images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
22:00 |  Зарплата військовослужбовців істотно зросте
images images images
20:00 |  Майже 7 тис. киян за місяць скористались велопрокатом «bike sharing» - Симонов
images images images
18:00 |  Сьогодні ввечері футбол заблокує роботу трьох станцій Київського метро
images images images
16:00 |  Ганна Старостенко розповіла як Київ підвищить зарплату вчителям
images images images
14:00 |  В столиці відкрилися пункти прийому каштанів
images images images
12:00 |  У Києві відбудеться акція "Мир і єдність Україні!" до Дня миру
images images images
10:00 |  Підприємства КК "Київавтодор" розпочали підготовку до зимового періоду
images images images
08:00 |  У кінотеатрі на Подолі одночасно демонструють 6 українських фільмів
images images images
06:00 |  Що робити, якщо ви загубили закордонний паспорт під час подорожі
images images images
03:00 |  У Новій Зеландії виявлено “пульсуючу” медузу-мутанта
images images images
01:00 |  Личинки москітів навчилися харчуватися пластиком
images images images
22:00 |  Учасники «Євробачення-2017» випустили пісню українською мовою
images images images
20:00 |  Українцям заплатять за фейки в новинах
images images images
18:00 |  Безпритульні тварини стануть зірками фестивалю на Русанівці
images images images
16:00 |  Як працює сервіс оренди велосипедів "bike sharing"
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 10 квiтня 2002 року, середа  № 53 (2064) images
images
полоса
images
images
ЕКОНОМІКА
images  
images
images
images
10/04/2002



images
Фундамент будівельної індустрії Так можна сказати про столичний завод сантехнічних заготовок
images
За даними столичних статистиків, торік у Києві виконано будівельно-монтажних робіт на три мільярди гривень. За рахунок державного бюджету освоєно лише 207 мільйонів. Решта — це гроші з міського бюджету або внутрішні та зарубіжні інвестиції. Тобто у Києві є за що будувати і є кому це робити: на ринку спорудження житла працюють чимало вітчизняних компаній. Нині міську владу непокоять підприємства, які виробляють будівельні матеріали. Вони все ще не можуть задовольнити попит на свою продукцію. На внутрішньому ринку й досі хазяйнує імпортер: каміння, цементу, гіпсу, мармуру, алебастру щороку завозять до столиці на дев’ять мільйонів доларів США. Мінеральної вати — на 550 тисяч. Імпортували у Київ торік майже 200 тисяч квадратних метрів керамічної плитки з 27 країн, ізоляційних матеріалів — сім тисяч. Виняток — окремі підприємства, що з року в рік випускають більше продукції, і на яких тримається столична будівельна індустрія. До них належить Київський завод сантехнічних заготовок, де нещодавно відбулося засідання ради директорів столичних підприємств.

Муніципальний стимул

Підприємство з’явилося у 1955 році на базі ремонтних майстерень для обслуговування будівельних підрозділів колишнього Головкиївміськбуду (нині холдингова компанія “Київміськбуд”). Але у 1994 році, коли державні замовлення різко скоротилися, виробничі структури главку змушені були виживати самотужки. Завод сантехнічних заготовок також залишився наодинці зі своїми проблемами. На той час Європа опанувала нову технологію виготовлення попередньо ізольованих, емальованих труб для теплових мереж, транспортування нафтопродуктів, газу, хлоридів та інших агресивних речовин, легких і дешевих поліпропіленових сантехнічних виробів. Вони були безпечніші і довше служили. Продукцію тамтешніх підприємств купували як розвинені країни, так і ті, які щойно почали спинатися на ноги. В тому числі й Україна. Але транспортування їх обходилося недешево.

