images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
12:00 |  У столичному зоопарку встановлять інформаційні таблички для незрячих
images images images
10:00 |  У Києві стартувала соціальна ініціатива ECOSTRUM, присвячена проблемі накопичення сміття
images images images
08:00 |  Вихідними дорожники продовжували ремонт столичних шляхів
images images images
06:00 |  Нанороботи врятують людство від раку
images images images
03:00 |  Українці вивели надзвичайно корисний сорт картоплі
images images images
01:00 |  На дні океану відзняли маловідому істоту
images images images
22:00 |  Науковці пропонують обнести льодовики “підводними стінами”
images images images
20:00 |  На Печерську розкопали давнє поселення
images images images
18:00 |  До України завезуть надсучасні потяги
images images images
16:00 |  Віталій Кличко: Ще 40 місцевих рад приєдналися до Асоціації міст України
images images images
14:00 |  До кінця року у столиці планують оголосити тендери щодо оновлення пасажирського транспорту
images images images
12:00 |  На Співочому полі заграє осінніми фарбами Фестиваль хризантем
images images images
10:00 |  "Київводоканал" та "Київтеплоенерго" підписали угоду для оптимізації роботи зняття та опломбування квартирних лічильників
images images images
08:00 |  У Контакт-центрі відбудеться "пряма лінія" з мешканцями з питань утримання зеленого господарства столиці
images images images
06:00 |  Хронічна втома: чому виникає і чим небезпечна
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 18 ciчня 2002 року, п'ятниця  №7 ( (2018) images
images
полоса
images
images
ХРЕЩАТИК, 36
images  
images
images
images
18/01/2002



images
Людмила Дмитрієва: “Нині все вирішує особистість”
images

Із досьє “Хрещатика”

Людмила Дмитрієва — депутат Київради від 47-го виборчого округу Голосіївського району столиці. Член постійної комісії з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку. Голова благодійного фонду відродження української сім’ї “Сімейне коло”. Народилася 16 січня 1953 року в містечку Білогорща Львівської області. Дитинство провела в Казахстані, куди направили за призначенням батька-топографа. Повернулася в Україну в 1968-му. Після закінчення географічного факультету університету імені Тараса Шевченка працювала в Головному управлінні геодезії і картографії. Другу освіту здобула у Національному університеті Києво-Могилянська академія, у департаменті соціальної роботи. Продовжила навчання в Українській академії державного управління при Президентові України. Нині аспірантка цього закладу.


Умовити Людмилу Дмитрівну дати інтерв’ю було досить важко. “Нехай про мене кажуть виборці“, — відповідала вона. Але врешті-решт таки погодилася поділитися своїми думками, уподобаннями, мріями...

Створила групу з вивчення Біблії

— Людмило Дмитрівно, бачу, вам подобається бути “вічною студенткою”?

— Ще б пак! Свого часу я не реалізувала себе як науковець. Після університету вступила до аспірантури, але натрапила на такого хтивого наставника... Довелося все покинути. Але, як кажуть, що на роду написано, рано чи пізно збудеться. Тож, як бачите, я знову аспірантка. Іноді дивлюся на себе в дзеркало й запитую: “Навіщо це тобі, Людмило? Вже он і сивина з’являється...” Але мене просто тягне до нового, невідомого. Це непереборне бажання. До речі, нещодавно воно знову привело мене на студентську лаву: вступила на юридичний факультет Шевченківського університету. Заочно. А причиною є депутатська діяльність, яка потребує неабиякої орієнтації в правовому полі, та й виборці, приходячи на прийом, дуже часто чекають юридичної допомоги.

— Вірите в долю, прикмети, фатум?

— Так. Я вірю ще й у те, що ми — творіння Господа, і Він розмовляє з нами, спрямовує на шлях істини за допомогою певних обставин. Але прикро, що лише з віком та мудрістю приходить розуміння знаків провидіння. Своєрідною інструкцією духовного очищення, посланою людству вищою силою, є, гадаю, Біблія. У ній сконцентровано мудрість, правила життєвої поведінки. Є навіть файли, які можна “накладати” на своє життя. Тут можна знайти відповіді на щонайскладніші запитання. Тож кілька років тому я стала ініціатором створення у 47-му виборчому окрузі групи з вивчення Святого Письма.

— Хто там викладає?

