images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
22:00 |  Потужна метеохвиля накриє Землю на вихідних: як вберегтися від її наслідків
images images images
20:00 |  Чому люди переїдають: основні причини
images images images
18:00 |  У Києві дорожчає холодна вода
images images images
16:00 |  Власників незаконної реклами зводитимуть з розуму дзвінками
images images images
14:00 |  Зміни руху громадського транспорту під час проведення Всеукраїнського Свята подяки та мотопробігу
images images images
13:30 |  У Києві відбудуться змагання з велоспорту «Red bull-Володар Гори 2018»
images images images
13:00 |  22 вересня оголошено в столиці Днем жалоби
images images images
12:00 |  Під час закриття станції метро "Політехнічний інститут" пасажири можуть користуватися наземним громадським транспортом
images images images
10:00 |  "Міський магазин" розробив онлайн-карту легально встановлених МАФів
images images images
10:00 |  У столиці відбудеться традиційне свято "Юнь Києва запрошує"
images images images
08:00 |  Цими днями передбачається перекриття руху транспорту на центральних вулицях
images images images
06:00 |  5 продуктів, які зникнуть через зміни клімату
images images images
03:00 |  На дні турецького озера знайшли руїни стародавньої церкви
images images images
01:00 |  Роботи-медузи спостерігатимуть за кораловими рифами
images images images
22:00 |  Зарплата військовослужбовців істотно зросте
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 1 лютого 2002 року, п'ятниця  № 15 (2026) images
images
полоса
images
images
КУНСТКАМЕРА
images  
images
images
images
01/02/2002



images
Картинами, мальованими квачиками на полотні, вперше колись полонила столицю художниця Єлизавета Миронова
images
— Оце замкну двері, обійду все, перевірю й сідаю посеред виставки. І так мені гарно, неначе у божественному саду,— так висловив свої враження від творів народної художниці Єлизавети Миронової охоронець, який сторожував у приміщенні “Просвіти”, де вони були виставлені. І цей щирий відгук важить, мені здається, багатьох рецензій професійних мистецтвознавців.

Люди, мабуть, фізично відчувають ту енергію добра, яка просто струменить з її полотен. Часто намагаються не просто надивитися, натішитися цими веселковими барвами, а підійти якомога ближче, навіть доторкнутися. Якось сама Єлизавета Федорівна хотіла відігнати від свого гобелена (художниця працює не тільки фарбами) жінку, котра на нього аж сперлася. Але співробітниця музею Павла Тичини, у якому того разу відбувалася виставка, упрохала: “Не займайте її, будь ласка, вона вже втретє приходить — каже, що потім набагато краще себе почуває”.

Цікаво, звідки ж у самої майстрині, маленької, худенької, скажімо так, поважного віку жінки, стільки життєвої сили, котру вона так щедро вкладає у свої твори? Думається, від землі і від людей. Ось як сама говорить: “Чому на Вкраїні люди такі красиві? І чорненькі, і руденькі — всі гарні! Тому, мабуть, що земля у нас така гарна. Дуже я любила у нашому селі (село Сошників Бориспільського району.— Авт.) слухати вечори. Кожен куток співав, та всі по-різному. А солов’ї як змагалися із дівчатами!.. А підеш на леваду — Боже, яка краса! Лелеки ходять, трави росяні вище голови”. А ще любила дівчинка задивлятися на односельців — усі здавалися їй цікавими: і парубки, і молодиці, й бабусі у хустках, зав’язаних по-старосвітськи, двома кінцями-ріжками на голові, і вусаті дідугани з безкінечними розповідями, як японець воював та як турок. Та все чомусь у них виходило, що врешті-решт перемагали наші — козаки!

Тож і не дивно, що ця залюбленість у навколишній світ мусила таки знайти вихід. Малювати Ліза почала дуже рано: патичком на втоптаній стежині, на комині, просто на стінах. За що отримувала від матері ганчіркою — не боляче, але кривдно. Проте любляча матуся, дуже мудра жінка, сама прекрасна співачка, розуміла, що то не просто дитячі пустощі. І тільки зітхала, дивлячись на фуфайку, з якої її одиначка повисмикувала вату: “Дивись, який рябець зробився. Отак миші погризли. Але нової я тобі не дам!”

Вата ж юній художниці була вкрай необхідна, бо хто тоді у повоєнному селі взагалі знав і бачив, що таке справжній пензель?! Тому ломачки з віника, обмотані ватою, перетворювалися на малярські квачики. Малювала спершу орнаменти для вишивання, адже у ті часи строго було — виповнювалося дівчинці вісім років, мала вона навчитися і шити, і прясти, і гаптувати. Хто ж її згодом заміж візьме, коли не надбає не менше 25 рушників (свекрусі хату завішувати), вишитих сорочок (і собі, й майбутньому нареченому), скатертин різних та ряденець усяких. Далі дівчата почали Лізі вже цілі композиції замовляти: щоб там і Наталка Полтавка гарна була, і Петро, і тин, і хата.

Отак з тими картинами, мальованими квачиками на полотні, й з’явилася Ліза Миронова перед очі столичних художників. У 1963 році її роботи вже експонувалися на Республіканській виставці українського декоративно-прикладного мистецтва. Талант сільської малярки привернув увагу відомих митців. Дуже багато допоміг народний художник України Степан Кириченко, який зразу визначив: запишіть її у секцію монументального жанру, бо вона любитиме стіни, мозаїки, й до гобелену її потягне. І таки його віщування справдилося.

