images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
19:00 |  Вперше в Україні театр ожив в бібліотеці
images images images
17:00 |  Зима прийшла на два тижні раніше норми і йти не планує
images images images
14:00 |  Киянам порадили "легалізувати" домашніх улюбленців
images images images
11:00 |  Ключовою темою Інвестиційного форуму міста Києва 2018 стануть інновації
images images images
08:00 |  Синоптики знову попередили про ожеледицю
images images images
17:00 |  Уперше українською:
images images images
14:00 |  Станція метро "Виставковий центр" може отримати новий вихід
images images images
11:00 |  Перо й до Києва доведе: у столиці відбудеться фінал "Лескара 2018"
images images images
08:00 |  У касах столичного метрополітену встановили банківські термінали
images images images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
17:00 |  Громадскість матиме доступ до редакцій рішень Київради
images images images
14:00 |  Українці застібнуть паски безпеки навіть в автобусах
images images images
11:00 |  Київ прагне отримати статус Європейської культурної столиці
images images images
08:00 |  Для громадян із вадами зору встановлять 3D-моделі зменшених історичних пам’яток
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 22 березня 2002 року, п'ятниця  №43 (2054) images
images
полоса
images
images
ЄДНІСТЬ ОСОБИСТОСТЕЙ
images  
images
images
images
22/03/2002



images
Справедливість — моє ремесло Так про себе може з повним правом сказати голова Верховного суду Віталій Бойко
images
Коли Віталія Бойка запитують, чи свідчать рішення Верховного суду про його опозиційність, адже дуже часто вони не збігаються з позицією влади, він незворушно відповідає:

— Читайте Конституцію, зокрема статтю 129 — “Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону”. До чого тут влада?

Абсолютно логічно. От тільки де вони, такі незалежні, беруться?

Дізнавшись про інститут, мати сльозами вдавилася

— Із судом я зустрівся вперше у 1955-му (мені йшов вісімнадцятий рік), коли представляв відповідача. Слухали справу про те, що клуб не сплатив за користування радіоточкою. Було це в Бобровицькому районі на Чернігівщині, де я працював після закінчення культосвітнього технікуму. До мене в нашій родині ніколи не було юристів, та й взагалі з вищою освітою я перший.

— Перший інтелігент?

— Ні. Щоб бути ним, дід мусить закінчити вуз, потім — батько, тоді вже онуки можуть вважати себе інтелігентами, а мої батьки були селянами. А коли служив в армії, мене агітували до Львівського вищого політичного училища, та офіцерські погони мені не снились. Тоді замполіт, майор Данилов, порадив: вступай до юридичного інституту. Я мав обирати лише гуманітарний вуз, оскільки в технікумі точні науки викладали у скороченому обсязі. І головне, що вплинуло на моє рішення, — стипендія 460 карбованців, більша, ніж моя зарплата до армії. А розраховувати я міг лише на власні сили. То, демобілізувавшись, вирушив до Харкова, склав іспити і гайнув у рідне село.

“Де ти був?” — спитали вдома.— “У Харкові”.— “Чого?” — “Вступав до юридичного”.— “А ким же ти будеш, синку?”— “Може, прокурором, а може, суддею”. Радість на материному обличчі змінилася переляком. Вона аж сльозами вдавилася. Такою була оцінка професії в суспільстві. У правоохоронній системі бачили лише каральні органи, які людям завдають неприємностей: виносять суворі вироки, засуджують до в’язниці за зібране колосся...

Панувало тоді чи колгоспне право, чи то кріпосне, хоча й був уже 1959 рік. Я паспорт здав на прописку, коли приїхав, а назад мені його не віддають. Добре, що прийшов виклик з інституту. Отже, якби з частини вирушив додому, у селі й залишився б.

У КДБ піти відмовився

— Віталію Федоровичу, чула, що вас ще студентом обрали суддею. Мабуть, ви йшли на червоний диплом?

— Харківський юридичний інститут разом із Свердловським та Саратовським здебільшого готував юристів для правоохоронних органів усієї країни. Ми вчилися на півроку більше, ніж попередній курс, і проходили практику в міліції, прокуратурі тощо. Найбільше мені сподобалася робота судді, адже цю посаду мала обіймати всебічно обізнана людина. Тоді всі конфлікти розв’язувалися в суді, хоча його юрисдикція була обмеженою. Треба було орієнтуватися і в цивільному, і в сімейному, і в кримінальному, і в авторському праві.

