images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  У Києві відбулося відкриття виставки, присвяченої українському святковому вбранню
images images images
14:00 |  Без секретів і втрат: усю інформацію БТІ столиці оцифрують
images images images
11:00 |  За отриманим у листопаді рахунком-повідомленням кияни можуть сплатити за усі житлово-комунальні послуги разом або за кожну окремо
images images images
08:00 |  Софію Київську підсвітять фіолетовим кольором до Міжнародного дня передчасно народжених дітей
images images images
19:00 |  Вперше в Україні театр ожив в бібліотеці
images images images
17:00 |  Зима прийшла на два тижні раніше норми і йти не планує
images images images
14:00 |  Киянам порадили "легалізувати" домашніх улюбленців
images images images
11:00 |  Ключовою темою Інвестиційного форуму міста Києва 2018 стануть інновації
images images images
08:00 |  Синоптики знову попередили про ожеледицю
images images images
17:00 |  Уперше українською:
images images images
14:00 |  Станція метро "Виставковий центр" може отримати новий вихід
images images images
11:00 |  Перо й до Києва доведе: у столиці відбудеться фінал "Лескара 2018"
images images images
08:00 |  У касах столичного метрополітену встановили банківські термінали
images images images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 14 грудня 2001 року, п'ятниця  №173 (2003) images
images
полоса
images
images
КИЇВ І КИЯНИ
images  
images
images
images
14/12/2001



images
Наші “Козаки” грають на всьому, що звучить
images

На древніх фресках Софії є зображення інструментальних гуртів

Беремо два шматки кукурудзяного стебла однакової довжини. Вздовж кожного шматка відчахнемо посередині по дві смужки. По краях під ними зробимо невеличкі підставки. Тепер смужки змочимо водою — і... Ви не знаєте, що з усім цим далі робити? Грати! Грати на кукурудзяній скрипці! Бо у вас у руках музичний інструмент, знаний, приміром, на Вінниччині,— кожен шматок одночасно і скрипка, і смичок, при терті смужки звучать. Та ще й як!

Звісно, такий інструмент нині тільки цікавий експонат музею, але він, на мою думку, дуже яскраво символізує незнищенний потяг до музики, якою з давніх-давен було пронизане усе життя людини. Молитви і заклинання, весілля й проводи у вічність, релігійні, світські, особисті свята й обряди не обходилися й не обходяться без музичного супроводу. А щодо різноманітності українських народних інструментів, то тут не те що газетної публікації, а й товстелезного тому не вистачить, щоб усіх їх назвати й описати. Скрипка, сопілка, флояра, трембіта, бандура, басоля (4-струнний смичковий інструмент), цитра, дримба (невеличка металева підківка із язичком посередині, корпусом прикладають до зубів, а по язичку вдаряють пальцями) і ще багато-багато інших — духових, ударних, струнних...

Дехто вважає народними лише ті інструменти, які побутували серед простого люду. Але ж дворянство, духовенство, козацька старшина хіба не частина народу? І коли пан сотник замість шаблі брав до рук торбан (різновид бандури), а чернець, відклавши убік книгу чи перо, відкривав кришку нібито стола, під якою були струни (столовидні гусла), то хіба це був професійний виступ, а не потреба душі? Думається, час вже перестати заганяти власну історію й культуру у “хуторянські” рамки!

Цікаво, що й традиція колективного виконання теж має в Україні мало не тисячолітню історію. Зайдіть лишень до Софійського собору — на його древніх фресках є зображення інструментального гурту. Про існування таких гуртів свідчать також іконописні та літературні джерела пізнішого періоду. А легендарні троїсті музики й донині живуть і грають так само весело й завзято. От тільки б не загубити оце все багатство, не “поховати” ніжну мелодію веснянки під “важким металом”. На щастя, не перевелися ще в Україні талановиті самобутні і до того ж високопрофесійні митці. Для яких сенс життя — народна музика, тобто музика нашого народу.

“Нам потрібні справжні пахарі...”

— Та що я вам буду казати? Для мене краще зайвий раз заграти, ніж слово сказати,— сивочолого, але такого ще невгамовного, енергійного чоловіка, здається, зовсім не обходило, що я — журналіст з газети, а не, скажімо, з радіо, і не зможу відтворити у друкованих рядках усі ці мелодії. Народний артист України, художній керівник фольклорного ансамблю “Козаки” Дмитро Попічук за одне інтерв’ю намагався продемонструвати мені звучання чи не кожного інструмента, який є в “арсеналі” колективу, разом з іншими артистами виконував “шматочки” різних творів. А я вже не знала, що перше робити: слухати майстерну гру, чи милуватися самим маестро, який у свої літа (вже 60 “стукнуло”) дасть фору і деяким набагато молодшим.

Мабуть, це загальне правило, кожна справді талановита людина, як-то кажуть, майстер своєї справи, створює навколо себе своєрідне поле тяжіння, захоплює до своєї орбіти і професіоналів, і просто любителів, у нашому випадку — любителів музики. Один лише приклад — вважайте, саме Дмитрові Попічуку завдячуємо тим, що є тепер у Київській консерваторії клас цимбал. Доти у вищому навчальному закладі такої спеціальності взагалі не було. Він — перший випускник консерваторії по класу цимбал, довгі роки працював там викладачем, виховав цілу плеяду музикантів. Можна без перебільшення сказати, що у музичних училищах всі викладачі-цимбалісти — учні Дмитра Георгійовича.

