images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
17:00 |  Громадскість матиме доступ до редакцій рішень Київради
images images images
14:00 |  Українці застібнуть паски безпеки навіть в автобусах
images images images
11:00 |  Київ прагне отримати статус Європейської культурної столиці
images images images
08:00 |  Для громадян із вадами зору встановлять 3D-моделі зменшених історичних пам’яток
images images images
17:00 |  Сторінки історії: папір для першої київської друкарні везли човнами 250 км
images images images
14:00 |  На столичних мостах проводять ремонти. Водіїв просять передбачати більше часу на дорогу
images images images
11:00 |  У Києві за 2-3 роки планують замінити комплексно зношені мережі у найпроблемніших мікрорайонах
images images images
08:00 |  В Україні поширюють неправду про наявність нібито епідемії чуми, сказу та промислового ботулізму
images images images
19:00 |  Україна виступить в Шанхаї на п'ятому Кубку світу з карате Кіокушинкайкан ІКО Мацушима
images images images
17:00 |  Мобільний додаток Kyiv City Guide отримав престижну міжнародну відзнаку
images images images
14:00 |  97 інформаційних табло допомагають пересуватися Києвом
images images images
12:30 |  Пам’яті академіка Олександра Топачевського
images images images
11:00 |  Для радіо та телебачення збільшили квоти на українську
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 15 березня 2002 року, п'ятниця  №39 (2050) images
images
полоса
images
images
ЄДНІСТЬ ОСОБИСТОСТЕЙ
images  
images
images
images
15/03/2002



images
Мер з-поміж мерів Як живе столиця і як має жити Україна, розповідав минулого тижня виборцям Черкащини і Чернігівщини лідер “Єдності”, Київський міський голова Олександр Омельченко
images
Столичного мера Олександра Омельченка кияни цінують і як господарника, і як політика. Він покінчив з розграбуванням міста доморощеними олігархами, розкрутив маховик промислового комплексу, підводить храми з руїн, дав людям роботу, пенсії — стареньким, пільги та субсидії нужденним. Зробив самоврядування у місті таким дієвим і авторитетним, що з місцевою владою рахуються і уряд, і парламент. Тому кияни втретє висунули його кандидатуру на посаду Київського міського голови. Про це заявили понад 500 трудових колективів підприємств різних форм власності, вищих навчальних закладів, шкіл, лікарень, наукових установ. Ім’я Олександра Омельченка нині популярне і в регіонах. Адже за два роки, відколи Київський міський голова очолює Асоціацію міст України, вони отримали реальну допомогу: і гроші з бюджету Києва, і замовлення для місцевих підприємств, і медичне обладнання для лікарень, і комп’ютерні класи для шкіл. Угоди про співпрацю столиця має з понад 100 великими і малими містами України. Однак чим ближче до виборів, тим могутніша інформаційна блокада Омельченка у засобах масової інформації, підконтрольних олігархічним кланам. Неординарна постать Олександра Омельченка з’являється на приватизованих телеканалах і шпальтах газет хіба що у зв’язку з останніми скандалами: “касетним-2” і спробою його відставки. Тому під час поїздок по регіонах великі зали і маленькі сільські клуби завжди переповнені, на вулицях люди беруть київського мера у тісне кільце: хочуть знати правду від “самого Омельченка”. Минулого тижня її почули у Чернігівській та Черкаській областях, де побував столичний голова. Зустріч із людьми стала своєрідною народною прес-конференцією. Пропонуємо найхарактерніші запитання і відповіді.

“Економіку зруйнували, країну розграбували, а нового нічого не створили”

— Олександре Олександровичу, чому Україна опинилася в такому важкому становищі?

