...Пізно ввечері мені додому зателефонувала читачка. Вона невідомо як розвідала номер телефону заради того, щоб розповісти журналісту про своє горе. Начебто жінка ця одержала свого часу конверт від такої собі фірми “Пост-Шопінг” із звабливими обіцянками. Прочитавши публікацію “Наївний платить двічі, тричі і т. д.” (“Хрещатик” за 7 березня цього року), споживачка, яка телефонувала, захотіла повернути “подаровані” фірмі 180 гривень. (До речі, в газетному матеріалі я розповіла про таку ж ситуацію, в яку потрапила жителька Макіївки). І ця жертва власної наївності теж повірила, що виграла головний приз — 25 тисяч гривень — і одержить його, тільки-но перекаже фірмі 180 гривень на передплату журналу “Viva”. Людина так і зробила.

Телефонували і в редакцію, не тільки мені додому. Жіночі голоси жалісливо розповідали, як їх спокусив “Пост-Шопінг”, і просили допомогти або хоча б поспівчувати.

Отакі розмови вела напередодні Всесвітнього дня прав споживачів, який відзначаємо сьогодні. Назвати цей день святом не можу. Тому що розслабитися не вдається. Увесь час потрібно бути насторожі, щоб не потрапити в халепу, — чи то в комп’ютерну базу даних якоїсь лукавої фірми, чи то в “обійми” базарних торговців підробленим або бракованим товаром. Тож кругову оборону споживачеві треба тримати постійно.

Рівно рік тому на одному з багатолюдних зібрань з приводу Дня прав споживачів почула, що ми з вами, шановні, споживаємо 60—80 відсотків шкідливих для здоров’я речовин з овочами й фруктами, 20—30 — з питною водою, 10—15 — з м’ясопродуктами й молоком. Щоправда, в Головному столичному управлінні в справах захисту прав споживачів переконані: не можна отоварюватися на стихійних ринках. Якби народ пройнявся цією ідеєю, то, запевняють працівники Головного управління, неорганізовані базарчики зникли б через відсутність клієнтури.

Однак люди в столичному місті стають свідомими споживачами повільно. “Покупець — як дитя мале”,— емоційно висловився нещодавно заступник голови Держстандарту Анатолій Воронков. Привід для такої репліки Анатолій Миколайович мав начебто дріб’язковий: публіка не вимагає товарні чеки, особливо на ринках у реалізаторів. Проте думка від маленького клаптика паперу, єдиного документа про покупку, який одержує в руки людина, логічно переходить у висновок: необачні й безтурботні самі себе наражають на шахрайство.

Оптимізму посеред нашого дикого ринку додає хіба що надія: навчимося таки поважати себе, споживачів. Не ловитися на гачок закордонних рекламних трюків, як із “Пост-Шопінгом”. Не облизуватися на красиві коробочки й баночки з імпортною косметикою, які пропонують численні фірми-конкурентки. Не розвішувати вуха, слухаючи солодкаву рекламу про чудодійні ліки від тисячі хвороб. Краще бути недовірливим і вередливим покупцем.

Отож Всесвітній день прав споживачів — це не свято. Це, скоріше, нагадування: будьмо пильними! Маємо будень для покупок, візитів до пралень, перукарень, ательє. Тобто для активних тренувань і опанування прийомів кругової самооборони. Ще й боротьби за права споживачів.

Київрада знизила ціни на хліб!

Подробиці — в наступному номері.