images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
08:00 |  До 85-х роковин Голодомору у столиці відбудуться поминальні панахиди та жалобні заходи
images images images
19:30 |  Під час навчань рятувальники відпрацювали заходи із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації
images images images
18:30 |  «Арт проти насильства»
images images images
17:00 |  Північний офіс Держаудитслужби проведе пряму лінію з громадянами
images images images
15:30 |  Київ працює за трьох Про це свідчить сума податків, сплачених киянами
images images images
14:30 |  У столиці три дні триватиме Міжнародна виставка продовольчої продукції «Ukrainian Food Expo 2018»
images images images
14:00 |  У Києві відбудеться XVII Міжнародний промисловий форум
images images images
11:30 |  З нагоди Дня Гідності та Свободи у столиці пройдуть меморіальні і урочисті заходи
images images images
11:00 |  Столичні лікарі пояснили, хто не може стати донором
images images images
08:00 |  Столичні рятувальники проведуть масштабні навчання
images images images
17:00 |  LED-освітлення змінює життя київських вулиць
images images images
16:30 |  «Рухова активність - здоровий спосіб життя - здорова нація»
images images images
14:00 |  Цього року на низці мостів та шляхопроводів виконано капітальний ремонт
images images images
11:00 |  Третині киян "навішали" боргів. Як перевірити, справжні вони чи вигадані?
images images images
08:00 |  Спецтехніка знаходиться у стовідсотковій готовності до зимового періоду
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 9 листопада 2001 року, п'ятниця  №153 (1983) images
images
полоса
images
images
ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ
images  
images
images
images
09/11/2001



images
Голгофа Богородиці Печерської, або Як загинув славнозвісний Успенський собор
images

Диверсії в ім’я патріотичних ідеалів?

Існує версія, що під час підриву храму використали принцип радіокерування з-за лінії фронту. Та якщо вірити фахівцям, цей метод відпрацювали і вперше застосували у Харкові вже після київських подій. Але припустимо, що дистанційний вибуховий пристрій все ж таки було встановлено в лаврі. Тоді треба шукати причину, чому він не спрацював.

Інша версія — вибухівка з годинниковим механізмом. Цей варіант має під собою підгрунтя, бо, за даними з німецьких джерел, саме таким чином висадили в повітря будинки на Хрещатику. Але і тут не збігається: чому тоді з’явилося рівняння з трьома невідомими? Адже в секретному повідомленні опергрупи “С” наголошувалося: “За кілька хвилин перед 14 год. 30 хв. усередині собору стався невеликий вибух. Один вартовий помітив три постаті, що втікали. Їх застрелено. Кілька хвилин по тому стався грандіозний вибух... Трьох імовірних злочинців неможливо було ідентифікувати, бо у них не було паперів”.

Цілком імовірно, що невідомим особам, поміченим за кілька миттєвостей до означеного руйнування, все ж таки вдалося встановити додаткові електродетонатори ручного режиму, щоб привести в дію вибуховий пристрій, закладений у підвалини собору заздалегідь.

Здавалося б, відносно радянської версії всі крапки над “і” поставлено. Напередодні відступу Червоної армії наші сапери замінували найважливіші стратегічні об’єкти Києва, не забувши при цьому також закласти заряди під стародавній храм, природно розраховуючи, що саме в монастирські тенета може потрапити “велика риба”. Приїзд до лаври словацького президента Тісо і вищих чинів вермахту це підтвердив.

Не підвела інтуїція радянських стратегів і з мінуванням Оперного театру, університету, Педагогічного музею тощо. Але не пощастило. Окупанти вчасно приспіли. Навіть коли 1943 року до Народного дому (нині театр оперети) на екстрену нараду з’їхалися вищі офіцери рейху на чолі з Еріхом Кохом, вибухівку виявили за... 15 хвилин до початку елітного форуму. Теж не пощастило.

Треба зауважити, що здебільшого диверсійні акти у воєнному Києві здійснювали в ім’я патріотичних ідеалів. У “Довідці КДБ при Раді Міністрів УРСР”, опублікованій 1963 року, зазначалося: “Ніхто не може сказати, хто конкретно виконував вибухи, що забирали в могилу сотні “завойовників”... Головне полягало в тому, що чванливим фашистським “завойовникам” давали розуміти, що господарем окупованої землі є не вони”.