— По-перше, через ліквідацію ядерної зброї. Це було помилкове рішення уряду. До того ж ми “продали” її за безцінь. Нас купили, як дітей, мовляв, покажіть світові, яка ви демократична нація, щоб інші країни наслідували ваш приклад. І що з того вийшло? Вивезли геть усе цінне майно, а нам лишили порожні пускові шахти і болванки від ядерних боєголовок! А де ж обіцяна компенсація? Де 300 мільйонів доларів на закриття Чорнобильської атомної станції від міжнародної спільноти, які вона нам обіцяла? В той же час і Росія, і Франція, і Китай мають ядерну зброю, і цей факт чомусь нікого не турбує. По-друге, п’ять років незалежності ми жили за старою Конституцією. Щось робили і питали одне одного: а що ж врешті ми будуємо? Скінчилося це тим, що Леонід Кравчук, перший Президент України, розвів руками: маємо, мовляв, те, що маємо. Якщо п’ять років ми не знали, що будуємо, то нехай би працювала стара економічна схема: люди б мали роботу, промисловий комплекс був би завантажений. Депутати розгортали б законотворчу діяльність, а не займалися розв’язанням власних “побутових” проблем. У результаті економіку зруйнували, країну розграбували, а нового нічого не створили. По-третє, надто поспішно відмовилися ми від російського рубля. Що отримали взамін? Купони. Скільки ділків нагріли на цьому руки! Внаслідок мільйони українців втратили ті гроші, які відкладали на чорний день. За одну ніч під час такого реформаторства стали бідаками. А можна ж було спокійно користуватися радянською “валютою” і паралельно плекати національну гривню. Є й ще кілька моментів, але про них я не хотів би сьогодні говорити...

“Міністрів тасують, як карти в колоді”

— Який з урядів, на вашу думку, був найкращий?

— Як можна говорити, який з них кращий чи гірший, якщо вони змінювалися чи не кожен рік? Це ганебна і антинародна практика. Не можуть за десять років десять урядів розробити єдину стратегічну програму розвитку країни — час для їхньої роботи надто обмежений. Україна, маючи родючі землі, корисні копалини, талановитих людей, які хочуть, а головне — вміють працювати (тоді як безробіття пересічно по країні сягає 12 відсотків!), усе ще тупцює на місці. Чому міністрів тасують, як карти в колоді? Адже вони нині злітають з високих посад у депутати, з депутатів знову стрибають у міністерські крісла. Більшість із них очолюють політичні партії чи блоки, а коли ж працювати? Я переконаний, що у Верховній Раді повинні бути справді народні, а не “недоторканні” депутати. А подивіться, що маємо нині: третина депутатів бояться зняти із себе недоторканність! Чому? Бо займаються діяльністю, яка виходить за рамки наших законів. У той час, як наша фракція “Єдність” у Верховній Раді, яка налічує сьогодні 21 депутата, вже через два тижні заявила про зняття недоторканності. Якось воно дивно звучить: “депутатська недоторканність”. Від чого чесній і мужній людині бути недоторканною? Від людей? А може, від жінок? (Сміх, оплески).

— Ваше ставлення до схеми: новий парламент — новий уряд — новий президент?

— Від того, який парламент ви оберете, залежатиме і склад нового уряду, і доля президента, і, врешті, доля України. Але ж не треба кандидатам у депутати принижувати свій народ — купувати голоси за гроші, а то й за манну крупу, цукор чи олію. Роблять це ті, хто свого часу обікрав людей. Мають сотні мільйонів доларів на рахунках у зарубіжних банках, а повертають награбоване у вигляді отаких натуральних продуктів. Та й ті роздають перед виборами. Тому треба нам усім не помилитися під час голосування й обрати до нового складу Верховної Ради достойних. Буде справжній народний парламент — матимемо і народний уряд. І депутати, і міністри тягтимуть воза разом, працюватимуть на народ, відповідатимуть за свою роботу. І не звинувачуватимуть одне одного в усіх гріхах.

— Чи підтримуєте ідею незалежної прокуратури та судових органів?

— Обома руками. І якби був депутатом Верховної Ради, голосував би за це. На жаль, за нинішнього складу парламенту про це не може бути й мови. Бо там сидять чимало таких обранців, які, з одного боку, користуються статусом недоторканності, з іншого — можуть тиснути на суддів та прокурорів.

“Єдність” — самодостатня політична сила”

— Чи симпатизуєте ви Юлії Тимошенко і Вікторові Ющенку?