Є серед його вихованців солісти і відомих оркестрів, і викладачі консерваторії. Окрім того, він автор підручників гри на цимбалах для музичних шкіл та училищ, збірок репертуару для тих, хто освоює цей інструмент. До речі, у жовтні цього року у Львові відбувся світовий конгрес цимбалістів, на відкритті якого всі учасники грали фантазію Дмитра Попічука.

Та самому маестро вже “не вистачало” улюблених цимбалів, і він створив на українському радіо ансамбль народних інструментів. А у 1992 році його запросили до Національної капели бандуристів, де став Дмитро Георгійович “отаманом” “Козаків”. Але й у новому колективі девіз його не змінився: “Нема коли говорити, працювати треба. Нам потрібні справжні пахарі, а не так...”

А “пахати” у фольклорному гурті доводиться дійсно тяжко. По-перше, нагадаю, він входить до складу капели бандуристів, а отже, артисти мають грати та співати і там і тут (зарплатня, до речі, одна, не дві). Причому, кожний — на кількох інструментах. Навіть і вокалістам. По-друге, виконавець у такому ансамблі має бути, за висловом Попічука, дуже технічним — бо навіть ударні відзначаються специфічним ритмом, який не кожному підкориться. По-третє, треба вивчити і втримати в голові величезну кількість творів. Тільки-но спробуйте собі уявити, нинішній репертуар ансамблю — це приблизно п’ять (!) годин безперервного звучання, а одна річ у середньому триває три-чотири хвилини. Є й коротші, на одну-дві хвилини. От і порахуйте, скільки всього треба пам’ятати.

По-четверте, для таких колективів готового репертуару, як, скажімо, для симфонічного оркестру, просто немає. Всі музичні обробки треба робити самостійно, а для цього необхідно досконало знати кожен інструмент. По-п’яте, і самі інструменти іноді доводиться виготовляти власноруч.

Можна ще довго продовжувати цей перелік, але, думаю, вам, шановні читачі, й так вже зрозуміло, чому, коли у художнього керівника капели Миколи Гвоздя виникла ідея створити фольклорний гурт, він запросив Дмитра Попічука очолити його, людину фантастичної працездатності й фанатичної відданості музиці.

На їхніх концертах аншлаги

Але, як кажуть, один у полі — не воїн. Фольклорний гурт — це дев’ять хлопців-козаків. З самого початку поряд з Дмитром Попічуком Юрій Гвоздь (ні, не однофамілець, це син Миколи Гвоздя, продовжувач музичної династії), теж цимбаліст, вихованець студії при капелі, випускник Інституту культури, заслужений артист. Якщо Дмитро Георгійович за цимбалами, то Юрій грає на ріжку, сопілці, окарині, волинці (хоч ми й звикли вважати її приналежністю шотландців, насправді цей інструмент відомий ще з античних часів, українські синоніми — дуда, коза, баран, міх). А потім міняються місцями, і вже тоді Попічук береться за тилинку, кавал, кувицю (це все духові).

Співає й грає на кобзі заслужений артист України Олександр Юхименко. А ще у гурті Володимир Дичко, Юрій Власюк, Євген Клименко, Сергій Сальніков, Володимир Мотошин, Іван Рева, Віктор Діденко, Володимир Голубничий. От не втрималася, всіх назвала, бо дуже вже гарно хлопці грають.

Взагалі, вважає головний диригент капели Микола Гвоздь, ідея створення такого колективу себе повністю виправдала. З одного боку, гурт вносить живий, навіть гумористичний струмінь у концерти самої капели, пропагує народні інструменти, яких у нас в Україні дуже багато, але вони просто мало вживані. А з другого, “Козаки” мобільніші, можуть виступати там, куди увесь склад бандуристів чи доїхати не зможе, чи не вміститься на малій сцені.

Що стосується чисто музичного аспекту, то їм підвладні найскладніші твори — від жартів до класики, від народних дум та пісень до авторських речей. Грають вони не тільки українські мелодії. Наприклад, на компакт-диску, який вийшов цього року, записані наші троїсті музики, коломийки, “Гуцульська рапсодія”, “Ой, у вишневому садочку”, “Підкручу я чорнії вуса”, “Весільна полька”, а поряд з ними — твори з молдавської та румунської народної музики.

До речі, щоб той диск видати, довелося артистам самим себе й спонсорувати, меценатів не знайшлося. Невже, думають, ніхто не захоче у XXI столітті той фольклорний гурт слухати?! Але ж навіть у редакції, коли я ввімкнула диктофон з записом надзвичайно мелодійної й ніжної веснянки, мене зразу закидали запитаннями: хто це грає і де взяти записи. Та й коли “Козаки” гастролювали, приміром, у Луцьку, то, як розповідав Юрій Гвоздь, на кожному концерті був аншлаг, люди стояли у дверях, у проходах. А концертів давали по 16 за десять днів, а то й по 21 — за два тижні. Причому аншлаги були всюди, де б не грали київські артисти — у великому місті, райцентрі, якомусь забутому селі. Одного разу недалечко від будівлі, де виступав ансамбль, гуляли весілля. Так що ви думаєте, зачувши “Козаків”, весілля у повному складі прийшло на концерт, а потім молодята запросили музик до себе на свято й подарували на пам’ять вишиваний рушник.

Неправда, що згас у наших людей інтерес до музики, зокрема народної. Просто здебільшого немає ніде інформації — ні афіш відповідних, ні анонсів по радіо та телебаченню. Не згас! І це більш ніж переконливо доводять переповнені зали, що їх без жодних труднощів збирають київські “Козаки”. За однієї єдиної умови — якщо людям заздалегідь повідомлять, де й коли виступають талановиті музики.

Наталя ПРИСТУПКО “Хрещатик”

прочитало 6943 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.5238 sec