Для цього всі засоби були хороші. І з історією Успенського собору, здається, все стає на свої місця. Але це тільки здається. Якщо уважно придивитися до документальних матеріалів, то можна виявити ледь помітні різночитання щодо їхнього висвітлення. Особливо це стосується дійових осіб.

Святі криниці Антонія і Феодосія в окупованій зоні

Десь через тиждень після того, як із приміщення Трапезної церкви відправили полонених на станцію “Київ-Товарний”, на території Нижньої лаври почали відбуватися дивні пересування. У великому яру, розташованому між Ближніми та Дальніми печерами, німці влаштували табір для переміщених осіб. В основному там були люди східних національностей. Територія стала забороненою зоною, і доступ до святих криниць Антонія та Феодосія, здавалося, був закритий назавжди.

І раптом, на початку листопада сорок першого, табір кудись безслідно зникає, а мешканців Нижньої лаври у терміновому порядку евакуюють зі своїх квартир (на території Верхньої лаври це вже зробили півмісяця тому). Що це? Екстрені застережні заходи? Можливо. Як ми вже згадували, 3 листопада Печерський монастир відвідав словацький президент Тісо. Саме тоді й прогримів той “грандіозний вибух”. Мимоволі складається враження, що і розрив, і приїзд Тісо з високопоставленими офіцерами рейху, і якнайшвидше виселення лаврських мешканців якось взаємопов’язані.

Німецька розвідка, доповідаючи командуванню про вибух у соборі, робить конкретні висновки: “Очевидно, цей акт треба розглядати як замах на життя президента Тісо” (7 жовтня 1941 року). Логіка є, незважаючи на те, що поважний гість вже дві години як відбув з території лаври. А ось з особами, котрі нібито виконали “акт відплати”, не все до кінця з’ясовано. І головне — не зрозуміла їхня причетність до якоїсь організації. Безумовно, всі факти працюють на користь радянських підпільників. Але стовідсоткової впевненості в цьому нема.

Тепер про рівень безпеки, організований окупантами напередодні візиту Тісо. Чи не занадто круто повелися німці, виселивши з лаври і навколишніх кварталів усіх мешканців? Тим паче, що на території Музейного городка, де розташувався Успенський собор, вже давно діяв режим суворої секретності. І чи не був візит Тісо лакмусовим папірцем напередодні приїзду до Києва помітнішої персони?

Адже відомо, що Гітлер збирався взяти участь у параді німецьких військ на Хрещатику 8 серпня 1941 року. Але Хрещатика вже не було. Та наближалась чергова річниця святкування Великого Жовтня. І цього разу фюреру нічого не заважало здійснити свій імперський задум у лаврі саме

7 листопада. Якщо це так, тоді виправдані надзвичайні заходи безпеки, щоб уникнути повторення сумного для німців випадку 1918 року — загибелі в Києві внаслідок замаху кайзерівського генерала фон Ейхгорна, (до речі, й Хрещатик німці назвали на честь свого героя — Ейхгорнштрассе).

Якщо наші припущення неправильні, тоді екстремальні заходи з евакуації цивільного населення напряму пов’язані з замінованим собором. Ще у воєнні роки ширилися чутки про те, що нацисти добре поінформовані про закладену під храм вибухівку, але не в змозі її знешкодити, оскільки схема мінування була дуже складною. Сьогодні ми маємо документи, які свідчать про те, що

13 жовтня німці обговорювали питання про можливість підриву встановлених зарядів (саме тоді й евакуювали мешканців Музейного городка).

Одразу ж після київських подій вийшов наказ Верховного головнокомандування вермахту особовому складу діючої армії, де окремим пунктом наголошувалось на переконливій вимозі Гітлера: “Не допускати ризику життя німецьких солдатів для збереження російських міст від вогню”. Справді, як свідчать факти, багато гітлерівців гинуло, копирсаючись у хитромудрощах радянських вибухових пристроїв. Така ситуація склалася і з мінуванням Успенського собору. Мабуть, окупанти зуміли взяти під контроль схему розміщення зарядів, інакше вони б першими залишили територію заповідника.