— Як приємним і розумним людям — так, як олігархам — ні. Нині чимало бізнесменів і банкірів хизуються тим, що вони, мовляв, мають хист до підприємницької діяльності ще з діда-прадіда. Тому вміють заробляти такі великі гроші. Але я переконаний, що навіть за десять років неможливо було збити капітали у сотні мільйонів доларів, не порушивши при цьому законів України. Більшість таких “бізнесменів” працювали й нині працюють у владних структурах або є депутатами Верховної Ради. Чому ж тоді й досі не змогли застосувати свій підприємницький хист на благо України? Щоб розвивалася економіка, була висока зарплатня у людей і достойна пенсія. Згадайте, як місяць тому на радіо “Свобода” Юлія Тимошенко і Віктор Медведчук з’ясовували у прямому ефірі, у кого більше грошей на рахунках. Ви, пане Медведчук, казала Юлія Володимирівна, на дев’ятому місці у списку найбагатших людей України.— Тоді, як вихована людина, казав колишній спікер, я пропускаю вас уперед — на друге місце. На тлі тотального зубожіння людей, мізерних пенсій стареньких така розмова двох поважних осіб була просто жахливою!

— З ким же ви тоді будете об’єднуватися у Верховній Раді?

— Я не один раз заявляв, що партія “Єдність”, виборчий блок “Єдність”, що йде під номером 15, — це самодостатня політична сила. До нас можуть входити ті політичні сили, які поділяють наші погляди. Ну, як об’єднуватися з блоком Віктора Ющенка? Так, лідера “Нашої України” поважають люди. Він має високий рейтинг. Але подивіться, хто в цьому блоці? Там понад десять найрізноманітніших партій, котрі мають суперечливі ідеологічні засади. Дійшло до того, що деякі партійні керівники навіть не вітаються один з одним! Наша партія “Єдність” — молода. Нічим не заплямована. Прочитайте уважно виборчий список нашого блоку! Ви не знайдете у ньому ні мільйонерів, ні банкірів, ні корупціонерів, ні просто бандитів. Зате є прізвища прагматичних, чесних і порядних людей. Вони не розбалакують, а роблять своє діло кожен на своєму місці. Віталій Бойко — голова Верховного суду України, Ніна Матвієнко — співачка, гордість України, яка пропагує не лише пісню, а й взагалі українську культуру по світах, Сергій Червонописький — афганець, бойовий генерал, уособлює велич духу людського, Олександр Шалімов — академік, відомий на весь світ хірург, Віталій Масол — колишній прем’єр, Володимир Поляченко — знаний і в Києві, і в Україні будівельник, президент холдингу “Київміськбуд”, Богдан Ступка — народний артист, Мирослав Пітцик — віце-президент Асоціації міст України і багато інших достойників.

— Яку роль виконуватиме фракція “Єдність” у парламенті?

— Наша фракція буде центристською. Стримуватиме отой політичний маятник, який гойдається то вліво, то вправо. Ми проти роз’єднаності депутатів у Верховній Раді, що нині спостерігаємо. Від цього страждає передусім народ. Адже не ухвалюються ті закони, які потрібні для піднесення економіки країни.

— Чи не час заборонити Комуністичну партію в Україні?

— Якщо у нас є люди у суспільстві, усе життя яких проминуло під червоним прапором, навіщо забирати у них цей символ? Ну, має сьогодні Компартія певний рейтинг серед пенсіонерів, інвалідів, людей похилого віку, учасників Великої Вітчизняної війни, то нехай собі існує. Інша річ, що очолити її мав би якийсь сивочолий мудрий ветеран війни, партизан. А нинішній лідер — молодий, здоровий — міг би, звичайно, іншою справою займатися.

“Столиця ні в кого не позичає і не позичатиме надалі”

— Олександре Олександровичу, знаємо, як процвітає столиця, але ж життя у ній завжди було заможнішим, ніж у провінції. А що робити нам, коли в містечковому бюджеті самі дірки?

