images


images
 Логотип видання 'Хрещатик'

images | | | | |        facebook новини в RSS-форматі номер в PDF-форматі
images
разделительная полоска
разделительная полоска
архів | документи | реклама | контакти
разделительная полоска
разделительная полоска разделитель
полоса
images images новини
images
17:00 |  Сторінки історії: папір для першої київської друкарні везли човнами 250 км
images images images
14:00 |  На столичних мостах проводять ремонти. Водіїв просять передбачати більше часу на дорогу
images images images
11:00 |  У Києві за 2-3 роки планують замінити комплексно зношені мережі у найпроблемніших мікрорайонах
images images images
08:00 |  В Україні поширюють неправду про наявність нібито епідемії чуми, сказу та промислового ботулізму
images images images
19:00 |  Україна виступить в Шанхаї на п'ятому Кубку світу з карате Кіокушинкайкан ІКО Мацушима
images images images
17:00 |  Мобільний додаток Kyiv City Guide отримав престижну міжнародну відзнаку
images images images
14:00 |  97 інформаційних табло допомагають пересуватися Києвом
images images images
12:30 |  Пам’яті академіка Олександра Топачевського
images images images
11:00 |  Для радіо та телебачення збільшили квоти на українську
images images images
08:00 |  Понад 8 тисяч киянок знайшли роботу завдяки службі зайнятості
images images images
17:00 |  Через футбол перекриють 3 станції київського метро
images images images
14:00 |  Київські аудитори за десять місяців 2018 року забезпечили відшкодування втрат на майже 46 млн грн
images images images
11:00 |  У столиці відбудеться захід до Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва
images images images
08:00 |  У Києві відбудеться масштабний профорієнтаційний форум для школярів і студентів
images images images
17:00 |  Три події до Дня української писемності та мови у Києві
images images images
images
украинские новости RSS канал новини RSS  |  всi новини
images
полоса

images images ДОКУМЕНТИ  
images
images Рiшення Київради
images
images Розпорядження
images
images Нормативно-правовi акти 
images
images Укази Президента України
images
images Постанови
images
images Накази
images
images Проекти
images
images Документи інших відомств
images

полоса

раделитель розцінки на рекламуРеклама
раделитель меню репроцентрКольороподіл/репроцентр
images меню государственные закупкиДержавні закупівлі
images

Бюджет Києва 2018 Бюджет міста Києва на 2018 рік
images
фото "Картка киянина". Інформаційна сторінка
images
фото Контактний центр
міста Києва - 1551
images
images
images
  images
images
images Роздiли :   стрелка   |    |    |    |    |    |    |    
виходить у вівторок, середу, п‘ятницю images 1 листопада 2001 року, четвер  №148 (1978) images
images
полоса
images
images
ПОЛІТИЧНА ПАЛІТРА
images  
images
images
images
01/11/2001



images
Якщо винуватця не було... Його можна призначити “окремим наказом”?
images
Здається, навколо катастрофи Ту-154 ситуація з’ясувалася, наші генерали взяли на себе провину з нерозумінням в очах. Так поводяться люди, яких змушують визнати себе винними. Скажімо, слідчий умовляє звинуваченого зізнатися, погрожуючи і водночас обіцяючи полегшення долі. Особливо, коли він відчуває, що доказів бракує... Залишається враження, що нам подають лише кінцевий, інколи незрозумілий результат, приховуючи сам процес торгів на найвищому рівні.

Слухаючи нескінченні образи на адресу міністра оборони навіть з боку молоді, котру нам чомусь рекомендують як “націю України” (її очолює спритний молодик Гладчук), мимоволі згадуєш стару армійську приказку: “Якщо винуватця немає, його буде призначено окремим наказом”.

