images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
22:00 |  Учасники «Євробачення-2017» випустили пісню українською мовою
images images images
20:00 |  Українцям заплатять за фейки в новинах
images images images
18:00 |  Безпритульні тварини стануть зірками фестивалю на Русанівці
images images images
16:00 |  Як працює сервіс оренди велосипедів "bike sharing"
images images images
14:00 |  "Велосипедом на роботу" замість авто або маршруток: киян закликають приєднатися до флешмобу
images images images
12:45 |  Триває Всеукраїнський конкурс на краще періодичне друковане видання для дітей та юнацтва
images images images
12:00 |  Під час Всеукраїнського свята подяки частково заборонять рух транспорту
images images images
10:00 |  У "Київводоканалі" презентували план із реконструкції Бортницької станції аерації
images images images
08:00 |  У Києві триватимуть традиційні сільськогосподарські ярмарки
images images images
06:00 |  На міжнародній конференції ДПП столиця представила проект з підвищення безпеки дорожнього руху в Києві
images images images
03:00 |  Думка оточуючих змушує людей економити
images images images
01:00 |  В Україну завітало "бабине літо"
images images images
22:00 |  Кілька порад для здорового хребта
images images images
20:00 |  Рослини мають свою нервову систему - вчені
images images images
18:00 |  В Україні вводять положення по періодичній підготовці професійних водіїв
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 19 грудня 2001 року, середа  №175 (2005) images
images
полоса
images
images
ЛЮДИНА, МІСТО, КРАЇНА
images  
images
images
images
19/12/2001



images
Володимир Крижанівський: “Тостів було в Біловезькій Пущі більше, ніж вихилених чарок”
images
Є в моєму журналістському архіві досить ваговита папка з ярликом “Розпад радянського союзу”, де зібрано матеріали, пов’язані з підписанням у грудні 1991 року (вже позаду були і серпневий путч, і всеукраїнський референдум, який підтвердив право нашої держави на незалежність) знаменитих Біловезьких угод. У 1996-му, напередодні п’ятиріччя воістину доленосного для близького й далекого зарубіжжя документа, мені зателефонував колишній посол України в Росії Володимир Крижанівський: “Хочу спеціально для вас прокоментувати те, що сталося. Причому виходячи з деяких маловідомих подробиць тієї історичної зустрічі. Розкрию таємницю: я, будучи ще повноважним представником України в Російській Федерації, їздив тоді в Біловезьку Пущу разом з Леонідом Кравчуком...”

Як відомо, російська Держдума винесла тоді сумнозвісний вердикт про денонсацію Біловезьких угод. Оскільки досі в певних колах ходять чутки про “трьох неопохмілених мужиків, що зруйнували Союз”, це інтерв’ю не втратило актуальності й заслуговує повторного обнародування, тепер уже і українською мовою.

— Володимире Петровичу, подумки повернімося в ту Біловезьку Пущу. Щоб неупереджено розібратися в головному: чи можливо відкинути нині те, що звершилося в грудні 1991 року?

— Якщо і варто щось геть відкинути, то це маячну ідею, яка одурманює досі деякі голови, про “трьох неопохмілених мужиків”, котрі буцімто розвалили за спиною у своїх народів могутній Радянський Союз. Один із соратників Горбачова на повен голос заявив, начебто мало не за кожен пункт чи абзац ухвалених у Біловезькій Пущі документів пили по маленькій. Не приховаю: біловезька сторона, що приймала гостей, накрила багатий стіл — з грибочками, салом, горілкою. Але, повірте, добрих запальних тостів з нагоди дружньої спільної роботи було куди більше, ніж вихилених чарок. Їх тільки підносили і, злегка пригубивши знамениту “Біловезьку”, ставили на місце.

— Цікаво, які тости лунали?

— Всілякі. За мир, за злагоду, за вдалі переговори, за президентство Кравчука, а також за незалежність України при збереженні нею добросусідських відносин з Росією. Люди, що зібралися тут, розуміли: двічі в ту ж саму річку під назвою Історія уже не можна нікого змусити увійти. Навіть за допомогою танків. Тепер, коли Україна легітимно стала суверенною, належало будь-що знайти мирний компроміс, який не спалював би, а рятував останні мости між союзними республіками. Їхній вихід із Союзу — нормальний закономірний процес.