— Коли ви говорите про заможніше життя, яке, мовляв, було у столиці завжди і тому нам легше нині,— це не зовсім так. Відколи Україна стала незалежною, ми всі потрапили в однакові умови. Шість років тому я прийняв Київ з 22-мільйонним боргом перед Укрсоцбанком. Заборгованість по пенсіях була шість місяців, по заробітній платні — чотири. За півроку ми повністю погасили борги по пенсіях, за вісім місяців — по заробітній платні. З 1996-го до 2001 року виробництво промислової продукції зросло у столиці в півтора раза. Торік ми збудували мільйон квадратних метрів житла. Нині у Києві немає безробіття. Навпаки, щодня до нас приїжджають на роботу 120 тисяч іногородніх. Із них 80 тисяч — з Київської області, решта — з інших регіонів. Якби у нас були безробітні, тоді ми мали б право обмежити їхній доступ до столиці. А нам, навпаки, не вистачає фахівців 17-ти професій. Особливо в будівельній галузі, у машинобудуванні. Незабаром ми відкриємо нові профтехучилища, щоб опановувала молодь ці спеціальності. Темпи обсягів виробництва у нас щороку зростають. У структурі надходжень грошей до державного бюджету частка Києва — 36,6 відсотка. А бездотаційні Донецька, Дніпропетровська, Одеська, Львівська, Харківська, Сумська області разом спромоглися на 63,4 відсотка. Ще за часів уряду Віктора Ющенка я офіційно відмовився від допомоги Міжнародного валютного фонду. Переговори були виснажливі, тривали майже три дні. Україна взяла кредити, Київ — ні. Столиця ні в кого не позичає і не позичатиме надалі. Бо віддавати доведеться не нам, нинішнім керівникам і мешканцям мегаполісу, а нашим дітям. Така моя позиція, і я її не зміню. Ми не дозволили приватизувати хлібозаводи, елеватори, млини. Сьогодні з Києва вирушили до інших регіонів більш як 100 машин з хлібом. Через тиждень поїде ще 200. Для чого це я роблю? Звичайно, не тому, що хочу бути схожим на Ісуса Христа, який однією хлібиною нагодував усіх голодних. Такої потреби вже немає, хліба достатньо у кожному місті чи селі. Але я хочу, щоб люди, які лише чули про київський смачний хліб, покуштували його, а потім поцікавилися у місцевої влади: чому він ще й дешевший на 40—60 копійок? Хоча ми купуємо зерно у Полтавській, Чернігівській, Вінницькій, Черкаській областях за тією ж ціною, що і ваші місцеві підприємці. Та ще й витрачаємо гроші на перевезення зерна до столиці. А тому, що у вас приватизовані млини, елеватори, хлібозаводи! І водоканал, і цукрові, і дріжджові заводи. Тоді я запитую вас: “Навіщо нам така приватизація, яку в народі вже давно називають прихватизацією?” Адже планувалося спочатку державну народну власність перевести у колективну, потім — в акціонерну. Щоб люди могли ефективно працювати і виготовляти добротну, але дешеву продукцію. Натомість маємо високі ціни, а прибуток залишається в кишенях власників. І нехай на мене не гніваються підприємці (якщо вони сидять у залі), які запитують у мерів міст: “Навіщо прийшли машини з хлібом?” А ви зробіть свою продукцію конкурентоздатною — випікайте дешевий хліб. У Києві останні шість років помірні тарифи на тепло і світло. Бо не дали олігархам привласнити “Київенерго”. Не піднімаємо ціни і на транспорт. Адже ці підприємства також у комунальній власності міста. Робіть так, як ми.

“У нас той, хто не так щось сказав чи подумав, не опозиціонер, а ворог держави...”

— Яким, на вашу думку, має бути самоврядування у містах, районах та селах?

— Я проти того, щоб голови районних і обласних державних адміністрацій призначалися на цю посаду згори. Адже вони одразу стають відірваними від людей, непідзвітними громаді. Знизу догори вибудовується владна піраміда з корупціонерів і олігархів, які грабують народ. Тому наша фракція “Єдність” у Верховній Раді стоїть і стоятиме за те, щоб змінити або доповнити закон про місцеве самоврядування. Щоб люди вибирали не лише мерів, а й губернаторів. Я переконаний, що коли ефективніше працюватимуть місцеві органи самоврядування, куди не призначатимуться чиновники згори, а обиратимуться громадою, тоді буде у вас і робота, і достойна зарплатня. І життя стане веселішим.

— Як кияни ставляться до опозиції і зокрема до плівок Мельниченка?

— На жаль, у нас немає закону про опозицію. Верховна Рада ухвалювала такий документ, але Президент України наклав на нього вето. А в усіх цивілізованих державах такий закон є. За ним будь-яка політична партія, блок чи інше об’єднання охороняється законом. І проти опозиції не можна владі діяти. У нас закону такого немає, і той, хто не так щось сказав чи подумав — не опозиціонер, а ворог держави. Це неправильно.