Усе, що відбувалося після трагедії, важко зрозуміти поза контекстом російсько-українських відносин протягом останніх десяти років. Колишній заступник міністра закордонних справ Росії пан Шелов-Ковєдяєв визначив в одному з інтерв’ю їхню суть (принаймні з російського боку) так: “...відкрито не декларована, але латентно постійно присутня параноя образи на українців за їхню незалежну поведінку в рамках СНД та за її межами”. Ця тенденція постійно дається взнаки у схильності будь-де, за будь-яких обставин звинувачувати українців апріорі, ще до будь-якого розслідування і суду. Коли під Іркутськом зазнав катастрофи російський Іл-76, за першою версією винні були українці, бо двигуни до цих літаків виготовляють на запорізькому заводі “Мотор-Січ”. Звинувачування не підтвердилися. Коли невдало почалася спільна космічна програма (США, Росія та Україна) “Морський старт”, росіяни знову вказали на українців, бо ракети-носії створили на дніпропетровському “Південмаші”. І знову “пролетіли” мимо.

У 1994—1995 роках російська армія вельми невдало воювала у Чечні. І виявилося, що заважали... “українські націоналісти”. Міністр оборони Росії Павло Грачов розмахував перед телекамерами якимось дивним предметом, дещо схожим на “будьонівку”, називаючи його “головним убором українського націоналіста”. Це теж виявилося маячнею. Вибухнули житлові будинки у Москві, і кореспондент російської “Новой газеты”, відставний майор Ізмайлов негайно заходився шукати “український слід”. Шукає й досі без помітного успіху.

Після трагедії з підводним човном “Курськ” одразу ж згадали, що на запрошення російської сторони у цих навчаннях брали участь два українських бомбардувальники, які здійснювали ракетну стрільбу. Натяки не справдилися. Нарешті трагедія над Чорним морем. Для усіх російських українофобів це стало справжнім святом. ЗМІ Росії, чимало й політиків, з ранку до вечора тиражували лише одну з можливих версій — українську. Наших військових почали звинувачувати у професійній некомпетентності. Але ж 99,99 відсотка цих генералів і офіцерів здобували військову освіту не в американській академії Вест-Пойнт чи французькій Сен-Сір, а в тих же самих радянських академіях та військових училищах, що й росіяни. Українцям дорікають випадком у Броварах, де, між іншим, теж зійшла з курсу ракета російської конструкції, вироблена у Воткінську Удмуртської республіки РФ. Тож не завадило б подумати, чи варто озброюватися ракетами і літаками, якщо їхня технічна документація зберігається в сусідній країні.

Є й інші приклади. Кілька років тому, коли святкували в Севастополі день ВМФ Росії, “болванкою” з реактивного корабельного бомбомета було скалічено одного з глядачів дійства, до речі, громадянина України. Нещасному потім довелося витратити багато сил, щоб добитися якоїсь компенсації від Чорноморського флоту за втрачене здоров’я. Під час навчання ЧФ Росії у районі рогу Лукул під Севастополем зник український траулер з усім екіпажем. Їхні родини й досі не мають ніякої допомоги та компенсації. Крім ЧФ, відправити в тому районі українське судно з людьми на дно було просто нікому. Цікаво, що у випадку з російським Ту-154 логіка доказів російської комісії саме така: довести достеменно не можемо, але, крім вас, зробити це не міг ніхто, бо ані Туреччина, ані Росія, ані будь-хто інший навчань там не проводив. У районі рогу Лукул теж не було більше нікого, крім росіян. То й що? Прямих доказів не було і справу закрили. Будьте певні, якби таке вчинили українці, “аргументи” обов’язково знайшлися б або просто змусили б нас усе взяти на себе. Під час навчань Чорноморського флоту РФ ракета влучила в український пароплав “Павло Верещагін”, було поранено капітана. Росіяни заявили, що українці самі у всьому винні.

Що ж стосується Ту-154, то від самого початку існувало три версії: технічна несправність літака, теракт, ракета. Російська сторона вхопилася лише за одну. Ізраїль (сторона зацікавлена) вперто наполягав на теракті. Тель-Авів не байдужий до долі своїх громадян, у цій країні ціна людського життя надзвичайно висока. Але там не вхопилися за “українську версію”. В ізраїльській пресі з посиланням на спецслужби стверджувалося, що ще 3 жовтня в аеропорту Новосибірська було вмонтовано радіокеровану міну, з якою літак прилетів до Тель-Авіва. Згодом, уже на зворотному шляху, міна спрацювала за дзвінком зі стільникового телефона. А тоді, 3-го, у новосибірському аеропорту нібито якийсь “електрик” перевіряв електричні системи літака.

