images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Уже цієї суботи у столиці розпочнуться масштабні новорічно-різдвяні святкування (програма)
images images images
14:00 |  Як поділять гроші на столичну освіту в 2019 році
images images images
11:00 |  Головний фінансовий документ столиці затверджено
images images images
08:00 |  У Києві планують побудувати великий диспетчерський центр, який об’єднає усі служби швидкого реагування
images images images
17:00 |  Коли українці відпочиватимуть в 2019 році: календар державних свят
images images images
14:00 |  Графік роботи банківської системи на новорічно-різдвяні свята
images images images
11:00 |  У Києві проведуть комплексну профілактику захворювань на грип та гострі респіраторні інфекції
images images images
08:00 |  Обмеження на в’їзд до Києва великогабаритного транспорту діятиме до покращення погодних умов
images images images
17:00 |  «Особливості виходу на ринок ЄС: практичні кроки для підприємств м. Києва».
images images images
14:00 |  Діти Києва підтримали українських військових
images images images
11:00 |  Після матчу Ліги чемпіонів УЄФА київський метрополітен і наземний пасажирський транспорт працюватимуть довше
images images images
08:00 |  Киянам нагадали про програми ремонтів: що можна зробити і за скільки
images images images
19:40 |  Новий рік: як прикрасити кошик до свята (поради від флористів)
images images images
17:00 |  Де у Києві продаватимуть ялинки з паспортами
images images images
14:00 |  На столицю суне новий циклон
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 28 лютого 2002 року, четвер  №30 (2041) images
images
полоса
images
images
ХРЕЩАТИК, 36
images  
images
images
images
28/02/2002



images
В’ячеслав Бичков: “Чоловік повинен відчувати дефіцит часу”
images

Із досьє “Хрещатика”

В’ячеслав Бичков — депутат Київради по 46-му виборчому округу Мінського району столиці, голова постійної комісії з питань охорони здоров’я і соціального захисту. Народився в Луганську 1949 року. Там закінчив школу і медичний інститут. Лікар-хірург, кандидат медичних наук. У 1988 році очолив перший в Україні діагностичний центр. 1993 року закінчив Український державний економічний університет за спеціальністю соціально-економічне планування. З 1997-го заступник начальника Головного управління охорони здоров’я. У вільний час любить брати в руки гітару. Пише музику і має гарний голос.


В ’ячеслав Бичков належить до групи старійшин у Київраді — депутатів усіх трьох скликань. На виборах 1990 року люди виявляли велику прихильність до кандидатів — лікарів за професією. Кожен десятий з 300 обранців (такою за чисельністю була тоді Київрада) представляв столичну медицину. Пізніше пропорції трохи змінилися — з’явилося більше юристів, економістів, підприємців. Та все ж лікар, зазвичай, людина особливо шанована виборчим електоратом. Чому? З такого запитання, власне, й розпочалася наша розмова з В’ячеславом Бичковим.

— Думаю, у час економічної нестабільності,— сказав він,— люди більше довіряють представникам тих професій, від яких можуть отримати якусь реальну, конкретну допомогу. Для мене особисто моє обрання було досить несподіваним. Округи тоді були значно менші. Разом зі мною балотувалися вісім претендентів. До речі, у першому складі Київради, такому громіздкому, я входив до бюджетної комісії. А вже після виборів 94-го, коли кількість депутатів була обмежена до 75, я пройшов по 46 округу того ж Мінського району. Тоді вперше й був обраний головою постійної комісії з питань охорони здоров’я.

— В’ячеславе Володимировичу, депутатський корпус минулого скликання був чітко розділений на два ворогуючі табори. Справа — депутатська більшість на чолі з неформальним лідером Володимиром Бондаренком, зліва — меншість, яка підтримувала обраного голову ради Леоніда Косаківського (до речі, обидва сьогодні депутати Верховної Ради). Пам’ятаю, ви тоді входили якраз до лівого крила. Цікаво, чи збереглися у вас добрі стосунки з Леонідом Григоровичем?