— Це ж найскладніший фах...

— Безперечно. Тому й суддями стало лише п’ятнадцять випускників із двохсот. До речі, мене запрошували в Комітет держбезпеки, у прокуратуру. Я ж був комуністом, членом бюро. Щоб вступити на юридичний, потрібне було направлення партійного комітету або армійського політвідділу. А рекомендували ці органи головним чином кандидатів у члени КПРС або комуністів. Такими були правила гри. Тобто у системі держави і влади впроваджувався кар’єризм замість професіоналізму. Сліпа відданість ідеї та намагання сподобатися начальнику і призвели згодом до розпаду тоталітарної імперії.

У невиконанні будівельного плану звинуватили суддів

— А місце роботи обирали самі?

— Звичайно, мене тягнуло додому, та на Чернігівщині вакансії можна було чекати роками. То я обрав промислову Дніпропетровщину. І в неповні 26 років був обраний суддею.

— Певно, таких молодих служителів Феміди було зовсім мало?

— Дуже мало. І об’єктивно кажучи, для судді молодість — це вада. Життєвий досвід обов’язковий. Коли мене призначали заступником міністра юстиції, а це вже номенклатура політбюро ЦК КПУ, я проходив співбесіду в усіх секретарів. Але ніхто з них не запам’ятався, окрім Щербицького. На 15 хвилин мене затримали в приймальні. А вже в кабінеті я побачив на столі свою особову справу. Зайшов без супроводу, Володимир Васильович одразу й каже: “Віталію Федоровичу, чи мали б ми з вами довіру, якби членами парткомісії були молоді люди? Напевно, ні”. І показує газету з фотографіями молоденьких дівчат, обраних суддями. Обговорили ми з ним і вибори служителів Феміди. Це лише на перший погляд була демократична процедура. А насправді спочатку їх рекомендували партійні комітети. І якщо суддя кілька разів не погоджувався з думкою райкому чи міськкому, то після чергових виборів він шукав собі іншу роботу.

Я був заступником голови Дніпропетровського обласного суду, коли у невиконанні будівельного плану звинуватили... суддів. Вони, мовляв, не винесли вчасно рішення про виселення господарів будинків. Закони ж тоді зовсім не зважали на приватну власність, на те, що людина замість впорядкованого дому з садом-виноградом отримувала однокімнатну квартиру в панельці. А якщо це стосувалося літніх людей, у яких рвалися всі соціальні зв’язки? Крім того, навіть суто формально судді мали витримувати всі терміни і процедури. А партійна влада казилася: “У нас екскаватори простоюють, графіки зриваються!” Добре, що сталінські часи минули, а то довелося б мінятися з обвинуваченими місцями. Тому в Міністерстві юстиції активно займалися законотворчою роботою, зокрема, розробляли закон про власність. Він далекий від досконалості, але треба було з чогось починати захищати права громадян.

— А як ви очолили Верховний суд?

— Через дипломатичну роботу.

З жовто-блакитним прапорцем — повз бронетранспортери — до Придністров’я

— Будь ласка, докладніше про це.

— На початку незалежності мені запропонували дипломатичну роботу. Оскільки знанням мов я похвалитися не міг, то обирав з країн СНД: Узбекистан, Естонія, Молдова. На той час старша донька подарувала нам онука, і позбавити дружину бабусиного щастя я не міг. Поїхав у сусідню Молдову. На той час спалахнув воєнний конфлікт у Придністров’ї. А там же етнічні українці! Треба їхати. Звернувся офіційно. У відповідь — анічичирк. Вирішив просто прориватися. На “Жигулях” встановили український прапор — і вперед! Їхали через Бендери, заповнені бронетранспортерами і людьми, “озброєними до зубів”. У Тирасполі зустрічали зі сльозами на очах: перший посадовець з України, який цікавиться долею земляків! Зустрічався з лідерами Придністров’я, з’ясовував їхнє бачення ситуації, перспективу поліпшення взаємин. Про результати поїздки повідомив Міністерство закордонних справ України. З цього приводу спілкувався і з керівництвом Молдови. Звичайно, не міг втручатися в їхні внутрішні справи, але сумніви щодо подій чи відносин можна було висловити. Тим більше, що Україна безпосередньо зацікавлена у стабілізації ситуації. Коли почалися воєнні дії, тисячі людей ринулося у Вінницьку й Одеську області.

