Наталку привезли з лікарні швидкої допомоги у гінекологію пологового будинку з діагнозом внутрішня кровотеча. А там медики почали “тягти” пацієнтку кожен у своє відділення. “Добре, що корпус біля дому,— раділа жінка.— Ходитиму в лікарню тільки на процедури”. Однак за два тижні, що їх довелося провести в стаціонарі, вдома була лише двічі. Її верхній одяг забрали і видавали (за гроші!) лише тоді, коли Наталка слізно благала відвідати піврічну дитину.

Лікарня, до якої потрапила ця киянка, не виконує плану завантаження палат. А це означає, що її ліжковий фонд переглянуть,— йшлося на колегії Головного управління охорони здоров’я. Змінять і фінансування закладу. Управлінці також поцікавляться, чому період госпіталізації такий тривалий. Адже один ліжко-день з урахуванням зарплати медиків, ліків, харчування і всього іншого обходиться столичним лікарням приблизно в 37 гривень.

— Стаціонарна допомога місту дорого коштує,— каже Марія Опанасенко, начальник відділу стаціонарної допомоги Головного столичного управління охорони здоров’я.— Особливо якщо згадати, що в Києві аж 18 752 ліжко-місць. Усі вони щодня мають бути завантажені на сто відсотків. Із кількагодинною перервою на генеральне прибирання. Але, приміром, 2001-го року простоювали відділення терапевтичного, хірургічного профілю, особливо пластичної хірургії, інфекційні відділення для ВІЛ-інфікованих, де лікують наркоманів із вірусами гепатиту.

Отож на думку столичних керівників галузі, такі стаціонари слід скорочувати. Очевидно, їхні пацієнти отримуватимуть терапевтичне лікування, а далі їх доглядатимуть у денних стаціонарах чи у поліклініках. Натомість торік із перевантаженням працювали відділення невідкладної терапії, кардіології, політравми та онкології. Середній термін госпіталізації подовжили до 7 днів. Та це не означає, що лікувати стали якісніше.

Особливо гостро проблема постає влітку. Близько 100 ліжок у хірургії зазвичай простоює. А в цей час продовжують виділяти кошти на харчування, опалення лікарні, зарплатню персоналу. Натомість у нейрохірургії спекотної пори ліжок не вистачає. Крім того, торік до нейрохірургії київської лікарні швидкої допомоги везли травмованих людей із усіх навколишніх сіл та міст...

До речі, за останній рік іногородніх пацієнтів у столиці збільшилося більш ніж на двадцять відсотків, констатували на колегії начальники відділів Головного столичного управління охорони здоров’я. І боротися з перевантаженням міських лікарень приїжджими доводиться, скорочуючи кількість ліжко-місць. За словами управлінців, у всіх західних країнах поширюється тенденція раціонального зменшення періоду госпіталізації. Мовляв, Європа вже зрозуміла, що первинна медико-санітарна допомога може вирішити 90 відсотків проблем, пов’язаних із охороною здоров’я. Бо, як правило, лише кожен десятий потребує лікування у стаціонарі. Втім, зайва кількість ліжок і персоналу та довгі періоди госпіталізації притаманні більшості країн Східної Європи. Так зазначено у матеріалах ВООЗ про європейську політику в галузі охорони здоров’я. Ось і лікарі столиці України намагаються відстояти кожне ліжко у своєму відділенні. Чи не час змінити тактику?