— Як народилася сама ідея біловезької зустрічі і які персони, окрім перших осіб, у ній брали участь?

— Це був політичний експромт. Річ у тім, що на початку грудня 1991 року в Біловезькій Пущі очікувалася планова російсько-білоруська зустріч за такою схемою: Єльцин, Бурбуліс — Шушкевич, Кебич. А тут якраз приголомшлива новина про незалежність України. Хто перший вирішив запросити її президента та прем’єра в Біловезьку Пущу, навряд чи зараз згадаю. Я випадково дізнався в Москві про це рішення, яке не афішувалося, і за кілька днів вилетів до Києва. Дорогою Вітольд Павлович Фокін, тодішній прем’єр, зізнався: Кравчук нібито звільнив мене з дипломатичної посади за те, що я голосував проти Леоніда Макаровича на президентських виборах. Довелося терміново знайти Кравчука і відверто заявити йому: якщо я офіційно представляю інтереси України в тій державі, яка має намір обговорювати щось важливе разом з нами в Біловезькій Пущі, чому б і мені туди не поїхати? Може, кажу, якщо не в ролі радника, то на правах порадника виступлю. Досвід роботи в Москві (де про політику, як і про футбол, розмірковують усі) озброїв мене небезінтересною і вельми корисною інформацією. Леонід Макарович дав зрозуміти, що зустріч у Біловезькій Пущі відбудеться в надзвичайно обмеженому колі (мовляв, треба просто домовитися про принципи взаємин між Росією, яка ще залишається в складі СРСР, і вже незалежною Україною), однак пообіцяв взяти мене з собою. Зайшла мова про чутки щодо мого увільнення з посади. Леонід Макарович лаконічно вирік: “Я обираю соратників за їхньою принциповістю, а не за принципом особистої відданості начальству”.

Так я опинився в Біловезькій Пущі. Від України тоді прибули: Кравчук, Фокін, Мінченко (міністр економіки), Голубець (депутат Верховної Ради). Плюс охорона. Про те, що Кравчук не чекав від цієї зустрічі якихось радикальних, переломних кроків, свідчив виразний штрих: з нашого зовнішньополітичного відомства ніхто не увійшов до складу біловезької делегації. Леонід Макарович у своїх мемуарах пише, що вирушив на нараду в Біловезьку Пущу з начерками конструктивних пропозицій стосовно майбутнього нашої країни. Можливо, й так. Але Леонід Макарович не ознайомив нас напередодні й під час зустрічі ні зі своїми нотатками, ні з задумами. Щоправда, коли прибули до місця призначення (а ми летіли з Києва в Мінськ, потім на військовий аеродром в Плужани, а звідти уже на легкових автомашинах добиралися в маленьке село Вискулі, що в Біловезькій Пущі), я запитав: “Леоніде Макаровичу, чи буде створюватися на цій зустрічі об’єднувальна структура, куди змусять увійти Україну?” Кравчук, трохи подумавши, відповів у тому дусі, що коли якийсь консультативно-переговорний орган і народиться (тільки не союз, не конфедерація), то він стане для України школою цивілізованого входження до європейського дому.

— У якому значенні цивілізованого?

— Тобто спочатку ми повинні показати світу, що вміємо бути в злагоді й співробітничати з Росією, іншими сусідами, а потім серйозно вести мову про інтеграцію у масштабах далекого зарубіжжя. Я просто не впізнавав Кравчука, який змінювався на очах. Це була мова уже не цеківського ідеолога і не ловкого полеміста-спікера, а державного мужа. Коли Леонід Макарович починав говорити, то, здавалося, його слухають навіть уважніше, аніж Єльцина. Разом з Борисом Миколайовичем брали участь у розробці Біловезьких угод Бурбуліс, Гайдар, Шахрай, Козирєв з мідівською командою з п’яти-шести осіб... Від Білорусії, крім Шушкевича та Кебича, на тристоронній зустрічі були присутні М’ясникович, Костиков, Кравченко (міністр закордонних справ) і Даниленко (представник Білорусії в Росії). Ми, українська делегація, прибули першими. Єльцин і Шушкевич трохи запізнилися — обговорювали в Мінську планові питання, що не мали, як я уже сказав, стосунку до біловезького порядку денного. Вони приїхали у Вискулі напідпитку: слов’янський звичай, тим паче така неординарна подія. За вечерею випили пару чарок (не більше) — і за роботу.