Привертає увагу, що коли російська урядова комісія з Москви ще не оприлюднила жодних висновків, російські ЗМІ оспівували давно омріяні плани: встановлення російського контролю над українською ППО, приєднання українських сил ППО до російських, приєднання України до військового союзу СНД (Ташкентський пакт), пролонгація угоди про перебування російських військ в Україні на 25 років, а деякі навіть раділи: мовляв, те, що сталося — чудова можливість покінчити з ненависною “незалежністю”. Вони негайно забули, що стріляли з мису Опук у Криму російськими ракетами, з російського військового полігону, під наглядом і контролем їхніх адміралів та генералів. І то були не українські навчання, як вони постійно наголошували, а спільні.

Спільні навчання породжують спільну відповідальність. Над душею кожного українського військового на полігоні рогу Опук стояв російський військовий. Кораблі російського ЧФ разом з ВМС України забезпечували район навчань, там були присутні й командувач ВПС Росії генерал авіації Корнуков, і командуючий ЧФ РФ адмірал Комоєдов. Куди вже спільніше?! То, може, проблеми не від браку опіки, а від надміру?

Чомусь ніхто не дає відповіді на запитання. Чому, наприклад, виникли розбіжності між російськими та ізраїльськими чиновниками щодо курсу літака? Невдовзі цей момент якось непомітно перестали обговорювати. А потім пан Рушайло поставив крапку. Літак, мовляв, летів правильно і досить про це. Чому американський локатор зафіксував лише пуск нашої ракети, а не її зустріч з літаком Ту-154, хоча й мусив? Чому Росія одразу відкинула версію ізраїльських спецслужб про теракт?

І чому росіяни, знаючи, що ракети комплексів “С-125”, “С-200”, “С-300” стріляють саме на таку відстань, не подбали про безпеку власних літаків, адже під час спільних навчань — це обов’язок насамперед російських учасників?

Чому українські генерали з такою приреченістю на обличчях спростовували самих себе, коли навіть той же Рушайло заявляв: “Вірогідно, а не достеменно встановлено, що то була українська ракета”. Але як переможно він констатував: “Україна зізналася сама”. Там, де інші держави вимагають неспростовних доказів своєї вини, ми чомусь беремо на себе все. А значить, кількість охочих щось на нас вішати стабільно зростатиме?

Ігор ЛОСІВ спеціально для “Хрещатика”

прочитало 9204 человек      images  
images
images
images
images
Статтi по темi:
images  
images
images
images
images
01/11/2001 | Володимир Горбулін повертається у велику політику.
images
images
01/11/2001 | Ющенко крокує попереду.
images

СПОЖИВАЧimages images
images
фото
За втрату багажу відповідає авіакомпанія

Останнім часом почастішали скарги від пасажирів на крадіжки речей з багажу в українських аеропортах. З валіз туристів зникають дорогі речі. Ми запитали у юристів, хто має відповідати за втрату багажу і як повернути майно...   дізнатися більше images



РЕЛІГІЯimages images
images
фото
Коли людина молиться, то біси ридають від горя

З прадавніх часів вважалося, що поряд з людьми живуть невидимі «ефірні» істоти, які через низьку щільність є незримими тінями. І це не міф, а реальність. Сучасні прилади зареєстрували цих невидимок в інфрачервоній і ультрафіолетовій частинах спектру. Учені на підставі досліджень зробили висновок, що енергетичні істоти мають природу, аналогічну кульовій блискавці, але поводяться, як розумні створіння, що вкотре підтверджує правильність Біблійських істин...   дізнатися більше images
images
images


images
© Редакцiя газети "Хрещатик".

У разi використання матерiалiв сайту,
гіперпосилання на www.kreschatic.kiev.ua обов'язкове.

Всi права на матерiали цього сайту
охороняються вiдповiдно до законодавства України,
зокрема про авторське право i сумiжнi права. WebAdmin
images images images
bigmir)net TOP 100 images



: 0.2899 sec