Ні передноворічна атмосфера, ні різдвяні свята, що наближалися, не пом’якшили гостроту розмови під час зустрічі директорського корпусу столиці з Київським міським головою Олександром Омельченком наприкінці минулого року. Відбулася вона на колективному виробничо-торговому взуттєвому підприємстві “Київ”. Тривожний тон дискусії не заглушили навіть переможні реляції Київського міського управління статистики про те, що в столиці темпи промислового виробництва зросли до 120 відсотків, безробіття знизилось до 0,7 (такого низького рівня не має більшість європейських країн). Середньомісячна зарплата працівників галузей економіки, приміром, у жовтні перевищила 560 гривень. Збудовано мільйон квадратних метрів житла, а капітальні вкладення сягнули чотирьох мільярдів гривень (чого не було навіть за радянських часів). Проте до заможного життя виробників, а зрештою кожного киянина (як тих, хто працює, так і пенсіонерів) ще далеко. Нормально розвиватися промисловому комплексу не дають недолуга податкова система й ціла низка застарілих економічних законів. Їх треба або змінювати, або ж вносити поправки до окремих статей. Але це — прерогатива Верховної Ради. Місто ж намагається працювати максимально ефективно навіть у цих умовах.

Головне — не кількість, а якість продукції

Якщо в 2001-му столична влада ставила перед промисловцями завдання якомога швидше нарощувати темпи, збільшувати обсяги виробництва, то в цьому році акцент робить на високій якості продукції. Столичний мегаполіс, у якому, за останнім переписом, проживають майже 2 мільйони 600 тисяч людей, тобто 5 відсотків від загальної кількості населення України, виробляє 11 відсотків споживчої продукції. Отже, директорський корпус може “перевести подих” і сконцентруватися на модернізації виробництв: замінювати старі технології новими, сертифікувати вироби за міжнародними стандартами, щоб вийти на ринки європейських країн. Підприємства і надалі матимуть замовлення від мерії. Скажімо, завод “Більшовик” отримає гроші зі столичного бюджету на другий прохідницький щит для метробудівців. Можливо, й “АТЕК” зможе розпочати серійний випуск комбайнів. Столичний мер, діставши інформацію про виготовлення дослідного зразка, доручив відповідним управлінням порівняти характеристики київського виробу з херсонським. І якщо вони будуть не гірші, завод отримає фінансову допомогу для поповнення обігових коштів або придбання нового обладнання. Водночас муніципалітет на дипломатичному рівні ширше “розчинятиме вікна” на Захід і Схід. Так, нещодавно Київ підписав протокол намірів на 2001—2007 роки з Республікою Комі, за яким отримає енергетичне вугілля, мазут, деревину, папір, а експортуватиме продукцію машинобудування та інші товари. Є угода про співробітництво із Софією: столичні енергетики допомагатимуть тамтешнім фахівцям у реструктуризації і приватизації енергетичної системи. Причому обладнанням для теплових мереж забезпечить їх “Київський завод сантехнічних заготовок”. Цього року до столиці Болгарії відправлять і київський тролейбус. Якщо експлуатаційні випробування будуть успішними, завод “Авіант” матиме замовлення від зарубіжних партнерів.

Рік новий, борги старі

Чимало столичних підприємств торік так і не дочекалися грошей за виконані замовлення від своїх міністерств та відомств. Заборгованість становить нині 52 мільйони гривень. Держкомкордон винен столичним виробникам 16 мільйонів, Міністерство промислової політики — сім. Майже два роки лихоманить відкрите акціонерне товариство “Національні авіалінії України”: працівники несвоєчасно отримують заробітну платню через рідне Міністерство транспорту. Компанія незабаром почне приватизацію, але є побоювання, що виручених коштів не вистачить для того, аби розрахуватися із людьми. Адже акції впали у ціні. Міжнародна організація праці вже чотири рази заслуховувала звіти української делегації щодо невиконання конвенції про заробітну платню, яка була ратифікована Україною ще в 1961 році. І стільки ж разів експерти виставляли Міністерству праці умови: негайно привести у відповідність до міжнародних стандартів національне законодавство — спочатку розрахуватися з боргами із зарплати, а вже потім розбиратися з іншими кредиторами. Але для цього потрібно переглянути закони “Про підприємство”, “Про банкрутство”, “Про виконавче провадження”, “Про приватизацію” і змінити або доповнити окремі статті. Що малоймовірно в нинішній ситуації: адже всі сили спрямують на підготовку до виборів.

