images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Північний офіс Держаудитслужби проведе пряму лінію з громадянами
images images images
14:30 |  У столиці три дні триватиме Міжнародна виставка продовольчої продукції «Ukrainian Food Expo 2018»
images images images
14:00 |  У Києві відбудеться XVII Міжнародний промисловий форум
images images images
11:00 |  Столичні лікарі пояснили, хто не може стати донором
images images images
08:00 |  Столичні рятувальники проведуть масштабні навчання
images images images
17:00 |  LED-освітлення змінює життя київських вулиць
images images images
16:30 |  «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація»
images images images
14:00 |  Цього року на низці мостів та шляхопроводів виконано капітальний ремонт
images images images
11:00 |  Третині киян "навішали" боргів. Як перевірити, справжні вони чи вигадані?
images images images
08:00 |  Спецтехніка знаходиться у стовідсотковій готовності до зимового періоду
images images images
17:00 |  У Києві відбулося відкриття виставки, присвяченої українському святковому вбранню
images images images
14:00 |  Без секретів і втрат: усю інформацію БТІ столиці оцифрують
images images images
11:00 |  За отриманим у листопаді рахунком-повідомленням кияни можуть сплатити за усі житлово-комунальні послуги разом або за кожну окремо
images images images
08:00 |  Софію Київську підсвітять фіолетовим кольором до Міжнародного дня передчасно народжених дітей
images images images
19:00 |  Вперше в Україні театр ожив в бібліотеці
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 14 грудня 2001 року, п'ятниця  №173 (2003) images
images
полоса
images
images
МЕЛЬПОМЕНА
images  
images
images
images
14/12/2001



images
Станіслав Мойсеєв: “Творчі люди, які мають хоч краплю здорового глузду, завжди порозуміються”
images
У Молодого театру — маленький ювілей. Вже п’ять років, як його очолює Станіслав Мойсеєв. За цей час муніципальний театр стрімко увійшов у трійку найкращих сцен столиці. А спектаклі “Дон Жуан” і “Гамлет” стали культовими у театралів. Мойсеєв не одразу завоював київську мельпомену. Після закінчення театрального інституту працював режисером Сумського драматичного театру, потім художнім керівником в Ужгороді, ставив спектаклі по всій Україні. І тільки створивши ім’я у провінції, врешті-решт зважився підкорити столицю. Такий перебіг подій Станіслав Анатолійович вважає щасливим, адже замолоду мав широкий простір для творчої діяльності. Його співпраця із занепадаючими театрами була подібна дотику Мідаса (за античними міфами цар Мідас перетворював на золото усе, чого торкався. — Авт.). Про їхні спектаклі починала писати і говорити республіканська преса. Але у Києві визнання довелося завойовувати заново. Столичним дебютом стала вистава “Хто зрадить Брута” в театрі імені Франка. Проект “Дон Жуан”, що задумувався як франківський, був здійснений уже на сцені Молодого. Відтоді кожна нова робота майстра викликає зацікавленість і дискусії. А от про проблеми міського театру журналісти чомусь забувають. Адже рампа — це парадний бік, а є ще й позалаштункове життя.

— Станіславе Анатолійовичу, яким ви застали Молодий театр п’ять років тому?

— Він знаходився у важкому стані. Його колишня слава альтернативного театру вже минула. Якісь окремі творчі сплески були пов’язані з окремими проектами, але в цілому життя колективу було спотворене. Глядач забув, де знаходиться Молодий. Щоправда, за звичкою ходили на Тамару Яценко у спектаклі “За двома зайцями”, але нових вдалих спектаклів не було. Бо невеличкі творчі досягнення відбувалися на рівні домашніх заготовок.

— З якими планами ви вступили на посаду художнього керівника?

— Як режисер, що вже мав досвід роботи, я розумів: не варто одразу впроваджувати нову концепцію, найголовніше розібратися в ситуації. Почав з підбору молодих акторів у трупу. Шукав їх на дипломних спектаклях у театральному інституті, прислухався до порад колег. До того ж у нас в кінці сезону щороку відбуваються конкурси акторів. Проситься багато людей. Особливо тепер, у зв’язку з важким становищем провінційних театрів. Приходять народні, заслужені, лауреати різних премій. Іноді навіть незручно відмовляти. Але ж штат забитий на сто відсотків, ще десяток артистів працює на ангажементі. Вважаю, ангажемент — модель майбутнього. На це вказує теперішнє фінансування і методи формування трупи. Ми поступово переходимо від радянського репертуарного театру до постановки окремих проектів, де під запрошеного актора шукаються гроші і створюються спектаклі. Так ми випустили вже кілька вистав.

— Ваш театр має статус муніципального. В чомусь виграєте перед національними?

— Фінансово ми суттєво програємо. Бо п’ять років тому в кількох київських театрах постановою Кабінету Міністрів вдвічі підвищили оклади. Якийсь час із зарплати ми мали паритет. Але потім національні вирвалися вперед, а з 1 січня їм ще обіцяють підняти ставки. Отож оплата роботи артиста такого театру буде в три-чотири рази вищою, ніж нашого. До того ж не можна порівнювати підтримку державою національних театрів з тією, яку ми отримуємо від муніципальної влади. Нас вважають госпрозрахунковим підприємством, хоча Молодий театр — муніципальний театрально-видовищний заклад культури. А це означає, що графа заробітної плати повинна закриватися з бюджету на 100 відсотків. Але у нас сьогодні криза — заборгованість за один місяць. І перед керівниками театрів столичне фінуправління поставило завдання самостійно її ліквідувати, хоча не вони її створили. Через це я змушений призупинити усі нові проекти і залишити лише спектаклі, що мають позабюджетне фінансування. А всі доходи від продажу квитків кинути на виплату зарплати. Але це позбавляє перспектив творчості. Тому дуже хочеться, аби влада міста поставилася серйозно до проблем театру. Адже Київський міський голова Олександр Омельченко два роки тому на День театру зібрав у себе художніх керівників і, привітавши зі святом, пообіцяв: “Театри у мене в пасинках ходити не будуть!” Але фінуправління цю обіцянку трактує по-своєму. Вважаю, нова така зустріч Олександра Олександровича із митцями сцени вкрай необхідна, щоб київський мер перейнявся проблемами дуже невеликої кількості міських театрів.

