images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  У Києві відбулося відкриття виставки, присвяченої українському святковому вбранню
images images images
14:00 |  Без секретів і втрат: усю інформацію БТІ столиці оцифрують
images images images
11:00 |  За отриманим у листопаді рахунком-повідомленням кияни можуть сплатити за усі житлово-комунальні послуги разом або за кожну окремо
images images images
08:00 |  Софію Київську підсвітять фіолетовим кольором до Міжнародного дня передчасно народжених дітей
images images images
19:00 |  Вперше в Україні театр ожив в бібліотеці
images images images
17:00 |  Зима прийшла на два тижні раніше норми і йти не планує
images images images
14:00 |  Киянам порадили "легалізувати" домашніх улюбленців
images images images
11:00 |  Ключовою темою Інвестиційного форуму міста Києва 2018 стануть інновації
images images images
08:00 |  Синоптики знову попередили про ожеледицю
images images images
17:00 |  Уперше українською:
images images images
14:00 |  Станція метро "Виставковий центр" може отримати новий вихід
images images images
11:00 |  Перо й до Києва доведе: у столиці відбудеться фінал "Лескара 2018"
images images images
08:00 |  У касах столичного метрополітену встановили банківські термінали
images images images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 15 березня 2002 року, п'ятниця  №39 (2050) images
images
полоса
images
images
ХРЕЩАТИК, 36
images  
images
images
images
15/03/2002



images
Валерій Борисов: “Я завжди дивлюся вперед...”
images
Валерія Борисова жартома охрестили королем підземелля. Очолюваний ним концерн “Київпідземшляхобуд” опікується інженерними мережами мегаполісу, які називають кровоносними судинами нашого міста. Це водопроводи, теплотраси, каналізація. А у “наземному” житті мій співрозмовник виступає ще в одній іпостасі — депутата Київради. Його виступи на сесіях завжди виважені й конструктивні, що не раз давало змогу знайти спільне рішення непростих проблем столичного життя. Адже робота Валерія Борисова в комісії Київради з питань планування, бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку, без перебільшення, стосується інтересів кожного киянина. Саме з ініціативи Борисова встановлено жорсткі ціни на хліб, стримується подорожчання комунальних виплат. Він один із тих, хто цілеспрямовано й публічно підтримує політику мера Олександра Омельченка, бо в єдності вбачає силу. Офіс Валерія Дмитровича приємно здивував вишуканим смаком і досить пристойною колекцією сучасного живопису, що прикрашає стіни приймальні та кабінет. Просто з порога запитала:

— А чому у вас за спиною на такій великій стіні немає картин?

— Бо я завжди дивлюся вперед, намагаюся не триматися за те, що минуло, якого не повернеш (з усмішкою). Але найбільше я люблю старовинний живопис. Коли буваю за кордоном, не пропускаю можливості зайти в галерею Уффіци, в Лувр і Прадо, де висять справжні шедеври. У сучасному малярстві виділяю красиві полотна, а що дуже припаде до душі — купую. Це не свідоме колекціонування, а так би мовити, спрага до прекрасного.

— А що вас спонукало балотуватися у 1998-му до Київради?

— Коли кілька років тому створював “Київпідземшляхобуд”, дуже небагато людей пішло зі мною в цей бізнес. Але нині в концерні працює більш як тисяча робітників. Колективний договір передбачає їм пристойну зарплату і соціальні блага. Рівень їхнього життя суттєво відрізняється від середньопрожиткового. Тому цілком логічно виникла думка: якщо так виходить на окремому підприємстві, чому б не спробувати поліпшити життя людей, наприклад, на Борщагівці. До того ж цей округ я добре знаю, бо з 1986-го по 1992-й працював заступником голови колишнього Ленінградського райвиконкому, займався громадськими проблемами Борщагівки, Святошина, Біличів. Отож можу активніше брати участь у реалізації програми нашого мера Олександра Омельченка “Київ без околиць”.

— Чи згодні ви з думкою, що в депутати мають іти насамперед заможні люди, які не обтяжені проблемами суто фізичного виживання?

— Вважаю, що до рад усіх рівнів — від селищної до Верховної — треба обирати людей авторитетних і відповідальних, що сповідують принципи: “сказав — зробив”, “можу — хочу — виконаю”. А щодо бідності та багатства, то ці критерії дуже непевні. У Київраді є багато депутатів, яких не можна назвати заможними, але вони очолюють колективи, мають власну справу, а на окрузі працюють, використовуючи свої організаторські можливості. До того ж вирішують складні питання, не обов’язково пов’язані з грошима. Тим паче зі столичного бюджету за рішенням Київради виділяються кошти на соціально-економічні потреби кожного округу. Це і матеріальна допомога пенсіонерам, сиротам, інвалідам, і ремонт дахів, і впорядкування подвір’їв, і поліпшення екології...

