Якщо у когось із багатих людей є зайві гроші або він не байдужий до соціальних проблем, поділитися своїм статком з бідними йому не так вже й просто. Благодійником можна стати всього на 4 відсотки від доходу, попередньо сплативши

30-відсотковий податок. За такої системи багато в кого відпадає охота займатися цією благородною справою. Щоправда, є в Україні такі меценати, які шукають шпаринки у чинному законодавстві. Як це вдається зробити на практиці, нещодавно продемонстрували донор, посередник і репацієнт.

Торік у Києві за підтримки міської держадміністрації було відкрито Всеукраїнський центр радіаційної медицини. Науково-медична установа, яка надає допомогу постраждалим від наслідків атомної катастрофи, є однією з найкращих у Європі. Однак через бідність державного бюджету сповна отримує фінансування лише на харчування та медикаменти для хворих. Власне наукова діяльність фінансується всього на 20—30 відсотків. А між іншим лише одна трансплантація стовбурових клітин хворій дитині коштує від 200 до 500 тисяч гривень (залежно від того, власні чи донорські клітини пересаджуються). Якби не благодійна допомога, батьки не змогли б проплатити лікування своїх дітей.

Спонсором виступає відома тютюнова компанія “Філіп Морріс Україна“. Однак, аби виділені гроші потрапили саме на лікування дітей, вона змушена діяти через благодійний фонд “Центр інновацій та розвитку“. Завдяки цій посередницькій структурі гроші тютюнового велета йдуть і на інші благодійні програми: підтримку жіночих притулків, ліквідацію наслідків стихійних лих, реставрацію пам’яток історії та культури. Якщо ж потрібно закупити продуктові пайки малозабезпеченим, до посередництва залучаються соціальні служби місцевих держадміністрацій. Так дешевше, кажуть багаті люди.

Мабуть, Меценат — римський державний діяч І століття до нашої ери, який великі кошти жертвував на підтримку науки та мистецтва, чим увіковічнив своє ім’я, подібними хитрощами не переймався...