— Відомо, як ревно в російських колах ставилися, та й тепер, мабуть, ставляться, до суверенного характеру і статусу України. Однак саме з Біловезької Пущі пішла в світ абревіатура, в якій ключове слово пов’язане із заповітним поняттям незалежності...

— О, не відразу і не всі сприйняли цю по-своєму легендарну назву — СНД. Попередній варіант звучав так: Співдружність демократичних держав (СДД). Я запротестував проти середньої букви, точніше — проти фальшивого духу абревіатури. Мовляв, навряд чи можна вважати демократичними держави, які виникли на уламках імперії. Мене підтримав Гайдар. І тут же спалахнула, як з іскри полум’я, цілком прийнятна назва — Співдружність незалежних держав. По-моєму, тільки Козирєв не поспішав висловитися щодо цього. І Єльцин, і Кравчук, і Шушкевич неодноразово говорили про відкритість цієї структури для всіх інших республік колишнього СРСР. Тобто Біловезькі угоди, насамперед Декларація про створення СНД, жодним чином не означають сепаратного тріумвірату слов’янських держав. Головний документ, в основу якого покладено Договір 1990 року про українсько-російське співробітництво, виявився досить невеликим за обсягом. Але на його підготовку пішло годин шість безперервної роботи.

— Розкажіть, будь ласка, докладніше, як усе це було. Чим займалися перші особи і чим усі інші?

— Спочатку хотіли всі разом працювати. Але хтось кинув репліку: “Це буде гірше, ніж найгамірніший мітинг, коли ніхто нікого не чує...” Тому перші особи доручили зведеній ініціативній групі накидати канву документів, і перед тим, як в окремій залі засісти за ретельне редагування їх, вирушили на полювання. Єльцин залишився в апартаментах. Сказав, що його хобі — волейбол. Зате Кравчук і Фокін задоволено взяли в руки рушниці. А Вітольд Павлович навіть підстрелив кабанчика. І я вперше в житті скуштував приготовану в таких ось панських умовах дичину. Смакота незвичайна! Але це було, ясна річ, після завершення державних (точніше — міждержавних) справ. Тобто другого дня біловезької зустрічі, що тривала трохи більше доби. За ніч — з сьомого на восьме грудня — ініціативна група, куди входив і я, підготувала, сказати б, болванку. Систему рубрик, композицію українсько-російського договору зберегли, дописали тільки преамбулу, з якої виходило: Союзу більше нема, але є СНД. Леонід Макарович просив нас: “Хлопці, попрацюйте на славу і на віки”. Ось ми і попрацювали. Сил і натхнення додала несподівана зустріч з білоруськими єгерями, які говорили по-українськи. З’ясувалося, що вони представляють ту частину Білорусії, яка населена українцями. Погомоніли про те про се. Єгері кажуть: якщо об’єднуєтеся з Білорусією, допомагайте тепер нам. А ми, в свою чергу, єгерям: що стосується дефіцитних книжок українською мовою, то надішлемо їх, а побут свій облаштовуйте самі, якщо хочете жити в цій країні...

