images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
20:00 |  На Печерську розкопали давнє поселення
images images images
18:00 |  До України завезуть надсучасні потяги
images images images
16:00 |  Віталій Кличко: Ще 40 місцевих рад приєдналися до Асоціації міст України
images images images
14:00 |  До кінця року у столиці планують оголосити тендери щодо оновлення пасажирського транспорту
images images images
12:00 |  На Співочому полі заграє осінніми фарбами Фестиваль хризантем
images images images
10:00 |  "Київводоканал" та "Київтеплоенерго" підписали угоду для оптимізації роботи зняття та опломбування квартирних лічильників
images images images
08:00 |  У Контакт-центрі відбудеться "пряма лінія" з мешканцями з питань утримання зеленого господарства столиці
images images images
06:00 |  Хронічна втома: чому виникає і чим небезпечна
images images images
03:00 |  558 млн років тому на Землі жили дікінсонії
images images images
01:00 |  Перші гумки жували ще до нашої ери
images images images
22:00 |  Потужна метеохвиля накриє Землю на вихідних: як вберегтися від її наслідків
images images images
20:00 |  Чому люди переїдають: основні причини
images images images
18:00 |  У Києві дорожчає холодна вода
images images images
16:00 |  Власників незаконної реклами зводитимуть з розуму дзвінками
images images images
14:00 |  Зміни руху громадського транспорту під час проведення Всеукраїнського Свята подяки та мотопробігу
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 29 березня 2002 року, п'ятниця  № 47 (2058) images
images
полоса
images
images
ХРЕЩАТИК, 36
images  
images
images
images
29/03/2002



images
Ігор Дзвоник: “Мій капітал — мій досвід...”
images

Із досьє “Хрещатика”

Ігор Олексійович Дзвоник — єдиний депутат Київради від колишнього Старокиївського району столиці. Голова контрольної комісії з приватизації. Народився 18 квітня 1962 року. В 1979-му після закінчення середньої школи працював фрезерувальником на заводі “Комуніст”. Потім навчався на економічному факультеті Київського держуніверситету імені Тараса Шевченка і в аспірантурі, а також викладав. Захистив кандидатську дисертацію “Формування системи регулювання економіки в країнах, що розвиваються”. Стажувався в Західній Німеччині. Був старшим науковим співробітником у системі Національної академії наук України і помічником голови Київської міської ради народних депутатів. З 1995 року — заступник генерального директора спільного підприємства “Арго Трейдинг ЛТД”. Брав участь у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи.


Як тільки не обігрували (щоправда, доброзичливо) його прізвище! “Дзвоник вам не пустодзвін”. “Є проблеми з телефоном — подзвоніть Дзвонику”. “Для дітей він — дзвоник, а для дорослих — дзвін”. Пригадую, як гучно задзвонив Дзвоник у дзвін громадської тривоги з приводу занадто галасливих музичних шоу на майдані Незалежності: виступив з депутатським запитом на сесії Київради. Її рішення було однозначним: обмежити масові гуляння у центрі столиці не тільки в часі (не пізніше 23.00), а й за кількістю відзначуваних там свят. А невдовзі до редакції “Хрещатика” надійшов лист з подякою від виборців Старокиївського району: “Дякуючи Ігорю Олексійовичу, який взагалі дуже багато робить добра людям, ми — особливо старі, хворі та діти — можемо спокійно жити в своїх домівках...” Оце інтерв’ю також складалося з місяця в місяць на людях — то під завісу спільних доброчинних акцій у дитячому будинку на Нивках, то в кулуарах театру імені Івана Франка, то в приймальні столичного мера Олександра Омельченка...

— Мабуть, важко бути єдиним депутатом Старокиївського, який називають центральним районом не лише нашої столиці, а й усієї України...

— Звичайно, важко. Не те що у великих “спальних” районах, де по п’ять-сім депутатів. У них відповідальність може бути і корпоративною, а в мене тільки персональна. Та й центр є центром: тут на відміну від київських околиць будь-яка порошинка впадає в око. Не лише в переносному, а й у прямому значенні.

— Судячи з відгуків багатьох депутатів, вас вважають людиною успішною. Небідна родина, гарна робота з офісом на Хрещатику, добротна квартира... Як удалося зробити себе, коли ще із застійних часів не викоренені ні зрівнялівка, ні заздрість?

— Напевне, мене любить удача і веде по життю Божа милість. Я не з тих, хто в смутні часи брав по блату банківські кредити, які потім поверталися в особливо малих розмірах, тобто через божевільну інфляцію дорівнювалися, скажімо, до зарплати двірника. Мій стартовий капітал — мій досвід і мої знання.

— Під смутними часами ви маєте на увазі горбачовську перебудову?