— Не можу сказати, що зараз між нами є якісь стосунки. Але я справді тривалий час підтримував його. Розумієте, я йшов до Київради у 1990 році як комуніст. Ще коли працював у медоб’єднанні Луганського тепловозобудівного заводу, там мене обрали секретарем комсомольської організації. Заводські робітники, старі більшовицькі романтики, вручали мені партійний квиток. Він і досі лежить у мене вдома як свідчення моєї молодості. Та зараз про це начебто не прийнято говорити...

— Отже, ви належали до групи підтримки Косаківського, коли головою Київської державної адміністрації став Олександр Омельченко. І це не вплинуло на ваше високе призначення у міське управління?..

— Це ніяк не вплинуло. Нас, як ви кажете, в “групі підтримки Косаківського” було чимало. Але Омельченко це не брав до уваги, а оцінював людей за професійними якостями, за їхніми справами. Він збирав команду, в якій я з’явився дещо пізніше від інших.

— Тож ви тепер можете порівняти стиль управління одного й іншого керівників міста.

— Я б не хотів порівнювати. Вважаю це некоректним. Одна ситуація була у 1994 році, інша — в 97-му. Зовсім не та, що тепер, була морально-політична атмосфера у столиці шість років тому. В нинішній команді мені імпонує те, що вона робить у місті дуже багато. Взяти хоча б тільки мою галузь. Ніколи раніше міська влада так предметно не займалася охороною здоров’я. Не надавала такої допомоги, зокрема й фінансової. Омельченко покладається на фахівців і діє за принципом: ти можеш щось робити, упевнений, що це потрібно робити — уперед. Він не втручатиметься, хіба тоді, коли потрібна його підтримка. Але не впорався — нарікай на себе. Саме тому в організації охорони здоров’я у столиці відбулися величезні зрушення.

— Вибачте, В’ячеславе Володимировичу, але я не думаю, що таке ваше переконання поділяють усі кияни, особливо ті, кому довелося побувати у ролі пацієнтів у деяких київських лікарнях...

— На жаль, не все залежить від нас. Недостатнє фінансування медичних закладів — це біда усієї держави. Але, попри все це, київські лікарі мають стабільну зарплату. Вона регулярно виплачується. Тільки за один рік, наприклад, у таких скрутних фінансових умовах ми змогли повністю замінити вщент зношений парк автомобілів швидкої допомоги. Місто виділило гроші на 145 машин! (І це тепер увійшло в щорічну практику). Або ось центр пересадки кісткового мозку. Заклад необхідний для країни, ураженої Чорнобилем. Це питання ставилося ще у 1987 році. Але не вирішувалося. На жаль, знаходилися різні причини і відмовки. А Омельченко взявся і вирішив. Він уміє швидко зорієнтуватися, правильно визначити пріоритети і мобілізувати команду на досягнення мети. Це великий дар керівника. Тільки при ньому ми змогли розробити і впровадити такі міські багаторічні програми, як “Здоров’я киян”, “Турбота”, які передбачають найоптимальніше використання всіх можливих ресурсів, відпало багато зайвої тяганини. Приміром, з інсуліном. Знаєте, як це було колись? Уже за півроку до нової закупівлі ліків для киян, хворих на цукровий діабет, у нас починала боліти голова. Щоразу треба було доводити, вмовляти, випрошувати. А тепер у нас є програма. Там усе розписано наперед на п’ять років. Нікому не потрібно пояснювати, що це необхідно. Фінансове управління знає, які гроші потрібні під цю програму, і вони виділяються без зайвої тяганини. З іншого боку, зрозуміло, хоча б скільки грошей було, їх не вистачатиме. Як і в будь-якій сім’ї. Всі проблеми не можуть бути вирішені водночас. Таке наше життя. Але головне, нинішня влада, мер, знають ці проблеми і вирішують їх у міру можливостей.

— В’ячеславе Володимировичу, а ви змогли б бути мером? Скажімо, не ви, а лікар узагалі?