— Жінка — місіонер з Голландії. Я дуже обережно ставлюся до представників нетрадиційних конфесій, бо менталітет тих країн, звідки вони прийшли, не збігається з нашим. Та й надто часто до нас приїжджають шахраї, котрі лише зомбують людей. Ця ж наставниця — духовна особистість. Вона та її чоловік просто світяться любов’ю. Головне, не нав’язують свого бачення. Партнерське, толерантне ставлення. До слова, у нас викладали й представники нашої, православної церкви. Але їм бракувало, на мою думку, усвідомлення, що треба частіше виходити за межі храму. Не чекати, поки парафіяни самі завітають до них.

— Але в церкві особлива благодать. Сама конструкція храмів, за дослідженнями вчених, притягує позитивну енергетику з космосу...

— Щоб прийти туди свідомо, треба вже мати якесь уявлення про духовні цінності, до яких належить і Біблія. А в наших церквах її читають старослов’янською, котру розуміють далеко не всі. Крім того, лише один факт присутності в Божій оселі не робить людину духовно чистішою. Іноді спостерігаю: приходять сюди “круті”, купують найдорожчі свічки, які лише обома руками й утримаєш, ставлять Миколі Угоднику (чомусь йому найчастіше) та іншим святим. Проте очі у них порожні...

“Сімейне коло”

— Ви очолюєте фонд “Сімейне коло”. Чому вирішили займатися саме проблемами родини?

— Бо переконана, що, зціливши сім’ю, можна зцілити весь світ.

— Певно, йдеться не лише про фінансову підтримку?

— Безперечно. Треба насамперед стимулювати зміцнення та розвиток законодавчо-нормативної бази. Створити умови для сім’ї як суб’єкта правових відносин. Добре, хоч прийняли нарешті Сімейний кодекс. Далі треба розробити державні програми розвитку сімейного підприємництва. В Німеччині, наприклад, Міністерство сім’ї має такий високий статус, що жоден нормативний акт чи закон не виходить без підпису його керівника. Тобто він, фігурально кажучи, ногою відчиняє двері кабінету канцлера. У нас же держава недостатньо звертає увагу на родину як на соціальний інститут. Хоча деякі зрушення вже є. У Києві в пологових будинках мати й дитина з перших хвилин її народження можуть перебувати поруч. Починається й пілотний проект з формування дитячих будинків сімейного типу. До речі, завдяки моїй неполегливості вперше в Київській міській раді ХХІІІ скликання створили постійну комісію з питань сім’ї. А наш фонд став одним із засновників мережі просімейних організацій, до якої увійшли двадцять країн Центрально-Східної Європи.

— Як мені відомо, ви захистили дисертацію на тему “Інститут сім’ї в період трансформації українського суспільства: правові та організаційні механізми розвитку”. За вашими спостереженнями, чи має українська сім’я свої особливості?

— Не секрет, у нас з давніх-давен шанували батьків. Родинні традиції передавалися з покоління в покоління, від діда й прадіда — онукам і правнукам. Сучасна ж сім’я незалежно від країни, де її створили, універсальна. Навіть саме поняття модернізується, нівелюється. На Заході сім’єю вже вважають і чоловіка з собакою, і двох геїв, і самотніх сестер, що доживають віку в батьківській оселі... Ми до такого, дякувати Богові, ще не дійшли.

— Ми стільки говорили на цю тему, що не можу не спитати і про вашу родину...

— Вона немаленька. Маю трьох дітей. Двадцятип’ятирічна Марійка працює перукарем. Я благала її вступити до вузу, але марно. У відповідь почула: мовляв, досить однієї людини в сім’ї, яка весь час навчається. Тим паче, що про нинішню професію майстра “ножиць та зачісок” донька мріяла з п’ятого класу... Наталка закінчує школу. Їй подобається юриспруденція. З власної ініціативи штудіює право, частенько заглядає в Конституцію. Навіть дає мені поради. А Сашко дев’ятикласник. На жаль, обмаль часу приділяю їм. Втішає лише те, що всі вони самостійні. Ще й мені допомагають. Скажімо, реалізувати соціальні проекти. Сам ритм життя у нашій квартирі спонукає до громадської роботи. Коли діти були маленькими, скаржилися, буцімто піклуюся про інших більше, ніж про них. Запропонувала працювати разом. Відтоді все робимо гуртом.

Сучасна Республіка ШКІД

— У вас і так, як кажуть, справ по горло. Навіщо обтяжувати себе ще й депутатським мандатом?