— А що для вас у цій роботі найголовніше?

— Проблеми, з якими район стикається щодня. У мене є група помічників, котрі працюють у житлово-експлуатаційних конторах, раді ветеранів, інвалідів, багатодітних сімей і добре знають свій осередок. До їхніх обов’язків уходить вивчення соціально-побутових умов виборців, щоб не виникло ситуації, коли допомогу отримує спроможний забезпечити себе юнак, а пенсіонер, який не має сил “виходити” потрібні для цього папери, залишається поза увагою.

Не хочу, аби у вас склалося враження, що депутат займається лише роздачею грошових допомог. Його робота набагато ширша і складніша. А щоб вона була ефективною, я дотримуюся, сказати б, колективного принципу. Моя підопічна територія входить до великого округу. За його благополуччя відповідає депутат Верховної Ради Володимир Бондаренко. Ми з ним завжди коригуємо й узгоджуємо дії, адже це набагато ефективніше. Практично всі заходи цільових програм “Подвір’я”, “Покрівля”, “Здоров’я” ми здійснюємо спільно. Цей тандем існує вже чотири роки. Тому коли я розповідаю про свої здобутки, то це завжди пов’язане з діяльністю Володимира Бондаренка. До речі, ми обоє входимо до виборчого блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”.

Лише торік ми надали допомогу більш як двом тисячам малозабезпечених громадян. Ці кошти пішли на їхнє лікування, проведення складних хірургічних операцій. Улітку оздоровили у літніх таборах у Пущі-Водиці й на морському узбережжі 365 дітей з проблемних сімей. Тісно співпрацюємо з громадськими організаціями “Союз чорнобильців України”, “Діти Чорнобиля”, “Рада ветеранів”, “Товариство багатодітних сімей”, “Спілка інвалідів Афганістану”. Склалося так, що саме в моєму окрузі компактно проживають постраждалі від чорнобильської катастрофи. Тому ми нині створюємо музей ліквідаторів. У одному з дворів побудовано пам’ятник тим, хто став жертвою “мирного атома”.

— Ваша рідна Борщагівка — нині вкрай “неконвертований” район через погане транспортне сполучення.

— За генеральним планом розвитку Києва у Святошинському районі цього року відкриються дві станції метро. А від них по кільцевій проляже тролейбусний маршрут від проспекту Палладіна до Микільської Борщагівки, а потім цю лінію продовжать аж до Теремків. У перспективі транспортна розв’язка з’єднуватиме всі кінці Микільської Борщагівки.

— То вже можна купувати там квартиру?

— Можна і треба, бо невдовзі Борщагівка перетвориться на квітучий край. Це стане прикладом реалізації всіх програм, запроваджених мером (радісно). Усі їздитимуть до нас по досвід!

— А яка доля кінотеатру “Лейпциг”, що був довгобудом?

— Працює за призначенням. У цьому приміщенні влаштовують і дискотеки, і клуби, показують кінофільми.

— Чому б не створити там театр? Адже у вашому районі жодної драматичної сцени.

— Театральним мистецтвом у нас займаються в студії колишнього районного палацу піонерів. Безперечно, цього замало. Коли за минулих часів я працював у Ленінградському райвиконкомі, а Володимир Бондаренко був там заступником голови з гуманітарних питань, ми створили 32 молодіжних клуби: театрального мистецтва, юних моряків, десантників... Ця система охоплювала діточок усього району. На жаль, нині багато з того втрачено. Але зважаючи на скромні фінансові можливості, підтримуємо те, що залишилося.

— Нині багато говорять про занепад культури. Що ще робите ви для її відродження?

— Опікуємося обдарованими дітьми. Фінансуємо шкільний театр та хореографічну студію в школі № 35. Бачили б ви спектаклі юних артистів! До речі, цим колективам ми допомагаємо не депутатськими коштами, а власними. Ще й не забуваємо ансамбль “Вітамінчик”. І хоча студія, де він “прописаний”, — в сусідньому окрузі, все одно підтримуємо.

А для старшокласників влаштовуємо олімпіади, конкурси, спортивні змагання. У червні минулого року великого розголосу набув фестиваль народної творчості “Київська Русь”. Оскільки культура неможлива без духовності, відбудовуємо церкви. Відроджуємо храм Казанської Божої Матері на Південній Борщагівці, будуємо церкву Введення в храм. На освячення каплиці приїздив митрополит Філарет. На черзі каплиця Різдва Пресвятої Богородиці по вулиці Якуба Коласа, де живуть чорнобильці. Якщо релігійні громади звертаються до нас, допомагаємо їм споруджувати церкви, незалежно від того, якої вони конфесії.