— Як свідчить досвід, найкращий мер — це будівельник. Людина, якій у житті доводилося управляти багатотисячними колективами, зводити різнорідні елементи в єдине ціле. Я переконаний, що керувати містом має той, хто не лише володіє неабиякими організаторськими здібностями, а й добре знає механізми ведення господарства, може точно визначити роль і місце кожного у великому комплексі, як у будівництві. Сильним мером, як на мене, міг би бути наш колега депутат Київради, покійний Михайло Загородній. Він дав раду великому тресту у найнесприятливішій економічній ситуації, залишив по собі яскравий слід на карті Києва. Гадаю, що нинішній наш міський голова Олександр Омельченко на всі сто відсотків поєднує у собі усі необхідні для цієї посади якості плюс особливу людяність. Під впливом його беззаперечного авторитету, бачите, як виросла партія “Єдність”, відколи він її очолив. До речі, і я, що вже багато років вважав себе позапартійним, вступив до “Єдності”.

— Наскільки мені відомо, сьогодні ви ще навчаєтеся, а при цьому ж маєте вже дві освіти, кандидатський ступінь. Навіщо це вам?

— До вступу на юридичний спонукав мене наш загальний брак правової культури. Взагалі, учитися — то для мене постійна потреба. Ще коли я писав дисертацію, то засинав з думкою, щоб швидше наступав ранок, аби знову засісти за роботу. Я вважаю, що чоловік повинен постійно відчувати дефіцит часу.

— Напевне, був у вашому житті хтось, хто дав вам такий заряд, людина, з якої хотілося брати приклад?

— Були кумири. Ось ще студентом я вчився по книжках академіка Василя Дмитровича Братуся. Він тоді був і міністром охорони здоров’я. Пізніше я познайомився з ним особисто — він став офіційним опонентом моєї дисертації і оцінив її дуже позитивно. Але не обійшлося без курйозу. Я віддав йому перший екземпляр готової роботи для ознайомлення. А через кілька днів прийшов забрати її і почути думку авторитетного академіка. Василь Дмитрович кудись вийшов зі свого кабінету, а я побачив на столі свою дисертацію. Який жах! Вона була вся покреслена чорною ручкою. Можете уявити собі стан молодого дисертанта. І тут заходить мій опонент, глянув на мене і розсміявся. “Ти,— каже,— вибач мені, я не звернув увагу, що це перший екземпляр, і просто на ньому попідкреслював усе цікаве, що хочу включити до своїх лекцій”.

Звісно, це було мені дуже приємно, але роботу довелося передрукувати.

— А коли ви вперше взяли в руки скальпель як самостійний хірург і чому потім покинули практику?

— Першу операцію я зробив під час свого першого чергування 1 серпня 1972 року. То був апендицит. Тоді я сам цілу ніч чергував біля свого пацієнта, переживав за нього.

Можливо, я нетиповий хірург. Бо ніколи не поспішав братися за скальпель. Хірургічне втручання вважаю крайнім заходом, а тому завжди шукав можливості обійтися без нього. Найважливішим у лікарській практиці вважаю правильно поставити діагноз. Мабуть, тому з легким серцем пішов у діагностику. Хоча покинути хірургію мене змусили й об’єктивні обставини. У 1992 році я потрапив у автодорожню аварію, переніс сам кілька операцій, майже рік був на лікуванні, особливо постраждали ноги. Після того я вже не міг вистоювати в операційній...

* * *

Нині як заступник начальника Головного управління охорони здоров’я В’ячеслав Бичков опікується медициною надзвичайних ситуацій у столиці, до яких, приміром, належать і масові гуляння. Отож коли у людей свято і вони поспішають на майдан Незалежності, на Європейську площу чи Співоче поле, щоб повеселитися, В’ячеслав Володимирович виходить на роботу. Чергування лікарів швидкої допомоги на таких заходах обов’язкове — а раптом комусь у багатотисячному натовпі стане погано. Взагалі, як лікар В’ячеслав Бичков не в захваті від велелюдних зібрань у тісному центрі столиці. Святкові тусовки просто неба краще було б влаштовувати у місцях, більш пристосованих для цього, скажімо, на стадіонах. Стурбованість з цього приводу він висловлював на сесії Київради, і колеги його підтримали, прийнявши рішення про обмеження “децибелів” і зменшення кількості помпезних шоу на Хрещатику.

Депутат Київради по 46-му виборчому округу В’ячеслав Володимирович Бичков приймає виборців щосереди у приміщенні консультативно-діагностичного центру за адресою: вул. Кондратюка, 6, кабінет 604

Галина ВАВРИНЮК “Хрещатик”

прочитало 5607 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3871 sec