Відомо, що міни уповільненої дії, які мала на озброєнні Червона армія, були розраховані на термін від кількох днів до 75 діб. Минуло вже 45 діб відтоді, як гітлерівці ввійшли до Києва. І зустрічне запитання: а скільки минуло від часу закладки вибухівки? Це, певно, насамперед хвилювало нацистів. Невідомою була і кількість смертоносних “цеглин”. Тому не виключалася можливість ланцюгової реакції (детонації) зарядів, здогадно закладених і в інших місцях за діагоналлю від церкви Різдва Богородиці до храму Всіх Святих. У цій ситуації найгуманнішим було евакуювати цивільне населення як Верхньої, так і Нижньої лаври, що й було зроблено.

Звинувачується тоталітаризм

Зараз не варто ставити запитання, хто натиснув кнопку і привів у дію пекельну машину. Винуватець злочину — тоталітаризм, а точніше — тоталітаризм бездуховності, з якого боку його не притули, з коричневого, червоного або сіро-буро-малинового. Адже нема нічого жахливішого за цинічне паплюження людської гідності та варварського руйнування народних святинь. У лаврі хрестів не скидали, вівтарів не підпалювали, складів з храмів не робили. Її просто перелицювали на антипод християнської релігії, зробивши музеєм атеїзму. І під прикриттям цієї вивіски почали вилучати із фондів заповідника мистецькі та історичні скарби і торгувати ними за безцінь за кордоном. Звісно, робили це не працівники музею, а вищі посадові особи.

Тільки сьогодні ми дізнаємося, що в Лос-Анджелесі в одному з музейних залів знаходяться унікальні твори українського мистецтва ХVІІІ сторіччя — царські врата з Хрестовоздвиженської церкви (що на Ближніх печерах) та царські врата з церкви Різдва Богородиці, розташованої на Дальніх печерах. 1935 року їх вивезли з Києва спочатку в Лондон, а звідти — в Каліфорнію.

Не менш показовий випадок і з київським бізнесменом, якому в цьому році пощастило придбати на руках пишний старовинний фоліант “Житіє святих”, надрукований в Києво-Печерській лаврі 1762 року. І де б ви гадали? В Китаї, на барахолці. Ось така доля багатьох лаврських скарбів. А скільки тонн подібного “опіуму для народу” просто розвіяно за вітром! Було б не дивно, якби неперевершений Успенський собор ще до війни спіткала доля Золотоверхого або Пирогощі.

Але якщо храм знищили окупанти, то нема сумніву, що зробили б вони це без усякого сорому. “Жодні історичні та художні цінності на Сході для нас не мають значення” — такий наказ гітлерівські війська отримали в Україні 10 жовтня 1941 року від командуючого армією генерала фон Рейхенау. Та псувати стосунки з місцевим населенням гітлерівці не бажали, бо відчували себе на цій землі господарями. Але коли загарбники зрозуміли, що їм тут нічого не світить і треба збирати пожитки, тоді кияни відчули на собі, що таке тоталітарний режим з “людським обличчям”.

Знищували цілі квартали. Фашисти грабували, розстрілювали, відправляли ешелони з людьми до Німеччини. Здійснювалася тактика випаленої землі. Німим свідком цього цинічного експерименту і нині залишається Труханів острів. Адже до війни тут нараховувалося 23 вулиці, де мешкали кілька тисяч киян.

Тому в пошуках винуватців загибелі Успенського собору треба максимально дотримуватися історичної правди. Сьогодні тоталітаризм бездуховності зазнав фіаско. Люди повернулися до віри. А на місці жахливих руїн знешкодженого храму постав не менш чудовий білокам’яний красень. Сяючи золотими банями, Успенський собор Києво-Печерської лаври нагадує нам, як легко втратити найдорожчу духовну святиню і як важко потім її відродити.

Дмитро ЛАВРОВ києвознавець

прочитало 6444 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.7465 sec