Щодо плівок, то кияни, як і ви, хочуть знати правду. А нині маємо різні точки зору провідних експертів, зокрема й міжнародних. Треба, щоб українські фахівці на основі “повного зібрання” експертних оцінок нарешті сказали своє слово. А вони поки що не можуть цього зробити. Повірити на слово західним експертам ми не можемо. Рішення повинно бути прийняте на території України за тими законами, які діють у нас. Правда щодо плівок майора Мельниченка повинна бути сказана на українській землі.

“У відпустку за власним бажанням я не пішов”

— Чому такі слабкі контакти у нас з промисловцями Києва?

— Ми підписали з мерами великих і малих міст, які входять у нашу асоціацію, понад 100 угод. Це своєрідні протоколи намірів. Наповнюйте їх конкретним змістом, конкретними пропозиціями, і будемо тісніше працювати з вами! Згоден, що зробили ми небагато. Але незабаром ми підсумуємо в Асоціації міст України результати нашої співпраці і “завантажимо” цей рік новими спільними програмами, з урахуванням усього того, що не вдалося зробити. Однак не будемо забувати й про те, що вже маємо. Торік, скажімо, перерахували канівським будівельникам 750 тисяч гривень — тепер у Києві стоїть чотирикілометрова огорожа і тролейбусні опори, ваші робітники мають замовлення і заробітну платню. “Черкасиводоканал” одержав від нас фінансову підтримку на реконструкцію — маєте чисту воду в місті. Нині вибираємо і в Черкасах, і у Каневі місця для будівництва житлових будинків.

— У Каневі успішно працює підприємство, що випускає плитку. Кажуть, воно засноване не без участі вашого сина і сплачує податки в Києві. Чи не могли б ви посприяти, щоб гроші залишалися в нашому бюджеті?

— Дякую за запитання. По-перше, я б не поважав свого сина, аби він це затіяв. Скажу відверто, що мій син до цього не має ніякого відношення. Коли я вперше обирався київським міським головою, мої конкуренти з СДПУ(о) поширили таку чутку. До речі, тоді вони витратили на свою рекламну кампанію близько 12 мільйонів доларів. І тривають ці балачки вже чотири роки, відколи ми зробили реконструкцію Хрещатика і вимостили плитками тротуар. По-друге, якщо раптом виявиться, що це правда, то я готовий наступного дня “подарувати” той завод Каневу (сміх у залі, оплески).

— Розкажіть, будь ласка, про вашу “відпустку за власним бажанням”...

— Того дня я за протоколом супроводжував Президента України Леоніда Кучму до аеропорту в Бориспіль. Коли повернувся до Києва, мені нинішній глава уряду Анатолій Кінах “урочисто” вручив президентський указ про відправку у відпустку, фактично про усунення з посади голови Київської міської держадміністрації. Я не виконав волю олігархів. У “відпустку за власним бажанням” не пішов. А пізніше домігся того, що цей незаконний указ було відмінено. Того ж дня на позачерговій сесії Київради 69 із 69 депутатів надали мені усю повноту виконавчої і законодавчої влади. Так столиця довела, що є закон і його треба виконувати.

“Київ візьме шефство над Шевченківським заповідником у Каневі”

— Ви неоднаразово бували у Каневі, бачили, в якому стані музей Тараса Шевченка на Чернечій горі. Чи допоможете нам його реставрувати?

— Ми домовилися з директором Шевченківського національного заповідника Ігорем Ліховим, що Київ візьме шефство над цим об’єктом і до 2005 року його буде повністю реставровано. До речі, у Ніжині ми профінансували роботи з відбудови Спасо-Преображенської церкви, де у травні 1861 року відспівували славетного Кобзаря під час перевезення його тіла з Росії в Україну. 20 березня освятять куполи. Відтворюємо комплекс Свято-Троїцької церкви у Берестечку на Волині. Торік допомогли реставрувати Свято-Воскресенську церкву в селі Дударівка на Київщині. Облаштували інтер’єр та виготовили дзвони для церкви Святої Параскеви у селі Чайкине на Чернігівщині.

Переконаний, що бездуховна нація приречена на смерть.

Володимир ГАЛЕГА, Валерій СКИБА (фото) “Хрещатик”

прочитало 6176 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.4395 sec