images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Сторінки історії: папір для першої київської друкарні везли човнами 250 км
images images images
14:00 |  На столичних мостах проводять ремонти. Водіїв просять передбачати більше часу на дорогу
images images images
11:00 |  У Києві за 2-3 роки планують замінити комплексно зношені мережі у найпроблемніших мікрорайонах
images images images
08:00 |  В Україні поширюють неправду про наявність нібито епідемії чуми, сказу та промислового ботулізму
images images images
19:00 |  Україна виступить в Шанхаї на п'ятому Кубку світу з карате Кіокушинкайкан ІКО Мацушима
images images images
17:00 |  Мобільний додаток Kyiv City Guide отримав престижну міжнародну відзнаку
images images images
14:00 |  97 інформаційних табло допомагають пересуватися Києвом
images images images
12:30 |  Пам’яті академіка Олександра Топачевського
images images images
11:00 |  Для радіо та телебачення збільшили квоти на українську
images images images
08:00 |  Понад 8 тисяч киянок знайшли роботу завдяки службі зайнятості
images images images
17:00 |  Через футбол перекриють 3 станції київського метро
images images images
14:00 |  Київські аудитори за десять місяців 2018 року забезпечили відшкодування втрат на майже 46 млн грн
images images images
11:00 |  У столиці відбудеться захід до Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва
images images images
08:00 |  У Києві відбудеться масштабний профорієнтаційний форум для школярів і студентів
images images images
17:00 |  Три події до Дня української писемності та мови у Києві
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 14 листопада 2001 року, середа  №155 (1985) images
images
полоса
images
images
ХРЕЩАТИК, 36
images  
images
images
images
14/11/2001



images
Дмитро ГРИГОРАК: “На депутатство мене благословив митрополит Володимир”
images

Із досьє “Хрещатика”

Дмитро Григорак - депутат Київради від 3-го виборчого округу колишнього Ватутінського (нині Деснянського) району столиці. Секретар постійної комісії Київради з питань самоврядування, засобів масової інформації та зв’язків з об’єднаннями громадян. Народився 12 квітня 1966 року в місті Верховина Івано-Франківської області. Середню освіту здобув у Коломийській школі-інтернаті. У 1984-1986 роках проходив строкову службу в батальйоні особливого призначення морської піхоти Балтійського флоту. У 1987-му вступив до Московської духовної семінарії і закінчив її з відзнакою. Продовжив навчання у Московській духовній академії. Захистив дисертацію. Молодого кандидата богослов’я в 1993-му направили викладати в Київську духовну академію, де його було рукопокладено в сан священнослужителя. Через п’ять літ став настоятелем новозведеного Свято-Троїцького собору. Нагороджений орденами 2000-річчя Різдва Христового і князя Володимира. Одружений, має трьох дітей.

Коли я прийшла до храму на зустріч з отцем Димитрієм, то спершу зустріла білявого хлопчика, який роздивлявся квітки на кущі. Це був наймолодший з Григораків Юрчик, улюбленець парафіян. “Добрий знак”,— подумала й заспокоїлася. Бо, щиро кажучи, чомусь трохи нервувала, адже у священнослужителя брати інтерв’ю ще не доводилося...

— Як Ви знайшли свою дорогу до Храму?

— Я народився у віруючій родині. Батько, Дмитро Петрович, трудився у лісгоспі, мав золоті руки. Міг зробити що завгодно — хоч скрипку, а хоч будь-які меблі. Мати, Катерина Петрівна, працювала в санаторії, де її любили за чуйність. А першої молитви мене навчила бабуня Василина. Вона й до церкви водила. Яке ж то було свято! Не міг дочекатися, поки настане неділя. Коли підріс, з братом ходив до храму, де нас навчали вірити в Бога, творити добро. Згодом з’явився духовник — отець Димитрій. До нього я звертався, коли чогось не розумів і не міг сам прийняти якесь рішення.

— Чи часто доводилося стояти на роздоріжжі, аби вибрати, куди йти?

— У дитинстві я займався вільною боротьбою та бігом на довгі дистанції. Виходило непогано, мене навіть прийняли до коломийського спортінтернату. Після його закінчення треба було визначитися, куди піти далі? “Як куди? Тільки в інститут фізкультури”,— радив один учитель. “Краще у військове училище”,— наполягав інший. Ось вам і перше роздоріжжя. Але призвали в армію, і питання про навчання на якийсь час відпало. Потрапив до гвардійського десантного штурмового батальйону Балтійської морської піхоти, про що й мріяв. Це служба для справжніх чоловіків. Важко, але цікаво. Згодом мене обрали секретарем комсомольської організації. Після демобілізації отримав направлення до вищої школи КДБ. Мені заздрили. Була спокуса погодитися одразу, але все-таки спочатку поїхав до отця Димитрія порадитися з ним як з колишнім офіцером Радянської Армії. Після тривалої розмови вирішив: служитиму людям, а не системі. Отож закінчив з відзнакою Московську семінарію, а потім і духовну академію. Захистив дисертацію. І знову-таки довелося вибирати: залишитись у Загорську чи повернутися в Україну. Дружина Марія сумувала за батьківщиною, та й я мріяв про святиню християнства — Києво-Печерську лавру. Одне слово, радо сприйняв направлення в Київську духовну академію, де нині очолюю дві кафедри.