— У Києві над технологією виробництва попередньо ізольованих труб уже давно працювали три великі робочі групи, куди входили місцеві науковці, виробники, представники місцевої влади,— пригадав ті важкі часи начальник столичного Головного управління промислової політики Олексій Чебунін.— Врешті ці наукові пошуки вилилися у своєрідне змагання: хто більше витратить коштів на розробку цієї технології. Один колектив вийшов на цифру 25 мільйонів гривень, інший — 25 мільйонів доларів. У середині 90-х нинішній директор заводу Семен Борисенко майже силоміць завів нас, представників виконавчої влади, на своє підприємство, показав виробництво, попросив фінансової допомоги 200—300 тисяч гривень і пообіцяв через місяць-два продемонструвати, що таке попередньо ізольована вітчизняна труба. “А якщо дасте 400 тисяч — не відмовлюся”, — пожартував на прощання. Тоді ми були налаштовані скептично щодо термінів, але кошти з міського бюджету виділили — майже 200 тисяч. І були приємно вражені, коли через місяць Семен Іванович знову запросив нас на завод і показав готовий виріб. Звичайно, труба була ще недосконала: мала не той діаметр, що потрібно, імпортну оболонку. Але технологія наближалася до європейської. Через певний час ми приїхали втретє разом зі столичними енергетиками. Генеральний директор АК “Київенерго” Іван Плачков подивився на експериментальний зразок і сказав: “Це те, що нам треба”. Але апетити у нього завжди великі, тому одразу поставив вимогу: якнайшвидше вийти на півметровий діаметр. Звідси все і почалося...

Нині, якщо усі труби, які виготовив завод з того часу, покласти у траншею, то довжина її сягатиме 250—260 тисяч кілометрів.

Інтелект у пошані

Перше враження: на підприємстві цінують інтелект. Голова правління цього відкритого акціонерного товариства Семен Борисенко одразу завів гостей у конструкторське бюро. Воно розміщене в окремому відремонтованому приміщенні, що знаходиться у центрі заводу. Низка поділених гіпсокартонними перегородками приміщень виходять у довгий коридор. Стіни зроблені зі скла — данина європейській виробничій моді. Будь-хто з керівників може навідатися до конструкторів і, не заходячи до кімнати (щоб не заважати творчому процесу), одразу побачити, хто над чим працює. Більша частина інженерно-технічних працівників креслять за комп’ютерами. Але в одній з кімнат ми побачили і допотопні кульмани. Директор заводу пояснив, що тут зібраний золотий фонд підприємства: люди пропрацювали багато років, і адміністрація не має права змушувати їх одразу сісти за клавіатуру. Та й, врешті, якщо людина упорується із завданням, то яка різниця, чим вона креслить? А от молодь за традиційну лінійку та олівець не посадиш: одразу вимагає персональний комп’ютер. Як наслідок, одні доповнюють інших, і загальна справа від цього не страждає.

Згодом, після огляду основного виробництва стало зрозумілим, чому до інженерно-технічного персоналу тут таке шанобливе ставлення. На заводі залишилося два цехи, де обладнання модернізоване лише на 50 відсотків. У інших давно працюють сучасні лінії, спроектовані місцевими умільцями і виготовлені руками тамтешніх робітників. Щоправда, не усі вони на сто відсотків заводського виробництва. Частину комплектуючих довелося шукати і купувати по всій Україні, дещо привезене з-за кордону. Але технологічну документацію та монтаж обладнання робили заводчани. За півроку освоїли виробництво з’єднувальних фасонних частин (трійників, муфт, нерухомих опор) для попередньо-теплоізольованих труб. Причому такої високої якості, що поляки, які раніше купували ці вироби у данців і фінів (визнаних лідерів виробництва цієї продукції), нині ведуть переговори на постачання їх саме з київського заводу. За рік на місці, де колись ремонтували трактори, створили дільницю термопластавтоматів з переробки поліетилену потужністю 300—400 тонн щомісяця.