Попрацювавши в Кишиневі, я підготував резиденцію, облаштував посольство. Раптом кажуть: вертайся додому. Зателефонував голова Верховної Ради: є пропозиція рекомендувати вас на посаду голови Верховного суду. Я відразу не погодився. Два тижні думав, а потім вирушив до Києва. З одного боку, хотілося очолити Верховний суд, адже все своє життя я займався юриспруденцією, а з іншого — дипломатичний фах теж надзвичайно цікавий. Тим паче, розумів, що посада дуже відповідальна, роботи буде значно більше. Депутати голосували бюлетенями. Серед них було багато знайомих, оскільки я очолював Центральну виборчу комісію у 1991 році, спілкувався з парламентаріями, коли був міністром. “Не хвилюйтеся, вас обов’язково виберуть!”,— заспокоювали мене. “Та я не знаю, що було б для мене кращим!”. Честолюбність нашіптувала: “Кращого вони не знайдуть”. На той час я пропрацював 23 роки суддею, сім у міністерстві юстиції, з таким досвідом не розгубився б. Але ж часточку душі я залишив у Молдові. Проїхав її всю, спілкувався з українцями. Бачив, які це прекрасні люди, працьовиті, й ставлення до них гарне. І всюди посла зустрічали хлібом-сіллю.

— Запитання колишньому голові ЦВК: якими ви бачите наслідки виборів-2002?

— Гадаю, буде шквал звернень до Верховного суду. Вже й зараз мої колеги (як кандидат у депутати першої п’ятірки блоку “Єдність” Олександра Омельченка я пішов у відпустку) відчувають зростання кількості позовів, працювати стало набагато важче.

Досі ніхто не підрахував, скільки грошей потрібно для продекларованих реформ

— Віталію Федоровичу, то вам довелося брати участь у перетворенні суду з органу державного примусу на гілку влади, яка захищає права і свободи людини?

— У середині дев’яностих судова система залишалася такою, якою її сприймали мої батьки. На думку багатьох людей, її представники весь час займалися чимось негативним. Це і нині актуальна проблема. Треба поміняти стереотипи, адже судова система стоїть на варті правосуддя. У нас судова реформа ще тільки почалася. Ніяке законодавство не може забезпечити реальних змін, якщо правові норми не підкріплено матеріальною базою. Досі ніхто не підрахував, скільки грошей потрібно для здійснення продекларованих реформ. Є випадки, коли районні суди містяться в дореволюційних стайнях, не мають коштів ні на конверти, ні на відрядження, про техніку для запису засідань я вже не кажу. Отже, засуджений у кримінальній справі може подати скаргу про порушення його прав і визнання вироку недійсним! І закон буде на його боці. А недавно я був у відрядженні, відчинив шафу в кабінеті судді і побачив... грати! “Що це таке?”, питаю. “А тут під час засідань сидить обвинувачений”. Дешеве правосуддя не буває ефективним. Про це я постійно нагадую, та не дуже до цього прислухаються.

— Багато хто вважає, що лише рішення Верховного суду стосовно Юлії Тимошенко, “справи Гонгадзе” на відміну від дисциплінованої одностайності всіх інших правоохоронних органів свідчать про те, що Україна йде до правової держави...

— Кожна людина має право на розгляд її справи компетентним, незалежним і неупередженим судом. Цим я керувався завжди, як і тим, що життя набагато ширше, ніж рамки закону. Тому і на посаді голови Донецького обласного суду я завжди вивчав фахову періодику, шукав відповіді в літературі, коментарях, матеріалах пленумів Верховного суду і міг щось порадити колегам, які до мене зверталися.

— Тобто ви спиралися на прецедентне право, як за кордоном?

— Так. І життя підтвердило потребу цього. Адже після ратифікації Україною Конвенції про права людини наші судді мають застосовувати матеріали Європейського суду у Страсбурзі.

— Пам’ятаю, як на ІV з’їзді суддів ви парирували зауваження Президента України Леоніда Кучми, на думку якого, до основних ознак демократії належить постійний контроль за діяльністю владних структур, зокрема й суду. Мовляв, світова практика допускає вплив планомірний. У своєму виступі ви наголосили, що незалежність або є, або її немає.