— Але ж викладацькою роботою ви не обмежилися?

— Був щасливий, коли призначили настоятелем Свято-Троїцького собору.

— Хоча на той час були лише стіни...

— Так, зводили його на моїх очах. Назву — Пресвятої Трійці — запропонували парафіяни. Цей храм першим збудували в нашій країні за 80 років. Нелегко було, та яка ж то радість, коли на твоїх очах з’являються іконостас, один із найкрасивіших в Україні, дзвіниця, недільна школа, трапезна, бібліотека! У планах — готель для паломників, друкарня, адже ми видаємо журнал “Православна Троєщина”.

— Чула, начебто в нових церквах менше благодаті. Це так?

— Хибна думка. Благодать посилається на всіх однаково, а святість залежить від людини, від того, як вона молиться.

— Ви сказали, що в Свято-Троїцькому соборі найкрасивіший іконостас. А чи є у вас найулюбленіша ікона?

— Ікона Володимирської Божої Матері. Вона дуже дорога для мене, бо перед нею в молитві помер мій батько.

— Отче Димитрію, порадьте: коли стає тяжко на душі, що робити? Йти до храму і молитися? А якщо поблизу його немає...

— Молитва допоможе тому, хто промовляє її щиро. Можна піти до лісу, на річку, в гори. Природа теж заспокоює. Дивлюся, приміром, на Дніпро, його хвилі й думаю: яку ж красу створив Господь! Тисячі років тече ріка, цвітуть квіти, плодоносять дерева. Так мудро все влаштовано в світі...

— Часто чути, як люди кажуть: хай, мовляв, священики між собою розберуться, а потім нас навчатимуть. Розкол у православній церкві відштовхує деяких, бо не можуть зрозуміти, до якого храму йти молитися.

— Питання складне. Що більше відхилень, розгалужень, то болючіше для віри. Я б радив обрати той шлях, який благодатний, увічнений, канонічний. Побував я в 22 державах і скрізь запитував у людей: “Якби ви приїхали в Україну, то в яку церкву пішли, де б хрестилися?” Мені відповідають: “В ту, яку очолює митрополит Київський і всієї України Володимир.” Чому? “Бо визнана всіма помісними церквами світу”.

— А як ставитеся до проповідників із США, Арабських Еміратів?

— Всі мають право звертатися до Всевишнього. Є 600 віросповідань тільки християнського напрямку. А ті, про кого ви кажете і кого ми бачимо на телеекранах, приїхали звідти, де пізнали Ісуса Христа недавно. І навчають нас того, що ми сповідуємо тисячоліття. В їхніх країнах багатьох із них уже не слухають. А ось в Україні можна взяти землю для побудови молитовного дому, хоча прийдуть до нього не більше 100—150 віруючих. Комусь потрібна молитва, а комусь — влада. Деякі церкви прагнуть стати не так Божими, як державними.

— Ви згодилися стати депутатом. Отож вважаєте, що священницький сан і депутатство можна поєднати? Дехто дотримується іншої думки.

— Одним із світочів духу для мене є архієпископ Макарій, який був главою церкви на Кіпрі. Він дуже любив свій народ і свою землю, отож і очолив державу. При ньому Кіпр відродився, став сильним, багатим. А щодо депутатства, то я двічі відмовлявся. До мене звернулися жителі Троєщини — Вигурівщини з проханням представляти їхні інтереси в Київраді. У цей же час райрада Ватутінського району (тепер Деснянського) висунула мене кандидатом у депутати. Митрополит Володимир дав своє благословення. Балотувалися 19 кандидатів, проголосували ж за мене. Тепер можу зробити для людей корисного значно більше, ніж раніше.

— Наближається час, коли треба буде звітувати перед виборцями. Певно, вам є що сказати? Є чим пишатися?

— Звітую я щороку. А слово “пишатися” не сприймаю. Україна переживає складний період становлення. Зниження життєвого рівня тягне за собою духовне зубожіння. Боляче дивитися, коли все більше людей наближається до межі виживання. Адже не завжди є за що купити навіть елементарне, скажімо, їжу. Боляче, бо не можу допомогти всім, хто цього потребує. Хоча й стараюся, нікому не відмовляю.

— І все-таки не шкодуєте, що стали депутатом?

