images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Уперше українською:
images images images
14:00 |  Станція метро "Виставковий центр" може отримати новий вихід
images images images
11:00 |  Перо й до Києва доведе: у столиці відбудеться фінал "Лескара 2018"
images images images
08:00 |  У касах столичного метрополітену встановили банківські термінали
images images images
19:00 |  У зв’язку із погіршенням погодних умов киян просять надавати перевагу громадському транспорту та не паркувати авто обабіч дороги
images images images
17:15 |  На столицю насувається негода: киян закликають бути обережними під час ожеледиці
images images images
17:00 |  Громадскість матиме доступ до редакцій рішень Київради
images images images
14:00 |  Українці застібнуть паски безпеки навіть в автобусах
images images images
11:00 |  Київ прагне отримати статус Європейської культурної столиці
images images images
08:00 |  Для громадян із вадами зору встановлять 3D-моделі зменшених історичних пам’яток
images images images
17:00 |  Сторінки історії: папір для першої київської друкарні везли човнами 250 км
images images images
14:00 |  На столичних мостах проводять ремонти. Водіїв просять передбачати більше часу на дорогу
images images images
11:00 |  У Києві за 2-3 роки планують замінити комплексно зношені мережі у найпроблемніших мікрорайонах
images images images
08:00 |  В Україні поширюють неправду про наявність нібито епідемії чуми, сказу та промислового ботулізму
images images images
19:00 |  Україна виступить в Шанхаї на п'ятому Кубку світу з карате Кіокушинкайкан ІКО Мацушима
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 27 листопада 2001 року, вiвторок  №162 (1992) images
images
полоса
images
images
ПРАВО І ПРАВА
images  
images
images
images
27/11/2001



images
Псевдомесія заморив голодом матір, маленьких донечок і каже, що в нього все нормально
images
Проповідник-самозванець, 28-річний безробітний Артур Гримайло понад місяць примушував постити свою дружину Світлану, 37-річну вчительку російської мови, матір і дочок. Коли у помешканні з’явилося три трупи — бабусі та дітей, ідейний натхненник трагедії втік, залишивши напризволяще помираючу дружину. Про це повідомляла наша газета. Кореспонденту ”Хрещатика” вдалося поспілкуватися з першою вчителькою чоловіка, котрого звинувачують у потрійному вбивстві, а також з пресвітером церкви, яка відлучила Артура за єресь.

”Через три дні наші діти воскреснуть”,— переконував глава секти дружину

Як розповів оперуповноважений карного розшуку Шевченківського райуправління міліції Ігор Сич, тривалим голодуванням родина Гримайло збиралися довести Богові свою вірність. А він за це мав сотворити чудо: дати їм їжу, гроші. У середині жовтня, коли в їхньому помешканні вже тривав так званий піст, до них з Хмельницького приїхала 22-річна Ірина, колишня учениця Світлани й член релігійної общини, очолюваної Артуром. Їй розповіли, що вони роблять, з якою метою, і Артур змусив дівчину приєднатися до ритуалу.

Діти плакали, просили їсти. Батько не давав...

27 жовтня померла чотирирічна Ганнуся. Артур загорнув труп у простирадло й поклав на підлогу крихітного (як і вся квартира) туалету, суміщеного з ванною. Самозваний месія зрозумів, що чинить щось не так, як належить. Після цього вони припинили голодування. Розмочували сухарі, варили бульйони. Ірина почувалася найкраще, тому Артур посилав її на вулицю просити в людей харчі та гроші.

Другого листопада не стало Лізочки. Тільце старшої дочки батько також загорнув у простирадло й поклав у туалеті на труп меншенької. Через якийсь час у муках померла мати. Артур роздягнув її та час від часу обмивав, щоб не було запаху.