— А хіба може бути інакше? І стаття 126 Основного Закону чітко зазначає: “Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється”. То для чого якісь дискусії? Не додає авторитету й державі, коли її найвищі посадовці сумніваються у вітчизняному судочинстві. Яким буде імідж країни, чи захочуть інвестори вкладати в нашу економіку кошти? Як кажуть, за державу прикро.

Розподіляти будь-що — це влада

— Тому ви і балотуєтеся в депутати Верховної Ради?

— Не тільки тому. Термін моїх повноважень закінчується цього року, у вересні буде мені 65 років. Хочеться ще багато що зробити, та суддя у 65 років зобов’язаний піти у відставку.

— А в Англії, наприклад, суддів призначають з п’ятдесятирічного віку і пожиттєво.

— У США їх теж не примушують йти на пенсію за віком. Адже нагромаджений досвід хочеться використати на благо суспільства. Тим паче нині, коли можемо самі визначати свою долю. Пригадаю, як я був шокований, коли побачив уперше, що Україна — це не держава, хоч і є членом ООН. Заступником міністра юстиції я їздив до Москви і просив виділити ставку прибиральниці або ще щось таке у старшого консультанта Мінфіну СРСР. Якщо чиновник розподіляє (це я знаю через судову практику), то робить не завжди безплатно.

Так само і сьогодні. Намагання розв’язувати через центр майже всі питання, це, вибачте, відрижка командно-адміністративної системи. Розподіляти будь-що — це влада, відчуття своєї важливості. Тому і виступає виборчий блок “Єдність” насамперед за розширення повноважень органів місцевої влади і самоврядування. Адже то фундамент, на якому базується піраміда державності, й усі фінансові потоки мають іти не згори, а знизу. Основні питання функціонування громади варто розв’язувати на місцях, тоді люди будуть зацікавлені в кінцевих результатах. І без відповідної нормативної бази, яку треба ретельно вдосконалювати, не обійтися. Люди у нас розумні й працьовиті, тільки лишилася звичка чекати, що хтось дасть. Це бачу, приїжджаючи в рідне село. Буваю там часто, оскільки будуємо церкву.

— Кажуть, що цей храм краси дивовижної. І як це вам удалося?

— Створили благодійний фонд. Якщо сто осіб внесуть по тисячі, це вже сто тисяч гривень. А знайомих у мене багато. Ще й банкіри допомогли. Я дуже вдячний Володимирові Матвієнку, голові правління Промінвестбанку, і ще десяткам людей, які відгукнулися на моє прохання. Вчора телефонував: куполи встановили? Залишилося опорядження будови — і можна освячувати. Просив, щоб не квапилися. Погода щодня змінюється, отож це може вплинути на якісність. Кажу: люди добрі, не підганяйте до якоїсь дати. Не треба мені до 31 березня, щоб відкрили гучно, а потім почали ремонтувати.

— Недавно і наш мер Олександр Омельченко видав розпорядження про виділення коштів на відродження церков на Чернігівщині.

— Гарна справа. Звести храм для людей або зберегти пам’ятку архітектури — що може бути краще! Скажімо, ми і цегельний завод у Ніжині підтримали. Знаєте, останнім часом я змінив своє ставлення до того місця, де, так би мовити, мій пуп закопаний. Якось приїхав, а земляки кажуть: дуже бідуємо без газу. Молодь село залишає, житло не будують, дачники у Кропивну не поспішають. Село вимирає, хоча від нього до Ніжина — кілька кілометрів, ми туди в школу ходили. Залучив ще одного знаменитого земляка Івана Плюща, котрий допомагає з газифікацією. На півсела труби вже завезли.

— Віталію Федоровичу, якщо ми згадали про ваше коріння, доречно буде розповісти і про родину.

— Маю двох доньок і трьох онуків, найменший народився перед Новим роком. Жартую, що довелося перекваліфіковуватися: то кіски дівчатам заплітав і бантики зав’язував, тепер козаків навчатиму цвяхи забивати. Справжній чоловік повинен вміти робити все. Отож у сім’ї я щасливий. Пишаюся тим, що діти обрали право, а не медицину, бо мама лікар. Фахові поради? Ні, я їх не даю, хоч дружина й ображається. Мовляв, підкажи дитині, їй же складно. Але ж в юриспруденції легко не буває.

Ніна СОТНИК “Хрещатик”

прочитало 5820 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.398 sec