— Ні, не шкодую. Чи зміг би наш район одержати п’ять машин? Одна з них нині патрулює округ, друга — обслуговує інвалідів, коли треба поїхати до лікарні. Це реальна допомога. У 10 дитячих садках облаштували харчові блоки, збудували спортивні майданчики, басейни. Допомагаємо самодіяльним колективам, клубам, ЖЕКам, Музею ветеранів Великої Вітчизняної війни...

— На Троєщині 385 тисяч мешканців, з них 85 — переселенці з Прип,яті та Чорнобиля. Багатьом із них треба лікувати не тільки тіло, а й душу. Ви, отче, робите те й інше: даєте гроші на ліки, продуктові набори, а під час служби звертаєтесь до їхніх душ, покращуєте настрій. Скільки приходять до вас у Свято-Троїцький собор, сказати важко, а скільки як до депутата — мабуть, відомо. Чи не так?

— У храм приходить багато людей. Особливо у свята. Наприклад, на Великдень десять священиків святять паски майже 20 годин. З багатьма парафіянами стали, як рідні. Їздимо на екскурсії по святих місцях. Знаю їхні біди й радощі. А як депутат приймаю двічі на тиждень. За дев’ять місяців — це вже 1300 відвідувачів.

— Запам’ятали когось конкретно з тих, кому допомогли?

— Багатьох. Було б таких менше, аби відповідні державні служби сумлінно виконували обов’язки. Прізвищ не називатиму, а приклади наведу. Прийшов якось до мене виборець. Хворіє два роки, грошей на ліки не має. Його ж кровні копійки директор підприємства, де він працював, не виплачує, хоча є постанова суду. Після нашого втручання чоловік одержав зароблене, а разом з ним ще п’ятеро таких самих. Звернулася до мене також жертва реклами. Повірила телебаченню, що можна швидко вилікуватися, й купила ліки за 500 гривень. Все віддала, що мала, а стало гірше. Просила фірму допомогти або ж повернути гроші. Й слухати не захотіли. Ми звернулися до відповідних інстанцій, перевірили. З’ясувалося, що фірмою керували спритники без медичної освіти. Гроші віддали. Допомогли ми повернутися додому несправедливо засудженому до шести років ув’язнення, а також одержати пенсію інваліду дитинства, прооперувати безплатно жінку, яка втратила надію на одужання. І таких справ чимало.

— Служба в храмі, викладання в духовній академії, безліч депутатських справ, робота в комісії, навчання на юридичному факультеті Національного університету, батьківські клопоти... Здається, що у вас доба значно довша за 24 години. Де берете на все час?

— Якщо все спланувати, добре організувати, менше спати, то все встигнеш. Маю десятьох добровільних помічників, та й дружина Марія поруч. І все ж таки більше годин на добу — не зайвина.

— Мабуть, не варто запитувати, чи маєте час читати, дивитися телевізор, слухати музику. Скажіть лише про ваші уподобання.

— Колись багато читав. Люблю Гоголя, Сенкевича, але найбільше Достоєвського. Його вислів “Диявол бореться з Богом, а поле битви — серце людини” запам’ятався на все життя. Перечитую нашого філософа Сковороду. До вподоби духовна музика Бортнянського, Березовського, Веделя, Рахманінова. Особливо радує “Розділіші різи”. Душа підноситься до неба.

— Розкажіть про вашу родину.

— З Марією познайомився в спортінтернаті. Сподобалася чорноока дівчина. Серйозна, відповідальна, з нею було цікаво спілкуватися. Вона займалася легкою атлетикою.

— А чим привабив вас Дмитро? (Це запитання адресую його дружині Марії.— Авт.)

— В інтернаті його називали філософом. Багато читав, умів переконувати. Ну, звичайно, був спортивний, сильний, мужній. У ті часи підкорювали космос, дівчата захоплювалися льотчиками. Дмитро ж розповідав мені про православ’я, ходили до церкви. Зустрічалися шість років, уже добре знали одне одного. Листувалися. Я чекала його з війська. Коли повернувся, одразу зателефонував і раптом... мов сніг на голову: “Одружуюся”. У мене й мову відібрало. “Чого не запитуєш, з ким?” Мовчу. І додав: “З тобою”.

— Ваші діти вже мріють про якусь професію?

— Марічка хоче бути вчителькою, а Дмитрик — священиком. Юрчик же поки що просто радіє життю.

— І останнє запитання. Отче Димитрію, чого бажаєте своїм парафіянам, виборцям і всім читачам “Хрещатика”?

— Передусім терпіння і сподівання на краще. Треба вірити, що Україна відродиться і, дай Боже, все буде гаразд. А всім людям зичу щастя. Хай кожен знайде своє місце в житті. Вірте в найкраще, і воно до вас прийде.

Оксана Михайленко журналіст

прочитало 7444 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.4579 sec