Ірина кілька разів просила “главу церкви”: “Поховаймо покійників, адже це не по-людськи”. Той зумів переконати її та Світлану, що діти воскреснуть. Ось мине три дні, вони постукають у двері зсередини туалету й вийдуть звідти живими. За словами Ірини, він якимсь чином впливав на всіх, хто перебував у квартирі, нав’язував свою волю. Вранці шостого листопада чоловік сказав: “Треба звідси йти. Я зрозумів, що вчинив убивство. Щось не так розрахував”.

Коли працівники міліції на виклик сусідів зайшли до ванної й побачили дитячу ніжку, що виглядала з-під простирадла, та калюжу, вони подумали, що то кров. Насправді це були гнилісні виділення. Під простирадлом — крихітні муміфіковані тіла. Очі розплющені.

— Таке не забувається,— пригадує Ігор Сич.— Я пережив справжній шок. І як людина, і як батько...

Пастор-самозванець вчився на самі двійки

— Я умовляла матір Артура: “Залишімо вашого хлопчика на другий рік, він же не тягне,— пригадує його перша вчителька Надія Гурковська.— Як контрольна, так і “двійка”. Наче несповна розуму була дитина. Чогось їй бракувало. Пояснюєш і так, і сяк — начебто зрозумів. А наступного дня знову нічого не тямить. Хоч був високий на зріст, я посадила його за першу парту як украй слабенького учня. Щоб мати можливість бодай зайвий раз підштовхнути його: “Артуре, не спи”. Інші діти жваві, хоч зв’язуй їх, а цей — ні риба ні м’ясо, сплюх-тетеря. А скільки довелося докласти зусиль, поки навчили читати!

Переводили його з класу в клас лише заради матері. Дуже вона хотіла, щоб учився, йшов у ногу з однокласниками. У старших класах наймала репетиторів. Хлопчик завжди був доглянутий, все на ньому напрасоване. Мов лялечка. В цьому сенсі Тамара була ідеальною матір’ю. А що вже вродлива! Про таких, як вона, тепер кажуть: топ-модель. Всі дивувалися, чому вона розійшлася з чоловіком. Син ще був маленьким. Ми їй дуже співчували. Щоб зробити приємне, класний керівник додатково займалася з Артуром хімією. Не заради нього, бо ця дитина не відповідала на ласку.

У групі подовженого дня діти перебували до шостої вечора, вчителька проводила з ними більше часу, ніж рідна мати, тож про Артура може розповісти багато чого:

— Був надто повільним. Не розмовляв із дітьми. Ні з ким не дружив ні у початкових, ні в старших класах. Не мав жодних захоплень. Не відвідував гуртків. Коли готували шкільні вистави до свят, я давала йому вивчити два-три рядочки. Він їх промовляв абияк, без виразу на обличчі, навіть без усмішки. (Після цього я зрозуміла коротку характеристику, яку дав Артуру Павло Сівець, пастор Хмельницької церкви п’ятдесятників, що відлучила Світлану: “Воно таке сіре...” — Авт.)

Через кілька років після закінчення Артуром школи зустріла його матір і запитала: “Як там син?” Почула у відповідь: “Добре. Працює”. Неправду ж сказала. Вона й раніше до себе в душу не пускала. Мені весь час її шкода було, ятрило серце, що у такої красуні, готової на все заради сина, не склалася доля.

Шостого листопада Валентина Гурковська зустріла Артура. Було це годині о третій. Заклопотана, втомлена після роботи вчителька йшла, не підводячи голови, вулицею Пугачова (там розташована школа № 70, де вона працює вже 33 роки, і будинок, в якому мешкає). Він сам зачепив її: “Надіє Кузьмівно!” Можливо, вперше побачила на його обличчі усмішку.