І ось рано-вранці восьмого грудня перші особи взялися правити, роздраконюючи буквально кожне речення тексту чорнових Біловезьких угод. Намагалися, звичайно, уникати гострих кутів. Далася взнаки супердипломатична перестраховка Козирєва у тих моментах, де треба було відважитися на твердіші формулювання: “Це в нашому парламенті не пройде”. При нагоді я відпарирував: “А це не пройде в нашому парламенті”. Однак процес ішов досить плідно. Росіяни захопили з собою комп’ютер — і перші особи були задоволені, що їм приносять на читання розбірливі комп’ютерні роздруківки. Через зачинені двері виносили нашу “канву”, всуціль помережену виправленнями. З деякими ми не погоджувались і засилали в президентський редакторат “лазутчика”, котрий повинен був, якщо можливо, відстояти ту чи іншу первинну фразу. Щоб вона відповідала не тільки суто політичним, а й правовим вимогам. Коли “лазутчиком” обрали мене, Фокін сказав: “Ви чого без кінця нас смикаєте? Написали, віддали нам — на тому ваша місія завершена...” Втрутився Кравчук: “Гаразд, поглянемо...” Зате Вітольд Павлович “озадачив” написанням колективної заяви — Біловезького комюніке (його чернетку я досі зберігаю у домашньому архіві). Козирєв у цей час займався підготовкою інших документів. Тож довелося академікові Голубцю і мені виконувати доручення “шістки”, яка нестерпно довго була за зачиненими дверима в пошуках соломонового рішення. Перші особи вийшли з робочої зали до обіднього столу (він обійшовся без спиртного) з відстороненими обличчями. У Кравчука був, напевне, такий же самий вираз, як у відомому телекліпі, де Леоніда Макаровича показали в ту мить, коли вперше дізнався про свою поразку на других президентських виборах.

— Хочете цим сказати, що всі троє чи то соромилися, чи то лякалися спільного рішення?

— Я хочу сказати тільки те, що з цього моменту Україна стала необоротно й остаточно суверенною. Мало проголосувати за незалежність. Треба ще й домогтися, щоб цю незалежність зрозуміли і сприйняли ті, хто всіма фібрами своєї політичної сутності супротивився цьому. Відчувалося, що присутні визнали наше право на самовизначення. Мені здалося, що після всього звершеного на українську делегацію іншими очима став дивитися навіть начальник єльцинської охорони Коржаков. Коли ми збиралися відлітати з Білорусії, Олександр Васильович підійшов до одного із своїх хлопців і сказав чи то жартома, чи то серйозно: “Приглянь за українським дипломатом, щоб ніхто його не образив...” І той всю дорогу опікував мене настільки турботливо, що я подякував Коржакову. А він незрозуміло до чого відповів: “Цей добрий уважний хлопець здатний, якщо треба, сім куль всадити за мить...” І — усміхнувся.

— Чи правда, що біловезька зустріч могла перетворитися з тристоронньої на чотиристоронню?

— Мабуть, так. Як відомо, політика — це мистецтво можливого. Участь Назарбаєва в біловезькій зустрічі була такою можливою, такою близькою. Але східна обережність є східна обережність. Назарбаєв з борту літака, на якому летів у своїх закордонних справах, кілька разів дзвонив по спецтелефону до нас у село Вискулі. Лідера Казахстану тримали в курсі подій. Чекали на його прибуття в Біловезьку Пущу, щоб знову “перетравити” всі документи, з урахуванням позицій ще однієї повноправної сторони. Назарбаєв обіцяв прилетіти. А потім зателефонував у Білорусію уже з землі: “Я сів у Москві на дозаправлення літака...” Що ж, кожен обирає свій курс.

***

За кілька годин після ухвалення Біловезьких угод Шушкевич зв’язався по телефону з Горбачовим, щоб передати “фатальну” звістку. Михайло Сергійович одразу перебив і забив співрозмовника своїм традиційно ультимативним тоном. Мовляв, чому президента Радянського Союзу не запросили в Біловезьку Пущу. На що інтелігентний професор Шушкевич лише і встиг сказати, мовляв, минули часи, коли абсолютно все і винятково за всіх вирішувалося тільки в Москві...

Геннадій КИРИНДЯСОВ “Хрещатик”

прочитало 7933 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
19/12/2001 | Лебедина пісня Віктора Медведчука. Для того, щоб відправити його у відставку, об’єдналися праві, ліві та центристи
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.2846 sec