— Цікаво, а до якої належите ви?

— Мене запросили очолити релігійну громаду Різдва Пресвятої Богородиці Української Православної Церкви Київського патріархату. Але це не означає, що я упереджений щодо інших. Ось нещодавно допоміг баптистській громаді із селища Перемога влаштувати недільну школу на місці пустиря, де колись згорів кінотеатр. Опікуємося й баптистами.

— Але ж держава повинна дбати про культуру!

— Безперечно. Бо меценат, як правило, оплачує лише окремий захід або заклад. А культура — серйозна галузь. Із власною матеріальною базою, освітою. Який меценат у змозі утримувати, наприклад, Театр опери та балету? До того ж це наше надбання. Кому ж, як не державі, про нього піклуватися?

— Вважаєте, що зі столичного бюджету виділяють достатньо коштів на культуру?

— Мало. На жаль, тут досі існує залишковий принцип. Бюджетні можливості обмежені. Але додатково київська влада патронує різні заходи, що поліпшує ситуацію в цілому. Подивіться, останнім часом у столиці відремонтовано більшість театрів, оновлено фасади. Набагато важче вирішити проблеми колективів, заробітної плати митців.

— Вам лестить народне звання “Король підземелля”?

— Чому б ні? Це своєрідне визнання. Концерну, який я очолюю, вдалося в стислі терміни і добротно прокласти інженерні мережі під час реконструкції Хрещатика, Михайлівської площі, майдану перед Маріїнським палацом та майдану Незалежності, на вокзалі. Я співпрацюю з керівниками високого класу: Володимиром Петренком — у “Метробуді”, Володимиром Поляченком — у “Київміськбуді”. Мені приємно бути в їхньому товаристві.

— А які найяскравіші спогади дитинства?

— Я народився на берегах Дунаю, де ловлять знаменитих оселедців. Зростав у трудовій сім’ї. Коли згадую дитинство, перше, що відчуваю, це аромат м’яти, лаванди, троянди. Бо батьки працювали на ефіроолійному комбінаті.

— А ким мріяли стати?

— Моряком. Але мама дуже заперечувала, отож довелося залишитися на суші. Закінчив Київський харчовий інститут, потім аспірантуру в Академії наук. 1986 року захистив дисертацію на тему “Оптимальне розміщення виробничих сил на території України на прикладі харчової промисловості”. Але далі моя робота була пов’язана з органами виконавчої влади. Працював спершу в Ленінградському райвиконкомі, а потім у Київській міськдержадміністрації.

— Кажуть, ви були наймолодшим заступником керівника міста?

— Так, у 1992 році, коли тодішній представник Президента України в Києві Іван Салій призначив на цю посаду, мені було тридцять п’ять років. А ще я був головою комітету економіки. Але це тривало тільки півтора року, бо з приходом Леоніда Косаківського до столичного керма я не міг знайти свого місця в новій системі управління містом. Тому пішов на вільні хліби. Спочатку було важко. Але нині я навіть задоволений, що так усе сталося. Бо маю улюблену справу, створюю робочі місця для киян.

— І з Київрадою не розлучатиметеся?

— Маю надію, що ми з Київрадою одне одному подобаємося (сміється). То навіщо ж розлучатися?

— А чим займається ваша дружина?

— Олена — інженер-теплоенергетик. Теж закінчила Київський харчовий інститут, де ми й побралися. Отож наш студентський шлюб триває уже двадцять два роки. Мені дуже пощастило, бо сім’я допомогла “створити самого себе”. Адже були важкі часи, коли я навчався в аспірантурі, а потім з “нуля” у тридцять п’ять років починав кар’єру в бізнесі. Але вдома завжди мав розуміння й підтримку. Нині у моєї половинки є своя власна справа. Вона — співвласник оздоровчого центру “Сабіна”. А наш син Дмитро навчається на юридичному факультеті Інституту міжнародних відносин. Цей фах обрав самостійно. Наче все йде успішно. Знаєте, коли у людини є своя справа — це вісімдесят відсотків комфортного життя.

— А що на двадцять?

— Як каже мій друг і колега Геннадій Кириндясов, життя на вісімдесят відсотків складається із “потрібно” і тільки на двадцять — із “хочу”.

— Вільний час маєте?

— Майже ні, а як випадає хвилинка — намагаюся провести його з сім’єю. У нас є будиночок під Макаровом, де збираємося на уїкенд із друзями. Але в нашій роботі, якщо хочеш бути на плаву, відпочивати ніколи.

Депутат Київради по 34-му виборчому округу Валерій Дмитрович Борисов приймає виборців щосереди з 16 години за адресою: вул. Гната Юри, 9.

Ліліана ФЕСЕНКО “Хрещатик”

прочитало 6073 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.4337 sec