— За дорученням голови міської держадміністрації Олександра Омельченка ми не раз зверталися до Міністерства юстиції, Мінекономіки, Мінпраці, Фонду держмайна, щоб вони врахували зауваження міжнародних фахівців,— сказала начальник Головного управління праці та зайнятості Тетяна Кисельова.— Але реальних зрушень не помітно. Натомість на одній із селекторних нарад з вуст міністра праці прозвучало, буцімто треба директорів знімати з посади. На нашу думку, це популістське гасло. Адже погашення боргів нині виходить за межі їхніх можливостей. Не треба тиснути на директорський корпус, слід приймати такі економічні закони, за якими давно живе цивілізований світ.

Справді, що можна вичавити, приміром, із заводу “Електронмаш”, якому Міністерство промислової політики заборгувало понад два мільйони гривень? Нині підприємство якось тримається за рахунок замовлень Київської міської держадміністрації на кольорові телевізори та комп’ютерні класи. За словами генерального директора Віктора Мови, у Києві виробників такої продукції можна перелічити на пальцях однієї руки (по Україні їх майже 27). Гуртом виготовили торік 18 тисяч телевізорів. У той час завезено імпортних понад 350 тисяч одиниць. Причому переважно їх розбирають по частинах перед самісіньким кордоном, на митниці декларують лише деталі (на які встановлено значно нижчий збір, ніж на готовий виріб), а потім знову складають на території України. Бюджет втрачає чималі гроші. З 25 мільйонів, передбачених торік, міністерство отримало лише 11, тому заборгувало в свою чергу “Електронмашу” та іншим підприємствам.

І сам не гам, і громаді не дам

Про те, що в столиці найдешевший і найсмачніший хліб, знають і місцеві мешканці, і приїжджі з інших регіонів. Але не всім відомо, якою ціною це дісталося. Директор акціонерного товариства “Київхліб” Людмила Гурнак розповіла, що під час приватизації грошовиті ділки хотіли перекупити заводи, що входять до складу комбінату, щоб потім перепродати їх або перепрофілювати. Колектив запропонував тоді приватизувати всю структуру в цілому, а частку майна передати до комунальної власності міста. У ситуацію, що загострилася, втрутився мер Олександр Омельченко. Нині і “Київхліб”, і “Київмлин” належать територіальній громаді, отже, мають право на фінансову підтримку з міського бюджету. За рахунок позичок на трьох (із дев’яти) заводах уже поміняли печі та інше обладнання. Не дала міська влада розтягти по частинах і “Київенерго”. Відтак, може й тут контролювати ціни. До слова, як запевнив промисловців Київський міський голова, принаймні до нового опалювального сезону тарифи за газ, тепло і світло, а також комунальні послуги, транспорт у столиці не підвищуватимуться.

— Не раз ми пропонували урядові передати до комунальної власності міста збиткові підприємства з державною часткою акцій, які працюють на нашій території,— сказав Олександр Омельченко.— Нині готуємо матеріали на 57 таких виробництв. Згодні взяти їх навіть із боргами. Тоді муніципалітет думатиме, як поставити це господарство на ноги. Скажімо, одним дати пільги на землю, електричну чи теплову енергію, іншим — дотації з бюджету, третім — замовлення для міста. Мої доповідні літають з одного кабінету чиновників до іншого з резолюціями “вивчити”, “доповісти”, “обговорити”. Майже 50 вищих навчальних закладів заборгували нам за світло і тепло... Хіба в мене підніметься рука, щоб їх відключити, як це роблять у інших регіонах? Деякі державні установи та відомства роками не платять місту за оренду приміщень... Але ж ми не виштовхуємо працівників на вулицю! Натомість з ініціативи уряду з цьогорічного столичного бюджету на користь державного зняли майже 57 мільйонів гривень. Фракція “Єдність” у парламенті заради державних інтересів проголосувала тоді за бюджет країни. Для його схвалення якраз не вистачало наших 17 голосів. То чому б урядовцям не захистити інтересів столиці й не передати нам збиткові підприємства?

І все-таки до кінця нинішнього року, за словами мера, у Києві повністю ліквідують безробіття. Середня заробітна плата зросте до 612, а пенсія — до 129 гривень. До комунальної власності перейдуть вся соціальна сфера та житловий фонд тих підприємств, які через фінансову скруту не можуть утримувати їх.