Від нагрівання й охолодження під землею труби “рухаються”, наче черв’яки. Для того, щоб компенсувати їхнє повздовжнє стискання і розширення, на стиках ставлять спеціальні пристрої — сильфони. Цю високотехнологічну продукцію донедавна виробляли лише у Німеччині і Санкт-Петербурзі (за німецькою технологією і на німецькому обладнанні). Нині до них приєднався і Київський завод сантехнічних заготовок. У німців купують лише “гармошку”, усе інше начиння виготовляють самі. Нещодавно виграли тендер, оголошений Київенерго. Участь у ньому брали 17 іноземних фірм. Нині підписали угоду на постачання цих сильфонних компенсаторів енергетичній компанії на суму понад 10 мільйонів гривень. До речі, вона вже давно купує у столичних виробників і півметрові у діаметрі попередньо-теплоізольовані труби. А на заводі повним ходом монтують лінію власного виробництва, яку планують запустити у травні, для виготовлення труб діаметром тисячу міліметрів. Як зауважив Семен Борисенко: “Наші фахівці велосипеда не вигадували: побували у Данії, Санкт-Петербурзі та Москві на аналогічних підприємствах, щось скопіювали, щось привнесли своє і в результаті отримали власну лінію”.

Гордість заводу — цех металопластикової столярки. Щомісяця випускає до шести тисяч квадратних метрів вікон та балконних дверей з поліхлорвінілового профілю зі склопакетами. Майже вся продукція йде на потреби Київміськбуду, адже завод є асоційованим членом холдингової компанії. Матеріали та комплектуючі везуть з Німеччини — в Україні їх поки що не виробляють. А от скло купують у Лисичанську або в Білорусі. У приміщенні — стерильність. Ручної роботи мінімум. Працюють переважно автомати за відповідними програмами: вікна, балконні двері виготовляють будь-яких розмірів і форм.

На кваліфіковані кадри висока ціна

На підприємстві працюють 700 осіб. У середньому отримують за тисячу гривень. Точної цифри директор заводу так і не назвав, пояснив, що це — комерційна таємниця. Однак зауважив, що ставка прибиральниці, приміром, 450 гривень. Люди стоять у черзі, щоб влаштуватися на роботу. Спочатку з робітником підписують трудову угоду на кілька місяців. Якщо добре працює — зараховують до штату. Далі — реальна перспектива зростання до майстра чи начальника цеху.

Щороку беруть на роботу до 30 практикантів з профтехучилищ, але через надто низький рівень підготовки придатними для виробництва виявляються лише 5—10 учнів. До того ж молодь неохоче йде на “важкі роботи”, хоче одразу заробляти великі гроші, що в майбутньому може стати проблемою для підприємства. Щоб хоч якось омолодити колектив, відділ кадрів отримав вказівку приймати на роботу людей до 40 років. Тим, хто вийшов на пенсію, завод доплачує щомісяця по 50 гривень.

Дорогі гектари

У 1998 році завод сантехнічних заготовок виробив і реалізував товарної продукції на 13 мільйонів гривень, у 1999-му — на 30, у 2000-му — на 40, торік — на 80 мільйонів гривень. Такий стрибок був би неможливий без солідних інвестицій. У розвиток вкладають гроші як з власного прибутку, так і банківські кредити. До речі, з 1994 року, відколи завод став акціонерним товариством, ніхто з власників цінних паперів не отримав дивідендів — усі кошти йдуть на модернізацію обладнання та переоснащення цехів. Поки що, за словами Семена Борисенка, це єдиний вихід, аби не збитися з таких високих темпів і надалі нарощувати обсяги виробництва. Адже заводу тісно на шести гектарах, увесь час тут щось будують і прибудовують: борються за ефективне використання кожного квадратного метра. А він щоразу дорожчає. Якщо у 2000 році сплатили 190 тисяч гривень податку за оренду землі, то у 2001-му уже 360 тисяч. Подейкують, що цей податок зросте ще на два відсотки (від товарної продукції). Але столичних виробників більше непокоїть інформація про будівництво в Києві аналогічного підприємства: чи то разом із білорусами, чи з австрійцями. З одного боку, можна зрозуміти муніципальну владу: нове підприємство — нові робочі місця, збільшення надходжень до бюджету. З іншого — постає запитання: а може, вигідніше було б вкласти гроші у виробництво, яке є? Адже воно довело своє право на існування.

Володимир ГАЛЕГА “Хрещатик”

прочитало 6583 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3936 sec