— Все сталося випадково. Політикою раніше взагалі не займалася. Діти, побутові клопоти... Самі розумієте, не до того. Потім усвідомила: для обстоювання інтересів сім’ї треба мати своїх представників у районних та міській радах. А ще було цікаво вивчити виборчий процес, так би мовити, зсередини. Запропонувала поборотись за депутатський мандат декому з нашого фонду, обіцяла всіляку підтримку. Раптом, коли закінчувався cтрок реєстрації, відмовився один, другий... Що робити? Шкода ж кидати розпочате. Отож вирішила: піду сама! Про перемогу навіть не мріяла, бо мала двадцять двох суперників. Тому собі сказала: “Якщо посядеш з 5-го по 12-те місце — буде дуже добре”. Але результат був вражаючим. На 12 з 13 дільниць вийшла на перше місце. Розрив між мною та другим кандидатом перевищив тисячу голосів.

— Що виявилося найважчим у депутатстві?

— Мене дуже гнітить, що співвітчизники такі інертні, “розпластані”, недієздатні. Вони не лише не відчувають себе господарями, а й не прагнуть ними бути. І це найстрашніше. Радянська система викоренила будь-яку ініціативу. Багаторічні проблеми так відпрасували характери наших людей, що лише найсильніші з них є соціально активними. Впевнена: нині все вирішує особистість.

— А ви пробували достукатися

до своїх виборців?

— І не раз. З самого початку намагалася хоча б трішки пробудити паростки громадянської свідомості. Вивішувала оголошення про збори, хотіла налагодити діалог. Та наткнулася на глуху стіну нерозуміння. Навіть відчула себе дівчинкою для биття: замість конструктивних пропозицій — докори. Зворотний зв’язок дуже слабкий. Тоді зрозуміла: треба орієнтуватися на молодь. І ось три роки тому започаткувала проект зі створення шкільної республіки. Запросила фахівців, юриста з Інституту держави і права імені Корецького Національної Академії наук. Найактивнішими виявилися учні 112-ї гімназії імені Тараса Шевченка. Вони створили “державу в державі”. Таку собі сучасну Республіку ШКІД. Розробили власну Конституцію з преамбулою, на які отримали авторське право. Обрали президента та членів кабінету міністрів з річним строком повноваження. Перший глава республіки Олег Ющенко вже в одинадцятому класі працював менеджером з нерухомості: заробляв гроші для подальшого навчання. Його послідовник Сергійко Земляков (до речі, круглий сирота) став першим в Україні представником американської фірми з продажу ділянок на Місяці, які у нього купують навіть депутати Верховної Ради. До речі, сам Сергійко (нині вже студент Інституту міжнародних відносин) теж вирішив стати депутатом. Поки що — райради. Благословіння на це він нещодавно попросив у мене. Нині в республіці керує Дмитро Гуцал, з котрим сформували територіальну громаду в початкових класах і обрали мера — Костю Козловського. Мене тішить те, що школярі здобувають не лише знання з різних предметів, а ще й вчаться бути активними громадянами. Крім того, поруч із ними нові ідеї у мене просто вирують.

— Після створення шкільної республіки, певно ж, не кинули її мешканців напризволяще?

— Звісно, ні. Наприклад, захотіли вони радіорубку, і я посприяла встановленню на всіх поверхах радіодинаміків. Тепер є власна радіогазета, і на перервах лунає музика — від класики до репу. Можна навіть замовити музичні вітання, зробити оголошення. А розрахуватися місцевими грошима — шекю, які ввів наприкінці минулого року міністр фінансів.

Тоді ж нарешті з учителями та учнями 130-ї і 112-ї шкіл поїхали в Крим. Там провели конференцію “Шкільне самоврядування як фактор становлення та розвитку громадянського суспільства в Україні”, участь в якій взяли і представники всіх місцевих шкіл, і керівники освітньої галузі. А розповісти та показати нашим учням було що (недарма позаторік їх визнали кращими в конкурсі шкільного самоврядування в Києві, а торік — й в Україні). Тоді ж виникла ідея Меморандуму про регіональне співробітництво, який діти розробляли до пів на другу ночі. А підписали цей документ в урочистій обстановці в ялтинській мерії, свідками чого стали й місцеві депутати.

Звісно, насичене і бурхливе життя в шкільній республіці посприяло й ударному навчанню. Так, торік звідси вийшли аж тридцять вісімь золотих медалістів, вісім з яких отримали атестати з 12-бальними оцінками. Це вже самодостатні особистості, котрі не розгубляться в дорослому житті. Сподіваюся, найкращі спогади залишаться у них і від учнівських років. На випускному вечорі до мене підійшов Олег Ющенко й тихенько сказав: “Людмило Дмитрівно, ви для мене були, як друга мама”...

Вдалося зробити те, що виявилося не під силу попередникам

— А чи всі депутатські плани реалізували?