— Ні. Мова про розпад СРСР і болісно важке здобуття незалежності на посттоталітарному просторі. У дев’яносто другому, щойно закінчивши аспірантуру, пішов у помічники до голови Київради Василя Павловича Нестеренка. Через три роки, знявши свою кандидатуру на чергових виборах, він повернувся в свою стихію — на посаду декана економічного факультету Київського держуніверситету. А я залишився. Залишився перед дилемою: або сидіти на вбогій купонівській зарплаті, продовжувати наукові дослідження глобальної економіки країн, що розвиваються (як уже сказано, тема моєї кандидатської дисертації), або самому зануритися в море ринкових процесів та практичного бізнесу. Так я став поруч з Володимиром Дейнегою, який уже тоді очолював спільне підприємство “Арго Трейдинг”. До цього кроку підштовхнула й політична ситуація. Під час скандальних виборів столичного мера я підтримав економіста Черняка, а виграв несподівано Косаківський, котрий, до речі, нічого відчутно корисного для Києва не зробив. Його суперник виявився утопістом. Втім, кожен, хто йде у владу, потрапляє спочатку в полон мрії (не сказати б, в оману) про те, що можна одним стрімким стрибком за помахом чарівної палички досягти соціальних благ...

— Невже Олександр Омельченко був утопістом, перш ніж став народним мером столиці, лідером блоку політичних партій “Єдність”?

— Омельченко — окрема тема. Його мрії — наблизити Київ щодо рівня життя до європейських столиць — завжди вписані у чіткий план дій з орієнтацією на кінцевий результат. Мабуть, ця хватка у нього суто професійна: будівельник є будівельник. Той, хто вміє зводити будинки — не повітряні замки! — може й облаштовувати будівлю нашої державності. За якихось п’ять-шість років Олександр Олександрович, якого неспроста називають народним мером, еволюціонував у політика. Відкритого, рішучого, діяльного. До того ж він доступний — і для двірника, і для міністра. Гостро реагує на несправедливість і вміє на відміну від багатьох перетворювати опонентів на союзників...

— Скажіть відверто, навіщо вам знадобилося захищати кандидатську дисертацію, тим більше з економіки? Та ще й в умовах її глибочезної кризи.

— Повірте, не для показушної престижності й фальшивого самоутвердження. Адже тепер що не чиновник, то й учений. Самозванців, яким на замовлення настрочили дисертації, вистачає. Мені ж хотілося передусім у власних світоглядних цілях неупереджено розібратися, чим хвалений соціалістичний господарський уклад відрізняється від економіки так званих країн третього світу.

— За компартійного диктату вам дозволили таку дисертацію?

— Я почав готувати її в 1989 році, коли сама компартія стала говорити про госпрозрахунок, про перехід збиткових підприємств на ринкові рейки. Відомий професор Климко зарахував тоді Україну лише до країн, що розвиваються, а не до розвинутих. Це було не зовсім патріотично, зате цілком чесно. На жаль, у нас багато доморощених пинзеників, але немає своїх бальцеровичів. Бездумно повторюючи брежнєвську фразу “економіка повинна бути економною”, забули наріжний марксівський закон про початкове нагромадження капіталу. Точніше, вилучили його з народної економіки. Те, що створили наші діди і батьки, те, що вони бережливо поклали на ощадкнижки, “герої смутного часу” розікрали і розтягли по трастах. Треба, щоб сумнівні капітали повернулися з офшорних зон в Україну і працювали на неї.

— Як я зрозумів, у вас немає своєї справи і тому доводиться служити чужій?

— Краще бути на других ролях у приватній чесній фірмі, ніж хапатися за керівне крісло на державному підприємстві, що задушене непомірними податками і бюджетною аритмією. Спільне підприємство “Арго Трейдинг”, де я працюю заступником генерального директора під керівництвом Володимира Дейнеги, ось уже десять років займається оптовою і роздрібною торгівлею одягу. Гарного, модного, доступного для киян, які й за своїм зовнішнім виглядом, погодьтеся, не повинні відставати від Європи. Тільки в столичні магазини у нас залучено майже півтисячі осіб. Стабільна зарплата. Достаток. Упевненість у завтрашньому дні. Якщо невідрегульована економіка веде до аморальності, то успішний бізнес — до меценатства.

— Що у вашому розумінні є меценатством?

— Внутрішня потреба безкорисливо поділитися своїми благами з іншими. Насамперед з тими, для кого ці блага не доступні. Ось уже чотири роки підряд десятки, сотні тисяч гривень виторгу передаємо школі-інтернату № 3, де виховуються діти, позбавлені батьківської турботи і ласки. Сироти при живих батьках. За домовленістю з директором цього дитячого будинку Оленою Берліною приурочуємо доброчинну акцію до Нового року і Різдва Христового. Щоб це асоціювалося не з принизливим роздаванням гуманітарної допомоги, а зі святковим подарунком. Чому гроші даруємо? Та тому, що та ж сама економіка диктує свої закони: дитяча комуна, де директора називають “мамою Оленою”, краще знає, які витрати потрібніші — купити одяг, заплатити за телефон, придбати музичну апаратуру...

— Цікаво, а як діє цей закон доброти у вашому депутатському окрузі?