Тоді ж подарували Єлизаветі Федорівні справжні пензлі й фарби — темперу. Відтоді й донині малює вона тільки темперою і маслом. Щоправда, на початку послали її повчитися до Марії Примаченко. Приїхала Ліза до неї, щось аквареллю намалювала (вперше у житті) й показує. Подивилася Примаченко: “Ну хто то набрехав, що вона малює так, як я?” Ще й сусідів покликала: “Схожа на мене?” — “Ні!” Отак наука й закінчилася. До речі, знана майстриня після тієї сцени наче пожвавішала, роботи свої залюбки показувала, бо побачила, що цей молодий талант їй не конкурент.

Єлизавета Федорівна не відразу сама усвідомила цінність своєї самобутності, несхожості на інших. Навіть не ладнала через це із самим Василем Касіяном. Бо хотіла вчитися малювати (?), а він відмовляв: дуже добре бачив, що, так би мовити, класична малярська освіта тільки зіпсує цей природний дар. “Що тобі мати дала, природа, село рідне — оце твоє і нікуди не лізь”,— казав. А вона ображалася: “Як я із села, то й шани нема. Сиди там і не рипайся!” Але мудрий Касіян не відступився (яка то була дорога людина, згадує тепер Єлизавета Федорівна, адже хто я була і хто він): “Я знаю, що ти сердишся, але хочу, щоб ти була самостійна, у тобі все є...” І таки переконав, і першим підняв руку, коли її у 1967 році приймали до Спілки художників України.

Багато часу відтоді спливло. Республіканські виставки змінювалися всесоюзними. Персональні — закордонними: Бельгія, Італія, Канада, США, Хорватія, Японія, Куба, Угорщина, Австралія (як кажуть, нашого квіту по всьому світу). Та незмінними залишалися веселковий радісний колорит та природна гармонія її творів. Довгі роки йшли вони по життю у парі з художником Леонідом Яворським. Це був не тільки союз двох люблячих сердець, а й двох митців. Без допомоги чоловіка, вважає Єлизавета Федорівна, навряд чи відбулися б роботи, пов’язані вже з архітектурою: інтер’єр ресторану готелю “Україна” у Москві, мозаїки Будинку культури села Товстої на Сумщині, оформлення у народному стилі ресторанів “Курені” у Києві та “Козацький дозор” у Запоріжжі.

Окрема сторінка творчості художниці Миронової — дитячі книжки. Ще у 60-х благословив її на цю працю тодішній головний художник видавництва “Веселка” Віктор Полтавець, який, до речі, теж вмовляв, щоб закрила усі книжки, що у неї є, а малювала, як сама хотіла. Ілюстровані нею видання неодноразово перевидавалися як у нас, так і за кордоном. А репродукції її картин прикрашали поштові листівки.

Серед гобеленів же улюблений — “Сорочинський ярмарок” (його теж робили разом із Леонідом Яворським). Великий (3,15 на 5,3 метра), він був створений на замовлення тодішнього Міністерства культури Української РСР — перед Москвою хотіли похвалитися. Дуже хвилювалася пані Ліза, щоб його зовсім з України не забрали, але обійшлося. Нині його постійна “прописка” — музей у Києво-Печерській лаврі.

Кого тільки на тому гобелені немає... І люди, і птахи, і звірі, навіть прикмети сучасності є. Приміром, мікроавтобус на колесах-квітах. У центрі, звісно, Микола Васильович. І хоч у житті Гоголь навряд чи походжав у такій свитині, та на Сорочинському ярмарку все можливе. Ось бабця хоче виміняти індика на півня, а тут козак залицяється до дівчини, що килими продає. Парубок вже й женитися не проти, а вона ще у сумнівах: чи це дійсно він, суджений...

Кожен твір Лізи Миронової збуджує власну уяву глядача, спонукає домислювати сюжет — а що ж там було далі. “Найбільше я люблю образи”,— зізнається сама майстриня. І це в неї теж, мабуть, від матері. Бо ненька не просто співала доньці, а й розказувала про кожного персонажа, пояснювала ситуацію, в якій опинилися пісенні герої. Тому й кожному живописному полотну її притаманна філософська глибина, попри, на перший погляд, невибагливий сюжет і уявну простоту виконання.

Бо про яку простоту може бути мова, коли, приміром, триптих, присвячений чорнобильській трагедії, художниця створювала сім років! Така вже в неї вдача — не може почати нової роботи, поки не закінчить попередньої. Доки не доб’ється саме того, чого хоче, буде скребтися і скребтися на одному місці.

Розглядала і я її гобелени й полотна, переходила від “Остапа Вересая” до “Козацької присяги”. Сміялася з чортеняти у червоних чоботях із “Колядок” і тривожилася разом із дівчатами з “Чарівної ночі”: а куди ж то попливе вінок зі свічкою. А ще чудувалася на вітряк із крильми-рушниками і ніби відчувала аромат Шевченківської липи та квітів, що так святково, так переможно цвітуть на багатьох картинах.

А ще сподобався мені автопортрет. Потерпаючи через свій маленький зріст, змалювала себе художниця вищою від усіх. А може, то просто відбиток її великого таланту і високої душі?.. Найкраще ж враження від останньої виставки під девізом “Відродження козацтва в Україні” сформулював нинішній чоловік Єлизавети Федорівни — Іван Павлович, теж художник: “Це — ідеальний образ України, якою ми б хотіли її бачити”.

І наостанок. Увесь січень творами Єлизавети Миронової можна було милуватися у Музеї гетьманства, колектив якого представив картини народної художниці на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Наталя ПРИСТУПКО, Валерій СКИБА (фото) “Хрещатик”

прочитало 8340 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
01/02/2002 | Сам Євген Патон завідував першим технічним музеєм у Києві.
images
images
01/02/2002 | А з історією вітчизняного тарілкобудування не бажаєте ознайомитися?.
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3663 sec