Поле битви нагадував у середу блакитний зал столичного Будинку кіно. Крики, сльози, поділ на “своїх” та “чужих” — усе це відбувалося на конференції Міжнародної діабетичної асоціації України. Більшість учасників, котрі приїхали до Києва з регіонів, були переконані: йдеться дійсно про життя і смерть.

— Діабетики помирають від ускладнень, бо їх позбавили права обирати собі ефективні ліки,— заявив Михайло Мельник, львівський медик, хворий на діабет.— Мене змусили перейти з інсуліну іноземного виробництва на вітчизняний. Одразу погіршився слух, відмовили ноги. Я привіз десятки листів від хворих, котрих виводили з коми після такої заміни препарату.

— Сьогодні майже 40 тисяч хворих на цукровий діабет потребують тих видів інсуліну, які в нашій країні не виробляються,— переконана Президент Міжнародної діабетичної асоціації України Людмила Петренко.— У бюджеті передбачено кошти на закупівлю імпортного препарату лише для дітей, сліпих та вагітних. Ми намагаємося захистити свої права, тож написали відкриті листи посадовим особам, зокрема Президенту, голові Верховної Ради, міністру охорони здоров’я, президенту Академії медичних наук.

— Будь-який інсулін у 3—5 відсотків пацієнтів спричиняє алергію,— переконана Неля Павелко, начальник управління забезпечення лікарськими засобами Міністерства охорони здоров’я,— але це не доводить, що препарат неякісний. Ми прагнемо підтримати вітчизняного виробника. Але хворий може сам вирішувати, що вживати.

Єдине, в чому усі присутні були одностайні: зустріч у Будинку кіно — лише “перший раунд” битви. Пристрасті навколо інсуліну розгораються.