилити шальки терезів на нашу користь.

Починати велику справу завжди важко, а якщо в дебюті на тебе чекає низка прикростей, то це вдвічі складніше. Саме так розпочалася кар’єра Леоніда Буряка на посту головного керманича національної збірної. Дві прикрі поразки від збірної Японії та Румунії вселили в серця палких прихильників спорту номер один певні сумніви. Однак Леонід Йосипович повівся як справжній дипломат. Він не став перекладати провину на гравців — прийняв удар на себе, продовжуючи натхненно експериментувати зі складом у пошуках оптимальних варіантів. І вже наступний етап підготовки до Євро-2004, товариський матч зі збірною Грузії, дав певні позитивні результати. Українці здобули вимучену, але таку бажану перемогу. Першу на землі...

Попри те, що внутрішній чемпіонат у країні співвітчизників Шота Руставелі має ще високий рівень, національна збірна Грузії доволі впевнено набирає обертів і поступово перетворюється на конкурентоспроможний колектив. І за прикладом далеко ходити не потрібно. Чого варта лише нещодавня розгромна перемога підопічних легендарного в минулому Олександра Чивадзе над учасником чемпіонату світу-2002 збірною Південно-Африканської Республіки. На жаль, до Києва не змогли прибути всі найсильніші футболісти, які виступають у провідних чемпіонатах світу. Спостерігав із трибун київського стадіону і провідний півзахисник “Мілана” Каха Каладзе. Нагадаємо, що він відмовився одягати футболку національної збірної, доки не знайдуть його молодшого брата Левана, якого ще торік викрали зловмисники, сподіваючись отримати викуп, і до цього часу про нього нічого невідомо. Однак, незважаючи на це, суперник і без провідних футболістів був не з легких, що й довів перебіг подій на полі. Адже недарма у союзні часи технічних футболістів збірної Грузії називали “бразильцями у складі збірної СРСР”...

Натомість у Леоніда Буряка кадрових проблем майже не було, адже до табору збірної прибули всі футболісти, які, на думку фахівців, на сьогодні є найсильнішими в Україні. Винятком є лише Олег Лужний, який заліковує мікротравму. До того ж українець у складі лондонського “Арсеналу” наразі бореться за “золото” Прем’єр-ліги, тож тренери дозволили захисникові залишитися у клубі. Після довгої перерви головний тренер повернув до збірної Поклонського, Скаченка та Нагорняка, які, до речі, своєю грою “каші” не зіпсували. Повернувся на поле Олександр Шовковський, якому після важкої травми довелося доволі довго набирати форму. Природно, гучними оплесками зустріли глядачі головну надію збірної — нападаючого італійського “Мілана” Андрія Шевченка. Однак, як повідомив після матчу Леонід Буряк, участь суперфорварда у цьому двобої була під питанням, адже він прибув до Києва з травмою. До речі, саме Шевченко вивів на поле команду в ранзі капітана. Як відомо, раніше цю почесну місію у збірній виконували Олександр Головко, який відновлюється після травми, або Олег Лужний. Однак, за словами Леоніда Буряка, хто офіційно стане капітаном команди, буде визначено лише напередодні стартових матчів відбіркового турніру до чемпіонату Європи-2004.

У першій половині матчу на поле вийшов склад, наближений до оптимального. Виділявся своєю активністю Геннадій Зубов, небезпечні навіси якого кілька разів не вдалося замкнути Шевченку та Воробею. Зате Сергій Ребров на 17-й хвилині потужним ударом послав м’яч у ворота.

А у другій половині гри Леонід Буряк замінив одразу шістьох футболістів. Ініціативою заволоділи гості, які неодноразово змушували помилятися наших захисників. Довелося попрацювати і Віталію Реві, який тричі рятував команду від гола. Однак після фантастичного за виконанням удару Володимира Бурдулі наш голкіпер був безсилий. Півзахисник гостей пройшов лівим флангом і з-за меж штрафного майданчика підступно пробив у дальню дев’ятку. Однак у доданий арбітром час переможну крапку в матчі поставив Анатолій Тимощук, який ударом головою замкнув навісну передачу зі штрафного у виконанні того ж Геннадія Зубова...

Третя спроба нам вдалася. Чи стане це початком нової ери в стані збірної, покаже час. А поки що нам залишається запастися терпінням і, стиснувши кулаки, сподіватися на нові перемоги улюбленої команди і нові звершення. Наступна зустріч у травні на міжнародному турнірі у Москві.