— Майже всі. Лише не відкрили міський центр для роботи з сім’єю, але цим займається рада при столичній держадміністрації. Зате вдалося зробити те, що виявилося не під силу попередникам. Прибудинкова територія по вулиці Червоноармійській та бульвару Дружби народів майже двадцять років не освітлювалася. Звісно, траплялися пограбування, напади. Нині встановлено ліхтарі, прокладено асфальт, зроблено бордюри, облаштовано дитячий та спортивний майданчики, приведено до ладу дерева. Було надзвичайно складно. Дякувати, допоміг перший заступник голови Київської держадміністрації Станіслав Сташевський. Місцеві мешканці не нарадуються: у них — немов у парку.

Пишаюся ще однією справою. За мого сприяння у 130-й школі у фізкультурному залі площею 540 квадратних метрів пофарбували стіни, переклали підлогу, яку з’їв грибок. Зрозуміло, помешкання не відповідало жодним санітарним нормам. Коли зірвали дошки, то замість цементу побачили пісок. Тобто технологію порушили ще під час будівництва.

— З яким лозунгом йшли на вибори?

— “Жінка — це злагода не лише в сім’ї, а й у суспільстві”.

У дитинстві мріяла стати дояркою

— Хто ж заважає жінкам взяти владу в свої руки?

— Знову-таки, індиферентність. Хоча, здається, нині вони стають активнішими. У нас уже є такі, що представляють державу на високому рівні. Так, нещодавно держадміністрацію Голосіївського району очолила Тетяна Строкань. О сьомій ранку вона проїжджає наданою їй у розпорядження територією і тут же телефонує начальникові житлового господарства: мовляв, чому сміття там і там не прибране? Одразу видно — справжня господиня. Отож, думаю, за жінками майбутнє. Коли візьмуть владу в свої руки, тоді активізуються соціальні процеси.

— Хіба це залежить від статі керівника?

— Звісно, ні. Не можна стверджувати, ніби будь-яка представниця слабкої статі професійно працюватиме на щонайвищому рівні. Просто жінки як матері гостріше відчувають соціальні негаразди. Вони звернуть увагу на те, що чоловікам і на думку не спаде. Тому я переконана: гармонія в суспільстві можлива лише за умови рівноваги жіночого й чоловічого начал. Хоча за народною мудрістю “Три кути в хаті тримає жінка і лише один — чоловік”. У нас же в політиці нині все з точністю до навпаки. До слова, вдячна долі за те, що дала шанс пізнати себе у цій сфері життя. Політика — це певний ризик. Він примушує підвищувати свій професіоналізм, стимулює особисте зростання.

— Чи є час просто посидіти з книжкою?

— Його катастрофічно бракує. Мрію прийти додому, поставити ноги в таз із теплою водою і взяти в руки книжку. Відпочити я можу тільки тоді, коли виїжджаю за межі Києва. А повертаюся... і знову потрапляю немов у дев’ятий вал. Хоча постійно перечитую Святе Письмо. Це той дороговказ, який веде мене по життю, не дає схибити.

— Одна із кіногероїнь Мерілін Монро казала: “Діамант — найкращий друг жінки”. А що для вас “найкращий друг”?

— Їх у мене кілька. Віра, без якої неможливо вижити в тяжкі хвилини. Надія, що вмирає останньою. Любов до ближнього, немов до самої себе.

— Ваша Марійка мріяла в дитинстві про фах перукаря, а ким хотіли стати ви?

— Дояркою. Тоді, в хрущовські часи, це було дуже почесно. Потім довго тягло на БАМ. Мама ж терпляче пояснювала: ліпше працювати там, де живеш. А взагалі я себе ще не знайшла.

— Готувати любите?

— Ні. Знаєте, я ніяковію, коли кілька годин вариш-смажиш, а потім за лічені хвилини все це зникає.

— Жінку без уподобань уявити важко. Певно, у вас є хобі?

— Мое уподобання — зимове купання, класична музика, спортивний бальний танець. На жаль, на тренування не вистачає часу.

— Балотуватиметеся на другий строк?

— Не знаю. Щиро кажучи, дуже втомилася. Таке напруження, що вже нічого не хочеться. Але хіба знаєш, який настрій з’явиться, коли трохи відпочину...

Депутат Київради від 47-го виборчого округу Голосіївського району столиці Дмитрієва Людмила Дмитрівна приймає щосереди з 18.00 за адресою: вулиця Червоноармійська, 57/3.

Анжела АФОНІНА “Хрещатик”

прочитало 7717 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.3925 sec