— Безвідмовно. З року в рік, з місяця в місяць допомагаю Будинку милосердя і Раді ветеранів: ремонт приміщень, придбання меблів, забезпечення ліками, грошова допомога... Для ендокринологічної лікарні й науково-виробничого відділення “Мединар” закуплено кардіограф і вентиляційну систему. Пологовий будинок № 1 вдалося забезпечити сповивальними столами і приліжковими тумбочками, а райсанепідемстанцію — аналізаторами. Не залишилася поза увагою і та сфера, яку так чи інакше пов’язують з духовним вихованням. Дозвольте зачитати кілька рядків з депутатського звіту за минулий рік: надання допомоги багатодітним сім’ям — 10 тисяч гривень; фінансове шефство над створенням фільму “Шлях до університету” (на прохання Українського гуманітарного ліцею) — 12 тисяч гривень; реквізит для чоловічої хорової капели імені Ревуцького — 2 тисячі гривень; призи та пам’ятні подарунки для переможців предметних олімпіад і лауреатів конкурсу творчих робіт, а також тих, хто навчається в Малій академії наук, — 5 тисяч гривень; знімальні камери для фотоконкурсу серед дітей-інвалідів. До слова, газета “Хрещатик” із зворушливою інтонацією розповіла про цю акцію під характерною назвою “Вікно у світ”...

— Навіщо ви пішли в депутати?

— Щоб осушити політичне болото Київради минулого скликання. Щоб захистити цивілізований бізнес від рекету, зокрема й державного. Щоб протистояти прихватизації. Щоб допомогти тим, хто після розпаду СРСР опинився мовби на узбіччі життя: колишнім фронтовикам, інвалідам, сиротам... У депутатській приймальні на вулиці Володимирській, 71-а я їх приймаю і поза графіком, і поза чергою.

Колись депутатів називали слугами народу. Можливо, за формою не дуже милозвучно, зате за суттю правильно. Якщо влада не доступна для людей, вона не влада, а бюрократія. Знаю одного районного царка-керівника (щоправда, вже колишнього), який установив перед своїм кабінетом відеокамеру — не для безпеки, а для відсіву скаржників...

— Ігорю Олексійовичу, а в контрольну комісію з приватизації, яку ви очолюєте, йдуть зі скаргами?

— Аякже. Наприклад, хтось захопив контрольний пакет акцій і “задушив” інших власників. У нас є підприємства з частковою комунальною участю, але без належних зобов’язань перед Києвом і киянами. Тобто під усілякими приводами не платять до бюджету. Взагалі все, що не дає прибутку, треба сміливіше і вигідніше продавати. За винятком ситуацій, коли йдеться, за висловом Олександра Омельченка, про реприватизацію. Іншими словами — про повернення у комунальну власність тих об’єктів, котрі було розграбовано під виглядом приватизації. Соціальна політика, соціально орієнтована економіка, соціальний захист — без цього Київ уже уявити неможливо.

— Так само, як і без Закону про столицю.

— Його ухвалення, безперечно, увійде у велику політику та велику історію. Я б сказав, цей закон є Магдебурзьке право в розвитку.

— Чув, що фірма “Арго Трейдинг” оплачує різдвяні тури своїм співробітникам. У яких країнах ви особисто любите відпочивати?

— Хоча я побував у всіх країнах колишньої РЕВ (рада економічної взаємодопомоги), відпочивати звик удома. На батьківщині.

— Що для вас батьківщина?

— Менталітет наших людей. Їхні природні доброта і гостинність, що не знають часових кордонів. Хоч і вночі зайди до друга — прийме радо. А у них там все інакше: мій дім — моя фортеця. Навіть партнера по бізнесу не можна турбувати у вихідні. Батьківщина — це там, де твоя пуповина, твої рідні в кількох поколіннях. Пам’ятаєте у Пушкіна: “Любовь к родному пепелищу, любовь к отеческим гробам...”?

— Ваше уявлення про щастя?

— Після торішньої американської трагедії 11 вересня, котра мало не запустила механізм третьої світової війни, синонімом щастя став мир. І здоров’я близьких. Мами, Ольги Лаврентіївни, яка до пенсії працювала в аптеці, біля колишньої станції метро “Дзержинська”. Батька, Олексія Макаровича,— все життя він вирощував трави для скотарства в Інституті землеробства і став кандидатом сільськогосподарських наук. Дружини Ірини і сестри Ніни. І, звичайно ж, доньки Анечки. Їй одинадцять. Гармонію душі прагне осягнути в музиці. Не так давно ось знялася в кліпі Павла Зіброва.

— Улюблені свята?

— Новий рік. День Перемоги. Два дідусі воювали — і з боку матері, і з боку батька. І церковні — Різдво, Пасха, Трійця... Посту прагну дотримуватися.

— Піст за станом здоров’я чи...

— Без чи: по вірі.

— Яка дорога привела до віри?

— Батьківська. Він ніколи не був у партії і ніколи не був войовничим атеїстом. Щонеділі — до церкви. Батько ходить в Українську автокефальну церкву Бориса і Гліба, що на Теремках, а я — в Києво-Печерську лавру. Але Бог єдиний. Тож міжконфесійних конфліктів у нашій сім’ї немає. Якби повсюди так...

Геннадій КИРИНДЯСОВ “Хрещатик”

прочитало 8111 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.305 sec