— Спочатку не впізнала цього чорнявого, симпатичного, зростом понад два метри, надміру худого чоловіка. Йому 28 років, а виглядає на 33—35. “Як живеш, Артуре?”— запитала. “Нормально”. “Як мама?” Його аж пересмикнуло. Затнувся. Відразу збрехати не зміг. А через мить випалив: “Я живу не тут, а в Хмельницькому”. “Та,— кажу,— до чого тут ти? Як мама?” Він зітхнув і промовив: “Нормально”. На цьому розмова увірвалася... Одягнутий був, як такий собі чоловік із села або райцентру. У чорній куртці, чорному шарфі, а під ними теж щось темне. Шапка чорна, схожа на вушанку, зовсім не така, які носить молодь. А увечері почула страшну звістку по телевізору... Що стало причиною трагедії? Думаю, надмірна материнська любов, котра іноді призводить до злочину. І це саме той випадок. А з іншого боку, відчуття неповноцінності, яке хлопець усвідомлював. От він і намагався знайти себе, бодай у псевдорелігійному фанатизмі.

Артур ”пішов напролом” проти Євангелія

— Коли Артур став членом церкви п’ятдесятників, що у Бортничах, йому запропонували вступити до Біблійного коледжу святого Якова. Неофіт відмовився. Мовляв, то людська наука, а він визнає Божу, — пригадує пресвітер Микола Левченко. Згодом юнак приголомшив його заявою про те, що вчитися взагалі непотрібно, і, коли у нього з’являться діти, він не віддасть їх до школи. “Що ти робиш із себе пустельника? Як житимеш? Де працюватимеш?”— намагався умовити новачка духовний наставник. “А у моєї мами є робота”,— заперечив той. “Вона — оператор котельні, отримує лише сто гривень,— наполягав Микола Сергійович.— Бог не любить ледачих”. “Він нас не залишить”,— відказав Артур. Далі — більше. Юнак “пішов напролом” проти Євангелія. Пастор докладав усіх зусиль, аби наставити заблудлу душу на путь істинний, неодноразово бував у родині Гримайла, але марно. “Мій син правильно трактує святе письмо,— залишалася непохитною Тамара.— Не працює, бо підшукує роботу”.

П’ятдесятники відлучили Артура за єресь. Він поїхав до Хмельницького і створив там щось на кшталт гуртка чи общини. Сталося це сім років тому.

Світлана вже їсть і спить спокійно

Всі, хто працював разом із Тамарою на мотоциклетному заводі, розповідають, яка вона була добра та вродлива. А ще про те, як тонко відчувала красу. Не схвалюють, що з сина зробила ідола. Кілька років тому жінка зникла. На той час до неї приїхала мати. Так і померла, не дочекавшись дочки. В її квартирі. Знайшли Тамару сестри з допомогою міліції. Десь рік перебувала чи то в Ульяновську, чи в Уфі в якихось релігійних справах. У вересні звільнилася з роботи й начебто взяла путівку. “На що ти житимеш?” — запитували її колишні подруги. “Я надіюся на Бога”,— відповіла. Безперечно, вже знала, що всією сім’єю голодуватимуть. Аби не тривожили, сказала, що їде відпочивати. Для повної ізоляції від зовнішнього світу в помешканні навіть не вмикали світло.

Світлана досі перебуває у реанімаційному відділенні клінічної лікарні № 9. Виглядає значно краще, ніж на фото, яке зробили у перший же день госпіталізації. Набрала шість кілограмів ваги. Миле світле обличчя. Пишне волосся прикрите хусточкою. Побачитися з нею мені дозволили за однієї умови: не наполягатиму на інтерв’ю, якщо вона буде проти. Жінка запропонувала зустрітися через кілька днів і протягом години активно розпитувала мене про журналістику й газетні справи. І хоча я, дотримуючи обіцянки, не задала їй жодного запитання, розповіла мені про себе таке:

— Я їм і сплю спокійно. Хочу жити. Налаштована оптимістично. Той, хто побував на межі між буттям і смертю, цінує життя.

Розмовляючи, Світлана знічев’я поправляла ланцюг, яким її прикуто до залізного ліжка. Під час мого візиту були присутні два конвоїри, які не спускають з неї очей.

Проти Артура та Світлани Гримайло порушено справу за статтею 119, частина 2 Кримінального кодексу України “вбивство з необережності”.

Ніна КЛИМКОВСЬКА “Хрещатик”

прочитало 6938 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.5359 sec