Вкрай не люблю посилатися на досвід Москви, але Юрій Лужков дозволяє собі витрачати значні кошти на утримання підопічних закладів культури, створює необхідні умови для роботи театрів, підвищення їхнього рівня. Тому вони й звучать. Потенціал київських театрів також великий, є й у нас блискучі актори, режисери, художники. Але всі вони в загнаному стані. Безперечно, якщо у сценографа Сергія Маслобойщикова буде вибір, де ставити спектакль: у нас чи в Будапешті, то він зупиниться на зарубіжжі, бо там гарантована висока оплата його праці.

— Влітку на Міжнародному театральному фестивалі ви дістали нагороду як найкращий режисер. Яким був професійний рівень учасників?

— Високим. Журі складалося з московської та української критики, яка дуже схвально оцінила наш спектакль “Гедда Габлер”. У Києві я таких слів ніколи не чув і, мабуть, не почую. Хоча половина публіки пішла після першого ж акту, не сприймаючи український театр. Але глядачі, що залишилися, були в захваті.

— А премія “Київська Пектораль” відображає рівень театрального розвитку столиці?

— Вважаю, що неприпустимо цю єдину в Україні професійну премію перетворювати на “роздачу слонів”. Журі “Київської Пекторалі” творчі оцінки диктує політика: той, мовляв, образиться, а того уже черга дійшла, а тому просто необхідно дати, бо... За лаштунками — інтриги і розлад. Але чим вищий престиж професійної премії, тим більше вона впливає на театральний процес в цілому, на формування критеріїв. Нині багато митців сцени просто не вірять у справедливість.

— Вас образило, що Молодий театр не запросили на Дні культури Києва у Москві?

— Це нонсенс. Російськомовний Театр драми і комедії — це, безперечно, частина нашої культури. Але чому разом із ним не поїхав український театр? Тим більше, що ми маємо чим достойно репрезентувати Київ. Тому це не образило, але засвідчило недалекоглядність формування програми Днів культури у Москві.

— Ваш останній проект “Лев і Левиця” — це модне нині копирсання в білизні класика. Що спонукало взятися за такий матеріал?

— Коли мені запропонували п’єсу Ірени Коваль “Поганські святі”, відчув цілий комплекс протирічних почуттів. Але переважило бажання попрацювати з акторами такого класу, як Богдан Ступка і Поліна Лазова. З Полею ми вже зустрічалися у роботі над виставою “Українські водевілі” в театрі імені Івана Франка. Там вона грала нехарактерну для себе роль української молодиці. Ми залишилися задоволені співпрацею. А можливість створити виставу разом зі Ступкою видається не кожен день. Це відіграло величезну роль у моєму рішенні поставити “Лева і Левицю”. Коли ж стало ясно, що цей проект буде здійснено не в театрі імені Франка, а на сцені Молодого, я подумав: вливання свіжої крові у нашу трупу буде доречним. Так воно й сталося, бо навіть для наших провідних артистів дуже корисно подивитися, як працює Богдан Сильвестрович. Навчитися його рівню самовіддачі, підходам до створення образу. До того ж ми протоптали стежку (малоприйнятого у нас) налагодження стосунків між різними театрами, залучення артистів з інших труп до співпраці. Так у нас на малій сцені грає Валентин Шестопалов з театру імені Лесі Українки.

— Як складалися ваші робочі стосунки із Ступкою, адже він — зірка світового рівня і художній керівник Національного академічного театру імені Івана Франка?

— Ступка насамперед дуже творча особистість, тому працювати з ним легко. Я завжди повторюю: якщо творчі люди наділені хоч краплею здорового глузду, вони завжди домовляться. Безперечно, Богдан Сильвестрович як виконавець головної ролі суттєво впливав на процес створення вистави, але я жодного разу не зіткнувся з проблемою, яку мав навіть із забутими Богом акторами — де виконавець щось не хотів робити або не розумів ідеї. Всі пропозиції режисера виконувалися, а вже потім обговорювалися. Отож я не відчув “світового гноблення” Богдана Сильвестровича. Вважаю, що його ставлення до роботи — доказ високого професійного і людського рівня.

— А знаєте, Ступка навіть без гриму зумів стати схожим на Льва Толстого.

— Він дуже серйозно готувався до ролі. Його внутрішні людські мотиви, вік, досвід допомогли йому зрозуміти характер класика.

— Які ваші плани на майбутнє?

— Дуже багато хочеться зробити для реорганізації театру, справедливої оплати праці акторів. Сьогодні вони не мають гонорарів. Отож артисти, на яких тримається репертуар, отримують щомісяця так само, як ті, що зайняті в кількох спектаклях. Це пережиток радянської системи. Виконавці ролей мають отримувати мінімальні оклади, які засвідчували б їхню причетність до даного театру. А кожний вихід на сцену потребує окремої винагороди. Я не можу вирішити це питання через існуючу фінансову систему. Бо як керівник не маю права формувати фонд заробітної плати. Театри повинні позбутися посадових окладів!

Ліліана ФЕСЕНКО ”Хрещатик”

прочитало 5450 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.338 sec